Мобильная версия

Журнал "Хирургия детского возраста" 1-2 (50-51) 2016

Частота виникнення хронічного болю після корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss у дітей

Авторы: Альбокрінов А.А.(1), Мигаль І.І.(2), Фесенко У.А.(3), Кузик А.С.(3), Дворакевич А.О.(1) - (1) КЗ ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ», відділення анестезіології та інтенсивної терапії, м. Львів, Україна; (2) Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, м. Львів, Україна; (3) Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология, Хирургия

Разделы: Клинические исследования

Вступ. Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) — це один із найчастіших видів деформацій грудної клітки в дітей. Стандартним методом хірургічної корекції ЛДГК є операція Nuss. Частота виникнення хронічного болю після операції Nuss у дітей не вивчена. Мета — вивчити частоту розвитку, інтенсивність та характер хронічного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss. Матеріали та методи. Було проведено телефонне опитування 53 пацієнтів. Пацієнтів із наявністю хронічного болю запрошували в клініку для анкетування. Їм пропонувалося відповісти на питання щодо локалізації, максимальної інтенсивності, характеру болю, частоти його виникнення, провокуючих факторів, наявності парестезій та порушень чутливості в ділянці локалізації болю. Для виявлення невропатичного компонента болю використовувався опитувальник PainDETECT. Також був проведений аналіз історій хвороби та анестезіологічної бази даних. Результати. На хронічний біль скаржилися 32 % пацієнтів. У більшості пацієнтів він був помірної інтенсивності, локалізувався по передніх аксилярних лініях у місцях стояння пластини, виникав із частотою від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць та мав ознаки нейропатичного болю. Хронічний біль високої інтенсивності був у 11,2 % пацієнтів. У пацієнтів із вираженою ЛДГК хронічний біль виникав частіше порівняно з тими, хто мав ЛДГК легкого ступеня. Також частота виникнення хронічного болю була вищою в пацієнтів, котрим проводилися повторні оперативні втручання. Частота виникнення хронічного болю не залежала від способу загальної анестезії. У пацієнтів з епідуральною анестезією хронічний біль виникав рідше порівняно з пацієнтами з паравертебральним знеболюванням. Хронічний біль виникав частіше в пацієнтів із більш інтенсивним післяопераційним болем. Висновки. Частота виникнення хронічного болю після корекції ЛДГК за Nuss є високою (32 %). Ризик розвитку хронічного болю вищий у пацієнтів із більш вираженою деформацією та з високою інтенсивністю післяопераційного болю. Частота розвитку хронічного болю, можливо, нижча при використанні епідуральної анестезії. У більшості пацієнтів хронічний біль після корекції ЛДГК за Nuss має ознаки нейропатичного.

Введение. Воронкообразная деформация грудной клетки (ВДГК) — одна из самых частых деформаций грудной клетки у детей. Стандартным методом хирургической коррекции ВДГК является операция Nuss. Частота возникновения хронической боли после операции Nuss у детей не изучена. Цель — изучить частоту развития, интенсивность и характер хронической боли после хирургической коррекции ВДГК по Nuss. Материалы и методы. Был проведен телефонный опрос 53 пациентов. Пациентов с наличием хронической боли приглашали в клинику для анкетирования. Им предлагалось ответить на вопросы о локализации, максимальной интенсивности, характере боли, частоте ее возникновения, провоцирующих факторах, наличии парестезий и нарушений чувствительности в области локализации боли. Для выявления невропатического компонента боли использовался опросник PainDETECT. Также был проведен анализ историй болезни и анестезиологической базы данных. Результаты. На хроническую боль жаловались 32 % пациентов. У большинства она была умеренной интенсивности, локализовалась по передним аксиллярным линиям в местах стояния пластины, возникала с частотой от 1 раза в неделю до 1 раза в месяц и имела признаки нейропатической боли. Хроническая боль высокой интенсивности отмечалась у 11,2 % пациентов. У пациентов с выраженной ВДГК хроническая боль возникала чаще по сравнению с теми, кто имел ВДГК легкой степени. Также частота возникновения хронической боли была выше у пациентов, которым проводились повторные оперативные вмешательства. Частота возникновения хронической боли не зависела от способа общей анестезии. У пациентов с эпидуральной анестезией хроническая боль развивалась реже по сравнению с пациентами с паравертебральным обезболиванием. Хроническая боль возникала чаще у пациентов с более интенсивной послеоперационной болью. Выводы. Частота возникновения хронической боли после коррекции ВДГК по Nuss высокая (32 %). Риск развития хронической боли выше у пациентов с более выраженной деформацией и более высокой интенсивностью послеоперационной боли. Частота развития хронической боли, возможно, ниже при использовании эпидуральной анестезии. У большинства пациентов хроническая боль после коррекции ВДГК по Nuss имеет признаки нейропатической.

