Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Біль. Суглоби. Хребет" Том 8, №4, 2018

Повернутися до номеру

Рівень 25-гідроксивітаміну D та індекc маси тіла в жінок у постменопаузальному періоді

Автори: Поворознюк В.В., Мусієнко А.С., Дзерович Н.І., Поворознюк Р.В., Іваник О.С.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматологія, Травмотологія та ортопедія

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку


Резюме

Актуальність. Дефіцит і недостатність вітаміну D — це пандемія XXI століття. Пацієнти з ожирінням мають нижчий рівень вітаміну D, але дані літератури суперечливі. Метою даної роботи є вивчення рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) залежно від індексу маси тіла (ІМТ) у жінок у постменопаузальному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 1007 жінок віком від 50 до 89 років, середній вік — 65,74 ± 8,61 року; середній зріст — 1,61 ± 0,07 м; середня маса тіла — 70,65 ± 13,50 кг; середній індекс маси тіла — 27,27 ± 4,86 кг/м2, середній рівень 25(OH)D становив 26,00 ± 12,00 нмоль/л. Жінки були розподілені на шість груп залежно від ІМТ: I група — 338 жінок з нормальною масою тіла, II група — 16 жінок з недостатньою масою тіла, III група — 382 жінки з надлишковою масою тіла, IV група — 199 жінок з ожирінням I ступеня, V група — 60 жінок з ожирінням IІ ступеня й VI група — 12 жінок з ожирінням III ступеня. Результати. Дефіцит вітаміну D мали 34,4 % обстежених жінок, 31,4 % — недостатність. У жінок з ожирінням I ступеня (23,60 ± 10,24 нг/мл) і ожирінням II ступеня (22,38 ± 10,34 нг/мл) рівні 25(OH)D були вірогідно нижчими порівняно з жінками з нормальною масою тіла (28,24 ± 12,99 нг/мл), p = 0,00003. Висновки. У жінок з ожирінням ІМТ вірогідно впливає на рівень вітаміну D, та цей вплив не залежить від сезону.

Актуальность. Дефицит и недостаточность витамина D — это пандемия XXI века. Пациенты с ожирением имеют низкий уровень витамина D, но данные литературы противоречивы. Целью данной работы является изучение уровня 25-гидроксивитамина D (25(OH)D) в зависимости от индекса массы тела (ИМТ) у женщин в постменопаузальном периоде. Материалы и методы. Обследовано 1007 женщин в возрасте от 50 до 89 лет, средний возраст — 65,74 ± 8,61 года; средний рост — 1,61 ± 0,07 м; средняя масса тела — 70,65 ± 13,50 кг; средний индекс массы тела — 27,27 ± 4,86 кг/м2, средний уровень 25(OH)D составил 26,00 ± 12,00 нмоль/л. Женщины были разделены на шесть групп в зависимости от ИМТ: I группа — 338 женщин с нормальной массой тела, II группа — 16 женщин с недостаточной массой тела, III группа — 382 женщины с избыточной массой тела, IV группа — 199 женщин с ожирением I степени, V группа — 60 женщин с ожирением II степени и VI группа — 12 женщин с ожирением III степени. Результаты. Дефицит витамина D имели 34,4 % обследованных женщин, 31,4 % — недостаточность. У женщин с ожирением I степени (23,60 ± 10,24 нг/мл) и ожирением II степени (22,38 ± 10,34 нг/мл) уровни 25(OH)D были достоверно ниже по сравнению с женщинами с нормальной массой тела (28,24 ± 12,99 нг/мл), p = 0,00003. Выводы. У женщин с ожирением ИМТ достоверно влияет на уровень витамина D, и это влияние не зависит от сезона.

Background. Deficiency and insufficiency of vitamin D is a pandemic of the 21st century. Obese patients have a lower vitamin D level, but the literature data are contradictory. The purpose of this study is to examine 25(OH)D level depending on body mass index (BMI) in postmenopausal women. Materials and methods. One thousand seven women aged 50–89 years were examined: their mean age was 65.74 ± 8.61 years; mean height — 1.61 ± 0.07 m; mean weight — 70.65 ± 13.50 kg; mean BMI — 27.27 ± 4.86 kg/m2 and mean 25(OH)D le­vels in the blood serum — 26.00 ± 12.00 nmol/l. The patients were divided into the following 6 groups depending on their BMI: group I — 338 women with a normal body weight, group II — 16 persons with an insufficient body weight, group III — 382 individuals with an excessive body weight, group IV — 199 women with class I obesity, group V — 60 persons with class II obesity, and group VI — 12 individuals with class III obesity. Results. Vitamin D deficiency was found in 34.4 % of postmenopausal women, insufficiency — in 31.4 %. 25(OH)D levels were significantly lower in women with class I obesity (23.60 ± 10.24 ng/ml) and class II obesity (22.38 ± 10.34 ng/ml), compared with women who had a normal body mass (28.24 ± 12.99 ng/ml), p = 0.00003. The study results reveal a weak correlation between 25(ОН)D level and BMI (r = 0.15). Conclusions. In women with obesity, BMI significantly influences vitamin D level, and this influence does not depend on the season.


