Газета «Новости медицины и фармации» 8 (362) 2011

Дисемінована форма туберкульозу легень є найпоширенішою серед усіх форм і часто поєднується з явищами легеневої чи артеріальної гіпертензії. Для корекції гемодинаміки однаково часто застосовуються препарати з груп інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів ренін-ангіотензинової системи чи антагоністів кальцію. Найбільш поширеними і найдоступнішими препаратами цих груп є каптоприл, Лоріста та верапаміл. Ефективність лікування хворих на туберкульоз легень із порушеннями гемодинаміки значною мірою залежить від наявності супутньої патології, методів комбінованої хіміотерапії та вибору гіпотензивного препарату. Одним із найбільш ефективних протитуберкульозних препаратів є стрептоміцин. Однак під час його прийому можливе виникнення серцевих нападів та підвищення артеріального тиску, а застосування у хворих із супутньою артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця може призвести до виникнення ускладнень.

Мета дослідження — порівняльне вивчення ефективності, безпечності та переносимості лікування дисемінованої форми туберкульозу легень у комбінації з каптоприлом чи Лорістою у хворих із підвищеним артеріальним тиском та симптоматичною легеневою гіпертензією.

Матеріали і методи

У дослідження включали осіб чоловічої та жіночої статі віком старше 35 років, хворих на дисемінований туберкульоз легень із підвищеним артеріальним тиском та симптоматичною легеневою гіпертензією, які перебували на госпіталізації та витримували всі режими діагностики та лікування. Виключали з дослідження в разі наявності прямих протипоказань, гіперчутливості чи алергії до препаратів, у випадках, якщо хворі порушували режим лікування чи діагностики.

Учасники дослідження проходили попереднє дообстеження за 24–36 годин від початку лікування, включаючи рентгенографію грудної клітки, допплерехокардіографію, контроль артеріального тиску, електрокардіографію. До комплексу протитуберкульозної терапії включали ізоніазид, стрептоміцин, рифампіцин, етамбутол. Тяжкість захворювання визначали за даними загальноклінічного обстеження стану хворого. Пацієнтів було поділено на дві групи. До першої групи увійшли 49 хворих, які додатково до протитуберкульозної терапії отримували терапію каптоприлом до 50 мг на добу. Другу групу становили 54 хворі, які одержували комплекс протитуберкульозних препаратів та Лорісту до 50 мг на добу. Групи були порівнянними за загальним станом, віком, статтю, супутньою патологією, показниками гемодинаміки, схемою протитуберкульозної терапії. Хворі спостерігались протягом трьох місяців. Ефективність терапії оцінювали за такими показниками: частота виникнення нападів стенокардії, порушення ритму серця, швидкість нормалізації артеріального тиску й тиску в легеневій артерії (до уваги приймалось статистично значуще відхилення показників інструментальних досліджень, клініко-рентгенологічних показників), що виникало під час проведення клінічного дослідження. Крім того, під час дослідження оцінювалась переносимість зазначених препаратів.

Результати та обговорення

Як свідчать отримані результати, у групі прийому каптоприлу втричі частіше спостерігались такі явища, як порушення ритму серця, напади стенокардії, повільніше на 3 ± 2 доби нормалізувався артеріальний тиск і тиск у легеневій артерії, ніж у групі прийому Лорісти.

У групі прийому Лорісти не було засвідчено побічних ефектів від терапії протитуберкульозними препаратами, таких як напади стенокардії та підвищення артеріального тиску. Всі хворі зазначили кращу переносимість Лорісти.

Результати проведеного дослідження свідчать, що застосування Лорісти у хворих із дисемінованим туберкульозом легень та підвищеним артеріальним тиском, симптоматичною легеневою гіпертензією дозволило досягти стабілізації показників гемодинаміки. Лоріста краще впливала на показники гемодинаміки, зменшувала кількість проявів чи еквівалентів артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця.

Переносимість та ефективність Лорісти є задовільною, що дозволяє застосовувати даний препарат у практичній фтизіатрії у хворих із підвищеним артеріальним тиском та симптоматичною легеневою гіпертензією.