Газета «Новости медицины и фармации» 1-2 (351-352) 2011

Продовження. Початок у № 22 (350), 2010

Розділ IIIГіпертонічна хворобаі ожиріння — особливий акцент

Основні висновки:

— Кожен третій українець віком 18–65 років має підвищений кров’яний тиск, а майже п’ята частина дорослого населення хворіє на ожиріння.

— Серед українських чоловіків є тенденція до надмірної ваги, в той час як українські жінки більш схильні до ожиріння. Поширеність гіпертонічної хвороби серед українських жінок є більш імовірною, ніж серед чоловіків.

— Поширеність гіпертонічної хвороби збільшується серед молодшого покоління, особливо серед молодих чоловіків, зокрема, на сході і заході країни. Кожний п’ятий віком від 18 до 24 років хворіє на гіпертонію.

— Серед жінок найвища частка хворих на гіпертонію припадає на два найнижчих квінтиля доходів.

— Одна третина з тих, які були класифіковані як хворі на гіпертонічну хворобу шляхом обстеження, не усвідомлювали про наявність у них цієї хвороби, при цьому вдвічі більше чоловіків порівняно з жінками не знали про свою хворобу. Половина тих, які були класифіковані як хворі на ожиріння, не усвідомлювали це.

— Оскільки детальне обстеження дорослих людей на виявлення гіпертонії та ожиріння при відвідуванні поліклініки не завжди є нормою, захворювання іноді залишаються невиявленими.

— Виконання призначеного лікування стоїть на низькому рівні — половина населення, яке лікується від основних хронічних захворювань — гіпертонії, діабету та високого рівня холестерину в крові, — не приймає своїх ліків або не дотримується прописаних рекомендацій.

Наслідки:

— Гіпертонія та ожиріння є основ­ними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань.У 2009 році 67 % усіх смертей в Україні були викликані серцево-судинними захворюваннями.

— Головною умовою профілактики і контролю хронічних захворювань є раннє виявлення хронічних захворювань та їх лікування і контроль. Неусвідомлення наявності гіпертонії або ожиріння і, як наслідок, відсутність лікування або контролю захворювання збільшує ризик передчасної смерті. Невиявлення захворювання, навіть коли людина стикалася з системою охорони здоров’я, додатково збільшує цей ризик.

— Основним елементом профілактики і контролю хронічних захворювань є самостійне лікування тими, у кого діагностовано хронічні захворювання. Недостатня старанність може відображати відсутність довіри до наданої консультації або відсутність розуміння користі ліків та інших рекомендацій, або навіть, можливо, знову низький рівень розуміння реального ризику. Ці фактори також можуть призводити до передчасної смерті через причини, яким можна запобігти.

Стратегічні сфери для особливого акценту:

— Цільові програми щодо зміцнення здоров’я, спрямовані на підвищення рівня усвідомлення громадянами наявності ризиків хронічних захворювань та їх схильність до них.

— Поліпшений нагляд з метою визначення та обстеження населення груп ризику для того, щоб допомогти виявити та лікувати захворювання на ранніх стадіях.

— Навчання персоналу системи охорони здоров’я на рівні первинної медичної допомоги виявляти захворювання.

— Переорієнтування сфери охорони здоров’я, спрямоване на стимулювання підвищеної участі пацієнтів у планах їхнього лікування.

— Постійний подальший лікарський нагляд за пацієнтами та поліпшене інформування пацієнтів з метою підтримки самостійного лікування хронічних захворювань, і, таким чином, підвищення схильності до лікування.

Загальна ситуація

28. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основними причинами смертності в Україні. Це включає ішемічну хворобу серця (ІХС) та інсульт, які разом становлять понад50 % тягаря хвороб і п’яту частину тягаря інвалідності в Україні (табл. 1). В Україні смертність від захворювань серцево-судинної системи почала зростати саме з того часу, коли почала скорочуватися тривалість життя. З 1990 по 1995 pp. мало місце різке зростання поширеності серцево-судинного захворювання з подальшим більш повільним зростанням з 1995 року до цього часу (рис. 1).

29. Ішемічна хвороба серця є єдиною найбільшою причиною смертності в Україні, в той час як смертність від інсульту трохи зменшилася, але залишається на високому рівні. ІХС є причиною майже 40 % усіх смертей у 2005 р. (табл. 2). З 1990 по 1995 pp. смертність від цереброваскулярної хвороби (також відомої як інсульт) в Україні збільшувалася. Починаючи з 1995 року відсоток смертності від інсульту в Україні став зменшуватися, але він усе ще в 2 рази вище, ніж в інших країнах Східної Європи.

