Газета «Новости медицины и фармации» 7 (409) 2012

Існуюча система управління охороною здоров’я спирається в основному на командно-адміністративні методи, що не завжди забезпечує зацікавленість медичних працівників у досягненні високих кінцевих результатів. Вона націлена, як правило, на екстенсивний ріст показників, що не відображає стан здоров‘я, якість і рівень медичної допомоги, оскільки планування й розподіл ресурсів на відвідування, кількість ліжок та ін. соціально не справедливе і не сприяє підвищенню якості обслуговування та лікування пацієнтів.

Тільки застосування у процесі роботи інтенсивних і економічних механізмів буде сприяти підвищенню якості медичної допомоги, покращенню кінцевих результатів лікування, впровадженню найбільш інноваційних технологій діагностично-лікувального процесу.

Інтенсивний  (лат. іntensio — напруження) — напружений, посилений завдяки продуктивності праці.

Екстенсивний  (лат. extensivus — розширений, подовжений). У протилежність інтенсивному означає не якісне, а лише кількісне збільшення, розширення, розповсюдження.

Словарь иностранных слов,  Москва, 1954.

Необхідною умовою економічних механізмів є залежність між якістю надання медичної допомоги і розмірами матеріального стимулювання співпрацівників, тобто передбачена сувора відповідальність за кінцевий результат лікування і його відповідність розробленим стандартам.

Прикладом стандарту якості лікування гострого пієлонефриту можуть бути такі клінічні дані:

— Суб’єктивні — відсутність скарг.

— Об’єктивні — температура тіла  < 37 °C. В аналізах сечі: білок 0,03–0,06; лейкоцити — до 9 у полі зору; еритроцити < 1–2 у полі зору; мікроб- не число < 100 тис. В аналізах крові: гемоглобін 110–140 г/л; еритроцити —  > 3,5 Ч 1012/л; лейкоцити — близько  4 Ч 109/л; ШОЕ < 18 мм/год. Добова протеїнурія < 100 мг/л. Рентгенівське дослідження нирок — нормальна прохідність сечових шляхів.

Визначення критеріїв оцінювання праці підлеглих покладається на завідуючого відділенням. При цьому необхідно між медичними працівниками однієї кваліфікації розподіляти хворих рівномірно для уникнення шкідливих у роботі заздрості і злорадства.

Для визначення коефіцієнта трудового внеску лікарів хірургічного профілю рекомендується нижче наведена таблиця. З неї для оцінювання роботи лікарів терапевтичного профілю виключаються графи «Кількість прооперованих хворих» та «Ступінь складності хірургічних операцій».

Стаж роботи оцінюється показником від 0,1 до 0,4 бала. Лікарі (медичні сестри) зі стажем роботи до 5 років оцінюються показником 0,1; зі стажем роботи від 5 до 10 років — 0,2; від 10 до 15 років — 0,3, і лікарі (медичні сестри), стаж у яких 15 років і більше, оцінюються показником 0,4.

Кваліфікація оцінюється показником від 0,15 до 0,6. Так, при відсутності кваліфікаційної категорії лікар (медична сестра) отримують 0,15 бала; за дру- гу — 0,3; за першу — 0,45 і за вищу категорію — 0,6 бала.

Рівень виконання функціональних обов’язків оцінюється показником 0,2 — за найбільшу суму негативних балів (невиконаних обов’язків) і 0,8 — за відсутність негативних балів. Критерій оцінки функціональних обов’язків співпрацівників визначається для кожного відділення. У критеріях передбачено виконання працівниками посадових інструкцій, специфічних для кожного відділення, а також підвищення кваліфікації, участь у впровадженні нових методів діагностики і лікування, участь у клінічних і патолого- анатомічних конференціях тощо. Для прикладу можна рекомендувати такі оцінки рівня функціональних обов’язків:

Отже, якщо відсутні негативні бали,  то лікар отримує 0,8 бала, а при їх наявності — до 0,2.

