Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Хронічні вірусні гепатити В та С під час АТО (стендова доповідь)

Authors: Трихліб В.І., Васильков Д.О.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. HCV- та HBV-гепатити залишаються актуальними для Збройних Сил як у мирний, так і у військовий час. За даними літератури, рівень захворюваності на ХВГ у військовослужбовців строкової служби перевищує в 1,7 раза захворюваність військовослужбовців контрактної служби та в 1,3 раза — захворюваність офіцерів. Зважаючи на несприятливу епідеміологічну ситуацію серед цивільного населення України з парентерального вірусного гепатиту провідне місце в профілактиці гепатитів серед військовослужбовців посідає питання скринінгового обстеження щодо інфікування гепатотропними вірусами перед призовом чи прийомом на військову службу. За даними раніше проведених досліджень, під час військових конфліктів встановлена актуальність всіх різновидів вірусних гепатитів. Особливо підвищувався рівень захворюваності на ентеральні гепатити, а також спостерігалось зростання і на парентеральні вірусні гепатити, що спостерігалось серед військовослужбовців під час військових конфліктів у Афганістані, В’єтнамі. Крім того, під час даних військових конфліктів зростала частка і тяжких форм вірусних гепатитів та мікст-інфекцій.
Мета: дослідити особливості лабораторних показників у хворих військовослужбовців на хронічні парентеральні вірусні гепатити В і С, які перебували в зоні АТО.
Матеріали та методи. Було обстежено 93 медичні карти стаціонарного хворого осіб, які лікувались у клініці інфекційних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» за період 2014–2015 рр. 
Результати та обговорення. За даний період було обстежено 93 медичні карти стаціонарного хворого, з яких 75 (80,6 %) хворих лікувались із приводу хронічного вірусного гепатиту С, 15 (16,1 %) — хронічного вірусного гепатиту В, 3 (3,2 %) хворі — хронічного мікст-гепатиту В + С. Переважна більшість даних хворих була з числа мобілізованих (66,6 %). Переважна більшість хворих проживала до призову та проходила службу в містах — 73 (78,5 %) особи, у селах — 20 (21,5 %). Середній вік хворих із числа неучасників АТО був 34 роки (Q25 = 30, Q75 = 40), min — 22, max — 51 рік; середній вік учасників АТО — 33,5 року (Q25 = 29, Q75 = 42,5), min — 22, max — 55 років. Залежно від терміну госпіталізації після призову до ЗСУ розподіл був такий: 3 (3,33 %) хворі госпіталізовані в період до 15 діб від моменту призову; 1 (1,11 %) пацієнт — у період до 1 міс.; 1 (1,11 %) — до 1,5 міс.; 8 (8,88 %) осіб — від 1,5 до 3 міс.; 19 (21,1 %) хворих — від 3 до 4 міс.; 9 (10 %) — від 5 до 6 міс.; 23 (25,5 %) пацієнти — від 7 до 9 міс.; 7 (7,77 %) — від 10 до 11 міс.; 19 (21,1 %) хворих — від 12 міс. та більше. У неучасників АТО (48 пацієнтів, контрольна група) розподіл за етіологією був таким: ХВГ В — 2 (4,16 %) особи; ХВГ С — 45 (93,75 %) пацієнтів; ХВГ В + С — 1 (2,08 %) хворий. В учасників АТО (45 осіб, досліджувана група) ХВГ був таким: ХВГ В — у 13 (28,8 %) осіб; ХВГС — у 30 (66,6 %) пацієнтів; ХВГ В + С — у 2 (4,4 %) хворих. Структура ХВГ С за генотипом в усіх категоріях хворих була такою: HCV 1А — 3 (10,34 %) пацієнти; HCV 