Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета «Новости медицины и фармации» 17 (430) 2012

Вернуться к номеру

Катамнез дітей після комплексної амбулаторної реабілітації перенесених гострих респіраторних захворювань

Авторы: Т.З. Марченко, Л.П. Сакалош, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького О.М. Морозович, Н.М. Ткачів, Жовківська центральна районна лікарня Львівської області

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати

Безперервною є боротьба організму людини зі збудниками патогенних інфекцій, серед них домінують гострі респіраторні захворювання (ГРЗ), частота яких значно вища в дітей, ніж у дорослих [1]. Часті ГРЗ негативно впливають на фізичний і нервово-психічний розвиток дитини, спричинюють порушення у становленні імунної системи і виникнення імунного дисбалансу як фактора формування різноманітної хронічної патології, навіть у дорослому віці [2]. Економічні збитки від грипу в Україні становлять 400 млн грн на рік [3]. Ускладнення від ГРЗ (гострий середній отит, пневмонія, ураження ЦНС) реєструються в кожної третьої дитини. Чим молодша дитина, тим більша ймовірність ускладнень, а кожні наступні 6 років життя дитини супроводжуються зменшенням імовірності ускладнень на 20 % [4]. Існуючі методи профілактики інфекції респіраторного тракту такі [1]:

 − вакцинація, але широкий спектр збудників (500), їх мінливість та приєднання вторинної бактеріальної інфекції обмежують можливості цього методу;

 − повноцінне харчування відповідно до віку, особливо за квотою білків, вітамінів, цинку, мікроелементів зі збереженням мікроекології кишечника, підвищує ефективність імунної відповіді;

− загартування також набуває все більшої поширеності;

− зменшення стресового навантаження сприяє збільшенню антитілоутворення й рівня клітинної імунної відповіді (це активно вивчає психоімунологія); − зменшення контактів із хворими, регулярний туалет порожнини носа, миття рук; − прийом інтерферонів, сучасних бактеріальних лізатів.Максимальна захворюваність спостерігається в осінньо-зимовий період. В Україні в цей час хворіє 10 млн людей, із яких 52 % дітей [5]. Але збільшення рівня захворюваності спостерігається і в серпні-вересні, що пов’язане з негативним впливом ультрафіолетової (УФ) радіації на дендритні клітини шкіри, зменшенням експресії молекул для захоплення антигену, порушенням адекватності хемотаксису, ендоцитозу, індукції секреції фактора некрозу пухлини α й інтерлейкіну-10 дендритними клітинами. УФ-опромінення призводить до активації цитокінового каскаду і до системної імуносупресії [7]. Тому знижується імунна пам’ять, активується гіперчутливість до опортуністичних інфекцій, Candida albicans [8], посилюються процеси апоптозу [9], мутація генів [10], реактивація герпес-вірусу І типу в нервових гангліях [10].80–85 % дітей з організованих колективів (садки, школи) без хронічних захворювань повторно хворіють на ГРЗ [12], але імунодефіцити виявляють не більше ніж у 10 % із них [13]. Однією з причин цього може бути пригнічення місцевого імунітету слизових оболонок за рахунок зниження в слині концентрації хемокіну Macrophage inflammatory protein-1α (MIP-1α, що зменшує запальну відповідь на вірус грипу, підвищує резистентність до вірусу Коксакі [14], перешкоджає розмноженню вірусу імунодефіциту людини [15]) і IgG [16]. Виявлена розбалансованість зв’язків факторів місцевого імунітету, а також розбалансованість між показниками вродженого й адаптивного імунітету [16].На фоні ГРЗ у дітей порушуються апетит, обмін речовин, всмоктування [17], що стає причиною дефіциту мікронутрієнтів [18, 19]. Тому проведена нами весняна реабілітаційна програма після перенесених ГРЗ у дітей 3–10 років з організованих дитячих колективів була направлена на підвищення апетиту, гемоглобінове оздоровлення, санацію ймовірних вогнищ інфекції, корекцію транзиторних відхилень загальної реактивності за показниками гемограми з підрахунком інтегральних коефіцієнтів, реактивно-захисного потенціалу: коефіцієнта фагоцитарного захисту (КФЗ) і специфічного імунного лімфоцитарно-моноцитарного потенціалу (СІЛМП) [21].

