Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета "Новини медицини та фармації" 19 (436) 2012

Повернутися до номеру

Мотивація персоналу — суттєвий крок до підвищення якості діагностично­-лікувального процесу

Автори: Б.Г. Веденко, к.м.н., В.А. Мельник, Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова, В.Г. Даценко, к.м.н., заслужений лікар України, А.В. Даценко, к.м.н., Вінницький обласний спеціалізований клінічний диспансер радіаційного захисту населення

Розділи: Медицина. Лікарі. Суспільство.

Версія для друку

Відомо: праця — це процес взаємодії людини й природи, у якому люди, озброєні засобами праці, своєю доцільною діяльністю змінюють предмети природи й пристосовують їх для задоволення своїх потреб.

Праця — перша й основна умова існування людини. Завдяки праці людина стала людиною. Завдяки праці вона спромоглася розвинути свої здібності, визначити подальший процес суспільного розвитку. Під час трудової діяльності люди вступають між собою в певні виробничі відношення й добувають засоби існування.

Тільки зростання продуктивності праці на кожному робочому місці і підвищення ефективності роботи всього медичного закладу примножить якість діагностично­лікувальної і профілактичної роботи. В основі праці повинні завжди бути вільна, свідома трудова дисципліна й плідні знання.

 

Процес праці включає 3 основні фактори:

1) доцільну діяльність людини (саму ­працю);

2) предмет праці;

3) засоби праці, за допомогою яких лю­дина діє на предмет праці.

Якісній праці сприяє мотивація співпрацівників. Мотивація — спонукання людини здійснювати спадково закріплені або набуті досвідом дії, які направлені на задоволення особистих або громадських потреб. Таким чином, мотивація тісно пов’язана із задоволенням потреб людини шляхом підвищення рішучості виконання поставленого завдання, активізації участі в передбаченій роботі й покращення її якості.

У той же час нерідко спостерігаються крайні випадки, коли людина може працювати, але не бажає, або бажає, але не може. Це показано в мотиваційній табл. 1.

Зв’язок співпрацівників із колегами своєї групи і відчуття обов’язку під час виконання завдання значною мірою залежать від розуміння ними мети й завдання, а також від ролі, яку вони виконують у групі.

Для подальшого реагування керівнику корисно доручити кожному члену групи заповнити таблицю розуміння своїх обов’язків перед виконанням важливих завдань (табл. 2), що дозволить оцінити можливість співпрацівників.

Під час мотивації (рис. 1) для покращення роботи колективу керівник повинен розуміти людей, користуватись у них авторитетом, бути гнучким у підході до них.

Можна рекомендувати такі методи мотивації:

1. Мотивація за допомогою мети. У багатьох людей є певна мета, пов’язана з особистими факторами й роботою. Якщо мета визначена самостійно працівником і збігається з метою керівника, то вона значно підвищує ефективність роботи. Так, після оформлення на роботу молодий працівник часто ставить питання: «А що далі? Невже я до кінця життя буду сидіти за цим столом?» Це питання виникає частіше після підвищення його професійного рівня. Отже, працівник буде чекати службового просування, перспектива якого або її відсутність становить важливий елемент мотивації. І щоб знівелювати це питання, може, за наявності двох і більше посад ординаторів у відділенні одну із них перепрофілювати в посаду старшого ординатора?

2. Мотивація за допомогою виклику. У нормі деякі люди хочуть і потребують підвищення складності призначеної роботи. Заохочування й підтримка таких людей мають важливе значення. Одним із дієвих елементів мотивації є усвідомлення ними того, що їх робота важлива й суспільно корисна. «Для того щоб мати сильну мотивацію, — пише R. Likert (1961), — кожен працівник закладу повинен відчувати, що ця мета важлива і що його особистий внесок у неї необхідний».

3. Мотивація за допомогою лідерства. Лідерство — мистецтво виконання роботи краще за інших, із найбільшою мірою задоволення. Люди люблять бути в авангарді. Цю обставину необхідно використати як елемент мотивації.

4. Мотивація за допомогою участі. Людині подобається, коли вона відчуває свою участь у тому чи іншому процесі. Надайте їй таку можливість.

5. Мотивація за допомогою співчуття. Кожна особа в першу чергу є людиною і лише потім — працівником. Йдеться про те, щоб люди відчували, що заклад, якому вони віддали свої сили, коли вони їх мали, є ніби продовженням їх сім’ї — він не забуде про них у тяжку для них хвилину, всі відпрацьовані роки завжди будуть щось значити.

Медичний заклад, що не вирішує проблем своїх пенсіонерів і хворих колишніх колег щодо створення в них відчуття загальної, безумовно моральної опори, буде мати труднощі в здійсненні того рівня інтеграції співпрацівників, якого можна було б досягнути, і тим самим позбавить себе необхідної мотивації.

6. Мотивація за допомогою конкуренції. Здорова конкуренція між людьми сприяє покращенню роботи колективу. Конкуренція можлива також із самим собою, щоб перевершити особисте попереднє досягнення. Це теж може служити гарним мотиватором.