30. Поширеність ІХС тримається на високому рівні і майже у чверті дорослого населення діагностовано цю хворобу. Тим часом існує незначна регіональна відмінність у поширеності та кількості випадків ІХС, але в межах регіонів у деяких областях вона більш поширена, ніж в інших, наприклад, у Київській області. Тут подальший лікарський нагляд за пацієнтами, в яких виявлено захворювання, також на низькому рівні, як це має місце у Волинській області, Севастополі та Тернопільській області (табл 2).

31. Отже, особливу стурбованість в Україні викликає дуже високий рівень поширеності факторів ризику ССЗ — ожиріння, діабет, підвищений загальний вміст холестерину, високий кров’яний тиск; ризикований спосіб життя, такий як паління, надмірне вживання алкоголю, а також моделі поведінки, такі як фізична пасивність та неправильне харчування,— і останній темп зростання поширеності цих факторів. Як показано на рис. 2, у цілому кореляційні зв’язки між кров’яним тиском, холестерином та індексом маси тіла (ІМТ) і ЦВХ — прямі та постійні з відносно низьких рівнів, показуючи, що оптимальними рівнями є приблизно 115/75 міліметрів ртутного стовпчика (мм рт.ст.), 3,8 мілімоля на літр (ммоль/л) та 21 кілограм на квадратний метр (кг/м2), відповідно («Пріоритети в боротьбі із захворюваннями в країнах, що розвиваються», 2-ге видання, 2006 р).

Поширеність гіпертонічної хвороби та ожиріння

32. У цьому дослідженні для двох із найбільш поширених факторів ризику серцево-судинної хвороби — підвищеного кров’яного тиску та ожиріння — були використані біомаркери для перевірки підтверджених діагнозів або виявлення нових випадків захворювання. Як зазначалося вище, люди з підвищеним кров’яним тиском мають значно вищий ризик інсульту, ішемічної хвороби серця, інших серцевих хвороб та ниркової недостатності. Цей ризик, у свою чергу, пов’язаний із неправильним харчуванням, надмірною масою тіла, палінням та надмірним вживанням алкоголю. Гіпертонічні показники також зростають із віком. Дорослим людям, які мають надмірну вагу або хворіють на ожиріння (ІМТ1 > 30), загрожують гіпертонія, діабет, серцево-судинні хвороби, психосоціальні проблеми і деякі типи раку. Ці ризики зростають із зростанням індексу маси тіла, із більшими відносними ризиками в молодших вікових групах, і знижуються при втраті ваги, показуючи суттєве відновлення здоров’я. Ризик діабету зростає у 100 разів у хворих на ожиріння, і 80 % поширеності діабету можна віднести на рахунок ожиріння і надмірної ваги. З ожирінням пов’язані небезпечні ускладнення, його лікування є важким і дорогим, і воно скорочує тривалість життя на 8–10 років (ВООЗ, 2002 p.).

33. Щодо гіпертонії, то в цьому дослідженні були взяті три показники кров’яного тиску. Друге та третє вимірювання систолічного та діастолічного тиску були усереднені, і на основі цього вимірювання респонденти були класифіковані за групами з нормальним тиском, початковою стадією гіпертонії, 1-ю стадією гіпертонії і 2-ю стадією гіпертонії з використанням стандартних граничних значень для систолічного і діастолічного кров’яного тиску відповідно до табл. 3. Потім гіпертонічний стан було порівняно з відповідями самих респондентів для перевірки, чи мали вони підтверджений діагноз гіпертонії, отриманий через систему охорони здоров’я України. Відповідно до міжнародних рекомендованих директив, особи вважалися гіпертоніками, якщо мали показники кров’яного тиску < 140/90, але приймали протигіпертонічні препарати.

34. Надмірна вага та ожиріння були визначені з огляду на індекс маси тіла (ІМТ) учасників, який являє собою співвідношення ваги в кілограмах та зросту в квадратних метрах. У цій роботі, використовуючи вимірювання зросту та ваги для учасників дослідження, був обчислений індекс маси тіла, і респонденти, класифіковані як такі, які мають нормальну вагу, надмірну вагу або ожиріння 1, 2 або 3-го ступеня (табл. 4). Ожиріння 3-го ступеня є найгіршим станом здоров’я, в той час як нормальна вага — є ознакою найкращого стану здоров’я. Зріст та вага кожного учасника замірювалися три рази. Якщо були зроблені всі три вимірювання ваги і зросту, два найближчих показника ваги і два найближчих показника зросту були усереднені. Якщо було лише два показники, ці два показники були усереднені. Якщо було зроблено лише один набір вимірювань ваги і зросту, він був використаний для розрахунку рівня ІМТ. Від ваги відняли 1,5 кг з метою урахування ваги одягу учасників. У цьому випадку респондентів також запитали щодо отримання діагнозу ожиріння під час попередніх контактів із системою охорони здоров’я.