У комплекс амбулаторних реабілітаційних заходів у 30 дітей основної групи навесні 2011 року був включений Біоарон С. Препарат містить біогенні стимулятори, що знаходяться у водній витяжці з листя алое, а також у речовинах із соку аронії, у тому числі вітаміни та мікроелементи. Водна витяжка з листя алое стимулює гранулоцитопоез, посилює спроможність до абсорбції, деградації та розпізнання антигенів. Посилює перш за все гуморальну відповідь; стимулює збільшення кількості лімфоцитів В у периферичній крові, одночасно менше впливаючи на захисну реакцію клітинного типу. Крім того, незначно посилює опірність контактній інфекції. Імуностимулююча дія препарату проявляється в підтримці рівноваги імунної системи, що особливо важливо для дітей, які ще на мають в повному обсязі сформованого захисного механізму.

Така реабілітаційна програма сприяла поліпшенню апетиту, позитивній динаміці середнього рівня гемоглобіну, покращенню компенсаторного реактивно­захисного потенціалу за показниками КФЗ, зменшенню напруженості адаптивного імунітету за показниками СІЛМП порівняно з контрольною групою.

Метою нашої роботи було вивчення катамнезу через 7 місяців після весняної реабілітаційної програми (літні і осінні місяці, початок зими) у 30 дітей основної групи, які в комплексі реабілітації отримувати Біоарон С, і у 20 дітей, які становили контрольну групу, за такими ж параметрами оцінки (апетит, рівень гемоглобіну, КФЗ, СІЛМП, частота ГРЗ на фоні динаміки маси тіла).

Матеріали і методи

Під спостереженням були 50 дітей віком 3–10 років з організованих дитячих колективів (дитячі дошкільні установи і школи), які перенесли гострі інфекції дихальних шляхів (ГРВІ, гострий отит, ринофарингіт, тонзилофарингіт, бронхіт та їх комбінацію). Реабілітаційні заходи починали з 8­го дня від початку гострого захворювання. Діти були умовно розподілені на 2 групи. До основної групи (30 дітей) входили діти, яким у комплекс реабілітаційних заходів був включений Біоарон С: 5 мл двічі на добу — дітям до 6 років, 5 мл тричі на добу — дітям віком понад 6 років протягом 2 тижнів. Конт­рольну групу становили 20 дітей, яким реабілітаційні заходи проведені без включення Біоарону С.

Групи дітей були практично ідентичними за віком (середній вік в основній групі 5,13 ± 1,4 року, у контрольній — 5,09 ± 1,2 року), статтю (переважали хлопчики — 62 і 63 % відповідно), обтя­женим спадковим анамнезом за хронічним тонзилітом (12 й 11 % відповідно) і підвищеною частотою респіраторних інфекцій (12 і 13 % відповідно).

Вивчали частоту і тяжкість ГРЗ протягом наступних 7 місяців порівняно з дореабілітаційним періодом, а характеристики апетиту — за анкетними даними і даними спостереження, показники гемоглобіну, інтегральні коефіцієнти захисного потенціалу за даними гемограми [21] порівнювали з аналогічними показниками наприкінці весняної амбулаторної реабілітаційної програми (на 28­й день спостереження).

