Газета «Новости медицины и фармации» 20-22, 2012

У Міністерстві охорони здоров’я за участі провідних спеціалістів галузі хірургії та трансплантології, а також представників ЗМІ та громадських організацій відбувся круглий стіл з питань розвитку та реформування транс­плантаційної служби України. Участь у заході, зокрема, взяли заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Толстанов, головний позаштатний трансплантолог МОЗ України Олександр Ніконенко, директор Координаційного центру трансплантації клітин, тканин і органів МОЗ України Руслан Салютін, директор Київського міського центру серця Борис Тодуров, завідуючий кафедрою факультетської хірургії № 2 НМУ ім. О.О. Бого­мольця, академік АМНУ, професор Петро Фомін та голова Громадської ради при МОЗ України Олег Мусій.

На переконання присутніх, питання транс­плантології в Україні на сьогодні є одним із найконтраверсійніших у сфері охорони здоров’я. Цей медичний напрям є найбільш наснаженим біоетичними, соціокультурними, філософсько­релігійними, фінансовими й законодавчими питаннями. Нові положення в концепції змін проекту «Закону України про трансплантацію» спричинили значний резонанс у суспільстві та активне обговорення у ЗМІ. Навіть деякі медичні працівники, коментуючи зазначені положення, помилково трактують пропоновані зміни, спричиняючи цим дедалі більшу роз­губленість у суспільстві.

Саме тому, аби сприяти якнайширшому суспільному обговоренню цього питання, в усіх регіонах держави впродовж останніх кількох тижнів були проведені круглі столи та конференції з питань розвитку та реформування трансплантаційної служби України. У заходах взяли участь науковці, громадські діячі, представники засобів масової інформації, благодійних і правозахисних організацій, релігійних конфесій, представники місцевих органів виконавчої влади та правоохоронці.

За інформацією заступника міністра охорони здоров’я України Олександра Толстанова, щороку трансплантації органів в Україні потребують кілька тисяч осіб. З них пересадка серця порятувала б життя і здоров’я тисячі громадян, нирки — понад 2000, печінки — 1500, органів при цукровому діабеті — ще 2000 осіб. Тоді як минулого року в державі виконано 86 транс­плантацій нирки, 14 трансплантацій печінки і лише 1 пересадку серця. Надію на життя отримують одиниці хворих, оскільки їх донорами найчастіше стають родичі, але в багатьох випадках через медичні показники їхні органи не придатні до пересадки.

За словами фахівців, у світі трансплантологію визначають як одну з провідних медичних ланок для порятунку людського життя, тоді як в Україні вітчизняна медична система дійшла до тієї точки неповернення, коли, якщо не вживати термінових заходів, надолужити втрачений час буде майже неможливо.

За твердженням директора Координаційного центру трансплантації клітин, тканин і органів МОЗ України Руслана Салютіна, наразі наша держава має не більше як 6 років, аби реформувати свою трансплантаційну галузь, оскільки, згідно зі Стамбульською декларацією, через певний час для країн світу настане заборона трансплантаційного туризму, а отже, українці вже не зможуть виїздити за кордон для проведення операцій з пересадки органів. Тож слід вживати термінових заходів, аби згодом громадяни нашої держави не опинились сам на сам із невиліковними хворобами без можливості отримати шанс на порятунок на батьківщині, переконаний Руслан Салютін.

За словами головного позаштатного транс­плантолога МОЗ України Олександра Ніконенка, щодня до МОЗ надходять десятки листів із проханням направити хворих на пересадку органів за кордон. Орієнтовна вартість пересадки легень у Німеччині, наприклад, становить 500 тисяч євро. За ці кошти можна було зробити значно більшу кількість подібних операцій в Україні, адже держава має як достатню кількість висококваліфікованих спеціалістів, так і вагому матеріально­технічну базу. Така ситуація є сумною для України, яка визнана у світі батьківщиною трансплантації, переконаний фахівець.

Як запевнив директор Київського міського центру серця Борис Тодуров, у разі успішного реформування трансплантаційної служби донором зможе стати людина, у якої настала смерть мозку. Смерть мозку визначається за декількома параметрами та завдяки спеціальним апаратам, зокрема газовому аналізатору, результати якого неможливо підробити. При цьому смерть мозку фіксує велика бригада чергових медиків, зокрема анестезіолог, ней­рохірург, невропатолог, судмедексперт і ще кілька спеціалістів. До того ж право на транс­плантацію мають винятково державні медичні заклади та їхні спеціалісти, а таких центрів і фахівців в Україні невелика кількість. Саме тому що до контролю законності забору органів та їх подальшої пересадки не повинно виникати жодних запитань, переконаний Борис Тодуров.