35. Як зазначено вище, в абзаці 28, в осіб, які мають гіпертонію у початковій стадії та надмірну вагу, рівні кров’яного тиску та ІМТ, відповідно, вище оптимальних рівнів, і тому вони знаходяться в групі ризику розвитку ССЗ. У наступних розділах стан початкової гіпертонії та надмірна вага також вважаються факторами ризику.

36. Один із трьох українців віком від 18 до 65 років має підвищеній кров’яний тиск (табл. 5), і майже п’ята частина дорослого населення хворіє на ожиріння (табл. 6). Майже половина опитаних (47,5 %) були визнані такими, які є на порозі гіпертонії, на стадії, що називається початковою стадією гіпертонії, і майже чверть мали 1-шу або 2-гу стадію гіпертонії. 10,3 % були класифіковані як хворі на гіпертонію, але їхня гіпертонія контролюється ліками. Майже 29 % респондентів мають надмірну вагу і 20 % хворіють на ожиріння. Шість відсотків дорослого населення були визнані шляхом вимірювань під час дослідження такими, які і хворіють на ожиріння, і мають початкову стадію гіпертонії.

37. Що стосується гіпертонії, існує значне коливання по регіонах, але рівні ожиріння досить стійкі по регіонах. Майже 1/4 українців, які живуть на заході країни, мають 2-гу стадію гіпертонії, стадію, що викликає найбільш серйозне занепокоєння. Це більше, ніж у два рази перевищує відсоток на сході — наступному регіоні з найвищими показниками. У більш загальному плані, на заході — найбільший рівень поширеності гіпертонічної хвороби, який становить майже 44 %. На півдні — найчисленніша частина опитуваних має початкову стадію гіпертонії, при цьому 3 із 5 осіб знаходяться під загрозою захворювання на гіпертонію. У випадку ожиріння поширення по регіонах є досить однорідним. Численна частка українців, які проживають на півночі та в центрі, мають надмірну вагу або ожиріння порівняно з іншими регіонами. Українці, які живуть на заході, є більш повними, і більш значна їх частка підпадає під 2-й та 3-й ступінь за шкалою ожиріння.

38. Більше половини дорослого населення України має надмірну вагу або ожиріння, причому серед чоловіків проявляється тенденція до надмірної ваги, в той час як жінки скоріше схильні до ожиріння. Майже 1/4 жінок хворіє на ожиріння, а інші 28,7 % мають надмірну вагу, тоді як 13,5 % чоловіків хворіють на ожиріння, а 36,1% мають надмірну вагу. Для порівняння, в Російській Федерації поширеність ожиріння серед порівняних вікових груп, тобто > 15-річного віку, становила 9,6 % серед чоловіків та 23,6 % серед жінок, у той час як у Польщі — 12,9 % серед чоловіків та 18,0 % серед жінок (ВООЗ, поетапні дані). Поширення не дуже відрізняється по регіонах, за винятком того, що українці, які живуть в центрі, мали найбільшу частку респондентів з 1-м ступенем ожиріння (11,2 %) порівняно з іншими регіонами. З іншого боку, на півдні найнижчій рівень ожиріння серед жінок.

39. Українські жінки більш схильні до гіпертонії, ніж чоловіки. Проте 23 % як чоловіків, так і жінок, мають гіпертонію 1-ї або 2-ї стадії. Ця невідповідність між чоловіками і жінками має місце через те, що жінки в два рази частіше знають про свою гіпертонію і приймають ліки для того, щоб її контролювати, порівняно з чоловіками. Існують деякі регіональні відмінності, а саме: більше жінок на сході мають показники гіпертонії та початкової стадії гіпертонії, в той час як на півночі і в центрі відмічена найнезначніша кількість жінок, які мають початкову стадію гіпертонії або гіпертонію. Серед чоловіків на півдні відмічена найбільша частка показників початкової стадії гіпертонії та гіпертонії, в той час як на сході — найнижча частка. Приблизно 3 із 4 чоловіків на півдні мають початкову стадію гіпертонії. Українці на заході є найбільш хворобливими, при цьому 28,1 % чоловіків та 23,0 % жінок мають другу стадію гіпертонії.

