Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Hypertension" Том 13, №3, 2020

Back to issue

Geriatric depression syndrome in elderly and senile hypertensive patients

Authors: Єна Л.М., Христофорова Г.М., Ахаладзе М.Г.
ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Categories: Cardiology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Вікові зміни, вік-залежна патологія, мультиморбідність, поліфармація виступають факторами погіршення фізичного та психоемоційного здоров’я, формування геріатричних синдромів. Депресія розглядається в низці «великих» геріатричних синдромів. Мета роботи: встановити частоту й тяжкість депресії в осіб старшого віку з гіпертонічною хворобою на основі скринінгових інструментів. Матеріали та методи. Було проведено скринінг депресії у 116 пацієнтів віком 60–89 років шляхом використання опитувальників PHQ-2 і геріатричної шкали депресії. Результати. Встановлено високу частоту депресії (33,6 %) з домінуванням легкої і помірної — 23,4 і 7,6 % відповідно. Жіноча стать позитивно корелювала з тяжкістю депресії. Розбіжність визначення депресії за опитувальником PHQ-2 з вираженою переоцінкою частоти депресивних розладів у жінок порівняно з геріатричною шкалою депресії засвідчує перевагу клінічного інтерв’ювання над самооцінкою психоемоційного стану. Висновки. Висока частота депресії у літніх пацієнтів, її відома асоціація з іншими геріатричними синдромами, погіршенням якості життя, збільшенням смертності ставить питання щодо необхідності цілеспрямованого скринінгу депресії в лікувальних закладах різного рівня.

Актуальность. Возрастные изменения, возраст-зависимая патология, мультиморбидность, полифармация выступают факторами ухудшения физического и психо-эмоционального здоровья, формирования гериатрических синдромов. Депрессия рассматривается в ряду «больших» гериатрических синдромов. Цель работы: установить частоту и тяжесть депрессии у лиц старшего возраста с гипертонической болезнью на основе скрининговых инструментов. Материалы и методы. Был проведен скрининг депрессии у 116 пациентов в возрасте 60–89 лет путем использования опросников PHQ-2 и гериатрической шкалы депрессии. Результаты. Установлена высокая частота депрессии (33,6 %) с доминированием легкой и умеренной — 23,4 и 7,6 % соответственно. Женский пол прямо коррелировал с тяжестью депрессии. Несовпадение определения депрессии по опроснику PHQ-2 со значимой переоценкой частоты депрессивных расстройств у женщин по сравнению с гериатрической шкалой депрессии свидетельствует о предпочтительности клинического интервьюирования над самооценкой психоэмоционального состояния. Выводы. Высокая частота депрессии у пожилых пациентов, ее известная ассоциация с другими гериатрическими синдромами, ухудшением качества жизни, увеличением смертности ставит вопрос о необходимости целенаправленного скрининга депрессии в лечебных учреждениях различного уровня.

Background. Age changes, age-dependent pathology, multimorbidity, polypharmacy are the factors for the deterioration of physical and psycho-emotional health, formation of geriatric syndromes. Depression is considered as one of the “large” geriatric syndromes. The purpose was to determine the incidence and severity of depression in elderly hypertensive patients using the screening tools. Materials and methods. One hundred and sixty patients aged 60–89 yrs. were screened for depression according to the PHQ-2 questionnaires and the Geriatric Depression Scale. Results. The high incidence of depression (33.6 %) was found. A mild and moderate degree of depression dominated, 23.4 and 7.6 %, respectively. There was a direct correlation between female gender and depression severity. The discrepancy between the definition of depression by PHQ-2 questionnaire compared to the Geriatric Depression Scale with the marked over-evaluation of depressive disorders in women demonstrates the benefit of clinical interviewing over self-estimation of emotional state. Conclusions. The high incidence of depression in elderly patients, its known association with other geriatric syndromes, poor quality of life, and increased mortality raise the question of the need for screening for depression in geriatric hypertensive subpopulation.


