Журнал «» 3(23) 2012

Гіпертонічна хвороба (ГХ) є найбільш поширеним захворюванням серцево-судинної системи в більшості країн світу. Останніми роками отримано достовірні дані, що у хворих на ГХ значно підвищений ризик серцево-судинних ускладнень — мозкового інсульту, інфаркту міокарда, хронічної серцевої недостатності. На популяційному рівні одним із стратегічно важливих аспектів боротьби з ГХ та її ускладненнями є рання діагностика цього захворювання, об’єктивна оцінка тяжкості перебігу, що повинно сприяти підвищенню ефективності лікувально-профілактичних заходів. Проте успішне вирішення цих задач неможливе без об’єктивної оцінки артеріального тиску (АТ), дослідження функціонального стану системи регуляції АТ.

У наших попередніх роботах [4, 5] було встановлено, що у відповідь на дозоване дискретно зростаюче компресійне подразнення механорецепторних структур органів черевної порожнини у здорових осіб виявляються чотири основні типи реагування системи регуляції артеріального тиску — нормотонічний, гіпертонічний, гіпотонічний чи дистонічний. Було виявлено особливості розподілу досліджуваних за основним типом та підтипами реагування залежно від статі [5]. На відміну від практично здорових осіб, у хворих на ГХ II стадії з нормальним індексом маси тіла виявлявся лише гіпертонічний тип реагування системи регуляції АТ на компресійне подразнення механорецепторних структур органів черевної порожнини.

Метою роботи було дослідження функціонального стану системи регуляції артеріального тиску у хворих на ГХ ІІ стадії з ожирінням ІІІ ступеня.

Матеріал і методи

Обстежено 30 хворих (15 жінок та 15 чоловіків) на ГХ II стадії з м’якою та помірною гіпертензією віком 33–75 років (середній вік становив 56,10 ± 1,82 року). Усі обстежені мали індекс маси тіла і 40 кг/м². Детальна характеристика обстежених викладена у табл. 1.

Критерії включення в групу досліджуваних для хворих на ГХ були такими: верифікована ГХ ІІ стадії з м’якою та помірною гіпертензією, відсутність гострих та хронічних у фазі загострення захворювань; наявність інформованої згоди пацієнта щодо участі в дослідженні. У дослідження включали таких пацієнтів, які протягом останніх 6 місяців приймали антигіпертензивні препарати нерегулярно.

Протипоказаннями до дослідження були вагітність, менорея, 5 днів до та після менструального періоду, відмова пацієнта. Вивчали зміни показників АТ в умовах дозованого дискретно зростаючого компресійного впливу на передню черевну стінку (ПЧС). Методика дозованого компресійного подразнення механорецепторних структур черевної порожнини детально викладена в наших попередніх роботах [4–7]. Для компресійного впливу на механорецепторні структури органів черевної порожнини використовували типовий артеріальний тонометр, манжету якого розміщували на передній черевній стінці обстежуваного й фіксували тасьмами так, щоб це не утруднювало дихання. Вимірювання систолічного АТ (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) здійснювалося за допомогою другого артеріального тонометра з інтервалом 2 хвилини за загальноприйнятою методикою М.С. Короткова у вихідному стані, при компресійному впливі на передню черевну стінку в 10, 20, 40, 60, 80, 100 мм рт.ст., а також відразу та через 3 і 5 хвилин після швидкої пасивної декомпресії. Розраховували пульсовий АТ (ПАТ) і середній динамічний тиск (СДТ). Статистичну обробку даних проводили на ПЕОМ за загальноприйнятою методикою за допомогою програми Statistica Version 6. Порівняльний результат вважався достовірним при P < 0,05.

Результати та їх обговорення

У результаті аналізу кількісних змін показників АТ при дозованому дискретно зростаючому компресійному впливі на ПЧС у всіх (100 %) обстежених нами виділено один основний тип реагування системи регуляції АТ — гіпертонічний, що характеризувався достовірним (P < 0,05) збільшенням САТ, ДАТ, СДТ, ПАТ при компресійному впливі на ПЧС (рис. 1).