40. Як і слід було очікувати, два з трьох українців із надмірною вагою/ожирінням та гіпертонією — старше 40 років. Серед жінок із надмірною вагою/ожирінням, близько 75 % старше 40 років, але цей відсоток досягає 80,5 % на заході. Аналогічно, більше чоловіків із надмірною вагою/ожирінням— віком старше 40 років (59,6 % проти 40,4 %). Північний та Центральний регіон мають більш високу частку українців із надмірною вагою/ожирінням, віком старше 40 років (62,3 %), а на заході найнижча частка літніх чоловіків із надмірною вагою/ожирінням (57,6 %). Більше двох третин респондентів із гіпертонією (1-ї і 2-ї стадії) — старше 40 років. Проте це не дивно, оскільки через збільшення віку рівні кров’яного тиску зростають, що підвищує поширеність гіпертонічної хвороби (рис.3, 4). Хоча існують значні регіональні відмінності в поширеності гіпертонії за віком. Близько 85 % українців із гіпертонією в Південному регіоні старше 40 років. На заході показники приблизно однакові щодо поширеності гіпертонії за двома віковими групами— до і після 40 років.

41. Однак поширеність гіпертонії зростає серед молодого покоління, особливо серед молодих чоловіків, зокрема на сході та заході. Близько 1 з 3 респондентів із гіпертонією на сході молодше 40 років. Ситуація ще гірша на заході, де 47,5 % гіпертоніків молодше 40 років. Якщо подивитися на поєднання віку та статі, гіпертонія частіше зустрічається у молодих чоловіків, ніж у молодих жінок. Поширеність серед молодших вікових груп істотно вища, ніж в інших сусідніх країнах Центральної Європи, таких як Румунія (Доробанцу та ін., 2010 р.) (табл. 7).

42. Незважаючи на зростаючу поширеність гіпертонічної хвороби серед молодого покоління і більш високий рівень поширеності серед чоловіків у цілому, літні українські жінки залишаються важливою цільовою групою. Більшість літніх жінок хворіють на гіпертонічну хворобу. Три з чотирьох жінок, хворих на гіпертонію, старше 40 років у всіх регіонах, за винятком заходу, де 44,8 % гіпертонічних хворих молодше 40 років.

43. Статус хворих на гіпертонію не дуже різниться за сімейним або освітнім статусом, навіть у різних регіонах, але статус людей із надмірною вагою, здається, відрізняється. Понад22 % українських жінок із надмірною вагою/ожирінням — овдовілі або розлучені, в той час як 72,5 % перебувають у шлюбі. Серед чоловіків із надмірною вагою/ожирінням 84,2 % перебувають у шлюбі, за якими йдуть 12,3 %, які є неодруженими і ніколи не були в шлюбі. Однак овдовілі жінки, як правило, мають дещо вищі рівні гіпертонії в усіх регіонах. Респонденти з надмірною вагою/ожирінням мають такий же розподіл за освітою, як і в загальній чисельності населення. На сході трохи більш високий відсоток жінок із надмірною вагою має вищу освіту. Більшість чоловіків із надмірною вагою мають освіту на рівні середньої школи (60,6 %). Респонденти з надмірною вагою/ожирінням у Центральному регіоні мають, як правило, більш високий рівень освіти, а саме, 40 % мають дипломи вищих навчальних закладів або вищих шкіл. Українці з надмірною вагою/ожирінням на півдні, як правило, менш освічені, а саме 64,7 % закінчили лише середню школу.

44. Однак місце проживання, зайнятість та рівень доходів мають значення. Українці з початковою стадією гіпертонії, як правило, сконцентровані в містах та селах (а не в малих міських поселеннях), як по регіонах, так і за статтю. Близько 47,2 % хворих на гіпертонічну хворобу в початковій стадії не мають оплачуваної роботи. Українці на сході, хворі на початкову стадію гіпертонічної хвороби, не мають оплачуваної роботи, особливо чоловіки. Дві третини жінок із початковою стадією гіпертонічної хвороби на сході не мають оплачуваної роботи, у той час як лише близько половини жінок із початковою стадією гіпертонічної хвороби на заході не мають оплачуваної роботи. Українці з надмірною вагою/ожирінням значно різняться за місцезнаходженням житла, формою зайнятості, достатком, за статтю та регіонами. 37 % українців із надмірною вагою/ожирінням живуть у містах, наступні 28,9 % мешкають у селах. Люди з надмірною вагою/ожирінням на півночі та в центрі, як правило, сконцентровані в містах (54,0 %), у той час як ті, хто живе на заході, як правило, зосереджені в селах (48,6 %).

