Газета «Новости медицины и фармации» 3 (353) 2011

Вітряна віспа — це гостре інфекційне захворювання, що викликається фільтруючим вірусом та характеризується підвищенням температури тіла та плямисто-папульозно-везикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.

Вітряна віспа — одна з найпоширеніших інфекцій в світі. За рівнем захворюваності ця інфекція поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним захворюванням. Перебіг її здебільшого легкий, специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної вітряної віспи збудник без будь-яких клінічних проявів може роками зберігатись в організмі, сприяючи у старшому віці іншому захворюванню — оперізувальному герпесу, який можна розглядати як пізній рецидив вітрянки.

Вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Новонароджені перших двох місяців життя мають пасивний материнський імунітет, пізніше вони стають сприйнятливими. Тому максимальне число захворілих припадає на вікову групу 2–4 років. Дошкільнята становлять близько 80 % хворих. У старших вікових групах через формування імунного прошарку захворюваність значно зменшується. Рівень захворюваності дітей в містах у 3–4 рази вищий порівняно з селом. Дорослі частіше хворіють на оперізувальний герпес.

Наше клінічне спостереження випадку вітряної віспи у новонародженої дитини наводимо в даному повідомленні.

Дитина Я.В., 05.09.2010 року народження, надійшла до інфекційного відділення анестезіології та інтенсивної терапії обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівці 18 вересня 2010 року. Скарги матері при надходженні: на висипку по всьому тілу, підвищення температури тіла до 39 °С, утруднене дихання, загальмованість, в’ялість та кволість дитини.

З анамнезу: захворювання у дитини розвинулось гостро 15 вересня 2010 року з появою катаральних явищ, підвищенням температури тіла до 38,5 °С. Лікування проводилось амбулаторно парацетамолом. На наступний день з’явилася висипка на волосистій частині голови, яка поширилася по всьому тілі дитини. Батьками продовжувалось симптоматичне лікування, а саме прийом парацетамолу та обробка висипних елементів спиртовим розчином брильянтового зеленого. Загальний стан дитини погіршувався, і власним транспортом батьки доставили хвору в приймальне відділення обласної дитячої клінічної лікарні.

З анамнезу життя: дитина від І доношеної вагітності, яка перебігала на тлі анемії вагітної. При народженні вага — 3350 г, зріст — 54 см. З епідеміологічного анамнезу встановлено, що за день до пологів у матері були наявні поодинокі висипні елементи на верхніх кінцівках загальною кількістю до 10 штук. За тиждень до пологів вона контактувала із сусідським хлопчиком, хворим на вітряну віспу. Даний факт дозволяє зробити припущення, що мати на момент пологів була хворою на абортивну форму вітряної віспи.

При надходженні до інфекційного відділення анестезіо­логії та інтенсивної терапії загальний стан дитини вкрай тяжкий. Тяжкість зумовлена явищами вираженої інтоксикації, дихальної недостатності на тлі основного захворювання. Дитина загальмована, квола, але на огляд реагує. Вага — 3860 г. Температура тіла ректальна — 37,4 °С, частота пульсу на периферичних артеріях — 140 уд/хв, частота дихання — 46/хв, сатурація кисню в крові ≥ 76 %. Менінгеальні знаки на момент огляду негативні. По всьому шкірному покриву та на волосистій частині голови, на видимих слизових оболонках спостерігався поліморфний висип: папули, везикули, наповнені прозорим вмістом, кірочки та рубчики; практично вся шкіра була густо вкрита розчином брильянтового зеленого. Тургор та еластичність тканин знижених властивостей. Велике тім’ячко знаходилося нижче кісток черепа. Над правою тім’яною кісткою спостерігалося пухлиноподібне утворення м’яких тканин голови. Дихання через ніс утруднене через висипні елементи та кірочки на слизовій оболонці. В акті дихання приймала участь допоміжна мускулатура, спостерігалась тракція грудної клітки ІІ ступеня. Аускультативно: дихання жорстке, велика кількість провідних хрипів, у верхній долі правої легені вислуховувались вологі дрібно- та середньопухирцеві хрипи; тут же спостерігалось вкорочення перкуторного звуку. Пульс на периферичних артеріях знижених властивостей, ритмічний. Серцеві тони ритмічні, приглушені. Живіт м’який, пальпації доступний, печінка виступала з-під краю реберної дуги на 2 см, селезінка не пальпується. Діурез знижений. Випорожнень на момент огляду не було, зі слів матері вони кашкоподібні, жовтого кольору, без патологічних домішок.

