Мобильная версия

Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021

Епідеміологічні аспекти інфікування Нelicobacter pylori в дітей

Авторы: Сорокман Т.В., Молдован П.М., Попелюк Н.О., Парфьонова І.В.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Рубрики: Инфекционные заболевания

Разделы: Справочник специалиста

Актуальність. Серед бактеріальних інфекцій особливе місце посідають інфекції, спричинені Нelicobacter pylori (H.pylori). Інфікування H.pylori частіше відбувається в дитячому віці й зазвичай є безсимптомним. Все більшої актуальності набуває вивчення регіональних і субрегіональних особливостей інфекції H.pylori в дітей. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз статистичних даних річних звітів за 5 років (2015–2019) на базі гастроентерологічних стаціонарів м. Чернівці. Результати. У структурі захворювань органів травлення провідне місце впродовж останніх 5 років займали захворювання органів гастродуоденальної ділянки. Серед 2013 дітей у 916 (45,5 %) була виявлена інфекція H. pylori, з віком частота інфікування зростає та має залежність від статі. Встановлено, що серед родичів 1-го і 2-го ступеня споріднення, частіше по материнській лінії, 759 (82,8 %) дітей із позитивним тестом на H.pylori захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки діагностували у 455 (59,9 %) осіб. Існує прямий зв’язок між ендоскопічним нодулярним гастритом і H.pylori-інфекцією. Висновки. Поширеність H.pylori серед дитячої популяції Чернівецької області становить 45,5 %. Інфекція H.pylori є захворюванням різних періодів дитинства з переважанням дівчаток і супроводжується ураженням слизової шлунка і дванадцятипалої кишки, її частота збільшується з віком дітей, що супроводжується зростанням ерозивно-виразкових уражень.

Актуальность. Среди бактериальных инфекций особое место занимают инфекции, вызванные Нelicobacter pylori (H.pylori). Инфицирование H.pylori чаще происходит в детском возрасте и бывает обычно бессимптомным. Все большую актуальность приобретает изучение региональных и субрегиональных особенностей инфекции H.pylori у детей. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ статистических данных годовых отчетов за 5 лет (2015–2019) на базе гастроэнтерологических стационаров г. Черновцы. Результаты. В структуре заболеваний органов пищеварения ведущее место в течение последних 5 лет занимали заболевания органов гастродуоденальной зоны. Среди 2013 детей у 916 (45,5 %) была выявлена инфекция H.pylori, с возрастом частота инфицирования возрастает и имеет зависимость от пола. Установлено, что среди родственников 1-й и 2-й степени родства, чаще по материнской линии, 759 (82,8 %) детей с положительным тестом на H.pylori заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки диагностировали у 455 (59,9 %) человек. Существует прямая связь между эндоскопическим нодулярным гастритом и H.pylori-инфекцией. Выводы. Распространенность H.pylori среди детской популяции Черновицкой области составляет 45,5 %. Инфекция H.pylori является заболеванием различных периодов детства с преобладанием девочек и сопровождается поражением слизистой желудка и двенадцатиперстной кишки, частота увеличивается с возрастом детей, сопровождается ростом эрозивно-язвенных поражений.

Background. Among bacterial infections those caused by Helicobacter pylori (H.pylori) have a special place. H.pylori infection is more common in childhood and is usually asymptomatic. The study of regional and subregional features of H.pylori infection in children is becoming increasingly important. Materials and methods. A retrospective analysis of statistical data of annual reports for 5 years (2015–2019) was conducted on the basis of gastroenterological hospitals in Chernivtsi. Results. For the last 5 years, gastroduodenal diseases were most common in the structure of digestive disorders. Since 2013, 916 children (45.5 %) have been diagnosed with H.pylori infection, its frequency increases with age and is sex-dependent. It was found that in 759 (82.8 %) children with a positive test for H.pylori, diseases of the stomach and duodenum were diagnosed in first- and second-degree relatives, more often through the maternal line — in 455 (59.9 %) people. There is a direct link between endoscopic nodular gastritis and H.pylori infection. Conclusions. The prevalence of H.pylori among the child population of Chernivtsi region is 45.5 %. H.pylori infection is a disease of different periods of childhood with predominance in girls and is accompanied by lesions of the gastric and duodenal mucosa, its frequency increases with age of children that is accompanied by an increase in erosive-ulcerative lesions.

