Газета «Новости медицины и фармации» Неврология (360) 2011 (тематический номер)
Вернуться к номеру
Аналіз клінічних варіантів синдрому хребтової артерії у хворих з екстравазальною компресією хребтової артерії
Авторы: В.В. Сулік Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ
Версия для печати
Порушення кровообігу у вертебробазилярному басейні (ВББ) посідають особливе місце у зв’язку з функціональним значенням анатомічних утворень мозку, що забезпечуються саме з нього. Частота циркуляторних розладів у вертебробазилярній системі становить 25–30 % усіх гострих порушень мозкового кровообігу і майже 70 % минущих. Транзиторні ішемічні атаки у ВББ зустрічаються в 3 рази частіше, ніж у каротидному.
Метою роботи було вивчення основних клінічних варіантів синдрому хребтової артерії (СХА) у пацієнтів з екстравазальною компресією хребтової артерії (ЕКХА).
Проведено аналіз клінічних варіантів у 50 пацієнтів з ЕКХА, які лікувались у відділенні серцево-судинної хірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва в 2007–2008 роках.
Отримані дані свідчать про превалювання в віковій групі 18–45 років пацієнтів із синдромом Барре — Льєу — 23 (85,1 %) особи, із синдромом вегетативних порушень — 22 (81,5 %) особи, однак у старших вікових групах частота даних синдромів знижувалася. Так, у пацієнтів середнього віку частота даних синдромів становила по 69,2 % (9 осіб) відповідно кожного, у групі пацієнтів похилого віку — 50 % (5 осіб) і 40 % (4 особи). Разом із цим частота кохлеовестибулярного і вестибуло-атактичного синдромів зростала у пацієнтів старших вікових груп. Так, вестибуло-атактичний синдром спостерігався у віковій групі 18–45 років у 13 хворих (48,1 %), у віковій групі 46–59 років — у 8 хворих (61,5 %), у віковій групі 60–74 років — у 9 хворих (90 %). Кохлеовестибулярний синдром відзначався у віковій групі 18–45 років — у 11 (40,7 %), у віковій групі 46–59 років — у 5 хворих (38,5 %), у групі 60–74 років — у 7 хворих (70 %).
Офтальмічний синдром спостерігався приблизно з однаковою частотою в усіх зазначених вікових групах, а саме: в 10 хворих (37 %) у віковій групі 18–45 років, у 6 хворих (46,1 %) у віковій групі 46–59 років та у 8 хворих (80 %) у групі 60–74 років. Завдяки даним ретельного клініко-допплерографічного дослідження у 3 хворих (11,1 %) вікової групи 18–45 років і в 1 хворого (7,69 %) у віковій групі 46–59 років діагностована базилярна мігрень.
При проведенні анамнестичного дослідження було з’ясовано, що в групі молодшого віку у 4 (14,8 %) пацієнтів спостерігались транзиторні ішемічні атаки (ТІА), у середній віковій групі ТІА відмічались у 2 (15,4 %) пацієнтів, а серед пацієнтів похилого віку даний клінічний варіант був діагностований у 3 (30 %) осіб, причому у 2 (20 %) із них повторно. На відміну від осіб вікової групи 18–45 років, у яких за даними дуплексного сканування не реєструвалося гетерогенних та гемодинамічно значимих бляшок, у пацієнтів середньої вікової групи і осіб похилого віку за даними УЗДС реєстрували більш виражені атеросклеротичні зміни, що дещо утруднювало діагностично-диференціальну діагностику даного клінічного варіанта. У 2 хворих (7,4 %) вікової групи 18–45 років та в 1 хворого (7,7 %) вікової групи 46–59 років відзначали напади дроп-атак. Також в 1 (11,1 %) хворого з групи осіб молодого віку зареєстрували короткочасну втрату свідомості при різкому повороті голови, що було розцінено як синдром Унтерхарншайдта. Після синдромологічного аналізу клінічних варіантів СХА у досліджуваних хворих можна зробити висновки, що клінічна картина була представлена практично всіма відомими симптомами вертебробазилярної недостатності при ЕКХА.
У досліджуваній когорті пацієнтів з ЕКХА найбільш частими клінічними варіантами СХА були синдром Барре — Льєу, синдром вегетативних порушень, вестибуло-атактичний синдром, офтальмічний і кохлеовестибулярний синдроми. Частота випадків базилярної мігрені, нападів дроп-атак, синдрому Унтерхарншайдта, ТІА була значно меншою.