Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020
Вернуться к номеру
Випадок ВІЛ-інфікування дитини, пов’язаний з етикою пацієнтів у медицині (випадок із клінічної практики)
Авторы: Никитюк С.О.(1), Левенець С.С.(1), Євтушенко С.В.(2)
(1) — Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, м. Тернопіль, Україна
(2) — КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Актуальність. Пацієнти з інфекцією, що має рецидивний характер і є стійкою до традиційної терапії, становлять клінічну проблему в педіатрії. Дуже часто рецидивна патологія є маскою іншого захворювання. В умовах відхилень в медичній етиці, а саме невірогідно зібраного анамнезу, вчасна діагностика і призначення етіотропної терапії відстрочуються. Матеріали та методи. Авторами наведений клінічний випадок ВІЛ-інфікування у дитини віком 4 років, жительки Тернопільської області, з рецидивним кандидозним стоматитом та анемією. Результати. Впродовж місяця у дитини відзначалися стійкий гіпертермічний синдром та енантема на слизовій рота, рефрактерні до лікування, у зв’язку з чим дитина була госпіталізована в обласний стаціонар. Особливістю даного випадку було те, що при зборі анамнезу батьком дитини були приховані дані про його ВІЛ-інфікування. Під час лікування дитини відзначалася резистентність до традиційної терапії стоматиту на догоспітальному та госпітальному етапах. При проведенні мікробіологічного посіву із слизової ротової порожнини виявили С.albicans (рясне зростання), та після визначення кількості СD4-лімфоцитів (CD3 — 43,8 %, мкл — 712; СD4 — 0,6 %, мкл — 10) діагностовано ВІЛ-інфекцію, 3-тя клінічна стадія, важка імуносупресія. В такій ситуації у випадку ВІЛ-інфікування дитини відбувається затримка із своєчасною діагностикою захворювання та вчасним призначенням специфічної терапії. Вірогідність інформації, що надають батьки, напряму пов’язана з більш коротким діагностичним алгоритмом захворювання та часом постановки діагнозу і призначенням антиретровірусної терапії. Висновки. У випадку відсутності ефекту від традиційного лікування опортуністичних інфекцій повинна бути настороженість лікарів щодо можливої ВІЛ-інфекції. Низька довіра до лікаря серед населення є фактором, що сповільнює вчасну діагностику і, відповідно, вчасне призначення етіотропного лікування.
Актуальность. Пациенты с инфекцией, носящей рецидивирующий характер и являющейся устойчивой к традиционной терапии, представляют клиническую проблему в педиатрии. Очень часто рецидивирующая патология является маской другого заболевания. В условиях отклонений в медицинской этике, а именно недостоверно собранного анамнеза, своевременная диагностика и назначение этиотропной терапии запаздывают. Материалы и методы. Авторами приведен клинический случай ВИЧ-инфицирования у ребенка в возрасте 4 лет, жительницы Тернопольской области, с рецидивирующим кандидозным стоматитом и анемией. Результаты. В течение месяца у ребенка отмечались устойчивый гипертермический синдром и энантема на слизистой рта, рефрактерные к лечению, в связи с чем ребенок был госпитализирован в областной стационар. Особенностью данного случая было то, что при сборе анамнеза отцом ребенка были скрыты данные о его ВИЧ-инфицировании. Во время лечения ребенка отмечалась резистентность к традиционной терапии стоматита на догоспитальном и госпитальном этапах. При проведении микробиологического посева со слизистой ротовой полости обнаружили С.albicans (обильный рост), и после определения количества СD4-лимфоцитов (CD3 — 43,8 %, мкл — 712; СD4 — 0,6 %, мкл — 10) диагностирована ВИЧ-инфекция, 3-я клиническая стадия, тяжелая иммуносупрессия. В такой ситуации в случае ВИЧ-инфицирования у ребенка происходит задержка своевременной диагностики заболевания и своевременного назначения специфической терапии. Достоверность информации, предоставляемой родителями, напрямую связана с более коротким диагностическим алгоритмом заболевания и временем установления диагноза и назначением антиретровирусной терапии. Выводы. В случае отсутствия эффекта от традиционного лечения оппортунистических инфекций должна быть настороженность врачей по поводу возможной ВИЧ-инфекции. Низкое доверие к врачу среди населения является фактором, который замедляет своевременную диагностику и, соответственно, своевременное назначение этиотропного лечения.
Background. Patients with a recurrent infection that is resistant to traditional therapy are a clinical challenge in pediatrics. This recurrent pathology is often concealing another disease. In addition, timely diagnosis and administration of etiotropic therapy are often delayed when medical ethics have been deviated, namely, when medical history collection was dubious. Materials and methods. The authors describe a clinical case of human immunodeficiency virus (HIV) infection in a 4-year-old girl with recurrent oral candidiasis and anemia. The case was detected in the Ternopil region. Results. The child had hyperthermic syndrome and enanthema of the oral mucosa, refractory to treatment for one month. The child was hospitalized. This case is distinguished by the fact that during medical history collection, the father did not disclose his HIV positive status. The child was resistant to traditional stomatitis therapy during pre-hospital and hospital stages. Microbial inoculation of the oral mucosa revealed C.albicans (abundant growth). After CD4 lymphocyte number was detected (CD3 — 43.8 %, MCL — 712; CD4 — 0.6 %, MCL — 10), a child was diagnosed with stage 3 HIV infection and severe immunosuppression. In this case, concealing of HIV infection resulted in a delayed diagnosis and prescription of a specific therapy. The reliability of the information that is provided by the parents is directly related to the faster diagnosis and administration of antiretroviral therapy. Conclusions. In case when the therapeutic effect of traditional treatment for opportunistic infections is absent, doctors should consider possible HIV infection. Low public trust in physicians is a factor impeding timely diagnosis and prescription of etiotropic therapy.
діти; ВІЛ-інфекція; кандидоз; медична етика
дети; ВИЧ-инфекция; кандидоз; медицинская этика
children; HIV infection; сandidiasis; мedical еthics
Вступ
Матеріали та методи
Клінічний випадок
Результати лабораторних та інструментальних досліджень
Обговорення
Висновки
- Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2007. 500 с.
- Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД. Затверджено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Рекомендовано Міністеством охорони здоров’я України як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів III–IV рівнів акредитації / За ред. члена-кореспондента, професора В.Ф. Москаленка, професора Р.Г. Процюка. Київ: Медицина, 2009. 424 с. ISBN 978-966-10-0059-8.
- Інфекційні хвороби у дітей: підручник (ВНЗ ІV р.а.) / Л.І. Чернишова, А.П. Волоха, А.В. Бондаренко та ін.; за ред. Л.І. Чернишової. 2-ге вид., випр. 2016. 1016 с.
- Наказ МОЗ від 11.05.2010 р. № 388 «Про удосконалення діагностики ВІЛ-інфекції».
- Патофізіологія / За ред. M.Н. Зак, Ю.В. Бітса, M.В. Кристаль. Київ: Медицина, 2015. 751 с.
- https://www.cdc.gov/HIV/BASICS/
- Вринчану Н.О. Кандидоз. Проблеми та перспективи антифунгальної терапії (частина I). Фармакологія та лікарська токсикологія. 2016. № 6(51). С. 3-11.
- Enoch D.A., Yang H., Aliyu S.H., Micallef C. The Changing Epidemiology of Invasive Fungal Infections Human Fungal Pathogen Identification. Springer. 2016. P. 17-65.