Журнал «» 3(23) 2012

Передумови та мета. ХХН досить поширена серед літніх пацієнтів. У цій статті наведено оцінку віддалених ренальних та серцево-судинних наслідків у літніх пацієнтів з АГ та високим ризиком, стратифікованих шляхом визначення вихідного рівня швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), та віддалені результати ефективності 5-річного лікування на першому етапі амлодипіном та лізиноприлом, що порівнювались із результатами терапії хлорталідоном.

Дизайн, учасники, оцінка. Це тривале спостереження після дослідження за участі пацієнтів із гіпертензією (n= 31350) віком ≥ 55 років, рандомізованих у групи терапії хлорталідоном, амлодипіном або лізиноприом, протягом 4–8 років, що проводилось у 593 центрах. Учасники були розподілені залежно від вихідних рівнів ШКФ (мл/хв на 1,73 м2 (2)) таким чином: нормальна/підвищена (≥ 90, N= 8027), невиражено знижена (60–89, N= 17778), а також помірно/значно знижена (< 60, N= 5545). Як наслідки розглядалися серцево-судинна смертність (основний наслідок), загальна смертність, ішемічна хвороба серця, серцево-судинні захворювання, інсульт, серцева недостатність та термінальна стадія ХНН. Спостереження тривало в середньому 8,8 року, загальна смертність була достовірно вище в пацієнтів із помірно/значно зниженою ШКФ порівняно з тими, у кого відзначалася нормальна і незначно зменшена ШКФ (р < 0,001). У пацієнтів із ШКФ < 60 не було виявлено ніякої достовірної різниці в серцево-судинній смертності між групами хлорталідону й амлодипіну (р = 0,64) та хлорталідону й лізиноприлу (p= 0,56). Крім того, не спостерігалося ніяких істотних відмінностей щодо загальної смертності, ішемічної хвороби серця, серцево-судинних захворювань, інсультів або термінальної ХНН.

Висновок.ХХН пов’язана зі значно більшим довгостроковим ризиком серцево-судинних ускладнень і смертності в літніх пацієнтів з АГ. За рівнем ШКФ 5-річне лікування амлодипіном або лізиноприлом не було ефективнішим за терапію хлорталідоном у попередженні серцево-судинних захворювань, смертності або термінальної стадії ХНН протягом 9 років спостереження. Оскількине було доступу до показниківпротеїнурії, цірезультати не можуть бути екстрапо­льовані напацієнтів ізХХН та протеїнурією.

Rahman M., Ford C.E., Cutler J.A., Davis B.R., Piller L.B., Whelton P.K., Wright J.T.,
Barzilay J.I., Brown C.D., Colon P.J., Fine L.J., Grimm R.H., Gupta A.K., Baimbridge C.,
Haywood L.J., Henriquez M.A., Ilamaythi E., Oparil S., Preston R.,
for the ALLHAT Collaborative Research Group // Clinical Journal of the American Society Nephrology.
Apr 2012.