Газета «Новости медицины и фармации» 3 (401) 2012

Реклама (лат. reclamare — кричати): 1) об’ява, плакат, сповіщення і т.п. захід, що має на меті створити широку популярність будь-чому, будь-кому, залучити споживачів, покупців; 2) поширення відомостей про щось, про когось із метою створення популярності.

Рекламувати: 1) робити будь-чому, будь-кому рекламу; 2) надмірно розхвалювати.

Останнім часом у зв’язку з тим, що кількість лікарських препаратів,  репрезентованих на фармацевтичному ринку України, значно збільшилась і вони стали більш різноманітними, виник дефіцит оперативної інформації про них. Вона потрібна практикуючим лікарям для постійної щоденної роботи та систематичного поповнення знань із фармакології й фармакотерапії. Тільки поглиблене розуміння етіології та патогенезу захворювань,  а також подальше вивчення механізму дії ліків дає можливість розширення показань для застосування багатьох відомих і нових медикаментів та наукового обґрунтування їх комбінованого застосування.

Бажання фірм донести потрібну інформацію про свої медикаменти засноване на необхідності привертати постійну увагу й викликати довіру до їх якості. У той же час практикуючі лікарі повинні також мати можливість зробити свої висновки про ефективність і безпеку запропонованих препаратів різних виробників шляхом порівняння даних науково-інформаційного супроводження і практичного застосування щодо справедливості рекомендацій тих чи інших фірм та компаній.

Безумовно, що незаангажована цілеспрямована реклама нових фармацевтичних препаратів потрібна, але вона повинна з’являтися тільки в медичних виданнях (газетах, журналах, книжках). Представники фармацевтичних фірм мають із рекламними повідомленнями виступати в медичних закладах на нарадах, зборах, п’ятихвилинках, на прийомах лікарів, у поліклініках тощо. І тільки така  реклама буде сприяти підвищенню якості лікування.

Система заходів із забезпечення фахівців певною інформацією про медикаменти, що існує в Україні, сприяє раціональному використанню фармацевтичних препаратів й удосконаленню діагностично-лікувального процесу. Досвід провідних фармацевтичних фірм і визнаних медичних видань переконливо доводить доцільність докладного висвітлення всіх аспектів фармакотерапії цих препаратів у спеціальній, доступній фахівцям літературі. Це має особливе значення ще й тому, що останніми роками приділяється велика увага вдосконаленню роботи первинної ланки охорони здоров’я — профілактично-лікувальних і аптечних закладів. Багато цих заходів направлені на збереження та покращення здоров’я людей шляхом фармацевтичного забезпечення й раціонального використання лікарських ресурсів. А для цього потрібні знання з фармакології.

Підраховано, що в останні роки в медичній практиці закладів охорони здоров’я щорічно використовуються близько 2800 найменувань лікарських засобів, номенклатура й кількість яких постійно змінюються й удосконалюються. Тільки за останні декілька десятиліть створені й широко використовуються цілі класи нових фармацевтичних засобів: транквілізатори, гангліоблокатори, міорелаксанти, симпатолітики, b-адреноблокатори, цитостатики, похідні нітрофуранів тощо. У зв’язку з цим лікарі й фармацевтичні працівники повинні бути проінформовані про наяв- ні медичні препарати та їх фармацевтичну дію шляхом періодичного випуску відповідних інструкцій, збірників  та повідомлень.

У цих випадках треба звернути ­особливу увагу лікарів на дозування при призначенні медикаментів дітям (И.В. Маркова, В.И. Калиничева, 1980) і людям віком понад 60 років (Д.Ф. Чеботарев, Н.Б. Маньковский, 1973). Так, під час розрахунку доз людям похилого віку потрібно зважати, що літні люди по-різному чутливі до ліків певних груп, тому призначати їм фармацевтичні препарати необхідно суворо індивідуально. Дози препаратів, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, нейролептики, броміди тощо), а також дози серцевих глікозидів, сечогінних препаратів звичайно зменшують наполовину. Дози антибіотиків, сульфаніламідів, вітамінів у деяких випадках можуть дорівнювати таким для людей, молодших за 60 років.

Потрібно ураховувати, що найбільш точно індивідуальну разову, добову і курсову дози оптимально для кожного хворого можна встановити  для деяких ліків тільки за допомогою сучасних фармакокінетичних методів, що дозволяє визначити швидкість всмоктування препарату, його інактивацію й виведення з організму. Дози інших препаратів визначаються переважно на основі їх клініко-фармакологічного вивчення з подальшим уточненням у процесі широкого медичного застосування. Дози індивідуалізують та ретельно спостерігають за лікувальною ефективністю і переносимістю препарату (М.Д. Машковский, 1985).