Introduction. Pectus excavatum (PE) — one of the most common chest deformities in children. The standard method of PE surgical correction is Nuss procedure. The incidence of chronic pain after Nuss procedure in children is not studied yet. Objective — to study the incidence, intensity and nature of chronic pain after surgical correction of PE according to Nuss. Materials and methods. A telephone survey of 53 patients was conducted. Patients with the presence of chronic pain were invited to the clinic for questioning. They were asked to answer questions about the location, maximum intensity, nature of pain, incidence of its occurrence, provoking factors, the presence of paresthesias and violations of sensitivity in the region of pain localization. To identify a neuropathic component of the pain, PainDETECT questionnaire has been used. Also, an analysis of case records and anesthetic database was performed. Results. 32 % of patients complained about chronic pain. In most patients, it was of moderate intensity, was located on the front axillary lines, where the plate was fixed, occurred 1 time a week, not more often than 1 time per month and had symptoms of neuropathic pain. Chronic pain of high intensity was detected in 11.2 % of patients. In patients with significant PE, chronic pain occurred more frequently compared with those who had mild PE. Also, the incidence of chronic pain was higher in patients who underwent reoperation. The incidence of chronic pain is not dependent on the method of general anesthesia. In patients with epidural anesthesia, chronic pain occurred less frequently than in patients with paravertebral one. Chronic pain occurred more often in patients with more severe postoperative pain. Conclusions. The incidence of chronic pain after PE correction by Nuss is high (32 %). The risk of chronic pain is higher in patients with more severe deformation and high intensity of postoperative pain. The incidence of chronic pain is probably lower when using epidural anesthesia. In most patients after the correction for PE according to Nuss, chronic pain has symptoms of neuropathic one.

Ключевые слова

хронічний біль, післяопераційний біль, лійкоподібна деформація грудної клітки, операція Nuss, діти.

хроническая боль, послеоперационная боль, воронкообразная деформация грудной клетки, операция Nuss, дети.

chronic pain, postoperative pain, pectus excavatum, Nuss procedure, children.

Статтю опубліковано на с. 26-32

Вступ

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) — це найчастіший (90 %) вид вродженої деформації грудної клітки. Частота народження дітей із ЛДГК становить 1 : 300–1 : 400. ЛДГК зустрічається у хлопчиків у 3 рази частіше. Зазвичай пацієнти скаржаться на наявність комплексів та психологічних змін, пов’язаних із наявністю деформації, що спонукає їх звертатись до дитячого хірурга для проведення оперативного втручання. У старшому віці також можуть виникати фізіологічні зміни, пов’язані з деформацією, а саме рестриктивна дихальна недостатність, симптоми компресії серця, порушення постави та сколіоз [17].

ЛДГК може бути пов’язана зі спадковими захворюваннями, такими як нейрофіброматоз (тип 1), синдром Марфана, синдром Нунан, синдром Поланда, синдром Елерса — Данлоса, недосконалий остеогенез, гомоцистинурія [22, 41, 46].

Стандартним методом хірургічного втручання з приводу ЛДГК до 90-х років минулого століття була техніка Ravitch [39]. У 1988 році Nuss запропонував, а в 1998 році представив малоінвазивну техніку корекції ЛДГК [2].

Хронічний післяопераційний біль, згідно з визначенням Міжнародної асоціації з вивчення болю (International Association for the Study of Pain — IASP), — це біль, що виник після хірургічного втручання, триває не менше 2 місяців, до того ж у пацієнта виключені інші причини, які можуть викликати біль (зокрема, інфекція, злоякісний процес, що продовжується в разі хірургічного втручання з приводу злоякісної пухлини, або біль, викликаний патологічним станом, котрий передував операції) [25, 26].

Частота виникнення хронічного болю після оперативних втручань у загальній популяції є високою і становить від 10 до 85 %, серед цих пацієнтів біль є вираженим у 2–10 % [21, 24, 25, 31, 35]. Частота виникнення хронічного післяопераційного болю в дітей нижча порівняно з дорослими, проте вона становить 5–48,5 % залежно від виду хірургічного втручання [5, 10, 30]. Зокрема, поширеність хронічного болю після хірургічних втручань на грудній клітці в дитячій популяції становить 1,96–21 % [9, 12]. Також є інформація, що поширеність хронічного післяопераційного болю в дорослих нижча, якщо хірургічне втручання виконане в дитинстві [11, 19].