Результати та їх обговорення

Частота ГРЗ до 7 разів на рік перед реабілітацією спостерігалася в 41 % дітей основної групи і в 40 % дітей конт­рольної групи. Протягом наступних 7 місяців 34 % дітей основної групи жодного разу не хворіли (у контролі таких дітей лише 8 %, p < 0,05, рис. 1), а один епізод ГРЗ за цей час спостерігали в 58 % дітей (у контролі — 4 %, p < 0,05, рис. 2). Лише 8 % дітей основної групи за 7 місяців хворіли до 3 разів (у конт­ролі — 54 % дітей, p < 0,05, рис. 3), більше ніж 3 рази не хворіла жодна дитина основної групи, а в контролі таких дітей було 34 % (p < 0,05, рис. 3). Новосформованих хронічних вогнищ інфекції (аденотонзиліт) протягом 7 місяців у дітей основної групи не виявлено, а в контролі — у 2 дітей (10 %).

Аналізуючи динаміку параметрів апетиту через 7 місяців після реабілітації порівняно з показниками на 28­й день реабілітації, ми виявили стабільність позитивних характеристик апетиту в дітей основної групи за частотою вживання їжі на день, за швидкістю вживання їжі, за перебірливістю в їжі, за ступенем бажання вживати їжу (табл. 1). У дітей конт­рольної групи ці ж показники апетиту мали негативну динаміку (табл. 2). Так, 20 % дітей контрольної групи мали бажання їсти менше ніж 3 рази на добу (таких дітей не було на 28­й день обстеження в жодній групі).

Аналіз динаміки об’єму порції показав, що половину порції через 7 міс. з’їдали 15 % дітей контрольної групи, а в основ­ній групі таких дітей не було (табл. 1, 2, рис. 4).

Більше від середньостатистичної ­порції і через 7 міс. з’їдали 43 % дітей основної групи, а в контрольній групі таких дітей не було (рис. 5).

Перебірливими в їжі через 7 місяців були 75 % дітей у контрольній групі, а в основній групі — 6 % (p < 0,05, табл. 1, 2, рис. 7), хоча даний показник апетиту збільшився за 7 міс. в обох групах. Середній бал апетиту, за даними анкетування, у дітей основної групи суттєво не змінився за 7 місяців, але в дітей контрольної групи він став вірогідно нижчим (p < 0,05, рис. 8).

Середній рівень гемоглобіну в дітей основної групи суттєво не змінився, а в дітей контрольної групи став нижчим, вірогідною (p < 0,05) ця різниця була порівняно з дітьми основної групи (рис. 9). Легкий ступінь залізодефіцитної анемії виявлено в 14 % дітей контрольної групи (на 28­й день реабілітації таких дітей було 11 %), а в основній групі таких дітей не було (рис. 10). Субоптимальний рівень гемоглобіну (111–119 г/л) через 7 місяців виявлено у 8 % дітей основної групи і в 24 % дітей контрольної групи (p < 0,05, рис. 11).

Вивчення динаміки середніх значень КФЗ і СІЛМП виявило стабільність позитивних значень цих показників у дітей основної групи і через 7 місяців після реабілітації, у той час як у дітей контрольної групи вони мали негативну динаміку й вірогідно відрізнялися від аналогічних показників у здорових дітей (рис. 12, 13). Так, у дітей основної групи показник КФЗ на 28­й день реабілітації становив 0,62 ± 0,01, а через 7 міс. — 0,64 ± 0,01. У контрольній групі цей показник із 0,54 ± 0,013 зменшився через 7 міс. до 0,46 ± 0,01 (p < 0,05), що може відображати підвищене надходження фагоцитів із периферичної крові до шокових органів із метою здійснення фагоцитозу як однієї з основних функцій вродженого імунітету і представлення антигену клітинам адаптивного імунітету [21]. Це може бути також свідченням послаблення кооперуючої функції фагоцитів у периферичній крові і фактором ризику прориву захисного бар’єра на шляху рецидиву інфекції в дітей контрольної групи [21].