Ключові слова

індекс маси тіла; ожиріння; дефіцит та недостатність вітаміну D; жінки в постменопаузальному періоді; вік

индекс массы тела; ожирение; дефицит и недостаточность витамина D; женщины в постменопаузальном периоде; возраст

body mass index; obesity; vitamin D deficiency and insufficiency; postmenopausal women; age

Вступ

Ожиріння — хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється надлишковим накопиченням жирової тканини й є наслідком дисбалансу споживання й витрат. Поширеність ожиріння досягла рівня епідемії, на сьогодні вважається, що близько 1,9 млрд дорослого населення має надлишкову масу тіла й не менше 650 млн — ожиріння. 
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2016 році надмірна маса тіла була зареєстрована в 39 % дорослого населення (39 % чоловіків і 40 % жінок) і ожиріння — у 13 % (11 % чоловіків і 15 % жінок). До факторів, що визначають розвиток ожиріння, належать генетичні, демографічні, соціально-економічні, психологічні, поведінкові та нейроендокринні розлади. Проте патогенез цього захворювання є складним і до кінця не вивченим. Вітамін D відіграє важливу роль у розвитку ожиріння, про що свідчать епідеміологічні, генетичні та метаболічні дані [1]. Зв’язок між ожирінням і рівнем 25-гідроксивітаміну D (25(ОН)D) був розглянутий у численних дослідженнях [2–6], проте отримані результати суперечливі.
За даними Міністерства охорони здоров’я України, близько 20,1 % населення страждає від ожиріння (у чоловіків — 15,9 %, у жінок — 25,7 %) [7]. В українській популяції дефіцит вітаміну D (до 20 нг/мл) був виявлений у 81,8 % людей, недостатність вітаміну D (21–29 нг/мл) — у 13,6 % [8, 9]. Вищезазначене й –обумовило виконання даного дослідження. 
Метою даної роботи є вивчення рівня 25(OH)D залежно від індексу маси тіла (ІМТ) у жінок у постменопаузальному періоді.

Матеріали та методи

У дослідження було включено 1007 жінок у постменопаузальному періоді віком від 50 до 89 років, які проходили курс лікування у відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» або спостерігалися в Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу.
Жінки були розподілені відповідно до ІМТ на шість груп: I група — 338 жінок з нормальною масою тіла (ІМТ 18,5–24,9 кг/м2), II група — 16 жінок з недостатньою масою тіла (ІМТ < 18,5 кг/м2), III група — 382 жінки з надлишковою масою тіла (ІМТ 25,0–29,9 кг/м2), IV група — 199 жінок з ожирінням I ступеня (ІМТ 30,0–34,9 кг/м2), V група — 60 жінок з ожирінням II ступеня (ІМТ 35,0–39,9 кг/м2) та VI група — 12 жінок з ожирінням III ступеня (ІМТ ≥ 40 кг/м2). ІМТ розраховували за формулою, заснованою на співвідношенні зросту та маси тіла (кг/м2). Обстежені жінки не відрізнялися за віком та зростом у всіх групах.
Усім жінкам проводили дослідження рівня 25(OH)Dзагальний у сироватці крові за допомогою електрохемілюмінесцентного методу — аналізатор Elecsys 2010 (Roche Diagnostics, Німеччина) і тест-систем Сobas.
Статус вітаміну D встановлювався згідно з останньою класифікацією, прийнятою Міжнародним інститутом медицини та Комітетом ендокринологів зі створення настанов із клінічної практики [10], згідно з якою дефіцит вітаміну D встановлюється при рівні 25(ОН)D у сироватці крові нижче 50 нмоль/л (або нижче 20 нг/мл), недостатність вітаміну D діагностується при рівнях 25(ОН)D між 50–75 нмоль/л (або 21–30 нг/мл). Концентрація 25(ОН)D від 75 до 125 нмоль/л (або 31–50 нг/мл) вважалася оптимальним рівнем вітаміну D [10].
Статистичний аналіз проводили за допомогою програми Statistica 6.0. Результати подані у вигляді (M ± SD), де M — середнє значення й SD — стандартне відхилення. Різницю між групами встановлювали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA. Міжгрупові відмінності оцінювали за допомогою тесту Шеффе. Взаємозв’язок між ІМТ та рівнем 25(ОН)D визначали, використовуючи лінійну регресію. Різницю показників вважали вірогідною при р < 0,05.

