Газета «Новости медицины и фармации» Гастроэнтерология (457) 2013 (тематический номер)

Недостньо вивченим є вплив системного запалення при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) на зміни слизових бар’єрів бронхів та кишечника, що першими включаються у процеси, викликані персистуючим запаленням [1, 6]. Досить часто кишечник одним із перших реагує на різноманітні захворювання внутрішніх органів [8].

Системне запалення при ХОЗЛ та бронхіальній астмі (БА), антибіотикотерапія в разі інфекційного загострення негативно впливають на перебіг синдрому подразненого кишечника (СПК), викликаючи посилення больового синдрому, діареї, здуття живота [2]. На сьогодні для купірування клінічних проявів СПК застосовують перш за все препарати із спазмолітичною дією [3]. Одним із таких препаратів є Спазмомен (отилонію бромід), що належить до групи блокаторів Са-каналів [7]. Механізм дії препарату пов’язаний як із перешкоджанням входу Са²⁺ із позаклітинного простору, так і з блокадою мобілізації Са²⁺ із депо, що забезпечує вплив як на тонічні, так і фазові скорочення. Спазмомен зменшує як амплітуду, так і частоту кишкових скорочень, на відміну від папаверину, що більшою мірою зменшує амплітуду скорочень кишки. Отилонію бромід, на відміну від всіх інших спазмолітичних засобів, є високоселективним агентом, завдяки особливостям фармакокінетики зв’язується переважно з гладком’язовою мускулатурою кишечника, практично не абсорбується після застосування всередину (3 %), 97 % препарату, що всмоктався в кишечнику в незмінному вигляді, екскретується через жовчовивідні шляхи в ШКТ [7]. Оскільки препарат Спазмомен відноситься до холінергічних сполук, які, як відомо, впливають на тонус бронхів, розслаблюючи їх, призначення Спазмомену при поєднаній патології ХОЗЛ та БА із СПК є особливо доцільним та показаним [5].

Отже, метою даної роботи стало вивчення впливу Спазмомену (отилонію бромід) на перебіг СПК при загостренні ХОЗЛ.

З метою вивчення ефективності лікування хворі на ХОЗЛ із супутнім СПК були розподілені на основну (І — 50 хворих) та контрольну групи (ІІ — 50 хворих), рандомізовані за віком, статтю та клінічним діагнозом. Базова медикаментозна терапія всім хворим проведена згідно з наказом МОЗ України № 128 [4]. Пацієнти основної групи, окрім стандартної терапії, отримували Спазмомен по 1 табл. (40 мг) 2 рази на добу 10 днів. СПК відповідав, згідно з Римськими критеріями, змішаному типу [3]. Хворим проводили комплексне клініко-інструментальне обстеження, оцінювали вираженість симптомів СПК за візуально-аналоговою шкалою у балах [2], досліджували функцію зовнішнього дихання (ФЗД) за допомогою комп’ютерного спірографа й оцінки кривої «потік — об’єм».

При надходженні в стаціонар хворі обох груп скаржилися на кашель, задишку при фізичному навантаженні, підвищення температури тіла, виділення слизисто-гнійного харкотиння, загальну слабкість, періодичні абдомінальні болі, болючість при пальпації по ходу сигмоподібної кишки, здуття живота, запори і/або проноси.

До проведення антибіотикотерапії у хворих з ознаками інфекційного загострення ХОЗЛ (підвищена температура тіла та виділення слизисто-гнійного харкотиння) із супутнім СПК спостерігали, окрім загострення основної патології, загострення і симптомів СПК — здуття живота, болючість по ходу сигмоподібної кишки при пальпації, періодичні абдомінальні болі. В обох групах пацієнтів після прийому антибіотиків на 2-гу добу посилилися скарги із боку ШКТ: посилення запорів відзначали 20 (20,0 %) хворих, виражену діарею — 2 хворі (2 %), посилення болю в животі — 80 (80 %) пацієнтів, посилення здуття живота — 54 (54 %) пацієнти.

У результаті проведеної диференційованої терапії в усіх хворих на ХОЗЛ відзначалася виражена позитивна динаміка перебігу основного захворювання, підтверджена клінічно й функціонально. Проте у хворих, які отримували Спазмомен, відзначали не тільки регрес симптоматики з боку органів дихання, але й покращення перебігу супутнього СПК. Так, наприкінці десятиденного курсу терапії відзначалося поліпшення самопочуття в обох групах хворих, проте на загальну слабкість скаржилися 2 хворі (4 %) основної групи та 6 (12,0 %) хворих контрольної групи. У всіх хворих зменшилась інтенсивність денного кашлю, збільшилася його продуктивність, скоротилася кількість епізодів нічного кашлю. Усі обстежені хворі відзначали зменшення задишки, зникнення гнійного харкотиння (табл. 1).

При дослідженні вентиляційної ФЗД у хворих основної групи спостерігали зростання показника ОФВ1 порівняно з показниками до лікування: у хворих основної групи ОФВ1 зріс на 7,4 % — із 56,2 ± 3,3 % до 63,6 ± 3,1 % від належних (р < 0,05); у хворих контрольної групи, у якій ХОЗЛ поєднувалося із СПК, показник ОФВ1 у середньому зріс після лікування на 4,2 % (р > 0,05). Збільшення ОФВ1 після комплексного лікування Спазмоменом свідчить про негативний вплив загострення СПК на порушення слизових бар’єрів, у зв’язку із чим хворі гірше сприймають базисну терапію (табл. 1).

У динаміці лікування на тлі зменшення симптомів ХОЗЛ спостерігали зменшення симптомів загострення СПК у хворих основної групи, які отримували Спазмомен. Так, зменшення абдомінального больового синдрому відмічали 25 (50,0 %) хворих основної групи та тільки 9 (18,0 %) хворих конт­рольної групи.

На 10-й день терапії пальпаторної болючості сигмоподібної кишки не відзначалось у 41 (82,0 %) пацієнта основної групи порівняно з 24 (48,0 %) у конт­рольній групі; здуття живота не турбувало або значно зменшилось у 43 (86,0 %) хворих основної групи та у 24 (48,8 %) хворих контрольної групи (р < 0,05).

Нормалізація частоти випорожнень відзначалась у 45 (90 %) хворих основної групи. Одночасно з нормалізацією частоти випорожнення змінювалась і його консистенція. Тоді як тільки в 33 (66 %) пацієнтів контрольної групи спостерігалася нормалізація випорожнень, що свідчила про тяжчі дисбіотичні процеси в кишечнику хворих контрольної групи і потребувала тривалого курсу спазмолітичної терапії та терапії пробіотиками. На 10-й день терапії незначний метеоризм зберігався в 7 (14 %) хворих, які отримували Спазмомен, і в 14 (28 %) осіб конт­рольної групи, які його не приймали.

Отже, при антибіотикотерапії загострення у хворих на ХОЗЛ із супутнім СПК спостерігається загострення перебігу СПК, що проявляється перш за все посиленням абдомінального больового синдрому. Застосування в комплексній терапії інфекційного загострення ХОЗЛ, поєднаного із СПК, Спазмомену сприяє ліквідації больового синдрому в короткі терміни, зменшенню метеоризму та болю по ходу сигмоподібної кишки, що сприяє покращенню перебігу основного захворювання, покращенню показників ФЗД, скороченню термінів лікування, покращенню якості життя хворих.

Таким чином, запропонована схема лікування з включенням Спазмомену сприяє усуненню симптомів загострення СПК, нормалізації слизового бар’єра кишечника, що покращує клінічний перебіг та запобігає прогресуванню захворювання бронхолегеневої системи.