Газета "Новини медицини та фармації" №11 (729), 2020
Повернутися до номеру
МОЗ внесло зміни до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)»
Розділи: Новини
Версія для друку
В оновленому стандарті медичної допомоги при COVID-19 повідомляється:
- Пацієнтів із легкою та середньої тяжкості формами захворювання, які не мають показань до госпіталізації, рекомендовано лікувати в амбулаторних умовах. Переводити на амбулаторне лікування також слід одужуючих пацієнтів, які вже не потребують цілодобового нагляду.
- Рішення стосовно лікування в амбулаторних умовах приймає лікар з надання первинної медичної допомоги після клінічної оцінки стану пацієнта та оцінки безпеки домашнього середовища пацієнта шляхом проведення опитування.
Легкий перебіг: невисока гарячка (до 38 °C); нежить і/або закладеність носа; головний біль; біль у горлі; міалгія; кашель без ознак дихальної недостатності (таких як утруднене дихання, збільшення частоти дихальних рухів, кровохаркання); шлунково-кишкові прояви (нудота, блювання, діарея) без ознак зневоднення; відсутність змін психічного стану (порушення свідомості, млявість); спотворення нюху (дизосмія), смаку (дизгевзія) і/або втрата нюху (аносмія), смаку (агевзія).
Перебіг середньої тяжкості: клінічні ознаки пневмонії (гарячка, кашель, утруднене та прискорене* дихання); сатурація при вимірюванні пульсоксиметром не менше за 92 %.
* Прискореним диханням є:
для віку до 2 місяців — ЧД ≥ 60,
від 2 до 11 місяців — ЧД ≥ 50,
від 1 до 5 років — ЧД ≥ 40.
- Лікар з надання первинної медичної допомоги проводить оцінку стану пацієнта відповідно до класифікації за ступенем тяжкості перебігу захворювання: якщо пацієнт має легкі симптоми перебігу захворювання — лікар надає рекомендації щодо самоізоляції, лікування в разі погіршення стану; якщо в пацієнта тяжкий перебіг захворювання — лікар з надання первинної медичної допомоги надає рекомендацію виклику екстреної медичної допомоги за номером 103 або сам викликає бригаду екстреної медичної допомоги пацієнту.
Госпіталізація за клінічними критеріями показана хворим з підозрою/підтвердженим COVID-19 за наявності щонайменше однієї з перелічених ознак:
- ЧД < 10 або > 30;
- сатурація при вимірюванні пульсоксиметром ≤ 92 %;
- порушення свідомості (за шкалою AVPU все, крім А);
- пацієнти з перебігом захворювання середньої тяжкості, які мають тяжку супутню патологію (тяжкий перебіг артеріальної гіпертензії, декомпенсований цукровий діабет, імуносупресивні стани, тяжка хронічна патологія дихальної та серцево-судинної систем, ниркова недостатність) у стадії декомпенсації.
Критеріями завершення амбулаторно-поліклінічного лікування є:
- відсутність клінічних проявів гострого респіраторного захворювання протягом 3 днів, рахуючи з 10-го дня від дати появи симптомів, без лабораторного обстеження;
- відсутність клінічних проявів гострого респіраторного захворювання протягом 3 днів, рахуючи з 10-го дня від дати взяття матеріалу (при позитивному результаті на COVID-19 методом ПЛР), без лабораторного обстеження;
- відсутність клінічних проявів гострого респіраторного захворювання за умови отримання одного негативного результату тестування методом ПЛР.
За наявності одного з критеріїв рекомендовано припинити самоізоляцію та припинити лікування пацієнта. Перелічені критерії є рівноцінними. Для прийняття рішення про завершення амбулаторно-поліклінічного лікування (припинення самоізоляції) може бути використаний будь-який з них.
Стаціонарне лікування показане у випадках середньої тяжкості і тяжкого перебігу COVID-19.
Госпіталізація за клінічними критеріями показана хворим з підозрою/підтвердженим COVID-19 за наявності щонайменше одного з перелічених критеріїв:
- ЧД < 10 або > 30;
- порушення свідомості (за шкалою AVPU все, крім А);
- при стані середньої тяжкості і тяжкому — ознаки пневмонії та/або дихальної недостатності (збільшення частоти дихальних рухів вище від фізіологічної норми, кровохаркання, показник SpO2 при вимірюванні пульсоксиметром ≤ 92 %) за наявності рентгенологічно підтвердженої пневмонії;
- наявність клініко-інструментальних даних гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС);
- наявність клініко-лабораторних даних сепсису та/або септичного шоку (синдрому системної запальної відповіді);
- наявність клініко-лабораторних даних органної/системної недостатності, окрім дихальної;
пацієнти з перебігом захворювання середньої тяжкості, які мають тяжку супутню патологію (тяжкий перебіг артеріальної гіпертензії, декомпенсований цукровий діабет, імуносупресивні стани, тяжка хронічна патологія дихальної та серцево-судинної систем, ниркова недостатність) у стадії декомпенсації.
У пацієнтів, хворих на COVID-19, за неефективності терапії киснем (SpO2 < 90 %) проводиться оцінка щодо ГРДС і гіпоксемічної дихальної недостатності та, за необхідності, відповідне лікування згідно з протоколом.
Слід проводити постійний моніторинг наявності ознак септичного стану (синдрому системної запальної відповіді) у хворих з COVID-19 і, за необхідності, здійснювати відповідне лікування згідно з протоколом.
Усім пацієнтам з COVID-19 здійснюється профілактика загальних ускладнень (додаток 13).
Вагітні жінки з підозрою на COVID-19 госпіталізуються в пологовий стаціонар, визначений структурним підрозділом з питань охорони здоров’я відповідної адміністративної території, незалежно від віку гестації (додаток 14).
Вагітним жінкам з підозрою на COVID-19 проводиться терапія відповідно до вищезазначених стандартів з урахуванням стандартів ведення вагітності. Використання лікарських засобів поза межами інструкції до них має базуватися на аналізі ризику та користі (потенційної користі для матері та безпеки для плода) і призначатися виключно за рішенням консиліуму лікарів (лікувально-консультативної комісії).
Пацієнти, які відповідали визначенню підтвердженого випадку COVID-19, вважаються не контагіозними:
- після 10 днів лікування, якщо методом ПЛР у них не визначаються фрагменти РНК збудника (негативний результат);
- за відсутності клінічних проявів гострого респіраторного захворювання протягом 3 днів, рахуючи з 10 дня від дати появи симптомів, без лабораторного обстеження.
Перелічені критерії є рівноцінними. Для прийняття рішення про завершення стаціонарного лікування може бути використаний будь-який з них.
За матеріалами
https://moz.gov.ua/