Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (02) 2011

І. Загальні положення

Необхідність розробки та реалізації в Україні Національної стратегії боротьби з наркотиками на період до 2020 року (Національна стратегія) обумовлена нагальною потребою докорінної зміни наркоситуації, динаміка розвитку якої набула нині загрозливих вимірів і є новим викликом здоров’ю нації і безпеці держави. Національна стратегія є засадним чинником державної політики у сфері контролю за наркотиками й визначає сутність, зміст та напрями цієї політики.

1. Мета Національної стратегії

Визначення комплексу базових положень єдиної державної політики у сфері боротьби з наркотиками в Україні на період до 2020 року та вжиття суб’єктами боротьби з наркозлочинністю ефективних заходів для скорочення незаконної пропозиції наркотиків, попиту на них та зменшення шкоди від їх вживання.

2. Цільові установки Національної стратегії

Формувати й реалізовувати державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочинністю в сучасних умовах потрібно на нових методологічних засадах і підходах, зумовлених цивілізаційними змінами. Йдеться про такі зміни, як глобалізація суспільних процесів, гуманізація багатьох аспектів життя громадянина тощо. Найвищою цінністю визначається нині людина, особистість. Саме цей людиноцентристський підхід покладено в основу Національної стратегії:

2.1. Забезпечення стабільного, надійного існування та життєдіяльності нації, збереження її фізичного та морального здоров’я.

2.2. Зниження гостроти соціальних і економічних ризиків для особи, суспільства, держави.

2.3. Оволодіння знанням усіх аспектів наркоситуації в Україні через постійний моніторинг її складових частин.

2.4. Досягнення максимально можливого лікувального ефекту реабілітації наркозалежних, повернення їм повноцінного життя. Зміщення акценту із суто медичної допомоги на соціально-психологічну реабілітацію хворих на наркоманію.

2.5. Реалізація програм зменшення шкоди від немедичного вживання наркотиків, що є важливою функцією наркополітики, дослідження ефективності реалізації таких програм. Забезпечення доступності ліків, які містять наркоінгредієнти для паліативних та інших хворих.

2.6. Створення необхідних умов для господарської діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Перегляд практики ліцензування аптек, закладів охорони здоров’я в напрямі «достатньої розумності».

3. Основні принципи державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з нарко­злочинністю

Основні принципи державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочинністю такі:

— дотримання прав людини, гуманне ставлення до наркозалежного;

— створення такої нормативно-правової бази, що унеможливлювала б витік наркотиків у незаконний обіг та сприяла ефективній діяльності державних установ, що виконують контролюючі та правоохоронні функції;

— єдність дій державних органів та інститутів громадянського суспільства, що передбачає розширення соціальної бази реалізації політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочинністю;

— врахування соціальної мімікрії наркобізнесу, який зрощується з іншими тяжкими злочинами.

4. Суб’єкти формування і реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочинністю

Суб’єктами формування і реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів є заінтересовані державні органи та громадські організації.

Нині для їхньої діяльності характерні: розпорошеність зусиль, вузьковідомчий підхід, недостатня взаємодія, розв’язання переважно тактичних, а не стратегічних завдань, орієнтація на формальний результат.

Діяльність цих суб’єктів необхідно активізувати в таких напрямах:

4.1. Проведення більш ефективних, результативних заходів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочин­ністю.

4.2. Посилення координаційної функції в реалізації політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Підвищення ролі головного координуючого суб’єкта цієї політики — Державної служби України з контролю за наркотиками.

4.3. Реалізація наркополітики на регіональному, місцевому рівнях, оскільки безпосереднє життєве середовище створює умови для постійного контролю за поведінкою споживача наркотиків, своєчасного коригування лікувально-реабілітаційних заходів.