Фактори ризику виникнення хронічних больових синдромів після оперативних втручань є множинними та включають вид хірургічного втручання (найбільш поширеними хронічними больовими синдромами є постампутаційний (30–85 %), пост–торакотомічний (30–67 %), постмастектомічний (35–38 %) та генітофеморальний (1–37 %) [31, 35, 36]), передопераційний біль, повторні оперативні втручання, інтраопераційне пошкодження нервових структур, неадекватне післяопераційне знеболювання, періопераційну променеву та хіміотерапію, жіночу стать [30, 31, 36], психосоціальні фактори [8, 35, 37, 50–52]. Також на формування хронічного післяопераційного болю впливають генетичні фактори [15, 27, 47, 51], раса та національність [7, 38, 43].

Основа патогенезу хронічних післяопераційних больових синдромів полягає в пошкодженні нервів при хірургічному розрізі та місцевій запальній відповіді в рані, що призводить до периферичної та центральної сенситизації. Периферична сенситизація полягає в підвищенні чутливості (upregulation) периферичних нейронів та нервових закінчень до циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та інтерлейкіну-1β. Вона, зі свого боку, викликає розвиток центральної сенситизації в нейронах спинного мозку, в яких активація N-метил-D-аспартат (NMDA) рецепторів призводить до змін мікроглії та нейрональної цитоархітектоніки [25, 40, 50, 51]. Крім цього, у трансформації гострого болю в хронічний та в процесах нейропластичності беруть участь такі медіатори та структури, як простагландини, ендоканабіноїди, речовина P, іонспецифічні канали нейронів, астроцити та макрофаги [51]. У випадках тривалого вираженого післяопераційного болю він зазвичай є ятрогенним нейропатичним болем [21, 44].

Частота розвитку хронічного болю після хірургічної корекції лійкоподібної грудної клітки за Nuss є недостатньо вивченою.

Мета роботи — вивчити частоту розвитку, інтенсивність та характер хронічного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss.

Матеріали та методи

Протягом 2011–2014 років у КЗ ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» обидва етапи корекції ЛДГК за Nuss (установлення та видалення пластини) було виконано в 65 пацієнтів. Пацієнти були оперовані в умовах загальної анестезії зі штучною вентиляцією легень через двохпросвітну ліву ендобронхіальну трубку SUMI 28-35 F (SUMI Zakład Tworzyw Sztucznych K. Rek, A. Krzanowski Spółka Jawna, Sulejowek, Polska). Підтримання загальної анестезії проводилося севофлюраном (1,10 ± 0,41 MAC) та фентанілом (2,80 ± 0,37 мкг/кг/год) або пропофолом (6,10 ± 1,94 мг/кг/год) та фентанілом (3,20 ± 0,42 мкг/кг/год). Загальна анестезія комбінувалася з епідуральною анестезією (ЕА) або двобічною паравертебральною блокадою. Катетеризація епідурального або паравертебральних просторів здійснювалася за методикою втрати опору наборами для епідуральної анестезії Perifix G18 (B. Braun Melsungen AG, Melsungen, Germany), після чого вводився болюс 0,25% бупівакаїну 0,3 мл/кг або два болюси по 0,5 мл/кг відповідно. У післяопераційному періоді пацієнти отримували мультимодальне знеболювання (кетопрофен внутрішньовенно (3 мг/кг/добу), парацетамол внутрішньовенно (60 мг/кг/добу), продовжену інфузію бупівакаїну в епідуральний (6,3 ± 1,5 мл/год) або паравертебральні простори (два по 5,4 ± 2,1 мл/год), а також морфін внутрішьновенно (титрування по 0,05 мг/кг) у разі, якщо інтенсивність болю перевищувала 4 бали за NRS). Дози препаратів для анестезії, місцевого анестетика та препаратів для післяопераційного знеболювання в пацієнтів статистично не відрізнялись.

У травні 2015 року зі всіма пацієнтами була здійснена спроба зв’язатися по телефону. З 10 пацієнтами неможливо було встановити контакт. Двоє відмовилися від опитування. Таким чином, у дослідження було включено 53 пацієнти. Демографічні дані пацієнтів, які були включені в дослідження, наведені в табл. 1.

Під час телефонної розмови, після стандартного привітання та роз’яснення мети опитування, респондентам пропонувалося відповісти на питання про наявність хронічного болю. Якщо відповідь була позитивна, пацієнта запрошували на обстеження в КЗ ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ». Усім пацієнтам, які були запрошені в клініку, проводилися рентгенографія органів грудної клітки та ультрасонографія плевральних порожнин для виключення інших причин болю в грудній клітці. Під час візиту в клініку пацієнтам пропонувалося відповісти на питання щодо локалізації болю, максимальної інтенсивності болю за шкалою Numeric rating scale (NRS) [48, 49], характеру болю (пекучий, колючий, тупий, стискаючий, стріляючий тощо), частоти виникнення (постійно, раз на день, раз на тиждень, раз на місяць, рідше), провокуючих факторів (фізичне навантаження, холод, тепло, легкий дотик, інше), наявність парестезій у ділянці локалізації болю.

