Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (01) 2012

На сьогодні допомога алкозалежним як у Росії [1], так і в Білорусії [2] представлена в основному або детоксикацією, або, за словами Є.М. Крупицького, «сциентистки декорированным шаманством»: «торпедуванням», «кодуванням», магнітно-резонансною терапією, транскраніальною стимуляцією та іншими подібними методиками [3]. Але поряд із цим розвиваються й науково обґрунтовані методики [4–6]. Аналіз українського ринку послуг алкозалежним в Інтернеті та періодичних виданнях додає ще феноменальні формулювання: «введення солей важких металів у спинний мозок», «викочування яйцями алкоголізму» і «лікування алкоголізму за фотографією».

Допомога для наркозалежних розширена за рахунок програм замісної терапії, соціальної реабілітації ВІЛ-інфікованих, релігійних реабілітаційних центрів і центрів, які працюють за Міннесотською моделлю реабілітації [7]. Та й таким пацієнтам шарлатани від медицини пропонують «закодуватися» і «підшитися» від наркотиків.

І це при тому, що весь світ вже керується зовсім іншими підходами в допомозі залежним [8, 9].

Один із найбільш використовуваних підходів — когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Це один із небагатьох напрямків психотерапії з науково доведеною ефективністю. Численні дослідження надали емпіричні докази ефективності КПТ у лікуванні психічних розладів, у тому числі при депресії [10], тривожних розладах [11] і шизофренії [12–14].

КПТ розглядає психологічні проблеми як наслідок некоректної переробки інформації, що надходить у мозок. У результаті людина робить помилкові висновки й неефективно керує своєю поведінкою. В основу КПТ покладена корекція помилкових висновків, що дозволяє змінити ставлення до проблемних реакцій і виправити поведінкові помилки.

КПТ може гармонійно поєднуватися з фармакотерапією і будь-яким психотерапевтичним підходом, доповнюючи і збагачуючи його ефективність, дозволяючи досягати стабільних результатів в терапії і консультуванні, невипадково цей метод входить в обов’язкові програми підготовки європейських фахівців.

Ефективність втручань когнітивно-поведінкової психотерапії для дорос­лих пацієнтів із залежністю доведена клінічними дослідженнями [15–19]. У зв’язку з акцентом на навчанні навичкам вирішення проблемних ситуа­цій і постійним відпрацьовуванням цих навичок на практичних заняттях КПТ виявилася ефективним методом лікування, що знижує вживання психоактивних речовин (ПАР) і запобігає рецидивам. Було встановлено, що процес навчання відіграє важливу роль у розвитку розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин. Із цього випливає, що процес навчання може також допомогти людям зменшити вживання психоактивних речовин або не вживати їх зовсім. КПТ сумісна з іншими методами лікування залежностей, включаючи програми 12 кроків, із груповою психотерапію, сімейними втручаннями, фармакотерапією і програмами замісної терапії [16, 19].

Основні цілі КПТ: допомогти пацієнтам усвідомлювати, уникати і долати залежність. Тобто усвідомлювати ситуації, у яких вони найчастіше вживають психоактивні речовини, уникати таких ситуацій, коли це необхідно, і долати/вирішувати більш ефективно низку проблем і проблемних форм поведінки, пов’язаних зі зловживанням психоактивними речовинами. Деякі особливості індивідуальної КПТ роблять її перспективним методом лікування розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин. Хоч групові методи лікування подібних розладів мають свої переваги, зокрема моделювання взаємовідносин і створення нових систем підтримки, вони також мають низку недоліків. Індивідуальний метод лікування дає широкі можливості зосередити увагу на конкретних проблемах і особ­ливостях пацієнта. Індивідуальний підхід також дозволяє терапевту пристосовувати втручання відповідно до готовності пацієнта до змін, до його цілей і до сильних і слабких сторін при освоєнні конкретних навичок. КПТ вимагає ретельного вивчення форм поведінки, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, цьому процесу приділяється велика увага під час індивідуальних сесій.

Когнітивна терапія створена для того, щоб знижувати вираженість негативних афективних станів і дезадаптивної поведінки, кидаючи виклик переконанням пацієнта і змінюючи як їх, так і спосіб переробки інформації. Після публікації в 1993 році роботи Аарона Бека «Когнітивна терапія зловживання психоактивними речовинами» застосування цього методу для лікування розладів, викликаних вживанням ПАР, різко зросло [20]. У цій роботі Beck та його співробітники застосували основні положення когнітивної терапії до лікування адиктивної поведінки. Визнаючи велику роль переконань у формуванні дезадаптивної поведінки, когнітивну терапію спрямовують на конкретні очікування і переконання пацієнта, а саме пов’язані з ПАР переконання і автоматичні думки, які сприяють розвитку патологічного потягу.

Розуміння того, як основні адиктивні переконання впливають на поведінку, може бути корисним для направлення змін в поведінці пацієнтів. Основна теза полягає в тому, що якщо адиктивні переконання змінити, то пацієнт може прийняти рішення на користь утримання. Упродовж терапії фахівці допомагають пацієнтам висловити свої основні переконання і автоматичні думки наскільки це можливо, зосередившись на зміні та подоланні деструктивних адиктивних переконань, яких пацієнти можуть дотримуватися.