5. Наркоситуація в Україні

В Україні значними залишаються вживання марихуани та ацетильованого опію, нелегальне вирощування нарко­вмісних конопель і маку, що є предметом підвищеного інтересу організованих злочинних угруповань. Хоча загальні обсяги споживання ін’єкційних наркотиків стабілізувалися (за наявними оцінками, на диспансерному обліку перебувають 70 тисяч споживачів ін’єкційних наркотиків), різко збільшилася кількість зловживань фармацевтичними препаратами, що містять опіоїди, стимулятори амфетамінового ряду.

За висновками міжнародних експертів, кількість нових зареєстрованих випадків BIЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків в Україні значно більша, ніж в інших країнах Європи.

При висвітленні наркоситуації необхідно також враховувати:

5.1. Місце України в міжнародному наркотрафіку. Аналіз статистичних даних щодо кількості наркозалежних осіб, видів та масштабів незаконного споживання наркотиків (за віком, видами наркотиків, соціальним становищем тощо) в Україні в цілому та в регіонах.

5.2. Динаміку погіршення криміногенної ситуації в Україні у зв’язку з незаконним виробленням, розповсюдженням і вживанням наркотиків та інші загрози.

5.3. Вплив негативних наслідків наркоманії та наркозлочинності на стан соціальної сфери й економіку України, іміджеву та безпекову складові в міжнародних відносинах держави.

II. Стратегічні напрями  державної політики у сфері  обігу наркотичних засобів,  психотропних речовин, їх  аналогів і прекурсорів,  протидії їх незаконному  обігу і боротьби  з наркозлочинністю

1. Впровадження моніторингу наркоситуації

Відомчі підходи до організації обліку наркозалежних з використанням розрізнених баз даних призвели до того, що в державі не створено єдиної бази даних, яка б характеризувала наркоситуацію на національному рівні, що зумовлює потребу впровадження цілісної системи моніторингу наркоситуації у таких складниках:

1.1. Вивчення й оцінка стану наркоситуації.

1.2. Виявлення загрозливих викликів суспільству, спричинених незаконним розповсюдженням наркотиків.

1.3. Визначення системи заходів протидії наркоманії і наркозлочинності та оцінка їхнього впливу на ситуацію.

1.4. Прогнозування негативних процесів та їх локалізація.

2. Переорієнтація державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочинністю на зменшення попиту на наркотики як ключового аспекту оздоровлення наркоситуації

Пропонується новий стратегічний підхід до зменшення попиту на незаконні наркотики з метою формування в особистості негативного ставлення до наркотиків. Його реалізація потребує:

2.1. Створення та впровадження системи соціально-економічних, політико-культурних, виховних та інших заходів з обмеження попиту на незаконні наркотики. Вироблення в суспільстві нових ціннісних орієнтацій, у яких немає місця наркотикам.

2.2. Розширення практики альтернативних кримінальному покаранню лікувальних, реабілітаційних заходів, у тому числі примусових.

2.3. Підвищення ефективності застосування програм замісної підтримувальної терапії.

3. Профілактика наркоманії

Профілактика має спрямовуватися на інформування населення про шкоду від немедичного, незаконного вживання наркотиків і формувати негативне сприйняття їх суспільством, а також надавати людині відповідні знання й готувати її до подолання життєвих труднощів. Для цього потрібно вжити таких заходів:

3.1. Розробка національної та регіональних програм профілактики наркоманії та попередження правопорушень у сфері незаконного обігу наркотиків.

3.2. Удосконалення форм і методів профілактики, у тому числі індивідуальних профілактичних заходів. Забезпечення комплексності програм профілактики.

3.3. Підвищення ефективності інформування суспільства про негативні наслідки вживання наркотиків. Використання з цією метою мережі Інтернет.

3.4. Розробка механізмів координації діяльності державних установ та громадських організацій у сфері профілактики немедичного вживання психоактивних речовин.

3.5. Розробка та реалізація профілактичних стратегій зниження незаконного попиту на наркотики серед молоді, формування в неї життєвих навичок, уміння протистояти ризикам та загрозам, пов’язаним з попитом на наркотики.

