Журнал «» 6 (26) 2012

16 листопада в ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України в місті Києві відбулася інтерактивна сесія «Роль і місце монотерапії і фіксованої комбінації в лікуванні артеріальної гіпертензії». У заході взяли участь науковий директор Istituto Auxologico Italiano (Мілан), глава Fisiologia Clinica Center і Hypertension University (Мілан), керівник клініки лікування артеріальної гіпертензії університету Мілана, професор Альберто Занкетті і головний позаштатний фахівець МОЗ України за фахом «кардіологія» і керівник відділу симптоматичних гіпертензій ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України, доктор медичних наук, професор Юрій Миколайович Сіренко.

Через систему телетрансляції слухачами й активними учасниками заходу стали практичні лікарі Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Львова, Одеси, Запоріжжя.

Професор Юрій Миколайович Сіренко у своєму виступі відзначив, що ефективний контроль артеріального тиску (АТ) є одним з найбільш важливих завдань у боротьбі за зниження серцево­судинної смертності у всьому світі і в Україні. Сьогодні в Україні почалася реалізація пілотного проекту з впровадження державної регуляції цін на препарати для лікування осіб з артеріальною гіпертензією (АГ). У рамках проекту затверджено перелік із семи молекул антигіпертензивних препаратів (АГП), витрати на закупку яких будуть підлягати відшкодуванню. Забезпечуючи таким чином доступність необхідних АГП для пацієнтів, які потребують тривалої терапії, ми робимо важливі кроки на шляху поліпшення контролю АТ на рівні популяції. Призначення фіксованої антигіпертензивної комбінації тривалої дії — це найкоротший шлях до спрощення антигіпертензивної терапії (АГТ), що включає два і більше компоненти і, отже, до підвищення прихильності пацієнтів до лікування.

Професор Альберто Занкетті зробив акцент на необхідності впливу на всі наявні фактори ризику (ФР) під час лікування АГ, позначив роль комбінованого застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) і антагоністів кальцію (АК) у забезпеченні ефективності АГТ у пацієнтів високого ризику і розповів про переваги нової фіксованої комбінації АК лерканідипіну й ІАПФ еналаприлу — препарату Коріпрен, що за останні роки вже став популярним у Європі, а з 2012 року він доступний і в Україні.

У сучасних рекомендаціях Європейського товариства гіпертензії/Європейського товариства кардіологів (ESH/ESC) із лікування та профілактики АГ багато уваги приділяється питанням впливу на ФР. Представник АК нового покоління лерканідипін* продемонстрував перевагу у впливі на регрес гіпертрофії лівого шлуночка і резистентність периферичних артерій у пацієнтів з АГ перед діуретиком гідрохлортіазидом; відмічено більш виражене зниження ММЛШ на тлі лікування лерканідипіном порівняно з БРА лозартаном; доведена вища ефективність лерканідипіну в зниженні товщини комплексу інтима­медіа сонних артерій порівняно з атенололом. Показано, що лерканідипін разом з ІАПФ периндоприлом перевершив діуретик і бета­блокатор у зменшенні жорсткості судинної стінки, яку оцінювали на підставі розрахунку індексу аугментації. Також підтверджено сприятливий метаболічний профіль лерканідипіну, терапія яким супроводжувалася зниженням резистентності до інсуліну.

Окрім наявності певної різниці в забезпеченні органопротекторних ефектів між групами АГП існують і відмінності в їх впливі на варіабельність АТ. АК тривалої дії найменше асоціюються з варіабельністю АТ, і ця властивість може служити одним із пояснень високої ефективності представників цієї групи для профілактики інсультів. Підтвердженням цього припущення служать результати дослідження ASCOT. АК нового покоління лерканідипін у порівняльних дослідженнях показав порівнянні з ІАПФ раміприлом результати у впливі на рівні протеїнурії й альбумінурії. У дослідженні ZAFRA за участю пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 70 мл/хв) хворі отримували ІАПФ або БРА, терапія лерканідипіном упродовж 6 міс. забезпечила зниження протеїнурії.

Однією з важливих переваг комбінованого застосування ІАПФ і АК є значно нижча вірогідність виникнення сухого кашлю, характерного для ІАПФ, і периферичних набряків, обумовлених прийомом АК. Ця властивість комбінації відіграє важливу роль у підвищенні прихильності пацієнтів до лікування. Доведено, що антигіпертензивний ефект сильніший при додаванні другого компонента до терапії порівняно із збільшенням дози монопрепарату, і ця закономірність характерна для всіх груп АГП. Під час подвійного сліпого плацебо­контрольованого дослідження в немолодих пацієнтів упродовж 4 тижнів терапії було показано перевагу в 24­годинному контролі АТ комбінованої терапії лерканідипіном у дозі 10 мг і еналаприлом у дозі 20 мг порівняно з монотерапією обома препаратами. У метааналізі Bangalore et al. (2006) показано, що пацієнти, які отримували фіксовану комбіновану АГТ, більш прихильні до дотримання режиму прийому препаратів порівняно з прийомом тих самих компонентів в окремих таблетках.

Таким чином, у даний час оптимальною тактикою ведення пацієнтів з АГ у більшості ситуацій є призначення фіксованих комбінацій АГП, що забезпечують виражений антигіпертензивний ефект, меншу частоту розвитку побічних ефектів терапії й високу прихильність пацієнтів до лікування. Однією з найбільш оптимальних антигіпертензивних комбінацій є комбінація ІАПФ і АК.

Підготувала Світлана Кушнір