КПТ являє собою короткочасний стислий метод, що включає структуровану діяльність й адаптивні очікування. Під час індивідуальної КПТ пацієнт може без побоювань висловлювати свої думки і змінювати їх, формувати самоефективність і встановлювати відповідні кордони в рамках терапевтичних взаємин. Очікування при цьому полягають у тому, що кожне завдання буде відпрацьовуватися з членами родини, однолітками, співробітниками та іншими людьми з оточення пацієнта.

Особливості поведінкової терапії:

— Спрямована на дезадаптивну поведінку, а не на передбачувані причини.

— Працює за принципом «тут і тепер».

— Ставить конкретні, чітко сформульовані цілі лікування.

— Вибирає методи лікування, які відповідають конкретним виявленим проблемам.

— Піддає свої методи емпіричній перевірці (наприклад, методи повинні викликати бажані зміни, такі як виконання завдання або досягнення мети).

— Використовує принципи навчання для зміни дезадаптивної поведінки.

Сильні сторони застосування КПТ при розладах, викликаних вживанням ПАР:

— Стимулює співробітництво у відносинах «пацієнт — терапевт».

— Вимагає участі пацієнтів (активність, а не пасивність).

— Високий рівень структурованості і цілеспрямованості.

— Підхід до проблеми вживання ПАР як до технологічної проблеми, що вимагає технологічного рішення. Навчає пацієнтів застосовувати вміння, а не тільки силу волі для збереження стану утримання.

— Допомагає пацієнтам змінювати погляди на самих себе, на своє життя і своє майбутнє.

Когнітивно-поведінкова психотерапія — один із найбільш популярних методів у світовому професійному співтоваристві; це один із небагатьох напрямків психотерапії з науково доведеною ефективністю [21–23].

Когнітивно-поведінкова психотерапія пояснює психологічні проблеми як наслідок некоректної переробки інформації. Унаслідок чого людина робить помилкові висновки й виявляється неспроможною ефективно керувати своєю поведінкою. Основою когнітивно-поведінкової психотерапії є корекція помилкових переконань, що дозволяє змінити ставлення до проблемних реакцій і виправити поведінкові помилки.

Когнітивно-поведінкова психотерапія припускає, що проблеми людини виникають через спотворення сприйняття реальності, що базується на невірних уявленнях, які, у свою чергу, виникли в результаті невірного навчання в процесі розвитку особистості. Сенс терапії полягає у пошуку помилкових стратегій мислення, а також в освоєні альтернативного, більш реалістичного способу сприйняття довкілля.

Сьогодні саме когнітивна психотерапія є високоефективним методом лікування розладів різного типу. Низка проведених досліджень показала, що когнітивна психотерапія особливо високих результатів досягла в усуненні депресій. Дана терапія ефективно знімає стан тривоги в людей. Також було відзначено, що когнітивно-поведінкова психотерапія знижує ймовірність виникнення рецидиву захворювання в майбутньому.

Когнітивна психотерапія взаємо­по­в’я­зана з поведінковою психологією. Когнітивна психотерапія працює, коли треба знайти нові форми поведінки, побудувати майбутнє, закріпити результат. Техніки КПТ постійно використовуються на певних етапах терапії в комплексі з іншими підходами.

Когнітивний підхід до емоційних розладів змінює погляд людини на себе і свої проблеми. Відмовившись від уявлення про себе як про безпорадну жертву обставин, людина отри­мує можливість побачити в собі істоту, яка як схильна породжувати помилкові ідеї, так і спроможна виправити їх. Визнавши і виправивши помилки мислення, можливо жити на більш високому рівні самореалізації.

Найбільш широко когнітивно-поведінкова психотерапія застосовується в клінічній практиці, психологічному консультуванні, коучингу та роботі з персоналом на підприємствах.

Для практикуючих фахівців зручність когнітивно-поведінкової психотерапії полягає в тому, що вона може гармонійно поєднуватися з будь-яким психотерапевтичним підходом, доповнюючи і збагачуючи його ефективність. Але довготривалих програм навчання на теренах України майже немає.

20 листопада 2009 р. Інститут психотерапії та клінічної психології РФ у Києві розпочав навчальну програму з когнітивно-поведінкової психотерапії. Ця програма проходить у режимі «теорія — тренінг — практикум», розрахована на аудиторію клінічних психологів, психотерапевтів, психіатрів [24]. Третя навчальна програма з КПТ даного інституту розпочалася 16 грудня 2011 року [25].

18 червня 2011 року при підтримці Оксфордського центру когнітивно-поведінкової терапії стартував трирічний навчальний проект Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії (УІКПТ) при Українському католицькому університеті [26].

Також у Києві та Вінниці розпочав навчання фахівців Інститут інтегративної когнітивно-поведінкової терапії (Хессен, Німеччина) [27].

Насправді це крапля в морі необхідності такої підготовки.

Потрібні об’єднані зусилля всіх за­цікавлених спеціалістів, які прак­тикують когнітивно-поведінкову те­ра­пію в Україні, для широкого впро­вадження наукового підходу в прак­тиці психологічної та психотерапевтичної допомоги.