Газета «Новости медицины и фармации» 18 (431) 2012

Професійні ризики притаманні будь-якій сфері діяльності людини, оскільки в будь-якій сфері життєдіяльності суспільства мають місце помилки й недбалість. Тому кінцеві споживачі товарів і послуг постійно знаходяться під загрозою. Коли йдеться про медицину, про людські життя і здоров’я, ціна помилки може бути дуже високою. Саме тому медична сфера зарахована до зони особливого ризику.

Errare humanum est.

Людині властиво помилятися.

Тема лікарських помилок в Україні — одна з найболючіших як для медичних працівників, так і для пацієнтів. Зазначимо, що з одного боку знаходяться медичні працівники, особливо бюджетних ЛПЗ, які обмежені в можливості здійснення додаткових методів дослідження та не завжди можуть передбачити настання несприятливих наслідків для життя та здоров’я від медичної допомоги, що надається. З іншого боку — пацієнт, якого все частіше не влаштовує якість медичного обслуговування, який вимагає максимуму від роботи медичних працівників і якого не влаштовують мізерні компенсації за шкоду, заподіяну його здоров’ю неадекватним лікуванням або настанням непередбачуваних наслідків, що зумовлені індивідуальними властивостями організму людини.

З огляду на актуальність порушеного питання протягом останніх 10 років триває дискусія щодо необхідності введення обов’язкового страхування відповідальності у сфері медичної діяльності. Такий механізм, на думку провідних експертів, зможе забезпечити права пацієнтів на отримання адекватної компенсації за шкоду здоров’ю, що була нанесена, а також надасть більшої впевненості медичним працівникам у питанні виплат відшкодування.

На сьогодні в Україні страхування професійної відповідальності медичних працівників здійснюється в добровільній формі на підставі Закону України «Про страхування».

Зазначимо, що жодним спеціальним «медичним» нормативно­правовим актом такий вид страхування не передбачений.

Слід зазначити, що у 2010 р. на публічне обговорення було винесено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності медичних і фармацевтичних працівників, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам». Проект документу розроблявся для запровадження дієвого механізму захисту прав пацієнтів та економічного механізму захисту відповідальності медичних і фармацевтичних працівників на випадок заподіяння шкоди життю та здоров’ю третіх осіб внаслідок професійних помилок у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, не пов’язаних із халатністю або недбалим виконанням ними професійних обов’язків.

Проект постанови передбачав:

 - визначення переліку осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, шляхом внесення в нього медичних і фармацевтичних працівників із визначенням відповідних спеціальностей. Зазначений перелік складений згідно з переліками лікарських, провізорських посад, а також переліком посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою (фармацевтів) у закладах охорони здоров’я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.11.2002 №  892/7180;

 - затвердження відповідного Порядку і правил проведення обов’язкового страхування професійної відповідальності медичних і фармацевтичних працівників, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам;

 - затвердження форми типового договору обов’язкового страхування професійної відповідальності медичних і фармацевтичних працівників, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам.

На жаль, зазначений проект постанови не був прийнятий і реалізований.

Практичний досвід

Як зазначалося вище, на сьогодні в Україні можливість страхування професійних ризиків медичних та фармацевтичних працівників можлива в рамках Закону України «Про страхування», зокрема, пунктом 15 статті 6 — страхування відповідальності перед третіми особами.

Застрахувати можливий ризик заподіяння шкоди під час професійної діяльності медичного працівника може як він сам, так і інша особа, наприклад, медичний заклад. У зв’язку з тим, що норми про обов’язкове страхування ризику професійної помилки медичних працівників відсутні, то сектор медичних працівників, які здійснюють свою діяльність у державних і комунальних медичних закладах, практично випадає зі сфери розглянутих відносин.

Випадає він через те, що зазначені установи не беруть на себе обов’язок зі страхування ризику професійної помилки своїх медичних працівників, а самі працівники договори страхування не укладають часто в силу незнання про можливість і порядок укладення. Тому на даний час ризик професійної помилки медичних працівників страхується переважно приватними медичними установами.

Проблему незахищеності медичних працівників щодо грошових виплат у разі заподіяння шкоди здоров’ю чи життю пацієнта можна вирішити кількома шляхами, а саме:

1) укладення договору страхування професійної відповідальності медичним працівником;

2) укладення договору страхування професійної відповідальності медичною уста­новою;

3) нормативно­правовий акт про обов’­язкове страхування професійної відповідальності медичних працівників.

Для реалізації двох із них досить дій самих медичних працівників, для втілення в життя третього необхідне втручання держави. Втручання держави полягає в закріпленні на законодавчому рівні обов’язкового страхування ризику професійної помилки медичних працівників. Цей варіант найбільш складний.

Страхування професійної відповідальності медичних працівників дозволяє перекласти всі витрати з відшкодування збитків на страховика.

Однак більшість медичних закладів укладати такі договори страхування поки не поспішають на відміну від світової практики. У Європі та США у всіх лікарів є професійна страховка. у Німеччині, Італії, Франції, Швейцарії клініки страхують співробітників, а приватно практикуючі лікарі страхуються самі. Сума страховки залежить від спеціалізації лікаря і характеру його діяльності. Чим вищий ризик (хірурги та анестезіологи, стоматологи), тим більша вартість поліса. Пацієнт отримує виплату після попередньої експертизи, проведеної незалежними медичними експертами. Якщо в діях лікаря виявлять ознаки не лікарської помилки, а злочинної недбалості, компенсувати збиток буде не страхова компанія, а сам медик.