Keywords

похилий і старечий вік; гіпертонічна хвороба; геріатричний синдром; депресія; самооцінка депресії; клінічне інтерв’ювання

пожилой и старческий возраст; гипертоническая болезнь; гериатрический синдром; депрессия; самооценка депрессии; клиническое интервьюирование

elderly and senile age; hypertensive disease; geriatric syndrome; depression; self-estimation of depression; clinical interviewing

Вступ

Прогресуюче постаріння населення вже не одне десятиріччя являє собою стійку тенденцію демографічної ситуації. Прогнозується поряд із збільшенням кількості людей похилого та старечого віку найбільший приріст осіб старше 80 років: до 2050 р. у світі їх число досягне 56,9 млн, що означає зростання на 800 % [15]. Це призведе до збільшення захворюваності на вік-залежні захворювання, серед яких особливе місце посідає артеріальна гіпертензія (АГ) як найбільш поширена хронічна патологія. У старших вікових групах поширеність АГ більше ніж вдвічі перевищує середньопопуляційний рівень [3].
Вікові зміни, вік-залежна патологія, поліморбідність (наявність більше > 1 захворювання), поліфармація (вживання > 4–5 препаратів) виступають факторами погіршення фізичного та психоемоційного здоров’я, формування геріатричних синдромів [9]. Серед численних геріатричних синдромів виділяють «великі», до числа яких належить депресія. 
Мета роботи: встановити частоту й тяжкість геріатричного синдрому депресії у пацієнтів старшого віку з гіпертонічною хворобою (ГХ) на основі скринінгових інструментів. 

Матеріали та методи 

Обстежені 116 пацієнтів похилого і старечого віку з ГХ, середній вік — 67,7 ± 7,1 року. Обстеження пацієнтів проводилось за єдиною програмою після підписання інформованої згоди.
Критерії включення: хворі на ГХ II стадії віком 50–89 років, яким проведено комплексне клініко-анамнестичне, антропометричне та лабораторно-інструментальне обстеження для верифікації діагнозу ГХ відповідно до рекомендацій Української асоціації кардіологів з діагностики та лікування АГ [1]. У діагнозі серед супутніх захворювань/синдромів фігурували: дисліпідемія (82 %), серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (72 %) , ішемічна хвороба серця (76,4 %), цукровий діабет 2-го типу (49 %), хронічна хвороба нирок, стадію якої встановлювали з урахуванням значень швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою CKD-EPI (48,7 %), фібриляція передсердь (5,9 %), хронічне обструктивне захворювання легень (5,8 %), патологія щитоподібної залози (18 %), артрити (17,6 %), хронічний біль (47,1 %) [11]. 
Критеріями виключення були вторинні артеріальні гіпертензії, інфаркт міокарда в анамнезі, нестабільна стенокардія, верифікована ішемічна хвороба серця: стенокардія напруження ІІ–ІV функціонального класу (ФК), хронічна серцева недостатність ІІI–ІV ФК за NYHA, гостре порушення мозкового кровообігу в анамнезі, тяжка соматична патологія, некомпенсований цукровий діабет, психічні чи онкологічні захворювання, декомпенсація супутніх захворювань, хронічна хвороба нирок зі значеннями ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м2, клінічно значущі зміни лабораторних аналізів. Не включались в дослідження пацієнти з діагнозом депресії в анамнезі. 
Реалізовано двокроковий алгоритм скринінгу депресій. Перший крок включає два питання опитувальника PHQ-2, які формулюються так: 
А. Протягом останнього місяця чи турбували вас відчуття пригніченості, безнадії?
Б. Протягом останнього місяця чи турбували вас втрата інтересу або відчуття задоволення? 
В подальшому, якщо пацієнт не в змозі самостійно відповісти на питання, використовується геріатрична шкала депресії, де анкетування проводить лікар. У нашому дослідженні анкетування було обов’язковим для всіх учасників. Класична геріатрична шкала депресії включає 30 запитань, розроблені та валідизовані її коротші версії, які займають в 3–6 разів менше часу і водночас порівнянні за чутливістю і специфічністю [4, 16, 19]. Нами використовувалась шкала, що складається з 15 питань. 
Рівень мультиморбідності визначали як суму нозологій/синдромів, відповідно до рубрикації Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду для встановлення зв’язків з вираженістю депресивних розладів. Рівень мультиморбідності становив 4,3 ± 0,3. 
Статистичну обробку даних проводили за допомогою пакета програм Statistica 7.0 (StatSoft, США). Для визначення характеру розподілу використовували критерії Шапіро — Уїлка. Достовірність розбіжностей попарно зв’язаних вибірок оцінювали непараметричними методами з використанням критеріїв рангів Вілкоксона. Категоріальні показники порівнювали методом Пірсона. Кореляційний аналіз проводили за допомогою методу Спірмена. Як достовірний враховували рівень значимості 0,05.

