Газета «Новости медицины и фармации» 21-22 (393-394) 2011
Вернуться к номеру
Оцінка ефективності застосування Респіброну при гострих обструктивних бронхітах у дітей раннього віку
Авторы: О.І. Сміян, В.В. Слива, О.М. Ємець, О.О. Потапова Медичний інститут Сумського державного університету
Версия для печати
Проблема гострих запальних захворювань органiв дихання, зокрема гострого бронхiту в дiтей раннього вiку, залишається актуальною у педiатричній практиці у зв’язку зi значною їх поширеністю і стабільним ростом кількості хворих за останні роки [1, 2]. Гострі бронхіти за рівнем захворюваності на них перевищують усі інші інфекції у дітей в 7–7,5 раза та є найбільш частою патологією серед гострих і рецидивуючих захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей [2, 4]. При цьому неспецифічні захворювання легень у дітей несуть у собі загрозу здоров’ю населення майбутнього, тому що патологічні процеси бронхолегеневого апарату у дітей мають тенденцію до хронізації [3].
Сьогодні практично не викликає сумніву той факт, що підвищена частота запальних захворювань та наявність хронічних запальних процесів респіраторного тракту супроводжують порушення імунологічної реактивності [5]. Разом із тим важливим чинником виникнення захворювань органів дихання у дітей раннього віку є онтогенетична особливість їх імунобіологічної реактивності, яка знаходиться в стані розвитку і диференціювання та відрізняється недосконалістю реагування на інфекційні агенти. Для раннього віку характерний виражений функціональний імунодефіцит, який називають імунодефіцитом дозрівання [5].
В останні роки відбувається активний пошук нових принципів діагностики та лікування гострих бронхітів у дітей раннього віку з урахуванням сучасних відомостей про складні патогенетичні й біохімічні процеси, що відбуваються в організмі дитини, зокрема це стосується порушень імунного статусу [6].
Дослідження, проведені в багатьох країнах світу, дозволили розробити і впровадити в широку клінічну практику нові комплексні підходи до лікування і профілактики з використанням імунотропних препаратів спрямованої дії з урахуванням рівня і ступеня порушень в імунній системі. Важливим аспектом у попередженні рецидивів і лікуванні захворювань, а також у профілактиці імунодефіцитів є поєднання базової терапії та раціональної імунокорекції, адже при відсутності імунологічної підтримки виникає небезпека розвитку рецидиву і загроза переходу захворювання з гострої форми в хронічну. З урахуванням цієї обставини видається доцільною імунопрофілактика та імунотерапія, зокрема гострих обструктивних бронхітів, за допомогою препаратів, що містять бактеріальні антигени.
Нещодавно фахівцями компанії Lallemand Pharma Int. (Швейцарія), ключовим напрямком діяльності якої є створення імунобіологічних препаратів, на основі інноваційної технології виробництва полівалентного механічного бактеріального лізату (polyvalent mechanical bacterial lysate — PMBL) був розроблений імуномодулятор Респіброн — єдиний препарат на ринку імунотропних медикаментів, отриманий шляхом механічного лізису, що дозволяє найбільш безпечно і ефективно індукувати утворення специфічних антитіл.
Респіброн містить бактеріальний лізат 13 штамів найбільш поширених патогенних мікроорганізмів, що викликають захворювання верхніх дихальних шляхів: 6 штамів Diplococcuspneumoniae (Streptococcuspneumoniae), Haemophilusinfluenzae, Klebsiellapneumoniae, Klebsiellaozaenae, Streptococcuspyogenes, Streptococcusviridians, Staphylococcusaureus, Neisseriacatarrhalis.
Даний препарат має подвійний механізм дії: активує неспецифічну резистентність за рахунок мембранних антигенів, які входять до складу препарату, шляхом активації дендритних клітин, нейтрофілів, макрофагів, NK-клітин, індукції фагоцитозу; активує специфічний імунітет шляхом підвищення рівня продукції ІЛ-2, специфічних сироваткових Ig класів A, G, M і sIgA, активації ефекторних CD4 і CD8, В-лімфоцитів.
Широкий досвід застосування Респіброну дозволяє визначити його як препарат, що забезпечує профілактику розвитку гострих інфекцій верхніх і нижніх дихальних шляхів (у тому числі профілактика суперінфекцій при ГРВІ і грипі); ефективність комплексного лікування гострих інфекцій дихальних шляхів (у тому числі в поєднанні з антибактеріальною терапією).