Також пацієнту задавали питання, чи погодився би він на операцію, якщо би знав про ймовірність виникнення хронічного больового синдрому високої інтенсивності.

Для виявлення невропатичного компонента хронічного післяопераційного болю використано модифікований опитувальник PainDETECT [32].

Також було проведено аналіз історій хвороб та анестезіологічної бази даних. Реєструвалися такі показники: спосіб підтримання анестезії (пропофол або севофлюран), регіонарний компонент анестезії (епідуральна анестезія або двобічна паравертебральна блокада), максимальний показник післяопераційного болю за шкалою NRS, вираженість деформації за індексом Haler [16] та випадки повторного оперативного втручання на першому етапі у зв’язку з дислокацією пластини.

Середній термін після операції в опитуваних становив 21 ± 4 місяці.

Отримана інформація вносилася в карту пацієнта з подальшим перенесенням в програмне забезпечення Microsoft Excel 2013 (Microsoft Corporation, Redmond, USA). Статистичний аналіз проведений програмою Statistica 8.0 (StatSoft Inc., Tulsa, USA). Значущість різниць між групами визначалася за допомогою точного критерію Fisher [1] та виражалась у вигляді величини P. Різницю вважали значущою при значенні P < 0,05.

Результати та обговорення

Про наявність хронічного післяопераційного болю позитивно відповіли 17 (32 %) пацієнтів. Інтенсивність болю в цих пацієнтів наведена в табл. 2.

Періодичність епізодів хронічного післяопераційного болю наведена в табл. 3.

Фактори, що провокували виникнення болю, наведені в табл. 4.

До інших факторів, що сприяли виникненню болю, відносились тривале лежаче положення, зміна погоди, стискання грудної клітки, зміна положення тіла, прийом алкоголю. Також біль міг виникати спонтанно.

Більшість пацієнтів (14 з 17, 82,3 %) характеризувала біль одним із термінів, характерних для нейропатичного болю («пекучий», «із відчуттям поколювання», «із відчуттям ударів електричним струмом»). Більшість пацієнтів (12 з 17, 70,67 %), крім болю в грудній клітці, відмічали інші відчуття, зокрема оніміння, поколювання, повзання мурашок тощо.

У всіх пацієнтів біль локалізувався по передній аксилярній лінії в місцях стояння пластини. Крім цього, два пацієнти (11,7 %) скаржилися на біль за грудиною, також у проекції стояння пластини.

Спостерігалася залежність частоти виникнення хронічного післяопераційного болю від вираженості ЛДГК (табл. 5).

Частота розвитку хронічного післяопераційного болю була вищою серед пацієнтів, котрим виконувалося повторне хірургічне втручання на першому етапі з приводу дислокації пластини (табл. 6).

Частота розвитку хронічного післяопераційного болю була однаковою серед пацієнтів, яким підтримання загальної анестезії проводилося севофлюраном із фентанілом, та пацієнтів, яким підтримання загальної анестезії проводилося пропофолом із фентанілом (табл. 7).

Частота розвитку хронічного післяопераційного болю також не відрізнялась у пацієнтів з епідуральною та паравертебральною аналгезією (табл. 8).

Частота виникнення хронічного післяопераційного болю залежно від інтенсивності післяопераційного болю наведена в табл. 9.

З 17 пацієнтів, які страждали від хронічного післяопераційного болю, троє (17,6 %) відмовилися би від операції напевно та 1 (5,9 %) — можливо.

При опитуванні за допомогою PainDETECT 4 пацієнти з 17 (13–18 балів) мали помірний ступінь ймовірності наявності нейропатичного болю (23,5 %) та 6 пацієнтів із 17 (35,3 %) — високий ступінь (> 18 балів).

За результатами нашого дослідження, частота розвитку хронічного післяопераційного болю після корекції ЛДГК за Nuss є доволі високою (32 %), незважаючи на те, що дана операція є малоінвазивною. У більшості пацієнтів біль був слабкий або помірний. У двох із 17 пацієнтів (11,7 %) хронічний біль мав високу інтенсивність (> 4 балів за NRS). Barua et al. у своїй роботі відмічають, що в жодного пацієнта після операції за Nuss хронічний біль не розвинувся [34]. Необхідно зазначити, що кількість опитуваних у цій роботі була достатньо малою (11 пацієнтів), їх вік та термін після операції були більшими. Інших робіт, які б вивчали частоту розвитку хронічного болю після операції за Nuss, ми не знайшли.

