Журнал «Актуальная инфектология» Том 5, №3, 2017
Вернуться к номеру
Сказ у Кіровоградській області
Авторы: Чорний Ф.Ф., Переведенцев С.В.
Державна установа «Кіровоградський обласний лабораторний центр МОЗ України», м. Кропивницький, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Официальная информация
Версия для печати
Резюме
У статті наведено аналіз захворюваності людей на сказ у Кіровоградській області з початку ХХ століття. Подані порівняльні показники захворюваності людей і тварин. Показана хвилеподібна динаміка реєстрації випадків сказу серед тварин у XXI столітті.
В статье приведен анализ заболеваемости людей бешенством в Кировоградской области с начала ХХ столетия. Даны сравнительные показатели заболеваемости людей и животных. Показана волнообразная динамика регистрации случаев бешенства среди животных в XXI веке.
The article analyzes the incidence of rabies in Kirovograd region since the beginning of the XX century. It presents comparative indices of morbidity among people and animals. The paper shows an wave curve of changes of rabies incidence among animals in the XXI century.
Ключевые слова
сказ; захворюваність людей; захворюваність тварин; аналіз показників
бешенство; заболеваемость людей; заболеваемость животных; анализ показателей
rabies; incidence among people; incidence among animals; analysis of indicators
Сказ у Кіровоградській області є актуальною зоонозною інфекцією, що потребує постійного проведення епідеміологічного нагляду.
За відомими архівними даними, в Україні в двадцятих роках (до 1924 р.) реєструвалось щорічно близько семисот хворих на сказ людей. Після проведених Пастерівськими станціями заходів рівень захворюваності різко знизився. Так, в 1931 р. в області зареєстрований тільки один випадок захворювання на сказ людини. Суб’єктивно можна стверджувати, що із заходів із профілактики захворювання поряд із вакцинацією велике значення мала і санітарно-просвітницька робота, адже кількість звернень за антирабічною допомогою до Єлисаветградської Пастерівської станції зросла з 317–332 (1922–1923 рр.) до 2405 в 1925 р.
Захворюваність людей на сказ в області не реєструвалась з 1976 по 2001 рік.
У 2001 році на фоні підйому епізоотичного процесу в природі був зареєстрований випадок сказу дитини 12 років в Олександрійському районі. Захворювання почалось в період закінчення курсу щеплень проти сказу.
У 2005 році в Новоукраїнському районі зареєстровані 2 випадки сказу серед людей. Помер чоловік 38 років, який був укушений бродячою кішкою, за медичною допомогою не звернувся, та померла жінка 53 років, яка при своєчасному зверненні за медичною допомогою вказала не на той вид тварини, що завдала укуси.
У 2014 році зареєстровано випадок сказу в людини в Маловисківському районі. Жінка 63 років отримала укус обличчя, що завдала лисиця. Незважаючи на отримані щеплення проти сказу, у постраждалої розвинулась гідрофобія. Імуноглобулін постраждалій не вводився через його відсутність.
Епізоотія сказу природного типу має певну циклічність.
Пікові значення спостерігались у 2006 та 2010 роках із плавним спадом у наступні роки. Аналізуючи ці показники, можна очікувати зростання випадків сказу тварин із 2017 р. (рис. 1).
За період із 2004 по 2016 рік не було вільних від сказу територій із захворювання тварин області.
Поширення сказу природного типу визначало кількість неблагополучних пунктів та хворих на сказ домашніх, сільськогосподарських та диких тварин.
Найбільш неблагополучними територіями щодо епізоотичного процесу були Бобринецький, Новгородківський, Новомиргородський та Олександрійський райони (табл. 1).
/47-1.jpg )
У табл. 2 подані дані про видовий склад тварин, які захворіли на сказ в області в період із 2004 по 2016 рік. Як видно з рис. 2, за період спостереження в структурі зареєстрованих випадків сказу основним джерелом рабічної інфекції в природі є червоні лисиці (36,5 % серед зареєстрованих випадків сказу); у 23,1 % випадків джерелом інфекції були кішки; собаки — у 21,2 %, ВРХ — у 12,1 %, ДРХ — у 3,2 %.
/48-1.jpg )
Кожне вогнище хворих на сказ тварин обстежували фахівці епідеміологічного профілю разом із ветеринарними фахівцями. Розпорядженнями місцевих адміністрацій визначався план заходів з локалізації та ліквідації вогнища сказу тварин.
/48-2.jpg )
У порядку епідеміологічного нагляду проводився контроль за своєчасним зверненням за медичною допомогою постраждалих від укусів тварин та за кваліфікованим призначенням антирабічних щеплень.
Розвиток епізоотичного процесу визначало звернення населення за антирабічною допомогою, що збільшувалось з поширенням контактів із тваринами, які підозрілі та хворі на сказ.
Показник звернень за антирабічною допомогою на 100 тисяч населення та питома вага призначень щеплень подані на рис. 3 та 4.
/48-3.jpg )
При вираженій епізоотії рабічної інфекції основними заходами із запобігання ризику зараження людей є оповіщення населення про неблагополучні території, про правила поведінки при контактуванні з тваринами, самодопомоги при будь-яких укусах тваринами та своєчасне звернення в медичні заклади за антирабічною допомогою.
Висновки
— Епізоотії серед тварин за період, що аналізується, мають циклічний характер;
— підвищення захворюваності серед тварин спостерігалось у 2001, 2003, 2006 (найвищий показник) та 2010 рр.;
— за період 2001–2016 рр. зареєстровано 4 випадки захворювань у людей;
— у структурі захворювань тварин найбільшу питому вагу мають захворювання лисиць;
— серед домашніх тварин найчастіше хворіють кішки та собаки;
— досить висока питома вага захворілої на сказ великої рогатої худоби;
— показники захворювання на сказ тварин найбільші в районах, де є відносно найбільша (за площами) залісненість;
— рівень звернень населення за антирабічною допомогою відносно збігається з рівнем захворювань тварин;
— причинами захворювань серед людей є несвоєчасні звернення за антирабічною допомогою та відсутність антирабічних імунобіологічних препаратів.