Результати та обговорення

Одержані при реалізації короткої версії опитувальника PHQ-2 дані засвідчили високу частоту можливої депресії: на питання А ствердно відповіли 54,38 % хворих, на запитання Б — 31,1 % (табл. 1).
У загальній вибірці опитуваних кожний другий пацієнт відмічав поганий настрій і кожен третій не відчував задоволення від будь-якої діяльності. Отримані результати засвідчують виражене превалювання жінок з ознаками можливої депресії. За ствердною відповіддю на питання А щодо відчуття засмученості і безнадії число жінок вірогідно переважало над числом чоловіків в 3,5 раза. Навпаки, на питання Б щодо втрати інтересу до діяльності заперечувальну відповідь дали більшість (майже 70 %) чоловіків, що в 3,6 раза перевищує відповідну кількість жінок і засвідчує більш низьку частоту можливої депресії серед чоловіків. Число пацієнтів, які відповідали ствердо виключно на питання А, становило 52,7 %, тільки на питання Б — 15,8 %, одночасно на питання А і Б — 31,4 %. 
При оцінці психоемоційного стану хворих за допомогою геріатричної шкали депресії в сукупній вибірці депресії різного ступеня тяжкості реєструвались у 33,6 % пацієнтів, що порівнянно з числом хворих, які дали ствердну відповідь на обидва запитання опитувальника PHQ-2 (табл. 2). 
При стратифікації депресії за тяжкістю встановлено превалювання легкої форми: вона реєструвалась у кожної четвертої жінки і майже у кожного п’ятого чоловіка. Помірна депресія порівняно з легкою виявлялася в 3 рази рідше (p < 0,05). Тільки серед жінок виявлені випадки виражених психо-емоційних порушень (12–13 балів) — у 3,5 %. Хоча, як і в попередньому тесті, депресія виявлялася переважно у жінок: різні ступені депресії, від легкої до помірної, реєструвались у 33,7 % жінок, що в 1,5 раза частіше, ніж у чоловіків (23,3 %), — гендерні розбіжності виявилися недостовірними. Водночас встановлена тенденція (p < 0,1) до більшого відсотка чоловіків з відсутністю депресивних порушень. При кореляційному аналізі жіноча стать демонструвала слабкий, але статистично значущий зв’язок з бальною оцінкою за геріатричною шкалою депресії (r = 0,25, p < 0,05).
Не встановлено залежності між віком пацієнтів і кількістю балів за геріатричною шкалою депресії (r = –0,12, p > 0,05). Це відповідає даним Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо вікової динаміки поширеності депресії: вона зростає з 15-річного віку, досягає максимуму у віковій групі 60–64 роки і в подальшому знижується [8]. Зниження частоти як депресивних, так і тривожних порушень у 80 років і старше пов’язують з феноменом диференційної смертності. Як і при вивченні глобальної поширеності депресії, встановлено факт превалювання жінок [8]. 
При порівнянні двох методів оцінки депресії звертає увагу деяка переооцінка психоемоційних порушень у жінок: при самооцінці за коротким опитувальником PHQ-2 ствердно на питання А відповідали 57,6 % пацієнтів у жіночій групі, що суттєво більше порівняно з геріатричною шкалою (37,2 %) (р < 0,05). Не встановлено кореляційного зв’язку між сумою балів за геріатричною шкалою депресії і відповіддю на питання А, більше того, реєструвався слабкий негативний зв’язок з питанням Б (r = –0,20, p < 0,05). Це може бути пов’язано з групою факторів. По-перше, на противагу короткому опитувальнику PHQ-2 анкетування за геріатричною шкалою депресії проводилось лікарем. Відомо, що діагностичні шкали, які застосовуються самостійно, дають більший відсоток депресій (30 %) порівняно з інструментами, що включають клінічні опитування (21 %) [12]. По-друге, можливо припустити, що структура депресії різна у чоловіків і жінок. У цілому слід зауважити на нетипові скарги літніх людей. Зазвичай вони не характеризують свій стан як депресію, а описують такі симптоми, як стомлюваність, втрата апетиту, зниження маси тіла, порушення сну; деякі з цих симптомів вони пов’язують з гіпертензією. І, нарешті, обмеженість дослідження полягала в тому, що у вибірці превалювали жінки: їх було майже втричі більше, ніж чоловіків Згідно з літературними даними, афективні порушення, перш за все депресія, часті серед літніх і старих людей. У 10 % осіб віком понад 65 років виявляються депресивні синдроми, в 1 % — велика депресія. Є чітка залежність вираженості депресії з погіршенням фізичного здоров’я і, більше того, смертністю [7]. Водночас спеціальні дослідження в групах хворих старшого віку виявили більшу частоту депресивних розладів за умов використання геріатричної шкали депресії. Так, у геріатричній клініці Індії частота депресії становила 52,4 % [19]. Скринінг серед пацієнтів старшого віку в ланці первинного медичного обслуговування Республіки Боснія і Герцеговина виявив депресивні розлади у 40,4 %, при тому що пацієнти з діагностованою депресію в дослідження не включались [21]. 
Серед численних факторів, що асоціюють з розвитком депресії, чинне місце посідає хронічна патологія, в тому числі АГ. Нещодавній метааналіз, що охопив 41 дослідження, продемонстрував високу частоту депресій в гіпертензивній популяції — 26,8 % [12]. Значна гетерогенність частоти депресій залежно від регіонів, типів лікувальних закладів в тому числі була пов’язана з методами дослідження: при клінічному інтерв’юванні 21,3 % пацієнтів з ГХ мали депресивну симптоматику, водночас при використанні засобів скринінгу на основі самооціночних шкал частота депресії становила 29,8 %. На противагу дослідженням у загальній популяції у хворих з АГ зростання середнього віку асоціювало із збільшенням частоти депресії. АГ слід розглядати як патологію, що з високою частою поєднується з депресивними розладами і подібна до хронічних обструктивних захворювань легень (27,6 %), хронічної хвороби нирок (20,3 %), серцевої недостатності (19,3 %), онкопатології (16,3 %) і суттєво перевищує показники при цукровому діабеті 2-го типу (10,9 %) [2, 13, 14, 17]. 
Значне (у 2–3 рази) перевищення показників частоти депресії при різних видах патології порівняно з загальною популяцією (згідно з даними ВООЗ, близько 5 %) засвідчує значення хронічних захворювань у її формуванні. Ризик розвитку депресії суттєво зростає в разі множинної патології. При дослідженні мешканців Східного Китаю (5226 учасників, середній вік — 72,0 ± 8,1 року) депресивні розлади виявлені майже у кожного четвертого (23,5 %); рівень мільтиморбідності був суттєво вищим в осіб з депресією порівняно з особами без симптомів депресії — 50,8 і 38,8 % відповідно (р < 0,001) [21]. Ця закономірність виявлена й у нашому дослідженні щодо значно меншої вибірки: встановлена пряма залежність між рівнем мультиморбідності й кількістю балів за геріатричною шкалою депресії (r = 0,22; p < 0,05). Депресія співіснує з іншими геріатричними синдромами, що визначається спільними механізмами їх розвитку, асоціює з погіршенням якості життя, підвищенням ризику смерті [5, 6, 10, 20].

