Газета «Новости медицины и фармации» 7 (361) 2011

У межах дослідження життєдіяльності населення, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях після Чорнобильської катастрофи, Науковий центр радіаційної медицини НАМН України провів аналіз та оцінку смертності і статево-вікових особливостей населення. За підсумками проведених досліджень було зазначено суттєве скорочення населення на усій території України на 5,7 млн громадян, переважно за рахунок природного убутку. На радіоактивно забруднених територіях втрати населення були більш виражені.

За досліджуваний період на всій території України відбулися негативні зміни у статево-віковій структурі населення. У порівнянні з 1981 роком значно зменшилася чисельність людей у молодших вікових групах, у тому числі новонароджених, і збільшилася чисельність людей віком старше 70 років, що є ознакою значного постаріння населення. На радіоактивно забруднених територіях, крім того, спостерігається порушення статевої пропорції, що проявляється при народженні дітей, посилюється в працездатному віці та стає загрозливим серед осіб старших вікових груп.

У післяаварійний період формування рівня смертності на радіоактивно забруднених територіях відбувається в умовах прискореного демографічного старіння. Смертність на радіоактивно забруднених територіях у 2008 році порівняно з 1986 роком зросла на 73 %, у тому числі внаслідок зміни вікового складу населення — майже на 8 %, а за рахунок погіршення повікової інтенсивності виживання — на 42 %.

Рівень смертності населення на радіоактивно забрудненій території залежить від категорій зон забруднення, рівнів радіоактивного забруднення та накопичених доз опромінення населення.

На сьогодні МОЗ разом з МНС створили систему медичного нагляду за постраждалими, що складається зі щорічної диспансеризації, амбулаторного, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах.

Запроваджені щорічні медичні огляди інвалідів та учасників ліквідації аварії. Показники охоплення щорічними медичними оглядами є стабільними протягом останніх 4 років: серед учасників ліквідації — 97,3– 97,8 %, серед дорослого населення — 95,2 % і серед постраждалих дітей — 99,2 %.

Частка визнаних здоровими серед ліквідаторів за чотири останні роки зменшилась на 2 % і становить лише 4,37 %. Аналогічна ситуація спостерігається і в інших групах спостереження, включаючи дітей (20,96 % визнаних здоровими).

За результатами щорічної диспансеризації постраждалих контингентів на обліку в Державному реєстрі України станом на 1.01.2011 р. знаходиться 2 349 164 людей, із них: учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (далі — учасники ЛНА (1-ша група первинного обліку) — 315 502 особи; евакуйованих (2-га група первинного обліку) — 80 821 особа; які проживають на радіоактивно-забруднених територіях (3-тя група первинного обліку) — 1 529 363 особи; особи, які на момент аварії були дітьми, — 298 205 (4-та група первинного обліку) та діти, народжені від батьків 1– 3-ї груп первинного обліку, — 423 478 осіб, у тому числі 125 273 особи — діти віком до 14 років (включно).

Епідеміологічні дослідження після аварії показали наявність у ліквідаторів зростання частоти та радіаційних ризиків стохастичних та нестохастичних ефектів опромінення — лейкемії, окремих форм солідних раків, непухлинних захворювань. За результатами дескриптивного аналізу довгострокового моніторингу злоякісних новоутворень, у групах постраждалого населення встановлено перевищення національних показників захворюваності на цю патологію тільки у ліквідаторів 1886–1987 років участі. Серед усіх форм найбільшим було зростання захворюваності на рак щитоподібної залози — у 5,6 раза та рак молочної залози у жінок — у 1,5 раза.

Показники захворюваності дорослого постраждалого населення стабілізувалися протягом останніх трьох років, а за окремими класами, такими як хвороби системи кровообігу, нервової системи, кістково-м’язової системи та сполучної тканини, навіть дещо знизилися. Минулого року спостерігалося незначне підвищення загальної первинної захворюваності та підвищення за деякими класами хвороб (хвороби нервової та сечостатевої систем, кістково-м’язової системи та сполучної тканини). Стабільно високими залишаються показники захворюваності за класом «Травми та отруєння».