Результати

Середній рівень 25(OH)D у загальній групі обстежених жінок становив 26,0 ± 11,9 нг/мл. Залежно від віку найнижчий рівень 25(OH)D був у жінок у віковій групі 80–89 років (21,8 ± 12,2 нг/мл). У той же час рівні 25(OH)D у жінок у вікових групах 50–59 років (28,4 ± 12,9 нг/мл), 60–69 років (28,4 ± 12,9 нг/мл) та 70–79 років (23,5 ± 11,7 нг/мл) істотно не відрізнялися. Дефіцит вітаміну D виявлений у 346 (34,4 %) жінок, недостатність — у 316 (31,4 %) і нормальний рівень — у 346 (34,4 %).
При оцінці рівня 25(OH)D залежно від ІМТ встановлено, що жінки з нормальною масою тіла мають найвищий рівень 25(OH)D (28,24 ± 12,99 нг/мл), тоді як найнижчий рівень був виявлений у жінок з ожирінням I (23,60 ± 10,24 нг/мл) та II ступеня (22,38 ± 10,34 нг/мл) (табл. 1). Згідно з результатами однофакторного аналізу ANOVA, ІМТ вірогідно впливає на рівень 25(OH)D (F = 5,81; p = 0,00003).
У жінок вікової групи 50–59 років з нормальною масою тіла спостерігали вищий рівень 25(ОН)D, ніж у обстежених з ожирінням I ступеня (30,75 ± 12,56 нг/мл проти 26,30 ± 12,29 нг/мл, р = 0,04) і ожирінням II ступеня (30,75 ± 12,56 нг/мл проти 21,31 ± 6,84 нг/мл, р = 0,004). Також виявлені вірогідні відмінності в рівні 25(ОН)D у віковій групі 60–69 (28,47 ± 12,43 нг/мл проти 23,29 ± 9,80 нг/мл, p = 0,001) (табл. 2).
При проведенні регресійного аналізу встановлено негативний вірогідний зв’язок між рівнем 25(ОН)D та ІМТ. Кореляційний і регресійний аналіз залежності між 25(ОН)D та ІМТ показані на рис. 1 та в табл. 3.
Найвищий коефіцієнт кореляції між рівнями 25(OH)D і ІМТ спостерігався в жінок у віковій групі 50–59 років (r = –0,22, p = 0,0002). Регресійний аналіз між рівнями 25(OH)D і ІМТ наведено в табл. 3. Розподіл пацієнтів за рівнем вітаміну D залежно від ІМТ наведено в табл. 4.
Згідно з критерієм χ2 встановлено вірогідну різницю між нормальним рівнем вітаміну D у пацієнтів з нормальною масою тіла і ожирінням I ступеня (χ2 = 13,9; p = 0,002) і ожирінням II ступеня (χ2 = 12,2; p = 0,005).
Пацієнти були додатково розподілені на дві групи залежно від сезону: зима — весна — рівень 25(OH)D визначали з 1 листопада по 30 квітня; літо — осінь — з 1 травня по 31 жовтня. Кореляційний і регресійний аналіз між рівнем 25(ОН)D та ІМТ наведено на рис. 2 і в табл. 5. Встановлено вірогідний вплив ІМТ на рівень 25(OH)D у зимово-весняний і літньо-осінній періоди.