Висновки

1. Встановлено високу частоту геріатричного синдрому депресії у пацієнтів похилого і старечого віку з ГХ за умов відсутності діагностованої депресії: при клінічному інтерв’юванні (геріатрична шкала депресії) — у 33,6 % хворих.
2. У структурі депресії домінували легка і помірна форми — 23,4 і 7,6 % відповідно. Випадки тяжкої депресії зареєстровані виключно у жінок. 
3. Коротка версія геріатричної шкали депресії є простим, доступним інструментом скрінингу для виявлення депресій у геріатричних пацієнтів. Розбіжність визначення депресії за допомогою короткого опитувальника PHQ-2 з вираженою переоцінкою частоти депресивних розладів у жінок порівняно з геріатричною шкалою депресії засвідчує перевагу реалізації клінічного інтерв’ювання над самооцінкою психоемоційного стану.
4. Висока частота депресії у літніх пацієнтів, її асоціація з іншими геріатричними синдромами, погіршенням якості життя, збільшенням смертності ставить питання про необхідність цілеспрямованого скринінгу депресії в лікувальних закладах різного рівня. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Bibliography

1. Артеріальна гіпертензія. Оновлена та адаптована клінічна настанова, заснована на доказах (2012 р.). Робоча група з артеріальної гіпертензії УАК. Артеріальна гіпертензія. 2012. № 1(21). С. 96-152.

2. Anderson R.J., Freedland K.E., Clouse R.E. et al. The prevalence of comorbid depression in adults with diabetes: a meta-analysis. Diabetes Care. 2011. Vol. 24. P. 1069-1078.

3. Aronow W.S., Fleg J.L., Pepine C.J. et al. ACCF/AHA 2011 expert consensus document on hypertension in the elderly: a report of the American College of Cardiology Foundation Task Force on Clinical Expert Consensus Documents developed in collaboration with the American Academy of Neurology, American Geriatrics Society, American Society for Preventive Cardiology, American Society of Hypertension, American Society of Nephrology, Association of Black Cardiologists, and European Society of Hypertension. J. Am. Soc. Hypertens. 2011. Vol. 4. P. 259-352.