7. Мотиваційний вплив на підлеглих шляхом інформування їх про особисті досягнення. Цей вид інформації сприяє збереженню добрих відносин між керівником і підлеглими внаслідок того, що не завжди виникає неприємна необхідність звертати увагу спів­працівників на низький результат їх роботи.

8. Мотивація за допомогою визнан­ня. Людям подобається, коли їх досягнення отримало визнання в соціальному, матеріальному або емоційному плані, особливо визнання об’єктивності щодо розподілу заробітної плати залежно від виконаної роботи. Деякі автори (G. Friedman, 1966 та ін.) цю об’єктивність називають головним принципом сучасної науки організації й управління. Йдеться в першу чергу про те, щоб до всіх, зайнятих аналогічною працею, застосовувались однакові показники оцінки їх роботи і щоб вони могли за необхідності перевірити це. Як правило, люди також бажають, щоб їх змушували усвідомлювати своє значення. Ви­знання виправдується наслідками роботи.

9. Мотивація за допомогою змін. Щоб змінити позицію мислення певної особи, потрібно спочатку змінити своє ставлення до неї. Мудрий якось сказав: «Дія і протидія — рівні й протилежні. Ударте мене — і я ударю вас, або усміхніться мені — і я усміхнуся вам».

10. Приймання на роботу також є важливим мотиваційним елементом, на довгі роки залишаються згадки про те, як зустріли у відділі кадрів, відділенні під час знайомства, на робочому місці. Бажано оточити претендента повагою, батьківською турботою. Можна рекомендувати вручення першої заробітної плати молодим спеціалістам в урочистій обстановці... Все це відплатиться сторицею.

 

Фактори, що не сприяють мотивації:

1) погані умови праці;

2) низька заробітна плата;

3) низький соціальний стан співпраців­ника;

4) неавторитетне керівництво;

5) погане матеріальне забезпечення робочого місця;

6) неналежні міжособистісні стосунки співпрацівників;

7) розширення меж роботи без матеріальної або будь­якої іншої компенсації;

8) неналежне особисте життя;

9) неадекватні політика й адміністру­вання.

Одним із факторів, що ускладнює мотивацію й зменшує бажання працювати, а також викликає нудьгу, є монотонність робочого процесу. Особливо не бажана монотонність під час навчального процесу, коли один і той же лектор в один день читає декілька лекцій, щоб скоріше вичитати свій запланований матеріал.

Отже, все те, що зменшує монотонність, сприяє привабливості праці. Ми не будемо розглядати численні методи боротьби з монотонністю, тому що оскільки це питання добре вивчене (короткі перерви під час виконання якогось завдання слід заповнювати фізичним вправами, часто переключатись з одного процесу на інший тощо).

 

Положення, якими слід користуватись для мотивації людей і досягнення розуміння:

1. Доносьте під час обговорення плану дій вашу думку чітко й логічно, але також вислуховуйте інших осіб перед тим, як наполягати на своїй позиції.

2. У філософа якось спитали: «Чи довго чекати змін на краще?» На що він відповів: «Якщо чекати, то довго». Треба не чекати, а робити.

3. Не думайте, що коли дискусія зайшла в глухий кут і перебуває в глибокій стагнації, то хтось у ній повинен обов’язково перемогти, а хтось змиритись із поразкою. Замість цього прагніть у цій дискусії знайти ще одну альтернативу, найбільш прийнятну для всіх зацікавлених осіб.

4. Не міняйте свою думку, якщо вона правильна, лише для того, щоб уникнути конфлікту й досягти згоди.

5. Приймайте тільки ту думку, що має об’єктивну й міцну основу.

6. Вивчайте причини, якими керуються люди, щоб упевнитись у тому, що кожний приймає рішення внаслідок схожих або взаємодоповнюючих причин.

7. Уникайте методик, направлених на пом’якшення конфлікту (таких як прийняття рішення на підставі більшості, визначення середніх показників, кидання жеребка, домовленості тощо).

8. Перевіряйте одностайність шляхом аналізу відмінностей у діях усіх присутніх. Розбіжності можуть приносити користь — у зв’язку з широким діапазоном інформації і думок підвищується ймовірність досягнення колективом більш зважених рішень.

9. Ставтесь із підозрою до тих випад­ків, коли згода досягається дуже швидко й легко.

Проблематика мотивації з багатьох причин набуває все більшого значення, швидше за все, у зв’язку з тим, що в усіх видах діяльності нинішнього часу надзвичайно швидко зростає елемент розумових зусиль, який активніше піддається мотивації. J. Rundniancki (1964) пояснює це тим, що чим більше для діяльності потрібно розумових знань, тим більше значення має мотивація.

І на закінчення, потрібно пам’ята­ти, що найбільшим мотиваційним фактором є успіх і авторитет лікувального закладу.


Список літератури

Список літератури знаходиться в редакції


Повернутися до номеру