3.6. Підготовка й реалізація комплексу заходів, спрямованих на підвищення соціально-правового статусу сім’ї, психолого-педагогічної компетентності батьків, формування в них свідомого відповідального ставлення до виконання обов’язків, пов’язаних з вихованням, утриманням та навчанням своїх дітей, розвиток інфраструктури комплексної соціально-педагогічної та медико-психологічної допомоги дітям і їхнім батькам.

3.7. Запровадження нових форм профілактичної роботи з сім’ями і дітьми, які потребують надання допомоги, на ранніх стадіях їх соціального неблагополуччя з метою своєчасного виявлення, втручання та комплексного соціально-психологічного супроводу сім’ї та дитини.

4. Удосконалення нормативно-правового регулювання у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і боротьби з наркозлочинністю

Тут потрібна зміна ключових ідео­логічних акцентів: орієнтація не тільки на покарання за скоєне, а й на недопущення рецидивів злочинів, законодавче розширення альтернативних можливостей лікування від наркотичної залежності і водночас — на посилення кримінальної відповідальності за незаконне розповсюдження наркотиків.

Для цього необхідно:

4.1. Вивчення питання доцільності декриміналізації деяких статей Кримінального кодексу України і внесення відповідних змін до чинного законодавства України.

4.2. Здійснення наукового опрацювання проблеми визначення адекватності ступеня покарання за незаконну діяльність у сфері конт­ролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів тяжкості скоєного.

4.3. Посилення суворості покарання за незаконне розповсюдження наркотиків у молодіжному середовищі.

4.4. Розробка нових стандартів встановлення малих, великих, особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

5. Зменшення шкоди від вживання наркотиків

Політика зменшення шкоди передбачає забезпечення прав людини і спрямовується на зниження негативних медичних, соціальних, економічних наслідків вживання наркотиків для окремих осіб, сімей, місцевих громад та суспільства в цілому.

Реалізація такої політики потребує:

5.1. Розробки і впровадження програм альтернативного кримінальному покаранню лікування наркозалежних осіб, які скоїли незначні правопорушення.

5.2. Створення системи розірвання зв’язків із кримінальним сере­довищем. Зниження ризику рецидиву нарковживання.

5.3. Надання підтримки і допомоги сім’ям, які беруть участь у полегшенні долі наркозалежних осіб.

6. Лікування і ресоціалізація осіб, які зловживають наркотиками

На сьогодні лікування і ресоціалізація осіб, які зловживають наркотичними засобами, неефективні, не забезпечують відмови від незаконного вживання наркотиків, від кримінальної поведінки, захисту від пов’язаних із нарковживанням інфекційних хвороб.

Поліпшення ситуації можливе за умови:

6.1. Забезпечення доступності лікування на низькопороговому рівні, підвищення його ефективності.

6.2. Впровадження нових методів сучасної лікувальної практики.

6.3. Створення стандартів соціально-психологічної реабілітації наркозалежних і протоколів лікування відповідно до світової практики. Впровадження реального контролю за дотриманням цих стандартів у закладах охорони здоров’я, громадських та комерційних структурах.

7. Скорочення незаконної пропозиції наркотиків

Однією з причин зростання кількості наркозалежних осіб в Україні є доступність, відносна дешевизна, легкість придбання наркотиків і психотропних речовин. Основною складовою частиною державної політики у скороченні незаконної пропозиції наркотиків має бути комплекс таких заходів:

7.1. Посилення контролю за вирощуванням нарковмісних рослин, виробництвом лікарських препаратів, до складу яких входять наркотичні засоби та психотропні речовини.

7.2. Створення системи організаційних, нормативно-правових та правоохоронних заходів щодо регулювання легального обігу наркотиків, недопущення їх перетікання з легального в незаконний обіг.

7.3. Істотне скорочення злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом наркотиків.