Обговорення

З даних літератури відомо, що дефіцит вітаміну D присутній у більшості пацієнтів з ожирінням й повинен розглядатися як фактор, що сприяє йому.
Згідно з результатами дослідження, проведеного в клініці метаболізму і медичного управління способом життя (Осло, Норвегія), обстежено 2126 пацієнтів та визначено рівень 25(ОН)D у сироватці крові. Сезонні коливання рівня 25(ОН)D були зіставлені з ІМТ, статтю й віком обстежених. Виявилося, що серед осіб обох статей, незалежно від віку, зі збільшенням ІМТ спостерігається зниження рівня 25(ОН)D. Була отримана вірогідна негативна кореляція між ІМТ та рівнем 25(ОН)D у сироватці крові. Зниження вмісту вітаміну D до рівня, коли можна говорити про його дефіцит, найчастіше відзначалося серед пацієнтів з ІМТ ≥ 40: у 32 % жінок і 46 % чоловіків [14]. Результати цього дослідження підтверджують, що рівень 25(ОН)D у сироватці крові і його сезонні коливання залежать від ІМТ. 
У дослідженні А. McGill та співавт., метою якого було оцінити взаємозв’язок між рівнем вітаміну D і різними типами ожиріння, обстежено 250 амбулаторних пацієнтів з ІМТ від 28 до 50. За результатами обстеження 40 % пацієнтів мали метаболічний синдром і 5 % — цукровий діабет 2-го типу. Встановлено зворотний кореляційний зв’язок між рівнем вітаміну D3 і масою тіла (r = –0,21, р = 0,0009), рівнем вітаміну D3 і ІМТ (r = –0,18, р = 0,005), рівнем вітаміну D3 і окружністю талії (r = –0,14, р = 0,03). Рівень вітаміну D3 у сироватці крові не залежав від статі, віку й вираженості компонентів метаболічного синдрому, крім окружності талії. Множинний регресійний аналіз показав, що при збільшенні значення ІМТ на 1 кг/м2 спостерігається зниження рівня вітаміну D3 у сироватці на 0,74 нмоль/л, при збільшенні окружності талії на 1 см рівень вітаміну D3 у сироватці знижується на 0,29 нмоль/л [15]. Таким чином, ступінь ожиріння, що визначається за ІМТ, і окружність талії виявилися параметрами, асоційованими з недостатністю вітаміну D3.
Проведене дослідження W. Gouda та співавт., метою якого було оцінити рівень 25(OH)D у пацієнтів з ожирінням і дослідити його зв’язок з антропометричними параметрами, показує, що індекс маси тіла і стать є предикторами рівня вітаміну D. Пацієнти з ожирінням мали вірогідно нижчий рівень вітаміну D, а дефіцит 25(OH)D був зареєстрований у 49,3 % пацієнтів з ожирінням, особливо у жінок. Встановлена вірогідна негативна кореляція між ІМТ та рівнем 25(OH)D [11].
У дослідженні швейцарських вчених, метою якого було визначення зв’язку рівня вітаміну D з показниками тілобудови, було обстежено 271 пацієнта віком від 60 років, які були розподілені на квартилі згідно з рівнем 25(OH)D. Пацієнти найнижчого квартиля (рівень 25(OH)D 4,7–17,5 нг/мл) мали більшу жирову масу (9,3 кг/м2) порівняно з учасниками третього (8,40 кг/м2; Q3 = 26,1–34,8 нг/мл) і найвищого квартиля (8,37 кг/м2; Q4 = 34,9–62,5 нг/мл) (р = 0,03). У результаті дослідження встановлено, що зниження рівня 25(OH)D може бути пов’язане із більшою масою жирової тканини незалежно від ІМТ [12].
З метою дослідження впливу ожиріння на рівень 25(OH)D серед літніх людей в Еквадорі було включено 2270 учасників, середній вік 71,5 року. Поширеність ожиріння становила 19,2 %, а недостатність 25(OH)D була присутня в 14 % чоловіків і 34,6 % жінок. Більше того, частка жінок з недостатністю 25(OH)D залишалася стійкою незалежно від ІМТ. На противагу цьому показники недостатності 25(OH)D у чоловіків поступово зростали, оскільки також збільшувався ІМТ. Старші чоловіки з ожирінням (OR 2,04; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,99–2,09) мали в два рази більше шансів на недостатність вітаміну D порівняно з чоловіками з нормальною масою тіла. У жінок цей зв’язок слабший. Тим не менше показники поширеності недостатності вітаміну D залишалися на 12 % вищими в жінок з ожирінням (OR 1,12; 95% ДІ 1,11–1,14) порівняно з жінками з нормальною масою тіла. Згідно з результатами дослідження, автор рекомендує дорослим людям, які страждають від ожиріння, пропонувати добавки вітаміну D і модифікацію способу життя, щоб поліпшити статус 25(OH)D [13].
Отримані нами результати узгоджуються з результатами попередніх досліджень, у яких показано, що ожиріння та надлишкова маса тіла негативно впливають на рівень вітаміну 25(OH)D. 