Договір страхування відповідальності медичних працівників

Об’єктом страхування професійної відповідальності лікарів є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з його обов’язком відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров’ю третіх осіб при здійсненні ним професійної медичної діяльності.

Страховий випадок за договором:

 - смерть;

 - інвалідність;

 - тимчасова непрацездатність.

Страховим випадком за даним видом страхування є настання події, передбаченої договором страхування, що безпосередньо пов’язано з обов’язком страховика здійснити страхову виплату в розмірі повної або часткової компенсації шкоди, заподіяної життю і здоров’ю громадянина (пацієнта) унаслідок ненавмисних помилок страхувальника при наданні медичної допомоги, не пов’язаних із халатним або недбалим виконанням професійних обов’язків.

Страховик несе відповідальність у межах страхової суми та встановлених у договорі страхування лімітів відповідальності.

Страхові випадки заподіяння шкоди здоров’ю пацієнтів — це:

 - настання смерті (застрахованої особи), унаслідок ушкодження здоров’я з вини страхувальника при здійсненні ним медичної діяльності;

 - постійне зниження або втрата праце­здатності;

 - тимчасове зниження або втрата працездатності.

Страховий випадок вважається таким, що настав, якщо набуло законної сили рішення суду або обґрунтована претензія визнана страхувальником у добровільному порядку за згодою страховика.

Страхове відшкодування пацієнту включає:

 - медичні витрати, необхідні для відновлення пошкодженого в результаті лікарських дій здоров’я (додатковий курс амбулаторного чи стаціонарного лікування, посилене харчування, сторонній догляд, санаторно­курортне лікування, протезування);

 - неотримані доходи в зв’язку з настанням тимчасової або постійної втрати професійної працездатності у вигляді заробітку, який потерпілий втратив внаслідок втрати працездатності або зменшення її (унаслідок лікарських помилок);

 - збитки спадкоємців померлого пацієнта, завдані їм у зв’язку зі смертю годувальника. Відшкодовуються у вигляді витрат на поховання та частини заробітку.

Виключення із страхових випадків

Страхова відповідальність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної:

1) медичним працівником умисно, внаслідок його грубої недбалості, халатності, злочину або спроби вчинення злочину. До умисного заподіяння шкоди прирівнюються вчинені дії або бездіяльність, за яких можливе настання з досить великою ймовірністю шкоди та свідомо допускається особою, відповідальною за такі дії;

2) при здійсненні страхувальником дій, що вимагають відповідних дипломів, ліцензій, освітніх атестатів, сертифікатів та спеціальних дозволів, якщо останні не підтверджені встановленими документами;

3) у результаті форс­мажорних обставин: пов’язані з наслідками військових дій, повстань, заколотів, страйків, громадських заворушень, диверсій, внутрішніх заворушень, надзвичайного або особливого положення, оголошеного органами влади, за винятком випадків, коли професійна діяльність лікаря в зазначеній обстановці є роботою і погоджена зі страховиком;

4) у зв’язку з відомими страхувальнику обставинами, що підвищують ступінь страхового ризику, про які страховик не був повідомлений, тобто внаслідок дій, спрямованих на настання страхового випадку.

Також договір страхування містить пункти про невідшкодування шкоди, що виник­ла унаслідок:

1) дій страхувальника в стані алкогольного, наркотичного, іншого сп’яніння або його наслідків;

 - порушення страхувальником правил поводження та зберігання лікарських, наркотичних, сильнодіючих засобів;

 - порушення страхувальником санітарно­гігієнічних, протиепідемічних правил, що спричинило поширення особливо небезпечних і соціальних захворювань (СНІД, венеричні захворювання, туберкульоз);

2) зараження при переливанні крові, якщо не була проведена перевірка сертифіката переливання крові;

3) виконання страхувальником дій, які не відповідають посадовим обов’язкам, кваліфікації, а також напрямками діяльності, встановленим ліцензією;

4) надання медичних послуг не за місцем роботи страхувальника;

5) здійснення діяльності в екстремальних умовах через усякого роду військові дії, громадські заворушення, незаконні акти третіх осіб, військових або цивільних властей, ядерний вибух, радіоактивне зараження, відключення електроенергії, тепло­ і водопостачання;

6) відмови потерпілого від медичного втручання, оформленого документально;

7) урядових чи інших вказівок, розпоряджень або вимог компетентних органів страхувальнику в частині здійснення професійної діяльності.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін.

Страхова сума — максимальна сума, яку страховик виплатить як відшкодування всіх позовних вимог за всіма страховими випадками протягом періоду дії договору страхування, включаючи витра­ти по судочинству, якщо це передбачено в договорі.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву.

Договір страхування може бути укла­дений строком на певний період (у цілих місяцях до 1 року включно або на кілька років).

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що необхідність у введенні страхування професійної відповідальності вже визначено на державному рівні. Свідомість медичних працівників та пацієнтів щодо введення такого виду страхування ще не зовсім дозріла, але робота, що ведеться в цьому напрямку громадськими організаціями, сподіваємося, допоможе формуванню правильного бачення у страхуванні професійної відповідальності — гарантування безпеки медичних працівників та пацієнтів.