4. Benedetti A., Wu Y., Levis B. et al. Diagnostic Accuracy of the Geriatric Depression Scale-30, Geriatric Depression Scale-15, Geriatric Depression Scale-5 and Geriatric Depression Scale-4 for Detecting Major Depression: Protocol for a Systematic Review and Individual Participant Data Meta-Analysis. BMJ Open. 2018. Vol. 8 (12). Е026598.

5. Chang H.Y., Fang H.L., Ting T.T. et al. The Co-Occurrence Of Frailty (Accumulation Of Functional Deficits) And Depressive Symptoms, And Its Effect On Mortality In Older Adults: A Longitudinal Study. Clin. Interv. Aging. 2019. Vol. 7(14). P. 1671-1680.

6. Gatchel J.R., Rabin J.S., Buckley R.F et al. Longitudinal Association of Depression Symptoms With Cognition and Cortical Amyloid Among Community-Dwelling Older Adults. JAMA Netw. Open. 2019. Vol. 2(8). Е198964. doi: 10.1001/jamanetworkopen.2019.8964.

7. Gilman S.E., Sucha E., Kingsbury M. Depression and mortality in a longitudinal study: 1952–2011. CMAJ. 2017. Vol. 189(42). P. 1304-1310.

8. Global, Regional, and National Incidence, Prevalence, and Years Lived With Disability for 310 Diseases and Injuries, 1990-2015: A Systematic Analysis for the Global Burden of Disease Study 2015. GBD 2015 Disease and Injury Incidence and Prevalence Collaborators. Lancet. 2016. Vol. 388(10053). P. 1545-1602.

9. Inouye S.K., Studenski S., Tinetti M.E. Geriatric syndromes: clinical, research, and policy implications of a core geriatric concept. J. Am. Geriatr. Soc. 2007. Vol. 55(5). P. 780-791.

10. Laredo-Aguilera J.A., Carmona-Torres J.M., Cobo-Cuenca A.I. et al. Handgrip Strength is Associated with Psychological Functioning, Mood and Sleep in Women over 65 Years. Іnt. J. Environ. Res. Public Health. 2019. Vol. 16(5). E873. doi: 10.3390/ijerph16050873.

11. Levey A.S., Stevens L.A., Schmid C.H. et al. A New Equation to Estimate Glomerular Filtration Rate. Ann. Intern. Med. 2009. Vol. 150(9). P. 604-612.

12. Li Z., Li Y., Chen L. et al. Prevalence of Depression in Patients WithH ypertension: A Systematic Review and Meta-Analysis. Medicine (Baltimore). 2015. Vol. 94(31). Е1317. doi: 10.1097/MD.0000000000001317.

13. Mitchell A.J., Chan M., Bhatti H. et al. Prevalence of depression, anxiety, and adjustment disorder in oncological, haematological, and palliative-care settings: a meta-analysis of 94 interview-based studies. Lancet Oncol. 2011. Vol. 12. P. 160-174.

14. Palmer S., Vecchio M., Craig J.C. et al. Prevalence of depression in chronic kidney disease: systematic review and meta-analysis of observational studies. Kidney Int. 2013. Vol. 84. P. 179-191

15. Рimenta E., Oparil S. Management of hypertension in the elderly. Nat. Rev. Cardiol. 2012. Vol. 9(5). P. 286-296.

16. Rouzen S.L., Reuben D.B. Geriatric assessment tools. Mount Sinai Journal of medicine. 2011. Vol. 78. P. 480-487.

17. Rutledge T., Reis V.A., Linke S.E. et al. Depression in heart failure a meta-analytic review of prevalence, intervention effects, and associations with clinical outcomes. J. Am. Coll. Cardiol. 2006. Vol. 48. P. 1527-1537.

18. Stanetić K., Petrović V., Stanetić B. et al. Screening of undiagnosed depression among elderly primary care patients: a cross-sectional study from the Republic of Srpska, Bosnia and Herzegovina. Med. Glas. (Zenica). 2020. Vol. 17(1). doi: 10.17392/1103-20.

19. Vandana A. Kakrani, Atul V. Desale, Charchit P. Mehta: A Tool for Assessment of Depression in Elderly. JKIMSU. 2015. Vol. 4(3). P. 26-31.

20. Wang W.L., Liang S., Zhu F.L. The prevalence of depression and the association between depression and kidney function and health-related quality of life in elderly patients with chronic kidney disease: a multicenter cross-sectional study. Clin. Interv. Aging. 2019. Vol. 15(14). P. 905-913.

21. You L., Yu Z., Zhang X. et al. Association Between Multimorbidity and Depressive Symptom Among Community-Dwelling Elders in Eastern China. Clin. Interv. Aging. 2019. Vol. 20(14). P. 2273-2280.


Back to issue