Вищезазначеним ми прагнули підкреслити важливість призначення ліків хворому тільки після обов’язкового огляду й обстеження його лікарем. Порушення цього правила може призвести до різних ускладнень, що викликані так званою підвищеною або викривленою чутливістю організму до якихось речовин, що знаходяться у ліках, — алергенів і викликають алергію. Алергія (від гр. allos — інший і еrgon —  дія) — незвичайна реакція на введення в організм алергенів. Ця реакція може перебігати як гіперчутливість негай­ного або сповільненого типів. До реакцій негайного типу відноситься анафілактичний шок, набряк Квінке, припинення або пригнічення дихання, бронхоспазм. Непереносимість ліків (ідіосинкразія) може викликати кропивницю, дерматит, інколи некроз тканин.

Отже, не викликає сумнівів, що будь-яка реклама ліків може розміщатися тільки в медичних і фармацевтичних виданнях, а ліки повинні розповсюджу­ватися тільки в спеціальних закладах — аптеках.

Вже колишній сьогодні міністр охорони здоров’я О. Аніщенко неодноразово підкреслював, що він виступає за заборону реклами лікарських препаратів у засобах масової інформації, оскільки вона призводить до поширення самолікування й небажаних наслідків. «Реклами у ЗМІ не повинно бути, — наголошував О. Аніщенко. — Тільки лікар після обстеження хворого може поставити діагноз, і тільки він може призначити відповідне лікування».

Скільки ще треба чекати, щоб це здійснилось?

У той же час у засобах масової інформації (радіо, газети, телебачення) в медико-фармацевтичній рекламі розхвалюють ліки. По радіо можна часто почути: «Цей препарат — новинка на нашому ринку. Він лікує такі-то захворювання», або: «У вас болять нирки?», або: «У вас шалят почки? Звоните — мы поможем». Назву ліків і номери телефонів, за якими треба дзвонити, щоб їх вислали, ми не наводимо, щоб не створювати повторної реклами.

В одній із популярних і шанованих нами газет нещодавно ми прочитали: «Препарат лечит такие заболевания, как артроз, артрит, остеохондроз, связанные с нарушением обмена веществ. Этот препарат способствует восстановлению обменных процессов, улучшает усвоение кальция, укрепляет хрящевую и костную ткань». А поряд на чорному фоні під великим збільшенням і при доброму освітленні вдалося прочитати, що це біологічна добавка,  а її самостійне приймання, а не в комплексі з іншими фармакологічними препаратами стан хворого майже не по­кращить.

Дуже цікава часта реклама по радіо: «Якщо у вас болі в попереку, коліки, відходить із сечею пісок, камінці, то висококваліфікований лікар-андролог і спеціалісти Української асоціації андрологів радять приймати цей препарат» (наводиться назва і номер телефону, за яким треба дзвонити, щоб його вислали). Ця реклама ще раз підтверджує, що не тільки ЗМІ кинулися заробляти гроші на хворих людях, а й лікарі не за своєю спеціальністю. Хіба андролог повинен лікувати нирки?  У «Російсько-українському медичному словнику з іншомовними назвами»  (К., 2002) зазначено, що андроло- гія — чоловічохворобознавство. Це значить, що андролог повинен займатися діагностикою й лікуванням тільки чоловічих статевих органів, як гінеколог у жінок. Гінекологи цим і займаються. Андрологам цього мало. Хіба їм не роз’ясняли у МОЗ України їх обов’язки?

Ще видатний російський письменник і байкар І.А. Крилов (1769–1844) писав, що нічого доброго не вийде, якщо не­фахівець буде шити чоботи.

На початку цього року по радіо почали рекламувати деякі ліки навіть у віршах і пропонувати солідну знижку тим, хто перший їх замовить. Таке собі лікарське шоу. Після реклами почули по радіо, як якійсь бабусі допомогла реклама: «Мені до цього ніякі ліки не допомагали, але після того, як я вас послухала, то зрозуміла, що мені потрібно приймати ваші ліки, бо я хочу ще жити».

Часом реклама ліків доходить до безглуздя.

У кожній рекламі повідомляється тільки про показання для приймання того чи іншого препарату і нічого не сказано щодо протипоказань. А для чого витрачати гроші на «зайві» слова? Крім того, буде менше замовників, якщо хворі будуть знати про всі протипоказання до прийому препарату. Так, останнім часом рекламується аспірин УПСА.  Зазначається, що він незамінний для профілактики інфаркту міокарда, ішемічного інсульту головного мозку, пов’язаних з атеросклерозом. Проте нічого не сказано, що цей препарат протипоказаний хворим із виразкою шлунка і 12-палої кишки при  її загостренні, бронхоспазмах будь-якої етіології. «Дзвоніть — ми вишлемо!» Але коли хворий отримає препарат,  що йому вислали, і прочитає в доданій інструкції, що він йому протипоказаний, то назад цей препарат ніхто вже не прийме. А ціни на медикаменти ой як кусаються.

Вартість

Друге важливе питання — вартість медикаментів.