Сублінгвальний шлях введення Респіброну дозволяє забезпечити прямий контакт антигену з імунними клітинами слизової оболонки і сформувати стійкий місцевий імунітет.
Зручність застосування (лише 1 таблетка на добу) і нетривалий курс (10 днів) сприяють високій комплайєнтності пацієнтів: немає необхідності постійно носити препарат із собою, стежити за часом прийому. До того ж упаковка містить 10 таблеток — цієї кількості достатньо на курс лікування.
Метою нашого дослідження було вивчення імунного статусу та оцінка ефективності застосування Респіброну в дітей з гострим обструктивним бронхітом.
Матеріали і методи дослідження
Під спостереженням знаходилось 45 дітей віком від 2 до 3 років, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу гострого обструктивного бронхіту. У всіх обстежених пацієнтів були характерними повторні (3 і більше рази на рік) епізоди бронхообструкції на фоні гострих респіраторних захворювань.
Усіх обстежених дітей розподілили на дві групи. І групу становили 15 пацієнтів, хворих на гострий обструктивний бронхіт (ГОБ), які отримували стандартну терапію (муколітичні, бронхолітичні, антигістамінні, антибактеріальні та інші симптоматичні засоби). До ІІ групи входило 15 дітей з ГОБ, до лікування яких разом із базовими засобами було включено імуномодулятор Респіброн у дозуванні 1 таблетка 1 раз на день. Групу порівняння становили 15 практично здорових дітей відповідного віку.
Вивчення імунного статусу пацієнтів проводилось шляхом визначення вмісту лімфоцитів, Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, нульових клітин, В-лімфоцитів, фагоцитарного індексу та концентрацій імуноглобулінів G, A, M у сироватці крові в динаміці лікування: у 1–2-й день після госпіталізації та в період стабільного покращення загального стану (10–12-й день).
Результати досліджень та їх обговорення
Результати проведеного дослідження при гострих обструктивних бронхітах дозволяють констатувати значні порушення імунного статусу на початку захворювання порівняно з аналогічними показниками практично здорових дітей. Дані зміни проявлялись пригніченням активності Т-клітинної ланки імунітету, порушенням фагоцитарної активності нейтрофілів та підвищенням активності В-клітинної ланки, з розвитком дизімуноглобулінемії.
Вивчення показників клітинного імунітету на 1–2-й день госпіталізації у дітей з ГОБ встановило виражений дисбаланс його Т- та В-ланок (табл. 1).
Так, аналіз клітинного імунітету в дітей на початку захворювання показав значне вірогідне зниження концентрації лімфоцитів до 39,80 ± 1,42 % щодо показників здорових дітей — 51,13 ± 2,19 % (р < 0,001). Вміст Т-лімфоцитів також вірогідно знижувався та становив 48,66 ± 2,08 % проти 55,24 ± 2,07 % в осіб без патології (р < 0,05). У свою чергу, при вивченні хелперної фракції клітинної ланки імунітету встановлені вірогідні відмінності у вмісті Т-хелперів, що проявлялись зменшенням їх кількості у хворих на ГОБ до 27,30 ± 0,76 %, на відміну від даних у групі порівняння (36,20 ± 0,85 %) (р < 0,001). Разом із тим питома вага Т-супресорів у сироватці крові характеризувалась зростанням до 26,70 ± 0,77 %, що в 1,3 раза вище щодо показників здорових дітей — 20,95 ± 0,39 % (р < 0,001). Схожі зміни відбувалися і в умісті нульових клітин, концентрація яких у гострому періоді обструктивного бронхіту знаходилась на рівні 20,80 ± 0,62 % та була вірогідно вищою, ніж у групі порівняння — 12,65 ± 0,24 % (р < 0,001). Кількість В-лімфоцитів в перші дні госпіталізації також підвищувалася та становила 23,30 ± ± 0,65 % проти 19,96 ± 0,42 % у здорових.
Отримані нами дані вказували на порушення фагоцитарного індексу при ГОБ, що проявлялось його вірогідним (р < 0,001) зниженням на початку захворювання до 39,60 ± 1,32 %, тоді як у групі порівняння цей показник знаходився на рівні 56,60 ± ± 1,44 %.
