Газета «Новости медицины и фармации» 10(214) 2007

Проблема мікроекологічної системи організму як дорослого, так і дитини, — дуже складний філогенетичний комплекс, що включає різноманітні за кількісним та якісним складом асоційовані мікроорганізми. Стан динамічної рівноваги між організмом хазяїна, мікроорганізмами, що його заселяють, і навколишнім середовищем прийнято називати «еубіоз», при якому здоров'я дитини находиться на оптимальному рівні.

Склад мікробної популяції, що заселяє організм дитини, залежить від харчування, образу життя, клімату, зміни сезонів, прийому лікарських препаратів (особливо антибіотиків), стану стресу, географічних факторів, вікових змін та ін.

Упродовж тривалого часу увагу вчених привертали до себе лактобацили, цілющі здібності яких були найбільш досконало вивченими і науково обгрунтованими. Спочатку культура Lactobacillus acidophilus використовувалася у вигляді ацидофільного молока для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжувалися запорами. Пізніше, з 1950-х років накопичується досвід їх використання для попередження антибіотикасоційованої діареї.

Лактобактерії є облігатною флорою з вираженим поліморфізмом. Середовищем їх мешкання є різні відділи шлунково-кишкового тракту, починаючи з ротової порожнини і закінчуючи товстою кишкою, де вони підтримують рН 5,5–5,6. Найбільш вивченими є штами Lactobacillus acidophilus, L.brevis, L.salivarius, L.fermentum, L.lactis та ін. Лактобактерії в процесі життєдіяльності вступають у складні взаємовідношення з іншими мікроорганізмами, у результаті чого пригнічуються гнильні мікроорганізми та піогенні умовно-патогенні мікроби, збудники гострих кишкових інфекцій за рахунок властивості утворювати молочну кислоту, лізоцим та ін. Лактобактеріям відводиться важлива імуномодулююча роль, у тому числі стимуляція фагоцитарної активності нейтрофілів, макрофагів, синтезу імуноглобулінів і утворення інтерферону, інтерлейкіну-1.

Лактобактерії є джерелом лактази, яка необхідна пацієнтам, що страждають на лактазну недостатність.

При порушенні мікробного пейзажу бактеріальні токсини, протеази, інші метаболіти, наприклад феноли, біогенні аміни, бактерії можуть зв'язувати вітамін В₁₂. При цьому порушується всмоктування вітамінів А, D і К. Надлишкова мікробна флора може призводити до порушення епітелію тонкої кишки, оскільки метаболіти деяких мікроорганізмів мають цитотоксичну дію. Спостерігається зменшення висоти ворсинок, поглиблення крипт, а при електронній мікроскопії можна спостерігати дегенерацію мікроворсинок, мітохондрій та ендоплазматичної мережі. Порушується всмоктування ліпідів, виникає синдром мальабсорбції.

У сучасній медицині введено поняття про надмірний бактеріальний ріст у тонкому кишечнику (bacterial overgrowth) — стан, обумовлений порушенням якісного та кількісного складу мікробного біоценозу тонкого кишечнику.

Важливо, що надмірний бактеріальний ріст в тонкому кишечнику та пов'язані з ним клінічні прояви представляють собою не самостійну нозологічну форму, а синдром, клінічні прояви якого накладаються на симптоми основного захворювання.

Клінічно синдром надмірного бактеріального росту можна припустити за деякими ознаками, до числа яких можна віднести виражене здуття животу одразу після їжі, нудоту, відрижку. Ці явища можуть супроводжуватися діареєю, а в деяких випадках можуть бути причиною порушення маси тіла. Особливо часто ці прояви бувають у пацієнтів з ураженням травної системи.

Лікування синдрому надмірного бактеріального росту повинно бути комплексним. Воно включає наступне:

1) виявлення основного захворювання, що лежить в основі порушення мікробіоценозу та проведення етіологічного та патогенетичного лікування з метою нормалізації процесів травлення, всмоктування и моторики травного тракту;

2) дотримання дієти, що відповідає основному захворюванню, а також типу диспепсії;

3) усунення надмірного бактеріального росту в тонкому кишечнику;

4) відновлення нормальної мікробної флори кишечнику.

При виборі біотичного препарату слід враховувати наступні вимоги:

— натуральне походження, тобто штами бактерій повинні бути близькими до тих, що знаходяться в організмі;

— безпека використання;

— стійкість до кислоти та жовчі;

— стійкість до дії шлункового соку;

— адгезія до стінок кишечнику;

— здатність до колонізації кишечнику.

Усім цим умовам відповідає препарат Лактовіт Форте, бо, за даними літератури, до теперішнього часу при необхідності розділити капсулу лактобактерії залишаються найбільш стійкими до дії шлункового соку та жовчі.

Що стосується діагностики, то разом з використанням бактеріологічних методик у сучасний період встановлено, що метаболіти кишкової мікрофлори, окремо коротколанцюгові жирні кислоти (КЖК), є біохімічними маркерами стану мікробіоценозу [1]. Зміни кількісного та якісного вмісту КЖК співвідносяться з клінічними проявами та вираженістю запалення кишечнику [2, 3]. Останнє дозволяє проводити скринінгову оцінку стану життєдіяльності мікрофлори.