Крім того, вилучені в померлого органи, за інформацією медиків, живуть доволі мало. Серце, наприклад, живе близько трьох годин, при цьому півгодини йде на його консервацію, а ще півтори години, на вшивання, решта часу лишається на транспортування. Печінка живе три з половиною години, цього не вистачить, кажуть лікарі, щоб вивезти її хоч би за межі міста. Тому спекулювати на продажі органів фактично неможливо, переконані спеціалісти.

На переконання голови Громадської ради при МОЗ України Олега Мусія, між суспільством та державою слід руйнувати елемент недовіри, який виникає в обговоренні концепції реформування трансплантаційної служби. Цього можна досягти лише повною прозорістю дій, доступністю до інформації та продуманою комунікативною стратегією. Лише тоді суспільство та держава зможуть досягти консолідованого рішення у такому чутливому питанні, як презумпція згоди.

Присутні на круглому столі фахівці висловили певність, що спільність і продуманість дій не лише медиків, але й представників ЗМІ та громадськості дозволить донести до суспільства усю важливість необхідних реформ, які дадуть змогу зберегти здоров’я тисяч українців та подарувати їм надію на життя.

Довідково

Зважаючи на медико­соціальну значимість розвитку трансплантології в Україні, на сьогодні проект концепції щодо реформування системи трансплантаційної служби, в тому числі і законодавчі ініціативи, передано до Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я для попереднього розгляду і консультацій та широкого громадського обговорення.

Відповідно до спільного наказу МОЗ України і НАМН України, у березні 2012 року була створена робоча група з вивчення незадовільної ситуації з трансплантацією органів у державі і розробки пропозицій для покращення роботи в цій сфері. У результаті діяльності фахівців МОЗ і НАМН України були розроблені такі пропозиції:

1. Реорганізувати Координаційний центр трансплантації МОЗ в Державну службу України з питань трансплантації, основними завданнями якої мають стати:

— внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері діяльності, що пов’язана з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів;

— реалізація державної політики у сфері діяльності державних та комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ, пов’язаної з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині;

— координація та здійснення державного контролю за діяльністю державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ, що здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині;

— здійснення наукових досліджень і впровадження у практичну медицину наукових розробок у галузі трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів;

— забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи трансплантації; ведення реєстрів про реципієнтів; осіб, які надали письмову згоду або незгоду стати донором у разі своєї смерті.

2. Прийняти нову редакцію Закону України про трансплантацію, який би відображав кращу світову практику з цих питань. Була запропонована наступна редакція статті щодо посмертного донорства: «Кожна повнолітня дієздатна особа має право прижиттєво письмово заявити про незгоду щодо посмертного донорства його органів та тканин. Взяття органів та тканин для трансплантації у померлих осіб не допускається, якщо керівнику державного або комунального закладу охорони здоров’я до моменту взяття органів та тканин для трансплантації надана інформація з реєстру про незгоду на взяття органів та тканин для трансплантації, висловлену даною особою при житті, або письмова заява родичів особи щодо її прижиттєвої відмови від посмертного донорства». Вільне цитування саме цієї статті нової редакції Закону отримало найбільший резонанс у ЗМІ.

3. Запропонувати наступний алгоритм волевиявлення громадян:

— кожен громадянин може повідомити про своє рішення щодо відмови від посмертного донорства у найближчу лікувальну установу. Ця інформація у той же день повинна надійти до інформаційного відділу Державної служби України з питань трансплантації і буде занесена до відповідного реєстру, а громадянину буде видано «картку донора». Центр трансплантації при прийнятті рішення щодо посмертної транс­плантації повинен отримати від інформаційного відділу Державної служби інформацію щодо конкретної людини та визначитись відповідно до наявності «картки донора».

4. Створити в Україні за прикладом європейських країн службу трансплантаційної координації з визначенням прав та обов’язків баз вилучення органів, поклавши функцію центрального координатора на Державну службу України з питань трансплантації.

5. Провести в обласних центрах, де існують центри трансплантації, круглі столи з обговорення і роз’яснення положень нової редакції Закону про трансплантацію.

6. Посилити роботу із роз’яснення населенню положень нової редакції Закону про трансплантацію й інформування щодо до­сягнень сучасної трансплантації та гуманних аспектів посмертного донорства.

У МОЗ та НАМН переконані, що здійснення саме такого комплексу дій дасть змогу оптимально та ефективно використовувати досягнення сучасної медичної науки та практики в Україні для збереження багатьох життів наших громадян.

Прес­служба МОЗ України