У всіх пацієнтів локалізація болю була в ділянці міжреберних проміжків, що відповідали місцю стояння пластини. Крім цього, двоє висловлювали скарги на наявність болю за грудиною в проекції пластини. Локалізацію болю здебільшого саме в місці стояння пластини в міжреберних проміжках можна пояснити тим, що встановлення та поворот пластини можуть призводити до механічного пошкодження міжреберних нервів. У подальшому наявність пластини в міжреберних проміжках призводить до деформації ребер та хрящів у цьому місці, а також до компресії та, можливо, додаткового пошкодження міжреберних нервів [13]. Також наявність стороннього тіла в міжреберному проміжку може провокувати локальну запальну відповідь.

У нашому дослідженні участь напруження в грудній клітці та високого тиску на ребра та міжреберні структури у формуванні хронічного болю підтверджується фактом, що частота розвитку хронічного болю була вищою в пацієнтів із більш вираженою деформацією (P = 0,04). Хірургічна корекція глибшої ЛДГК призводить до більшого тиску пластиною на ребра, а отже, до більшого ступеня їх деформації [45], що, можливо, призводить до більш вираженого пошкодження міжреберних нервів.

Повторне хірургічне втручання в тій самій ділянці є визнаним фактором ризику розвитку хронічного болю. Повторна операція може призвести до інтенсифікації запалення та викликати периферичну сенситизацію [30, 35, 36, 51]. Крім цього, повторне встановлення пластини може призвести до додаткового пошкодження міжреберних нервів та інтенсифікації локального запалення. Результати нашої роботи збігаються з літературними даними. Серед реоперованих дітей частота розвитку хронічного болю була вищою та становила 75 % порівняно з 28,6 % у нереоперованих, проте різниця не досягла статистичної значущості (P = 0,19), ймовірно, внаслідок невеликої кількості пацієнтів, включених у дослідження.

Літературні дані стосовно впливу способу загальної анестезії на частоту розвитку хронічного болю обмежені. Проте існують літературні дані, що свідчать про меншу частоту постторакотомічного болю через 3 та 6 місяців у пацієнтів, яким проводилася тотальна внутрішньовенна анестезія (пропофол та реміфентаніл), порівняно з тими, кому загальна анестезія проводилася на основі севофлюрану та реміфентанілу [20]. На відміну від наведеної роботи в нашому дослідженні частота розвитку хронічного післяопераційного болю не залежала від способу загальної анестезії (P = 0,5).

Включення регіонарного компонента в схему анестезії при операціях із тяжко контрольованим післяопераційним болем та високим ризиком розвитку хронічного післяопераційного болю має низку переваг. Зниження дози опіоїдних анальгетиків може запобігати розвитку опіоїдіндукованої гіпералгезії [14, 23]. Тривала інфузія місцевого анестетика в епідуральний простір у післяопераційному періоді забезпечує найкращу якість післяопераційного знеболювання незалежно від інших факторів [42] та запобігає розвитку седації та респіраторної дисфункції, пов’язаних із використанням опіоїдних анальгетиків [3, 28]. Крім цього, доведено, що застосування епідуральної анестезії та паравертебральної блокади сприяє запобіганню розвитку постторакотомічного та постмастектомічного хронічного болю відповідно [6]. У нашому дослідженні частота розвитку хронічного болю в пацієнтів з ЕА була нижчою порівняно з пацієнтами, які знеболювалися в паравертебральний простір, проте різниця не досягла статистичної значущості (P = 0,07). Групи пацієнтів без регіонарного компонента не було.

Результати нашої роботи свідчать про те, що хронічний післяопераційний біль розвивався тим частіше, чим гірше пацієнти були знеболювані в найближчому післяопераційному періоді. Так, у пацієнтів із максимальною інтенсивністю болю 0–2 бали за NRS не було зареєстровано випадків розвитку хронічного болю. Серед тих, у кого максимальна інтенсивність болю була помірною (2–4 бали за NRS), хронічний біль розвинувся в 3 із 16 пацієнтів (18,8 %). Найбільша інцидентність хронічного болю (у 14 із 32 пацієнтів, 43,8 %) була серед пацієнтів, які відчували сильний післяопераційний біль (> 4 балів за NRS). Різниця між групами не досягла статистичної значущості (P = 0,18–0,42), імовірно, через невелику вибірку пацієнтів. Це підтверджує результати інших досліджень, в яких зазначено, що недостатнє післяопераційне знеболювання підвищує ризик виникнення хронічного післяопераційного болю [4, 21, 24, 25, 30, 35].