За останні 5 років спостерігалося незначне зростання показника захворюваності дитячого населення з 1382,6 до 1449,7 на 1 тис. Зростання відбулося, насамперед, за рахунок таких класів хвороб, як хвороби органів дихання, які завжди посідають перше місце у структурі захворюваності, хвороби шкіри та підшкірної клітковини, вроджені вади розвитку. Слід зазначити, що в останні три роки показники захворюваності постраждалих дітей стабілізувалися за такими класами, як хвороби органів травлення, нервової системи, ендокринної системи, крові та кровотворних органів (хоча за 24 роки в цілому відзначається їх зростання в 2,0–2,5 раза).

Окрема увага приділяється вивченню поширеності раку щитоподібної залози та захворюваності на нього. Аварія на ЧАЕС визнана світовим медичним суспільством однією з незаперечних причин його поширення.

На сьогодні остаточно доведено значне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози після Чорнобильської катастрофи серед осіб групи підвищеного ризику (0–18 років на час аварії), що визнане як головний медичний наслідок аварії на ЧАЕС провідними науковими установами світу.

Після аварії на ЧАЕС минуло вже 25 років, і на сьогодні діти і підлітки, які зазнали найбільш значного впливу радіоактивного йоду, перейшли до категорії дорослих, тому зараз слід приділяти особливу увагу інформації щодо раку щитоподібної залози саме серед молодих дорослих пацієнтів. У Державному реєстрі осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зберігається інформація на 1 529 363 особи, які на момент аварії були дітьми.

Аналіз даних клініко-морфологічного реєстру Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України встановив, що за період 1986–2010 рр. в Україні через рак щитоподібної залози прооперовано 6021 людину, яким на момент аварії було від 0 до 18 років, з морфологічно підтвердженим діагнозом «рак щитоподібної залози», серед яких 4461 (74,0 %) перебували у дитячому віці (0–14 років на час аварії) і 1560 (26,0 %) — у підлітковому (15–18 років на час аварії).

Захворюваність на 100 тисяч дітей 0–14 років на час аварії в цілому по Україні в 2006–2009 роках становила 3,62, а у підлітків — 4,27, що перевищувало показники попередніх 2002–2005 років (2,41 і 3,50) відповідно у 1,5 і 1,2 раза.

Підтверджує зв’язок зростання захворюваності на рак щитоподібної залози з Чорнобильською катастрофою ще й географічний розподіл випадків даної патології у дітей України. Більш як 60 % осіб, які захворіли на рак у дитячому віці, проживали на час аварії у найбільш забруднених північних регіонах країни, серед яких перші місця посідають Житомирська, Київська, Чернігівська області. Первинна захворюваність на рак щитоподібної залози в цих областях після аварії у 10 разів перевищує цей показник на решті території України. На користь зв’язку між аварією на ЧАЕС та зростанням захворюваності на рак щитоподібної залози свідчить також і наявність залежності рівня даної патології від дози опромінення залози: у більшості хворих, прооперованих через дане захворювання, доза була більшою за 100 сГр.

Наведені дані переконливо свідчать про необхідність проведення довгострокового скринінгового обстеження людей, які на момент аварії були у дитячому та підлітковому віці та проживали на територіях, забруднених радіоактивним йодом. Тим більше, що, за науковим прогнозом, післядія «чорнобильського» йоду триватиме ще приблизно 10–15 років. Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та Національна академія медичних наук розробили та затвердили спільний наказ № 62/45/5 «Про вдосконалення ендокринологічної допомоги потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачені обов’язкові огляди людей, які на момент Чорнобильської катастрофи були у дитячому та підлітковому віці (1968–1986 рр. народження), та людей, які зазнали опосередкованого опромінення щитоподібної залози під час внутрішньоутробного розвитку. Наказом визначений головний науково-методичний, консультативний та лікувальний заклад країни, в якому проходить координація наукових пошуків, пов’язаних з проблемами патології ендокринної системи у людей 1968–1986 рр. народження — Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України.

 Прес-служба МОЗ України