Діагноз при надходженні: вітряна віспа, генералізована форма, тяжкий перебіг. Вірусна пневмонія. Дихальна недостатність ІІ–ІІІ ступеня. Ізотонічна дегідратація ІІ ст. Поліорганна недостатність. Кефалогематома над правою тім’яною кісткою.

З моменту госпіталізації дитині в реанімаційному залі виконано пункцію та катетеризацію периферичної вени, набрано кров для лабораторних досліджень, розпочато стартову інфузійну терапію розчином гекодезу в дозі 10 мл/кг. Враховуючи клінічно значиму дихальну недостатність, проведено оротрахеальну інтубацію трахеї термопластичною інтубаційною трубкою діаметром 3,5 см (з трубки отримано мокроту жовтого кольору) та санацію трахеобронхіального дерева. Дитина була переведена в бокс для крапельних інфекцій під джерело променевого тепла, і розпочато проведення штучної вентиляції легень апаратом Atlanta (Бразилія) в режимі CMV з параметрами нормовентиляції. Через 2 години, враховуючи порушення гемодинаміки, відсутність вираженого ефекту від стартової інфузійної терапії, розпочато інотропну підтримку добутаміном у дозі 5 мкг/кг/хв. Через неспроможність периферійних вен катетеризовано праву підключичну вену, встановлено підключичний катетер діаметром 0,6 см. Проведено катетеризацію сечового міхура, отримано 30 мл світло-жовтого кольору сечі.

Хворій проведено весь комплекс загальноклінічних, біо­хімічних, вірусологічних та інструментальних методів обстеження. Динаміку даних загального та біохімічного аналізів крові подано у табл. 1 і 2 відповідно.

В загальному аналізі сечі показники були такими: колір — солом’яно-жовтий, відносна щільність — 1006, лейкоцитів — 16–20 у полі зору, еритроцити — 8–10 у полі зору, білок — сліди, що свідчить про тубулоінтерстиціальне ураження нирок.

Дитині ургентно було проведено рентгенографію органів грудної клітки. На рентгенограмі: з обох боків на всьому протязі визначаються вогнищеві інфільтративні ущільнення, більше у правій легені. Легеневий малюнок та корені не визначаються через патологічні зміни в легенях. Контури серця нечіткі. Висновок: пневмонія з елементами набряку легень.

На нейросонографії патології виявлено не було.

Хворій проведене лікування:

— зовіракс по 10 мг/кг кожні 6 годин протягом всього часу лікування;

— антибіотикотерапія — цефтріаксон по 200 мг/кг 2 рази на добу протягом 5 днів;

— дезінтоксикаційна та замісна терапія: гекодез, 5% розчин глюкози, ізотонічний розчин, розчин Рінгера у вікових дозах;

— інотропна підтримка: добутамін;

— відхаркувальні засоби: ацетилцистеїн;

— дегідратаційна терапія: лазікс;

— симптоматична терапія.

Дитина знаходилась на штучній вентиляції 6 діб. За період лікування в інфекційному відділенні анестезіології та інтенсивної терапії стан значно покращився, нові висипні елементи не з’явилися, вигодовувалася через зонд зцідженим материнським молоком по 30 мл з поступовим збільшенням об’єму до 70 мл.

23 вересня 2010 року дитина переведена у відділення крапельних інфекцій обласної дитячої клінічної лікарні, де продовжувала отримувати базове лікування. 30 вересня 2010 року хвора з видужанням, з відповідними рекомендаціями виписана додому. Вага при виписці — 3860 г.

Основний діагноз: вітряна віспа, генералізована форма, тяжкий перебіг.

Ускладнення: вірусна пневмонія. Дихальна недостатність ІІ–ІІІ ступеня. Ізотонічна дегідратація ІІ ст. Поліорганна недостатність. Тубулоінтерстиціальне ураження нирок.

Супутній діагноз: кефалогематома над правою тім’яною кісткою.

На момент написання статті дитина розвивається згідно з віком, набирає вагу, у психомоторному розвитку не затримується, знаходиться на грудному вигодовуванні. Скарг у батьків з приводу стану дитини немає.

Наведений клінічний випадок буде цікавим для лікарів-педіатрів, сімейних лікарів, дитячих анестезіологів та інфекціоністів як рідкісний у неонатологічній практиці.