Високі оцінки за опитувальником PainDETECT, такі характеристики болю, як «пекучий», «відчуття поколювання», «із відчуттям ударів електричним струмом», а також наявність парестезій у великої кількості пацієнтів свідчать про високу ймовірність того, що хронічний біль у даної категорії пацієнтів має нейропатичний характер. Це збігається з результатами робіт Kehlet et al. та Haroutiunian et al., які свідчать про те, що в більшості пацієнтів хронічний післяопераційний біль має нейропатичну природу [21, 44]. Також такі характеристики болю, як «пекучий», «із відчуттям поколювання», «із відчуттям ударів електричним струмом», та наявність парестезій у місці локалізації болю свідчать про наявність периферичної сенситизації [18, 29, 33]. Даний факт підтримує наше припущення, що розвиток хронічного післяопераційного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss може бути пов’язаний із пошкодженням насамперед периферичної нервової системи, а саме міжреберних нервів.

Висновки

1. Частота розвитку хронічного післяопераційного болю після корекції ЛДГК за Nuss є високою (32 %).

2. Ризик розвитку хронічного післяопераційного болю після корекції ЛДГК за Nuss, імовірно, вищий у пацієнтів із більш вираженою деформацією та в пацієнтів із високою інтенсивністю післяопераційного болю.

3. Частота розвитку хронічного післяопераційного болю після операції Nuss, можливо, вища серед пацієнтів, яким знеболювання проводили паравертебрально, порівняно з пацієнтами з епідуральною анестезією.

4. Спосіб загальної анестезії, ймовірно, не впливає на частоту розвитку хронічного післяопераційного болю в даної категорії пацієнтів. У більшості пацієнтів хронічний післяопераційний біль після корекції ЛДГК за Nuss має ознаки нейропатичного.

У подальшій перспективі цікавим буде дослідження ознак центральної сенситизації в даної категорії пацієнтів, а саме феноменів гіпералгезії, алодинії та wind-up.

Список литературы

1. Гланц С. Медико-биологическая статистика / С. Гланц. — М.: Практика, 1999. — 500 с.

2. A 10-year review of a minimally invasive technique for the correction of pectus excavatum / D. Nuss, R.E. Kelly Jr, D.P. Croitoru, M.E. Katz // J. Pediatr. Surg. — 1998. — Vol. 33(4). — P. 545-552.

3. A Comparison of Patient Controlled Epidural Analgesia With Intravenous Patient Controlled Analgesia for Postoperative Pain Management After Major Gynecologic Oncologic Surgeries: A Randomized Controlled Clinical Trial / F. Moslemi, S. Rasooli, A. Baybordi, S.E. Golzari // Anesth. Pain. Med. — 2015. — Vol. 17; 5(5). — e29540.

4. Acute postoperative pain predicts chronic pain and long-term analgesic requirements after breast surgery for cancer / A. Fassoulaki, A. Melemeni, C. Staikou et al. // Acta Anaesthesiol. Belg. — 2008. — Vol. 59(4). — P. 241-248.

5. Acute to chronic postoperative pain in children: preliminary findings / M.A. Fortier, J. Chou, E.L. Maurer, Z.N. Kain // J. Pediatr. Surg. — 2011. — Vol. 46(9). — P. 1700-1705.

6. Andreae M.H. Regional anaesthesia to prevent chronic pain after surgery: a Cochrane systematic review and meta-analysis / M.H. Andreae, D.A. Andreae // Br. J. Anaesth. — 2013. — Vol. 111(5). — P. 711-720.

7. Campbell C.M. Ethnic differences in pain and pain management / C.M. Campbell, R.R. Edwards // Pain –Manag. — 2012. — Vol. 2(3). — P. 219-230.

8. Clinical Pain Management, Chronic Pain / P.R. Wilson, P.J. Watson, J.A. Haythornthwaite, T.S. Jensen. — London: Hodder and Stoughton Limited, 2008. — P. 405-140.

9. Chou J. Post-thoracotomy pain in children and adolescence: a retrospective cross-sectional study / J. Chou, C.W. Chan, G.A. Chalkiadis // Pain Med. — 2014. — Vol. 15(3). — P. 452-459.

10. Chronic pain after inguinal hernia repair in children / A.D. Kristensen, P. Ahlburg, M.C. Lauridsen et al. // Br. J. Anaesth. — 2012. — Vol. 109(4). — P. 603-608.

11. Chronic pain in adults after thoracotomy in childhood or youth / A.D. Kristensen, T.A. Pedersen, V.E. Hjortdal et al. // Br. J. Anaesth. — 2010. — Vol. 104(1). — P. 75-79.

12. Chronic pain in children after cardiac surgery via sternotomy / M.H. Lauridsen, A.D. Kristensen, V.E. Hjortdal et al. // Cardiol. Young. — 2014. — Vol. 24(5). — P. 893-899.