Вартість — це матеріалізо- вана в товарі суспільна праця товаровиробника. Величина вартості окремого товару визначається кількістю праці, затраченої на його виготовлення, і вимірюється робочим часом. Вартість лежить в основі ціни товару.  У товарному господарстві, яке ­засновано на приватній власно­сті, вартість товару складається стихійно у процесі конкурентної боротьби.

Ми думаємо, ніхто не буде сперечатись, що на більшість ліків ціни в нас захмарні. Усе це теж негативно впливає на якість лікування, здоров’я лю- дей, смертність і, нарешті, на тривалість життя.

Хіба стара людина має змогу ліку­ватися, або чи здатна жінка, яка не  має чоловіка, навіть якщо вона і працює, оплатити лікування серйозної хвороби своєї дитини? Безумовно, ні! А ми все думаємо, як продовжи- ти хоч трохи життя наших людей, щоб воно не було таким ганебно ко­ротким.

Так, згідно з останніми даними, зазначеними на сайті Всесвітнього економічного форуму, де висвітлюється стан галузі охорони здоров’я серед  142 держав, тривалість життя в Україні дорівнює 69,2 року (97-ма пози- ція). У той же час тривалість життя  в Японії — 82,9 року (перша позиція), у країнах Європейського Союзу —  80 років.

Що ж робити?

Погляд звичайних споживачів

Що ж робити? Якщо в нас така бідна розкрадена держава, то платним лікування повинно бути і для високооплачуваних державних діячів усіх рангів і для депутатів. Всі вони у змозі оплатити і своє лікування, і лікування своєї сім’ї. Треба відмовлятися від лікарень для ­обраних. Заощаджені гроші можна направити на лікування дітей з онкологічними захворюваннями з бідних сімей.

На нашу думку, щоб якось знизити ціну на медикаменти, не потрібно друкувати до них великі, детальні інструкції, які майже ніхто повністю не читає. Споживачу потрібно, щоб там була інформація тільки про показання, протипоказання, про те, як приймати ці ліки, як їх зберігати, термін придатності. І тільки однією мовою — державною. Кожний розбере, що «по одній таблетці після їжі три рази на день» означає «по одной таблетке после еды три раза в день». А деяким депутатам Верховної Ради слід розглядати це не як прояв націоналізму, а як прояв економії. Виробникам ліків, може, потрібно в деяких випадках без шкоди для фармпрепарату спростити і здешевити їх зовнішню упаковку, зменшити витрати на рекламу тощо. Власникам аптек при можливості перейти на закупівлю ліків безпосередньо у виробника, а не в посередника. Щось ці тендерні закупівлі ліків, мабуть, за змовою їх учасників, не зниженню ціни сприяють, а, навпаки, її підвищують.

Насамкінець одне питання до представників санітарно-просвітніх і профілактичних закладів: чому вони не виступають із рекламою у ЗМІ? Їх діяльність дуже важлива. Це й реклама здорового способу життя (шкода паління, надмірного вживання алкоголю, вплив на здоров’я фізкультури тощо)  та профілактики різних захворювань. Ми впевнені, що після такої цілеспрямованої реклами більшість людей будуть прагнути здорового способу життя й менше знадобиться ліків для їх лікування.

А може, це комусь невигідно?

У той же час побільшало реклами різних цілителів, віщунів. І реклами на медикаменти у ЗМІ, але вже не так часто пропонують їх доставити споживачеві, не завжди надаються телефони рекламозамовників. Час дрібних поширювачів ліків минає. Рекламодавці уже є власниками великих аптек й аптекооб’єднань. Вони впевнені, що не завжди хворий звернеться до лікаря за призначенням ліків (великі черги на прийомах, далеко добиратися до лікувального закладу, немає часу тощо). Самолікування буде ще процвітати. І вже в рекламі великими літерами, але без розділення між словами і також нечитабельне «попередження», що самолікування шкідливе. До чого тільки не вдаються ділки, щоб обдурити хворого споживача. А хто ж його захистить у нашій країні?

Повинен бути посилений контроль і над виробництвом ліків, щоб у продаж не надходили контрафактні препарати (від лат. сontrafactio — підробка). У газетах інколи пишуть про підроблені ліки, але в жодній ми не знаходили результатів розслідування таких випадків, а така незавершеність призводить тільки до зневіри в усіх ліках.

І насамкінець, хворий повинен вірити в те, що призначені йому ліки допоможуть. Це важливий позитивний елемент лікування. Безумовно, пацієнт навіть підсвідомо більше повірить, якщо ліки йому призначить уважний, турботливий лікар, ніж почує про них суху рекламу з післярекламними висновками суржиком старенької бабусі про те, що рекомендовані ліки їй допоможуть, бо вона хоче жити.

Академік М.Д. Стражеско свого часу говорив випускникам інституту: «Мій бром допоможе хворому, а ваш — ні, тому що в першому випадку лікує бром і мій авторитет, а у другому — бром без авторитету».