Газета «Новости медицины и фармации» Неврология (360) 2011 (тематический номер)
Вернуться к номеру
Cудинний фактор в генезі розсіяного склерозу (Власна гіпотеза)
Авторы: В.А. Черняк, С.В. Дибкалюк, В.Ю. Зоргач, А.В. Черняк Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця, м. Київ
Версия для печати
З 2005 р. ми звернули увагу на багаточисленні патологоанатомічні знахідки масивних відкладень атомів заліза і, як наслідок, — атрофічних змін у мозковій тканині. Ці знахідки стали підставою для вивчення причинно-наслідкових зв’язків між даним встановленим фактом і клінічними проявами розсіяного склерозу та дисциркуляторної енцефалопатії неясного генезу. У зв’язку з цим було введено терміни «хронічна венозна цереброспінальна недостатність» (ХВЦСН) і «синдром хребетної вени», що є новиною в медицині і характеризує різні порушення венозного відтоку по екстрацеребральних венах, що призводять до венозного застою в інтракраніальних судинах, і порушення трофіки головного і спинного мозку.
До дослідження увійшло 28 пацієнтів із діагнозом «розсіяний склероз» (4 чоловіки і 24 жінки), середній вік яких становив 33,0 ± 0,1 року, без ознак генералізованого або сегментарного атеросклерозу. В усіх обстежених хворих вивчали:
— кровотік по інтракраніальних венах за допомогою МРТ-А/Г;
— напрямки і параметри кровотоку по перивентрикулярних венах за допомогою УЗД;
— напрямки і параметри кровотоку по хребетних і яремних венах, а також хребетних сплетіннях і патологічних шунтах за допомогою УЗД.
У всіх пацієнтів були виявлені такі сонографічні симптоми ХВЦСН:
— патологічний рефлюкс по глибоких венах мозку і венозних синусах;
— відсутність або ненормальний кровообіг по відвідних екстракраніальних хребетних венах;
— ненормальний (посилений) кровотік по внутрішніх яремних венах;
— рефлюкси по природних венозних шунтах, що сполучають глибокі венозні сплетіння, церебральні вени і венозні синуси;
— колатеральна венозна циркуляція (відкриття патологічних шунтів, наприклад, через транстемпоральне кісткове вікно).
Були виявлені такі МРТ-ознаки ХВЦСН:
— патологічний рефлюкс по венозних синусах твердої мозкової оболонки;
— збільшення кровотоку по внутрішніх яремних венах;
— збільшення кровотоку по хребетних венах;
— збільшення діаметра і ємності вен стовбура і основи мозку;
— збільшення діаметра і ємності паравертебральних венозних сплетінь.
У всіх хворих було виявлено затримку відтоку з яремних і спінальних вен та сплетінь, і ці дані корелювали з клінікою, подібною до атеросклеротичної енцефалопатії.
Який механізм виникнення морфологічних змін у мозковій тканині і клініки при розсіяному склерозі? Відповідь напрошується сама по собі: це відбувається так, як виникає трофічна виразка при хронічній венозній недостатності (ХВН). Ми запропонували гіпотезу виникнення цих порушень:
1. У нормі є жорстке розділення між мозковою тканиною і судинами, що має назву гематоенцефалічний бар’єр. При цьому наявне з’єднання між ендотеліоцитами і високоспеціалізованими нейронами. Ці з’єднання називають жорсткими з’єднаннями.
2. У нормі формені елементи крові, такі як еритроцити або імунні клітини, не можуть проникати через цей бар’єр.
3. Порушення цього бар’єра може виникати внаслідок багатьох чинників і особливо часто — при стазі в посткапілярних венулах.
4. Рефлюкс при венозному стазі відкриває жорсткі з’єднання, що викликає екстравазальний вихід еритроцитів.
5. Ушкодження гематоенцефалічного бар’єра внаслідок венозного стазу призводить до появи формених елементів крові в мозковій тканині і виникнення автоімунної атаки на тканини головного і спинного мозку.
6. Наслідком цих патологічних процесів на рівні венуломозкового бар’єра є руйнування мозкової тканини і її гемосидероз, що нагадує патологічну гіперпігментацію шкірних покривів гомілки при декомпенсованих формах ХВН.
В останній час у світовій літературі також з’явилися поодинокі повідомлення про взаємозв’язок між автоімунними процесами мозку і порушеннями кровообігу в басейні його судин. Таким чином, у хворих на розсіяний склероз визначена наявність проблем венозного відтоку в цереброспінальному басейні, що теоретично може викликати проникнення в тканини мозку лімфоцитів, розвиток автоімунного запального процесу і започатковувати появу клініки розсіяного склерозу.