13. Costochondral changes in the chest wall after the Nuss procedure: ultrasonographic findings / Q. Zeng, J.Y. Lai, X.M. Wang et al. // J. Pediatr. Surg. — 2008. — Vol. 43(12). — P. 2147-2150.

14. Different anesthetic techniques associated with different incidences of chronic post-thoracotomy pain: low-dose remifentanil plus presurgical epidural analgesia is preferable to high-dose remifentanil with postsurgical epidural analgesia / J.C. Salengros, I. Huybrechts, A. Ducart et al. // J. Cardiothorac. Vasc. Anesth. — 2010. — Vol. 24(4). — P. 608-616.

15. Edwards R.R. Genetic predictors of acute and chronic pain / R.R. Edwards // Curr. Rheumatol. Rep. — 2006. — Vol. 8(6). — P. 411-417.

16. Haller J.A. Jr. Use of CT scans in selection of patients for pectus excavatum surgery: a preliminary report / J.A. Haller Jr, S.S. Kramer, S.A. Lietman // J. Pediatr. Surg. — 1987. — Vol. 22(10). — P. 904-906.

17. Hebra A. Minimally invasive repair of pectus excavatum / A. Hebra // Semin. Thorac. Cardiovasc. Surg. — 2009. — Vol. 21(1). — P. 76-84.

18. Imbelloni L.E. Pathophysiology of Paresthesia / L.E. Imbelloni, M.A. Gouveia // Tech. Open. — 2012. — P. 2-17.

19. Impact of childhood inguinal hernia repair in adulthood: 50 years of follow-up / B. Zendejas, A.E. Zarroug, Y.M. Erben et al. // J. Am. Coll. Surg. — 2010. — Vol. 211(6). — P. 762-768.

20. Incidence of post-thoracotomy pain: a comparison between total intravenous anaesthesia and inhalation anaesthesia / J.G. Song, J.W. Shin, E.H. Lee et al. // Eur. J. Cardiothorac. Surg. — 2012. — Vol. 41(5). — P. 1078-82.

21. Kehlet H. Persistent postsurgical pain: risk factors and prevention / H. Kehlet, T.S. Jensen, C.J. Woolf // Lancet. — 2006. — Vol. 367(9522). — P. 1618-1625.

22. Kotzot D. Etiology of chest wall deformities — a genetic review for the treating physician / D. Kotzot, A.H. Schwabegger // J. Pediatr. Surg. — 2009. — Vol. 44(10). — P. 2004-2011.

23. Lauder G.R. Total intravenous anesthesia will supercede inhalational anesthesia in pediatric anesthetic practice / G.R. Lauder // Paediatr. Anaesth. — 2015. — Vol. 25(1). — P. 52-64.

24. Macrae W.A. Chronic pain after surgery / W.A. Macrae // British Journal of Anaesthesia. — 2001. — Vol. 87(1). — P. 88-98.

25. Macrae W.A. Chronic post-surgical pain: 10 years on / W.A. Macrae // British Journal of Anaesthesia. — 2008. — Vol. 101(1). — P. 77-86.

26. Macrae W.A. Chronic postsurgical pain / W.A. Macrae, H.T.O. Davies // Crombie I.K., Linton S., Croft P. et al. — Epidemiology of Pain. — Seattle: International Association for the Study of Pain, 1999. — P. 125-42.

27. Mauck M. Epigenetics of chronic pain after thoracic surgery / M. Mauck, T. Van de Ven, A.D. Shaw // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2014. — Vol. 27(1). — P. 1-5.

28. Moawad H.E. Postoperative analgesia after major abdominal surgery: Fentanyl-bupivacaine patient controlled epidural analgesia versus fentanyl patient controlled intravenous analgesia / H.E.S. Moawad, E.M. Mokbel // Egyptian Journal of Anaesthesia. — 2014. — Vol. 30(4). — P. 393-397.

29. Mogyoros I. Mechanisms of paresthesias arising from healthy axons / I. Mogyoros, H. Bostock, D. Burke // Muscle Nerve. — 2000. — Vol. 23(3). — P. 310-320.

30. Nikolajsen L. Chronic pain after surgery in children / L. Nikolajsen, L.D. Brix // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2014. — Vol. 27(5). — P. 507-512.

31. Pain Medicine. Acute pain management: scientific evidence / P.E. Macintyre, S.A. Schug, D.A. Scott et al. — Australian and New Zealand College of Anaesthetists and Faculty of Pain Medicine, 2010. — 491 p.

32. PainDETECT: a new screening questionnaire to identify neuropathic components in patients with back pain / R. Freynhagen, R. Baron, U. Gockel, T.R. Tölle // Curr. Med. Res. Opin. — 2006. — Vol. 22(10). — P. 1911-1920.