Висновки 

В українських постменопаузальних жінок з ожирінням виявлено вірогідний вплив ІМТ на рівень 25(OH)D, який не залежав від сезону. Дефіцит вітаміну D був виявлений у 34,4 % жінок у період постменопаузи, недостатність — у 31,4 % і нормальний рівень — у 34,4 %. 25(OH)D був значно нижчим у жінок з ожирінням I ступеня (23,60 ± 10,24 нг/мл) і ожирінням II ступеня (22,38 ± 10,34 нг/мл) порівняно з жінками з нормальною масою тіла (28,24 ± 12,99 нг/мл). Ожиріння негативно позначилося на показниках 25(OH)D. Результати дослідження виявили слабку кореляцію між рівнем 25(ОН)D і ІМТ (r = 0,15). Наведені результати повинні бути прийняті до уваги для профілактики й лікування дефіциту вітаміну D у жінок з ожирінням.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Список літератури

  1. Al-Daghri NM, Guerini FR, Al-Attas OS, Alokail MS. Vitamin D Receptor Gene Polymorphisms Are Associated with Obesity and Inflammosome Activity. PLoS One. 2014 Jul 14;9(7):e102141. doi: 10.1371/journal.pone.0102141. 
  2. Gonzalez L, Ramos-Trautmann G, Diaz-Luquis GM, Perez CM, Palacios C. Vitamin D status is inversely associated with obesity in a clinic-based sample in Puerto Rico. Nutr Res. 2015 Apr;35(4):287-93. doi: 10.1016/j.nutres.2015.02.001. 
  3. Pereira-Santos M, Costa PR, Assis AM, Santos CA, Santos DB. Obesity and vitamin D deficiency: A systematic review and meta- analysis. Obes Rev. 2015 Apr;16(4):341-9. doi: 10.1111/obr.12239. 
  4. Rontoyann V, Avila J, Kaul S, Wong R, Veeranki SP. Association between Obesity and Serum 25(OH)D Concentrations in Older Mexican Adults. Nutrients. 2017 Jan 31;9(2). pii: E97. doi: 10.3390/nu9020097.
  5. Samuel L, Borrell LN. The effect of body mass index on adequacy of serum 25-hydroxyvitamin D levels in US adults: The National Health and Nutrition Examination Survey 2001 to 2006. Ann Epidemiol. 2014 Oct;24(10):781-4. doi: 10.1016/j.annepidem.2014.07.016. 
  6. Soskic S, Stokic E, Isenovic ER. The relationship between vitamin D and obesity. Curr Med Res Opin. 2014 Jun;30(6):1197-9. doi: 10.1185/03007995.2014.900004. 
  7. WHO. Nutrition, Physical Activity and Obesity. Available from:  http://www.euro.who.int/ru/health-topics/disease-prevention/nutrition. 
  8. Povoroznyuk VV, Balatska NI, Muts VY, Klymovytsky FV, Synenky OV. Vitamin D deficiency in Ukraine: A demographic and seasonal analysis. Gerontologija 2012;13(4):191-198. 
  9. Povoroznyuk V, Pludowski P. Defitsyt i nedostatnist' vitaminu D: epidemiolohiya, diahnostyka, profilaktyka ta likuvannya [Vitamin D deficiency and deficiency: epidemiology, diagnosis, prevention and treatment]. Donetsk: Zaslavsky; 2014. 262 p. (in Ukrainian). 
  10. Holick MF, Binkley NC, Bischoff-Ferrari HA, et al. Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2011 Jul;96(7):1911-30. doi: 10.1210/jc.2011-0385.
  11. Gouda W, Mageed L, Shaker Y, Hamimy WI, Afify M. Assessment of Serum Vitamin D and Irisin Levels in Obese Patients. Clin Lab. 2018 Oct 31;64(11). doi: 10.7754/Clin.Lab.2018.180416.
  12. Mathieu SV, Fischer K, Dawson-Hughes B, et al. Association between 25-Hydroxyvitamin D Status and Components of Body Composition and Glucose Metabolism in Older Men and Women. Nutrients. 2018 Nov 25;10(12). pii: E1826. doi: 10.3390/nu10121826.
  13. Orces CH. The association between obesity and vitamin D status among older adults in Ecuador: analysis of the SABE survey. Nutr Hosp. 2018 Oct 5;35(5):1066-1071. doi: 10.20960/nh.1752.
  14. Lagunova Z, Porojnicu A, Lindberg F. Hexeberg S, Moan J. The dependency of vitamin D status on body mass index, gender, age and season. Anticancer Res. 2009 Sep;29(9):3713-20.
  15. McGill A, Stewart J, Lithander F, Strick C, Poppitt S. Relationships of low serum vitamin D3 with anthropometry and markers of metabolic syndrome and diabetes in overweight and obesity. Nutr J. 2008 Jan 28;7:4. doi: 10.1186/1475-2891-7-4.

Повернутися до номеру