Ø дотримання графіку роботи;
Ø санітарний стан робочого місця;
Ø відсутність обґрунтованих скарг хворих;
Ø ведення медичної документації;
Ø участь у санітарно-просвітній роботі;
Ø участь у клінічних, патологоанатомічних конференціях,
     нарадах, зборах та ін.;
Ø дотримання вимог з охорони праці, техніки безпеки
     та протипожежних заходів;
Ø дотримання медичної етики та деонтології;
Ø виконання індивідуального плану підвищення кваліфікації;
Ø інші показники.

За нормативне число пролікованих хворих протягом місяця лікар отримує 0,6 бала. Якщо цей показник перевиконаний — 0,8 бала, якщо виконаний більше ніж наполовину — 0,4 бала, менше ніж наполовину — 0,2 бала. Нормативне число про­лікованих хворих за місяць можна визначити діленням кількості хворих, які лікувались у відділенні за останні 3–5 років, на кількість узятих років, а потім на кількість місяців у році (12). Цим визначається, скільки хворих повинні пролікувати лікарі відділення за один місяць. Потім визначається, скільки хворих припадає на одну ставку лікаря. Враховується, чи повинен вести хворих завідуючий відділенням (залежно від кількості ліжок у відділенні), чи ні, а також, яке нормативне навантаження на асистентів кафедри.

Ступінь складності пролікованих хворих визначається для кожного профілю відділень залежно від зростання складності оцінюється показником від 0,1 до 0,5 бала. Так само оцінюється складність операцій у відділеннях хірургічного профілю. При цьому якщо більш кваліфікований хірург асистує менш кваліфікованому, то і асистенту зараховується складність операцій і їх кількість.

Кількість виконаних операцій оцінюється балом від 0,1 до 0,3. Так, якщо прооперовані всі хворі, які надійшли у відділення за певний місяць, то лікар отримує 0,3 бала, якщо прооперована половина з них — 0,2 бала, а якщо менше половини — 0,1 бала, якщо хворі не оперувались — 0 балів.

Рівень якості лікування оцінюється середнім балом із трьох показників, що на неї впливають. Так, діагностичний процес, якщо хворий повністю обстежений, оцінюється одним балом, частково обстежений — відсоток залежить від виконаних обстежень; якщо хворий не обстежений — оцінюється 0 балів. Проведене лікування, якщо воно відповідає прийнятому стандарту, оцінюється одним балом, якщо відповідає частково —  0,75 бала. Результати лікування, що закінчилось одужанням, оцінюються одним балом, покращенням — 0,75 бала, виписаний без змін — 0,5 бала, виписаний із прогнозованим погіршенням — 0,5 бала, і якщо хворий виписаний із непрогнозованим погіршенням — 0 балів. Отже, рівень якості визначається шляхом ділення на три суми результатів трьох наведених вище показників.

Коефіцієнт трудової участі певного співробітника визначається сумою всіх показників, які він отримав.

Для медичних сестер коефіцієнт трудової участі визначається на основі стажу роботи, кваліфікації, якості виконання функціональних обов’язків, об’єму роботи, ступеня складності роботи.

Для оцінки роботи санітарок КТУ визначається за стажем роботи, виконанням функціональних обов’язків, ступенем складності роботи.

Економічне стимулювання співпрацівників може бути при бажанні впроваджене навіть і під час сучасного фінансового забезпечення охорони здоров’я. Для цього необхідно, щоб у тому чи іншому підрозділі лікарні була хоча б одна вакантна посада певної ­категорії персоналу: лікаря — для участі в цьому процесі лікарів, медичної ­сестри — для участі у процесі медичних сестер тощо. Доплата за виконану роботу буде залежати від КТУ.

І насамкінець, контроль за якістю роботи співпрацівників лікувального закладу шляхом визначення КТУ, а також регламентація трудових функцій працівників ведуть до поліпшення основних показників роботи, її ефективності, а також покращення трудової дисципліни.