8. Забезпечення ефективного контролю за легальним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Наявний тепер контроль за легальним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів потребує удосконалення, науково обґрунтованого системного підходу до його здійснення, підвищення ефективності та чіткої правової регламентації. У зв’язку з цим доцільно таке:

8.1. Урегулювання механізму і критеріїв віднесення речовин до наркотичних. Розробка механізму виявлення медпрепаратів, зловживання якими може спричинити залежність. Досягнення балансу між необхідністю забезпечити доступність цих фармацевтичних препаратів для медичних цілей і водночас обмежити несанкціонований доступ та витік їх на незаконні ринки.

8.2. Удосконалення системи регламентації обігу наркотиків у закладах охорони здоров’я, виробництва та реалізації нарко­вмісних лікарських засобів.

8.3. Посилення контролю за хімічними речовинами і прекурсорами, що застосовуються для виробництва наркотиків кустарним способом.

8.4. Забезпечення безперервного контро­лю за дотриманням ліцензійних умов суб’єктами господарювання у сфері обігу наркотиків.

9. Правоохоронні заходи у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Організація і тактика протидії наркобізнесу

Нагальним є вироблення й реалізація наступальної державної політики у боротьбі з наркозлочинністю, що несе основну відповідальність за поширення наркоманії і пов’язаних з незаконним обігом наркотиків злочинів. Для її реалізації необхідно:

9.1. Об’єднання зусиль національних правоохоронних і контрольно-фінансових служб у боротьбі з організованою злочинністю, пов’язаною з незаконним обігом наркотиків. Створення системи відповідальності правоохоронних органів за організацію протидії будь-яким правопорушенням, пов’язаним з наркотиками.

9.2. Посилення заходів протидії незаконному імпорту наркотиків: кордон, митниця, аеропорти, вокзали, морські порти; перекриття каналів незаконного постачання наркотиків в Україну.

9.3. Підвищення ефективності проведення цільових операцій проти наркобізнесу, в тому числі вилучення коштів, отриманих від незаконного розповсюдження наркотиків, розслідування ознак злочинів, пов’язаних з кустарним виробництвом наркотиків.

9.4. Забезпечення обміну інформацією та координування заходів посилення боротьби з незаконним виготовленням наркотиків, проникнення в кримінальне середовище, добування доказових матеріалів, організації взаємодії національних структур, опрацювання нормативних документів, що регламентують умови й порядок цієї взаємодії.

9.5. Удосконалення способів і напрямів співробітництва правоохоронних органів з громадськими інституціями.

10. Зміцнення міжнародного партнерства

Забезпечити відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, взаємодії та інформаційного обміну з міжнародними організаціями і компетентними органами іноземних держав у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх незаконному обігу, а також представлення інтересів України у зазначеній сфері в міжнародних організаціях.

III. Забезпечення реалізації Національної стратегії

Для забезпечення реалізації Національної стратегії необхідно:

1. Створення кадрового потенціалу у відповідальних владних структурах, державних установах та громадських об’єднаннях (добір співробітників і працівників за визначеними критеріями, навчання за розробленими програмами, підвищення кваліфікації для відповідної категорії співробітників і працівників у визначених міністерствах, навчальних закладах і установах) для забезпечення реалізації Національної стратегії.

2. Створення єдиної автоматизованої системи моніторингу наркоситуації в Україні та забезпечення ефективного функціонування цієї системи.

3. Передбачення державного фінансування для реалізації програмних положень Національної стратегії.

IV. Очікувані результати  від реалізації Національної стратегії

Очікувані результати від реалізації Національної стратегії:

1. Посилення контролю за легальним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

2. Рання діагностика наркоманії і підвищення ефективності заходів профілактики, лікування і реабілітації наркозалежних осіб.

3. Істотне скорочення незаконного вживання наркотиків, особливо серед молоді.

4. Зниження рівня смертності, пов’язаної з передозуванням наркотиків.