Під час лікування гострого обструктивного бронхіту відбувалось покращення ланок клітинного імунітету в усіх обстежених дітей, проте в пацієнтів, які приймали Респіброн, динаміка нормалізації показників була більш інтенсивною. Так, у дітей І групи спостерігалась тенденція до підвищення вмісту лімфоцитів до 41,40 ± 1,46 % проти 39,80 ± 1,42 % у гострому періоді (Р > 0,05), а у пацієнтів групи ІІ концентрація лімфоцитів наближалась до показників здорових дітей та становила 45,40 ± 1,48 %, що вірогідно вище, ніж у гострий період (Р < 0,05). Аналіз вмісту Т-лімфоцитів у динаміці лікування показав, що як при стандартному лікуванні, так і при використанні імуномодулятора відзначалася лише тенденція до підвищення кількості Т-лімфоцитів, яка становила 49,20 ± 1,42 % та 50,80 ± 0,66 % % відповідно та не досягала показників здорових дітей. На фоні проведеного лікування гострого обструктивного бронхіту вірогідно підвищувався вміст Т-хелперів — при застосуванні базової терапії їх концентрація становила 32,10 ± 0,75 %, а при використанні Респіброну — 33,6 ± 0,6 % проти 27,30 ± 0,76 % на початку лікування (Р < 0,001). Аналіз вмісту Т-супресорів показав вірогідне зниження їх концентрації при обох методах лікування, але тільки у хворих, до терапії яких було включено імуномодулятор, він відновлювався до норми. Так, при традиційному лікуванні ГОБ масова частка Т-супресорів характеризувалась вірогідним зниженням до 23,60 ± 1,48 %, а при застосуванні Респіброну — до 20,90 ± 0,69 % на відміну від 26,70 ± 0,77 % у 1–2-й день госпіталізації. У свою чергу, вміст нульових клітин у І групі вірогідно (Р < 0,001) знижувався і становив 15,20 ± 0,51 %, проте залишався в 1,2 раза вищим, ніж у здорових дітей, а у пацієнтів групи ІІ їх кількість становила 12,70 ± ± 0,33 % щодо 20,80 ± 0,62 % у гострому періоді (Р < 0,001), що відповідало показникам здорових дітей. Схожі зміни відбувалися із концентрацією В-лімфоцитів — при традиційному лікуванні їх уміст порівняно з даними на початку лікування знижувався (Р < 0,05) та знаходився на рівні 21,30 ± 0,55 %, а при використанні Респіброну характеризувався повною вірогідною нормалізацією до 20,40 ± 0,26 % проти 23,30 ± ± 0,65 % у гострому періоді (Р < 0,001).
Визначення фагоцитарного індексу під час терапії виявило його підвищення у І групі до 45,9 ± 0,9 % та повне відновлення до значень 51,53 ± 1,19 % у дітей ІІ групи порівняно з даними до лікування (39,6 ± 1,32 %; Р < 0,001).
Таким чином, у гострому періоді захворювання спостерігається виражений дисбаланс Т- та В-ланок клітинного імунітету, що підтверджує зниження імунологічної реактивності організму дітей.
Отримані нами результати досліджень при різних методах лікування доводять, що при застосуванні традиційної терапії гострого обструктивного бронхіту в дітей спостерігалося лише покращення всіх показників, проте жоден з них не досягав даних групи порівняння. У свою чергу, включення Респіброну до лікування сприяло більш інтенсивному відновленню, а в деяких випадках повній нормалізації (Т-супресори, нульові клітини, В-лімфоцити, фагоцитарний індекс) ланок клітинного імунітету.
Аналіз гуморальної ланки імунітету дозволив встановити у всіх обстежених дітей наявність вираженої дизімуноглобулінемії в гострому періоді обструктивного бронхіту (табл. 2).
Так, визначення імуноглобуліну G показало його вірогідне зниження на 1–2-й день госпіталізації до 5,16 ± 0,15 г/л щодо даних групи порівняння (6,85 ± 0,18 г/л; Р < 0,001). Схожі зміни відбувалися з концентрацією ІgА, який на початку лікування знаходився на рівні 0,46 ± 0,04 г/л, що в 1,5 раза нижче, ніж у здорових дітей (0,70 ± 0,03; Р < 0,001). У свою чергу, вміст ІgМ у пацієнтів із ГОБ вірогідно підвищувався та становив 1,23 ± 0,13 г/л на відміну від 0,75 ± 0,14 г/л у групі дітей без патології.