45. Концентрація випадків ожиріння серед осіб у найвищому та другому найнижчому квінтилях (48,8 та 50,8 %, відповідно). Майже 2/3 жінок у другому найнижчому квінтилі мають надмірну вагу і 29,8 % із них хворі на гіпертонію. Розподіл людей із надмірною вагою за квінтилями доходів по регіонах досить схожий, але на півночі і в центрі більш висока частка жінок із надмірною вагою припадає на 4-й квінтиль доходів (26,4 %), а на сході найбільша частка припадає на найвищий квінтиль доходів (26,8 %). На півночі та в центрі також найвища частка жінок із надмірною вагою в найнижчому квінтилі доходів (22,3 %). Серед чоловіків із надмірною вагою близько третини в найвищому квінтилі доходів, і половина чоловіків у цьому квінтилі мають надмірну вагу. На заході найбільша частка чоловіків із надмірною вагою знаходиться в найнижчому квінтилі доходів (29,9 %), але в найвищому квінтилі більше половини чоловіків мають надмірну вагу (57,8 %).

46. Жінки в найнижчих двох квінтилях доходів більш імовірно хворіють на гіпертонічну хворобу, тоді як чоловіки в найнижчому та найвищому квінтилях доходів більш імовірно хворіють на гіпертонічну хворобу. У цілому рівень розподілу гіпертонічної хвороби в початковій стадії є найвищим у найнижчому квінтилі доходів, із досить рівномірним поширенням у решти квінтилів доходів. Поширеність гіпертонічної хвороби в початковій стадії не дуже різниться по регіонах. Серед регіонів на півдні більш інтенсивна концентрація хворих на гіпертонічну хворобу в початковій стадії спостерігається в людей, які належать до двох найвищих квінтилів доходів (55,4 %), у той час як на сході найінтенсивніша концентрація хворих на гіпертонічну хворобу в найнижчих двох квінтилях доходів (50,0 %). На півдні найінтенсивніша концентрація серед людей, які належать до найвищого квінтиля доходів, тоді як на заході — найінтенсивніша концентрація в найнижчому квінтилі доходів. Слід зазначити, що серед чоловіків та по регіонах північ та центр мають майже 2/3 чоловіків, хворих на гіпертонію в двох найвищих квінтилях доходів, тоді як на заході найвища частка (31,4 %) чоловіків, хворих на гіпертонію в найнижчому квінтилі доходів. Серед жінок по регіонах приблизно 1/3 жінок із гіпертонією, які живуть у Центральному регіоні, підпадають під другий найвищий квінтиль доходів, а на сході хворі на гіпертонічну хворобу більш інтенсивно сконцентровані в найнижчому квінтилі доходів.

Соціоекономічні факторигіпертонічної хворобита ожиріння

47. Незважаючи на те, що вищеописаний дескриптивний та двовимірний аналіз є корисним, він може часто бути обманливим, тому що багато факторів, які, здається, пов’язані з гіпертонією та ожирінням, можуть бути корельовані між собою. Наприклад, група людей молодого віку може являти собою осіб із нижчим рівнем освіти та сімейним достатком. Таким чином, відсоткові відношення людей, хворих на гіпертонію або ожиріння, в одній із цих категорій можуть частково включати вплив іншого фактору. Для того щоб краще зрозуміти, хто найбільше наражається на гіпертонічну хворобу або ожиріння, застосовуються впорядковані логістичні регресивні моделі, які одночасно здійснюють контроль за соціоекономічними факторами. Коефіцієнти відображаються як співвідношення шансів, а рівень значущості позначений зірочками (табл. 8).

48. Імовірність захворювання на гіпертонічну хворобу є найвищою серед людей, які живуть на заході країни, та тих, хто з найнижчого квінтиля доходів порівняно з тими, хто в найвищому квінтилі доходів, та для чоловіків. Імовірність захворювання також зростає з віком. Як показано в табл. 8, у базовій функції впорядкованої логістичної регресії ризику гіпертонічної хвороби (нормальний стан, початкова стадія гіпертонії, 1-ша стадія гіпертонії та 2-га стадія гіпертонії), у випадку, якщо ви неодружений чоловік, який проживає на заході країни, віком 18–29 років, із загальною початковою освітою, в найнижчому квінтилі доходів та мешкає у місті, не маючи оплачуваної роботи, тоді ймовірність захворювання на гіпертонію в початковій стадії порівняно з нормальним кров’яним тиском зменшується в 1,7 раза. Однак ті ж самі фактори значно підвищують імовірність захворювання на гіпертонію 1-ї або 2-ї стадії порівняно з нормальним кров’яним тиском у 1,2 та 1,9 раза, відповідно.

Далі буде