Показник СІЛМП (у здорових дітей — 0,470 ± 0,009, за даними літератури [21]), залишаючись стабільним у дітей основ­ної групи і через 7 міс. (0,490 ± 0,007), у контрольній групі вірогідно (p < 0,05) підвищився (на 28­й день реабілітації — 0,550 ± 0,001, через 7 міс. — 0,610 ± 0,003). Це може бути свідченням напруженості адаптивного імунітету в дітей із частими інфекціями навіть за відсутності клініки гострої фази інфекції [22]. Можливість оцінки імунної системи за інтегральними коефіцієнтами гемограми дітей і наявність взаємозв’язку цих показників і рівня IgA відзначена в літературі [22].

Позитивна динаміка протягом 7 місяців вивчених показників апетиту, рівня гемоглобіну, частоти гострих інфекцій може бути пов’язана із позитивними змінами інтегральних коефіцієнтів гемограми в дітей основної групи, що свідчить про ефективну тривалість амбулаторної реабілітаційної програми в дітей основної групи із включенням безрецептурного фітопрепарату Біоарон С.

Оцінюючи масу тіла в процесі спостереження, ми не виявили жодної дитини в основній групі, яка б схудла, а в контролі таких дітей було 4 %. Стабільною залишалася маса тіла в 11 % дітей основної групи (у контролі — 28 %). У 89 % дітей основної групи маса тіла збільшилася, а в контрольній групі таких дітей було лише 68 %.

Висновки

1. Вивчення катамнезу протягом 7 міс. після закінчення амбулаторної весняної реабілітаційної програми виявило позитивну динаміку показників апетиту, гемоглобіну, маси тіла, інтегральних коефіцієнтів гемограми на фоні зниження частоти ГРЗ в основній групі дітей, у яких у програму реабілітації був включений безрецептурний фітопрепарат Біоарон С.

2. У контрольній групі дітей, які в комплексі весняної реабілітаційної програми не отримували Біоарон С, через 7 міс. погіршилися параметри апетиту (за швидкістю, об’ємом пор­ції, перебірливістю в їжі), гемоглобіну (за середнім і субоптимальним рівнями гемоглобіну, за збільшенням кількості дітей із легким ступенем залізодефіцитної анемії з 11 до 14 %), за інтегральними показниками компенсаторно­захисного потенціалу імунної системи (КФЗ, СІЛМП). Імовірно, виявлені зміни були факто­рами сприяння вищій частоті ГРЗ протягом 7 міс. у цій групі дітей: 54 % дітей контрольної групи за 7 міс. хворіли до 3 разів, а в основ­ній групі — 8 %; 34 % — більше ніж 3 рази (в основній групі — ніхто). Лише 8 % дітей контрольної групи не хворіли, а в основній групі таких дітей було 34 %. Один епізод ГРЗ протягом 7 місяців мав місце в 4 % дітей контрольної групи, а в основній групі — у 58 % дітей.

3. Можливо, відсутність новосформованих хронічних вогнищ інфекції на фоні меншої частоти ГРЗ протягом 7 місяців у дітей основної групи, які мали кращий апетит і масу тіла, вищі показники гемоглобіну і кращі інтегральні коефіцієнти компенсаторного реактивно­захисного потенціалу, можна пояснити підвищенням кооперуючої функції фагоцитів, посиленням захисного бар’єра на шляху нової інфекції, зменшенням напруженості адаптивного імунітету.

 


Список литературы

1. Кривопустов С.П. Современные возможности профилактики респираторных инфекций у детей // Здоровье ребенка. — 2011. — № 6(33). — С. 125­129.

2. Крамарев С.А., Мощич А.П. Результаты исследования эффективности препарата афлубин при острых респираторных инфекциях у детей // Современная педиатрия. — 2011. — № 3(37). — С. 28­31.

3. Мироненко А.П. Стан специфічної профілактики грипу в Україні та деякі її економічні аспекти // Сучасні інфекції. — 2001. — № 2. — С. 117­119.

4. Whitley R.J., Hayden F.G., Reisinger K.S. et al. Oral oseltamivir treatment in children // Ped. Inf. Dis. — 2001. — Vol. 2. — P. 127­133.