У динаміці проведеного стандартного лікування показники гуморального імунітету значно покращувались, проте більш вираженими зміни були при використанні імуномодулятора. Так, відзначалася тенденція до покращення показника імуноглобуліну G під час традиційного лікування (6,09 ± 0,20 г/л) (Р > 0,05), тоді як при прийомі Респіброну його концентрація вірогідно (Р < 0,01) підвищувалася — до 7,02 ± ± 0,21 г/л та відповідала даним здорових дітей. Найбільш виражені зміни спостерігались у динаміці вмісту ІgА, кількість якого у дітей І групи становила 0,57 ± 0,07 г/л щодо даних до лікування (0,70 ± 0,03 г/л; Р > 0,05), а у пацієнтів ІІ групи його концентрація вірогідно збільшувалась та становила 0,93 ± 0,13 г/л (Р < 0,001), що в 1,3 раза вище, ніж у групі порівняння (Р > 0,05). Дане підвищення концентрації в сироватці крові дітей на фоні терапії з включенням Респіброну, можливо, пояснюється місцевими імуномодулюючими властивостями препарату, що призвело до збільшення продукції секреторної фракції ІgА — sІgА. У свою чергу, стандартна терапія та лікування з імуномодулятором призводила до вірогідної нормалізації вмісту ІgМ до 0,50 ± 0,16 г/л та 0,64 ± 0,18 г/л відповідно порівняно з даними при надходженні до стаціонару (1,23 ± 0,13; Р < 0,01), що свідчить про стихання гостроти інфекційного процесу у хворих дітей.
Таким чином, у гострому періоді обструктивного бронхіту в усіх дітей спостерігалась виражена дизімуноглобулінемія, що проявлялась зниженням концентрацій ІgG та ІgА на фоні підвищеного вмісту ІgМ. У динаміці проведеного стандартного лікування всі показники покращувались, тоді як при залученні до терапії Респіброну відбувалась повна вірогідна нормалізація гуморальної ланки імунітету.
Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що в дітей у гострий період обструктивного бронхіту наявні порушення показників як Т-клітинної, так і В-клітинної та гуморальної ланок імунітету.
Зміни показників імунологічного статусу в дітей з ГОБ, можливо, мають тимчасовий характер. У гострому періоді захворювання досліджувані показники були більш виражені, що обумовлене спотвореним формуванням імунологічної відповіді внаслідок зменшення активності першої лінії імунологічного захисту (зменшення фагоцитарної активності нейтрофілів, зниження експресії Т-хелперів). Разом із цим збільшення рівнів В-лімфоцитів та IgM свідчить про активацію гуморальної ланки імунітету, що направлена на нейтралізацію патогенних чинників.
Наявність відхилень даних імунологічного статусу в дітей з ГОБ у період реконвалесценції, коли клінічні прояви захворювання відсутні, свідчить про те, що регресія цих проявів настає швидше, ніж імунного статусу.
У динаміці лікування ГОБ без використання імуномодулятора показники клітинного та гуморального імунітету покращились порівняно з гострим періодом. Про це свідчило зростання загальної кількості лімфоцитів, Т-лімфоцитів та Т-хелперів, ІgA у сироватці крові хворих, паралельно знижувалась концентрація нульових клітин та В-лімфоцитів, IgG, IgM, проте дані показники не досягали значень здорових дітей. Це свідчить про поступове відновлення імунного статусу на фоні стандартної терапії ГОБ. При застосуванні Респіброну нормалізація імунітету відбувалась значно інтенсивніше, а концентрація деяких показників Т- і В- ланок клітинного та гуморального імунітету (Т-супресорів, нульових клітин, В-лімфоцитів, фагоцитарного індексу, ІgA, IgG, IgM) повністю відповідала віковим нормам.
Висновки
1. У дітей з гострим обструктивним бронхітом імунний статус на початку захворювання характеризувався вираженим дисбалансом клітинного та гуморального імунітету, що проявлялось пригніченням активності Т-клітинної ланки, порушенням фагоцитарної активності нейтрофілів та, навпаки, активацією В-клітинної ланки з розвитком дизімуноглобулінемії.
2. При застосуванні традиційної терапії у цій групі дітей спостерігалося лише покращення всіх показників клітинного та гуморального імунітету, проте жоден з них не досягав даних групи порівняння.
3. При застосуванні Респіброну в лікуванні гострого обструктивного бронхіту нормалізація імунітету відбувалась значно інтенсивніше, а концентрація деяких показників Т- і В-ланок клітинного та гуморального імунітету (Т-супресорів, нульових клітин, В-лімфоцитів, фагоцитарного індексу, ІgA, IgG, IgM) відповідала віковим нормам.
4. Препарат характеризується високою комплайєнтністю, добре переноситься хворими та не має побічної дії.
Список литературы находится в редакции