1В — 6 (20,6 %) осіб; HCV 1АВ — 2 (6,89 %) хворі; HCV 2А — 4 (13,8 %) особи; HCV 3А — 5 (17,2 %) пацієнтів; HCV 3АВ — 1 (3,4 %) особа. У неучасників АТО (14 осіб): HCV 1А — 3 (21,4 %) пацієнти; HCV 1В — 6 (42,8 %) осіб; HCV 1АВ — 1 (7,14 %) хворий; HCV 2А — 2 (14,2 %) особи; HCV 3А — 1 (7,14 %) пацієнт; HCV 3АВ — 1 (7,14 %) особа. Серед учасників АТО (15 осіб) структура була такою: HCV 1АВ — 1 (6,66 %) хворий; HCV 2А — 2 (13,3 %); HCV 3А — 4 (26,6 %) пацієнти. Розподіл всіх хворих за ступенем порушення функції печінки був таким: без порушення функції печінки — 15 (16,13 %) хворих; із незначним порушенням функції печінки — 58 (62,4 %) осіб, із помірним — 20 (21,5 %) осіб. Серед учасників АТО в 3 (6,67 %) не було порушення функції печінки; у 31 хворого (68,9 %) — незначне порушення функції печінки; в 11 осіб (24,4 %) — помірне. Серед неучасників АТО: у 12 (25 %) не було порушень функції печінки, у 27 (56,25 %) — незначне порушення, у 9 (18,75 %) — помірне. У неучасників АТО серед осіб, які проживали в містах (39 — 100 %), розподіл був такий: 22 (56,41 %) хворі — без порушення функції печінки; 14 (35,9 %) осіб — із незначним; 3 (7,69 %) пацієнтів — з помірним. У осіб, які проживали в селах (9 — 100 %) розподіл був такий: 1 (11,1 %) хворий — без порушення функції печінки; 6 (66,7 %) — з незначним порушенням; 2 (22,2 %) пацієнти — з помірним порушенням. Серед учасників АТО (45 — 100 %), які проживали в місті (34 — 75,5 %), у 2 (5,88 %) осіб не було порушення функції печінки; у 26 (76,5 %) пацієнтів — незначне, у 6 (17,6 %) хворих — помірне порушення. В той же час у 11 (24,4 %) пацієнтів, які проживали в сільській місцевості, порушення функції печінки не було виявлено у 2 (18,2 %) осіб; незначне — у 7 (63,64 %) пацієнтів; помірне — у 2 (18,2 %) хворих. Серед супутніх захворювань були виявлені: хронічний холецистит — у 11 (11,83 %) хворих, гіпертонічна хвороба — у 4 (4,3 %), сечокам’яна хвороба — у 3 (3,23 %), хронічний панкреатит — у 3 (3,23 %). У неучасників АТО (48 хворих) хронічний холецистит був виявлений у 3 осіб (6,25 %), сечокам’яна хвороба — у 2 (4,17 %), хронічний панкреатит — у 2 (4,17 %). Однак в учасників АТО (45 — 100 %) хронічний холецистит спостерігався у 8 (17,78 %), гіпертонічна хвороба — у 3 (6,67 %), хронічний гастродуоденіт — у 2 (4,44 %), туберкульоз — 2 (4,44 %), ГРЗ — 2 (4,44 %), хронічний панкреатит — у 2 (4,44 %).
Висновки. В обстежених групах хворих переважали хворі з ХВГС, в той же час відсоток із ХВГВ у досліджуваній групі був більшим, ніж у контрольній. Переважна більшість хворих була госпіталізована через 3 міс. після призову. В учасників АТО у більшому відсотку спостерігалось незначне та помірне порушення функції печінки порівняно з контрольною групою. У неучасників АТО серед осіб, які проживали в селах до призову, при обстеженні були більш виражені порушення функції печінки порівняно з тими, які проживали в містах. Серед учасників АТО порівняно з контрольною групою, які проживали в містах, в більшому відсотку спостерігались порушення функції печінки, в той же час серед тих, які проживали в селах, суттєва різниця в групах не спостерігалась. В учасників АТО частіше реєструвався хронічний холецистит.


Back to issue