5. Волосовец А.П., Юлиш Е.И. Рациональ­ная антибиотикотерапия респираторных заболеваний у детей. — Донецк: Регина, 2005. — 39 с.

6. Tejedor R., de la Fuente H., Garcia­Lopez M.A. et al. Solar­simulated ultraviolet radiation induces abnormal maturation and defective chemotaxis of dendritic cells // J. Invest. Dermatol. — 2005. — Vol. 125(2). — P. 334­342.

7. Shreedar V., Giese T., Sung V.W., Ullrich S.E. A cytokine cascade including prostaglandin E2, IL­4, and IL­10 is responsible for UV­induced systemic immune suppression // J. Immunol. — 1998. — Vol. 160. — P. 3783­3789.

8. Nghiem D.X., Kazimi N., Mitchell D.L. et al. Mechanisms underlying the suppression of established immune responses by UV radiation // J. Invest. Dermatol. — 2002. — Vol. 119(3). — P. 600­608.

9. Narbutt J. et al. The effect of repeated exposures to low­dose UV radiation on the apoptosis of peripheral blood mononuclear cells // Arch. Dermatol. — 2009. — Vol. 145(2). — P. 133­138.

10. Green M.H., Petit­Frere C., Clingen H. et al. Possible effects of sunlight on human lympocytes // J. Epidemiol. — 1999. — Vol. 9(6 suppl.). — P. 48­57.

11. Ichihashi M., Nagai H., Matsunaga K. Sunlight is an important causative factor of recurrent herpes simplex // Cutis. — 2004. — Vol. 74(5 suppl.). — P. 14­18.

12. Бережной В.В. Иммунокорекция в педиатрии // Здоров’я України. — 2004. — № 23­24. — С. 108­109.

13. Гайдай Н.В. Клініко­імунологічне обгрунтування диференційованих методів реабілітації дітей з частими респіраторними інфекціями: Автореф. дис… канд. мед. наук.

14. Cook D.N. The role of MIP­1 alpha in inflammation and hematopoiesis // J. Leukoc. Biol. — 1996. — Vol. 59, Issue 1. — P. 61­68.

15. Cocchi F., De Vico A. L., Garzino­Demoa et al. // Science. — 1996. — Vol. 22, 274 (5291). — P. 1393­1405.

16. Якимович С.А., Чернишова Л.І. Стан вродженого та адаптивного місцевого імунітету у дітей з повторними респіраторними захворюваннями // Современная педиатрия. — 2011. — № 1(35). — С. 142­144.

17. Шадрин О.Г., Дюкарева­Безденежных С.В. Пути повышения эффективности лечения бронхолегочных заболеваний у детей // Здоровье ребенка. — 2011. — № 1(28). — С. 24­27

18. Спиричев В.Б. Витамины и минеральные вещества в питании и поддержании здоровья детей. — М., 2007. — 22 с.

19. Combs F.G. Jr. The vitamins. Fundamental aspects in nutrition and health. — 3rd ed. — Amsterdam; Boston: Elsevier Academic Press, 2008. — 584 p.

20. Марченко Т.З., Ткачів Н.М., Морозович О.М., Сакалош Л.П. Оптимізація реабілітаційних заходів після перенесених гострих респіраторних захворювань у дітей в амбулаторних умовах // Современная педиатрия. — 2011. — № 4(38). — С. 84­90

21. Третьякова Н.М., Гаймоленко И.Н., Тихоненко О.А., Максименя М.В. Факторы риска развития и состояние общей реактивности у детей с рецидивирующими респираторными заболеваниями // Забайкальский медицинский вестник. — 2010. – № 1. — С. 23­26.

22. Пат. 2234699 Российская Федерация. Способ доклинической диагностики снижения реактивно­защитного потенциала организма детей подросткового возраста / Ситнова Е.В., Философова М.С., Шниткова Е.В.; заявитель и патентообладатель Ивановская гос. мед. академия. — № 02234699; опубл. 17.04.2002.


Вернуться к номеру