33. Painful Peripheral Neuropathies / P. Marchettini, M. Lacerenza, E. Mauri, C. Marangoni // Current Neuropharmacology. — 2006. — Vol. 4(3). — P. 175-181.

34. Patient Satisfaction Following Minimally Invasive Repair of Pectus Excavatum: Single Surgeon Experience / A. Barua, V.P. Rao, B. Barua, A. Majewski // Journal of Surgical Technique and Case Report. — 2012. — Vol. 4(2). — P. 86-88.

35. Perkins F.M. Chronic Pain as an Outcome of Surgery: A Review of Predictive Factors / F.M. Perkins, H. Kehlet // Anesthesiology. — 2000. — Vol. 93. — P. 1123-1133.

36. Procedure-specific risk factor analysis for the development of severe postoperative pain / H.J. Gerbershagen, E. Pogatzki-Zahn, S. Aduckathil et al. // Anesthesiology. — 2014. — Vol. 120(5). — P. 1237-1245.

37. Psychosocial predictors and correlates for chronic post-surgical pain (CPSP) — a systematic review / A. Hinrichs-Rocker, K. Schulz, I. Järvinen et al. // Eur. J. Pain. — 2009. — Vol. 13. — P. 719-730.

38. Race and chronic pain: A comparative study of young black and white Americans presenting for management / C.R. Green, T.A. Baker, Y. Sato et al. // J. Pain. — 2003. — Vol. 4(4). — P. 176-183.

39. Ravitch M.M. The Operative Treatment of Pectus Excavatum / M.M. Ravitch // Ann. Surg. — 1949. — Vol. 129(4). — P. 429-444.

40. Reddi D. Chronic pain after surgery: pathophysiology, risk factors and prevention / D. Reddi, N. Curran // Postgrad. Med. J. — 2014. — Vol. 90(1062). — P. 222-227.

41. Rib cartilage characterization in patients affected by pectus excavatum / F. Tocchioni, M. Ghionzoli, L. Calosi et al. // Anat. Rec. (Hoboken). — 2013. — Vol. 296(12). — P. 1813-1820.

42. Richman J.M. Epidural analgesia for postoperative pain / J.M. Richman, C.L. Wu // Anesthesiol. Clin. North America. — 2005. — Vol. 23(1). — P. 125-140.

43. Tait R.C. Racial/ethnic disparities in the assessment and treatment of pain: psychosocial perspectives / R.C. Tait, J.T. Chibnall // Am. Psychol. — 2014. — Vol. 69(2). — P. 131-141.

44. The neuropathic component in persistent postsurgical pain: a systematic literature review / S. Haroutiunian, L. Nikolajsen, N.B. Finnerup, T.S. Jensen // Pain. — 2013. — Vol. 154(1). — P. 95-102.

45. Stress distribution on the thorax after the Nuss procedure for pectus excavatum results in different patterns between adult and child patients / T. Nagasao, J. Miyamoto, T. Tamaki et al. // J. Thorac. Cardiovasc. Surg. — 2007. — Vol. 134(6). — P. 1502-1507.

46. Schwabegger H.A. Congenital Thoracic Wall Deformities: Diagnosis, Therapy and Current Developments / H.A. Schwabegger. — Wien: Springer-Verlag, 2011. — 347 p.

47. Shared genetic factors underlie chronic pain syndromes / J. Vehof, H.M. Zavos, G. Lachance et al. // Pain. — 2014. — Vol. 155(8). — P. 1562-1568.

48. Studies comparing Numerical Rating Scales, Verbal Rating Scales, and Visual Analogue Scales for assessment of pain intensity in adults: a systematic literature review / M.J. Hjermstad, P.M. Fayers, D.F. Haugen et al. European Palliative Care Research Collaborative (EPCRC) // J. Pain. Symptom. Manage. — 2011. — Vol. 41(6). — P. 1073-1093.

49. Three new datasets supporting use of the Numerical Rating Scale (NRS-11) for children’s self-reports of pain intensity / C.L. von Baeyer, L.J. Spagrud, J.C. McCormick et al. // Pain. — 2009. — Vol. 143(3). — P. 223-227.

50. Visser E.J. Chronic post-surgical pain: Epidemiology and clinical implications for acute pain management / E.J. Visser // Acute Pain. — 2006. — Vol. 8(2). — P. 73-81.

51. Voscopoulos C. When does acute pain become chronic? / C. Voscopoulos, M. Lema // British Journal of Anaesthesia. — 2010. — Vol. 105(S1). — P. 69-85.

52. Walega D.R. Chronic postherniorrhaphy pain following inguinal hernia surgery: Etiology, risk factors, anatomy, and treatment options / D.R. Walega // Techniques in Regional Anesthesia and Pain Management. — 2011. — Vol. 15. — P. 104-109.