Як видно з наведеного рис. 1, при початкових величинах компресійного впливу на передню черевну стінку (10 і 20 мм рт.ст.) спостерігалася тенденція (P > 0,05) до збільшення показників АТ як у чоловіків, так і в жінок. Надалі при компресійному впливі на передню черевну стінку в 40 мм рт.ст. збільшення САТ, СДТ та ПАТ у таких пацієнтів (і чоловіків, і жінок) мало достовірний характер (P < 0,05–0,001). Надалі показники АТ збільшувалися практично прямо пропорційно величині компресійного впливу на передню черевну стінку. Максимальне збільшення було при компресійному впливі 100 мм рт.ст. При цьому більш вираженим збільшення САТ, ДАТ, ПАТ і СДТ було в осіб жіночої статі. Так, у чоловіків спостерігали достовірне (P < 0,001) збільшення САТ на 16,13 мм рт.ст. порівняно з достовірним (P < 0,001) збільшенням цього показника на 19,20 мм рт.ст. у жінок. Одразу після припинення компресійного впливу на ПЧС в обох групах відбувалося зниження САТ, ДАТ, СДТ, ПАТ до вихідного рівня і показники достовірно не відрізнялися від таких у вихідному стані (P > 0,1). На 3-й і 5-й хвилинах після припинення компресійного впливу показники АТ в обох групах залишались у межах вихідного фону.

Як і в практично здорових осіб з основним гіпертонічним типом реагування системи регуляції АТ, в обстежених нами пацієнтів із ГХ ІІ стадії і ожирінням ІІІ ступеня як доповнюючі ознаки основного типу виділені підтипи чутливості (високо-, середньо- та низькочутливий) та рухливості (нормальний чи інертний) системи регуляції АТ. Критерії визначення підтипу чутливості та рухливості детально викладені в попередніх наших роботах. Розподіл обстежених за основним типом реагування і підтипами чутливості й рухливості, що виявляються при компресійному впливі на ПЧС,наведено в табл. 2.

Як видно з табл. 2, основний тип реагування системи регуляції АТ — гіпертонічний — визначено в усіх (100 %) обстежених.

При цьому в досліджуваних і чоловічої, і жіночої статі достовірно (P < 0,05) частіше виявляли високочутливий підтип реагування (у 60 % чоловіків та 80 % жінок). Проте відсоткова частка такого підтипу реагування була більшою в жінок.

Підтипи рухливості, що характеризують лабільність системи регуляції АТ як нормальну або знижену, та їх співвідношення в обстежених хворих чоловічої та жіночої статі також наведені в табл. 2.

Як видно з табл. 2, у досліджуваних хворих на ГХ ІІ стадії з ожирінням ІІІ ступеня нормальний підтип рухливості достовірно (P < 0,05) частіше виявляли в осіб жіночої статі (у 46,7 % жінок проти 13,3 % чоловіків). Навпаки, в осіб чоловічої статі домінуючим був інертний підтип рухливості (у 86,7 % чоловіків проти 53,3 % жінок).

Таким чином, проведені дослідження показали, що в усіх обстежених нами хворих на ГХ ІІ стадії виявляється тільки один тип реагування системи регуляції АТ в умовах компресійного впливу на ПЧС — гіпертонічний. У таких осіб у структурі розподілу за підтипами чутливості та рухливості домінує високочутливий інертний підтип реагування.

Висновки

1. У хворих на ГХ ІІ стадії з ожирінням ІІІ ступеня діагностується лише один тип реагування системи регуляції АТ на компресійне подразнення механорецептоних структур органів черевної порожнини — гіпертонічний.

2. У хворих на ГХ ІІ стадії з ожирінням ІІІ ступеня як чоловічої, так і жіночої статі в структурі розподілу за підтипами чутливості переважає високочутливий підтип реагування (у 60 % чоловіків та 80 % жінок).

3. На підставі переважання інертного підтипу реагування системи регуляції АТ встановлено, що у хворих на ГХ ІІ стадії з ожирінням ІІІ ступеня має місце знижена лабільність системи регуляції АТ.

4. Отримані дані можуть враховуватись при виборі антигіпертензивної терапії у хворих на ГХ.