Отже, метою роботи була оцінка терапевтичної ефективності препарату Лактовіт Форте, що вміщує живі ліофілізовані молочнокислі бактерії L.plantarum, L.fermentum,а також ціанокобаламін (вітамін В₁₂) і фолієву кислоту (вітамін В₉).

Матеріали та методи дослідження

Під спостереженням було 65 дітей з гастродуоденальною патологією, перебіг якої супроводжувався синдромом надмірного бактеріального росту в тонкому кишечнику. Серед них були 31 дитина з хронічним гастритом та 34 — з хронічним гастродуоденітом, 23 хлопчики та 42 дівчинки. Усі діти були у віковій групі від 6 до 15 років. Діти, які увійшли в групу обстеження, отримували однакову базисну терапію. Залежно від призначення біотичного препарату діти були розподілені на основну групу (33 дитини), що отримувала Лактовіт Форте, і контрольну (32 дитини) з призначенням лактобактерину (монокультура). Співвідношення за статтю, віком та характером гастродуоденальної патології в обох групах не відрізнялось. Лактобактерин (монокультура) призначався 3 рази на день за 30 хв до прийняття їжі. Лактовіт Форте призначався 2 рази на день за 40 хв до прийняття їжі упродовж 2 тижнів.

В обстеження входило проведення копрограми, біохімічного дослідженні калу, газово-рідинної хроматографії, бактеріологічного дослідження аспірату дванадцятипалої кишки (бактеріологічне дослідження аспірату дванадцятипалої кишки дозволяло діагностувати синдром мікробної контамінації тонкої кишки при дисбіозі, коли виявлялося більш ніж 1000–100 000 КУО/мл вмісту) [1, 4]. Крім того, проводилось дослідження фагоцитарної активності крові [5] та рівень імуноглобулінів [6, 8].

Обговорення отриманих результатів

Мікробіологічне обстеження дуоденального вмісту, проведене після клінічного одужання, показало, що в дітей, які приймали Лактовіт Форте, стан мікробіоценозу відновлювався у 31 (93,9 %) дитини, у той час як у дітей, які отримували лактобактерин, відновлення мікробіоценозу спостерігалось у 18 (56,2 %) дітей.

Результати вивчення абсолютного вмісту КЖК С₂-С₆ у фекаліях у дітей з захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) до і після прийому Лактовіту Форте, а також у практично здорових дітей представлені в табл. 1.

Встановлено, що на тлі прийому Лактовіту Форте упродовж 3–4 діб зникли клінічні прояви диспепсії кишечнику, відновлювався вміст коротколанцюгових жирних кислот (С₂-С₆) у калі, на 6–7 діб раніше відновлювалась мікрофлора кишечнику.

Клінічне покращення при використовуванні Лактовіту Форте відповідало відновленню імунологічних показників. Так, активізувалися показники фагоцитозу. Зокрема, фагоцитарний індекс після лікування в основній групі досягав 29,6 ± 1,5, у той час як у контрольній — 24,3 ± 1,2 (нормативний рівень — 30,5 ± 2,4).

Підвищувався вміст IgА в сироватці крові на 45,7 % (21,2 % в групі контролю). Показники IgМ відновлювались у 30,3 %, а IgG — у 24,2 % дітей основної групи, в той час як в групі контролю аналогічні показники нормалізувалися тільки у 12,5 та 15,6 % дітей. Спостереження також показало, що разом зі зниженням рівня IgЕ (50,1 ± 3,5 ІО/л) у дітей з істотно підвищеним їх вмістом (119,7 ± 12,3 ІО/л) було відмічено усунення або зменшення кількості алергічних проявів при наявності атопії. Останнє відзначалось однаково в обох групах, як контрольній, так і в основній. Проведеними раніш дослідженнями [7] було встановлено, що Lactobacillus rhamnosus індукують синтез субпопуляції Th₃, що стимулює вироблення фактору росту пухлин — TGF-β (який припиняє розвиток атопії) і протизапального IL-10, який переключає з Th₂ (відповідних за атопію) на Th₁ диференційовану імунну відповідь. Lactobacillus знижують рівень фактору росту пухлин-альфа (TNF-α) в калі у хворих, що страждають атопічним дерматитом і алергією до коров'ячого молока.

Висновки

1. Біопрепарат Лактовіт Форте показав високу клінічну ефективність у дітей з гастродуоденальною патологією на тлі дисбіотичних порушень.

2. Збагачений ціанокобаламіном та фолієвою кислотою Лактовіт Форте сприяє відновлюванню коротколанцюгових жирних кислот (С₂-С₆) у калі, що є підтвердженням еубіотичного характеру його дії.

3. Позитивний вплив на показники фагоцитарного індексу та відновлювання рівня імуноглобулінів може бути підставою для рекомендації використання препарату у дітей з дисфункцією імунної реактивності.