Украинский журнал хирургии 1 (36) 2018
Вернуться к номеру
Особливості діагностичної тактики при грижі Гілмора
Авторы: Герич Г.І., Андрющенко Д.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Хирургия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Актуальність. Грижа Гілмора являє собою захворювання, морфологічним субстратом якого є структурно-анатомічні зміни елементів пахвинного каналу без утворення справжньої (істинної) грижі. Точність діагностики набуває особливо великого значення у вирішенні завдання ефективного хірургічного лікування даної категорії хворих і передбачає опрацювання конкретної програми діагностичного пошуку — діагностичного алгоритму. Мета: розробити діагностичний алгоритм для пацієнтів із грижею Гілмора. Матеріали та методи. Проведено зіставлення клінічних ознак у двох групах хворих: першу (основну) становили пацієнти з грижею Гілмора в кількості 47 осіб; у другу (порівняльну) було об’єднано 20 госпіталізованих із пахвинною грижею. Обидві групи обстежених були порівнянними за віком, статтю й тривалістю захворювання. Інформативність визначали за обчисленням чутливості, специфічності й діагностичної ефективності. Результати. Найбільш значущими серед проведених діагностичних тестів виявились такі: 1) наявність болю й дискомфорту в пахвинній ділянці; 2) біль у пахвинній ділянці, що посилюється при рухах; 3) біль у пахвинній ділянці при пальпації в умовах напруження передньої черевної стінки; 4) розширення поверхневого пахвинного кільця; 5) кашльовий больовий тест. З метою остаточної верифікації діагнозу й оцінки структурно-анатомічних порушень пахвинної ділянки застосовувалися променеві методики: ультрасонографія й магнітно-резонансна томографія. Реалізація запропонованого діагностичного підходу сприяла підвищенню точності діагностики до 98 %. Висновки. Грижа Гілмора являє собою рідкісне захворювання, що вимагає вірогідної діагностики й адекватного методу хірургічного лікування. Розроблена діагностична тактика на основі об’єктивної оцінки інформативності спеціальних клінічних ознак із доповненням, за необхідності, ультрасонографічними й комп’ютерно-томографічними обстеженнями сприяє підвищенню точності діагностики до 98 %.
Актуальность. Грыжа Гилмора представляет собой заболевание, морфологическим субстратом которого являются структурно-анатомические изменения элементов пахового канала без образования настоящей (истинной) грыжи. Точность диагностики приобретает особенно большое значение в решении задачи эффективного хирургического лечения данной категории больных и предусматривает проработку конкретной программы диагностического поиска — диагностического алгоритма. Цель: разработать диагностический алгоритм для пациентов с грыжами Гилмора. Материалы и методы. Проведено сопоставление клинических признаков в двух группах больных: первую (основную) составили пациенты с грыжей Гилмора в количестве 47 человек; во вторую (сравнительную) было объединено 20 госпитализированных с паховой грыжей. Обе группы обследованных были сопоставимы по возрасту, полу и длительности заболевания. Информативность определяли по вычислениям чувствительности, специфичности и диагностической эффективности. Результаты. Наиболее значимыми среди проведенных диагностических тестов оказались следующие: 1) наличие боли и дискомфорта в паховой области; 2) боль в паховой области, усиливающаяся при движениях; 3) боль в паховой области при пальпации в условиях напряжения передней брюшной стенки; 4) расширение поверхностного пахового кольца; 5) кашлевой болевой тест. С целью окончательной верификации диагноза и оценки структурно-анатомических нарушений паховой области применялись лучевые методики: ультрасонография и магнитно-резонансная томография. Реализация предложенного диагностического подхода способствовала повышению точности диагностики до 98 %. Выводы. Грыжа Гилмора представляет собой редкое заболевание, которое требует достоверной диагностики и адекватного метода хирургического лечения. Разработанная диагностическая тактика на основе объективной оценки информативности специальных клинических признаков с дополнением, при необходимости, ультрасонографическим и компьютерно-томографическим обследованиями способствует повышению точности диагностики до 98 %.
Background. Gilmore’s groin is a disease whose morphological substrate is structurally anatomical changes in the elements of the inguinal canal without the formation of a real (true) groin. Accuracy of the diagnosis becomes especially important when solving the problem of effective surgical treatment of this category of patients and provides the development of a specific program of diagnostic search — a diagnostic algorithm. The purpose was to develop a consistent program of diagnostic algorithm for patients with Gilmore’s groin. Materials and methods. A comparison of clinical signs was performed in two groups of patients: the first (main) one included 47 patients with Gilmore’s groin; the second (comparative) one — 20 individuals with inguinal groin. Both groups of patients were comparable in terms of age, sex, and duration of the disease. Informativity was determined by calculating the sensitivity, specificity and diagnostic efficiency. Results. The most significant indicators among the general diagnostic tests were the following: 1) the presence of pain and discomfort in the inguinal area; 2) pain in the inguinal area that increases on movements; 3) pain in the inguinal area during palpation in conditions of tension of the anterior abdominal wall; 4) enlargement of the external inguinal ring; 5) cough pain test. For the purpose of final verification of the diagnosis and evaluation of structural and anatomical violations of the inguinal area, ultrasonography and magnetic resonance imaging were used. The implementation of the proposed diagnostic approach has contributed to an increase in the diagnostic accuracy up to 98 %. Conclusions. Gilmore’s groin is a rare disease that requires a reliable diagnosis and adequate surgical treatment. The diagnostic approach developed on the basis of objective assessment of the informativity of the special clinical signs with the addition, if necessary, of ultrasonographic and computed tomography scans, contributes to an increase in the diagnostic accuracy up to 98 %.
грижа Гілмора; діагностичний алгоритм у хворих із грижею Гілмора; чутливість, специфічність і діагностична ефективність симптомів
грыжа Гилмора; диагностический алгоритм у больных с грыжами Гилмора; чувствительность, специфичность и диагностическая эффективность симптомов
Gilmore’s groin; diagnostic algorithm for patients with Gilmore’s groin; sensitivity; specificity and diagnostic effectiveness of the symptoms