Ключевые слова

діти; H.pylori

дети; H.pylori

children; H.pylori

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2312-413X.9.1.2021.228824

Вступ

Серед бактеріальних інфекцій особливе місце посідають інфекції, спричинені Нelicobacter pylori (H.pylori) — мікроорганізмом, який співіснує з людством упродовж тисячоліть [1, 2]. Відкриття бактерії H.pylori увійшло до десятки провідних досягнень ХХ сторіччя в гастроентерології поряд з ендоскопією шлунково-кишкового тракту (ШКТ), комп’ютерною томографією, відкриттям НВsА, створенням вакцин проти гепатиту, трансплантацією печінки. З урахуванням значної поширеності H.pylori у дітей, cуттєвих соціально-економічних витрат, труднощів об’єктивної діагностики, тривалого перебігу та недостатньої ефективності патогенетичної терапії актуальним завданням є удосконалення діагностики та оптимізація терапії. Спектр хвороб, пов’язаних із H.pylori, постійно розширюється. H.pylori зумовлює 60–90 % шлункових і 95 % виразок дванадцятипалої кишки (ДПК) [3], 80 % випадків хронічного гастриту (тип В), 60 % випадків раку шлунка [4]. Підтверджено вплив H.pylori на виникнення та перебіг функціональної диспепсії, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), хронічного гастриту А, хронічного панкреатиту [5]. Описано шлункові (H.pylori, H.heilmannii, H.bizzozeronii, H.felis, H.salmonii), гепатобіліарні (H.hepaticus, H.pylori, H.billis) та кишкові (H.ciniadi, H.fennelliae, H.rappini, H.pullorum) види Нelicobacter [6, 7].

H.pylori має три основні фенотипи, що визначають клінічний наслідок інфікування: фенотип гастриту, фенотип виразки ДПК, фенотип раку шлунка. Найчастіше спостерігають фенотип гастриту, що характеризується високим рівнем гастрину за нормальної шлункової секреції, відсутністю шлункової атрофії, незначними клінічними наслідками. Фенотип виразки ДПК, що реєструють у 10–15 % інфікованих, характеризується переважно антральним гастритом, високим рівнем гастрину та посиленою шлунковою секрецією. Третій фенотип раку шлунка розвивається в 1 % інфікованих і зумовлює переважно фундальний, мультифокальний, атрофічний гастрит і характеризується високим рівнем гастрину та низьким співвідношенням пепсиногену І та пепсиногену ІІ, що супроводжується підвищеним ризиком розвитку раку шлунка [8–11].

Інфікування H.pylori частіше відбувається в дитячому віці й зазвичай є безсимптомним [12]. Аналіз наукових даних за останні 10 років дав змогу зробити попередній висновок про сімейний характер інфікування H.pylori, який спричиняє вертикальний шлях передачі інфекції від матері до немовляти та високу ймовірність інфікування у дитини раннього віку [13]. Зокрема, Weyermann et al. [14] переконливо довели наявність Н.pylori у немовлят, батьки і родичі яких були інфікованими, та що винятково інфікування матері становить небезпеку для новонародженого (відношення ризиків — 13,0; 95% довірчий інтервал — 3,0–55,2).

У практику впроваджено рекомендації п’яти Маастрихтських консенсусів з діагностики та лікування H.pylori-інфекції у дорослих [16, 17]. Автори Кіотських рекомендацій із хронічного гастриту описали H.pylori-асоційовану диспепсію, розробили її діагностичний алгоритм та запропонували нове визначення H.pylori-асоційованої диспепсії [18].

Значні досягнення у вивченні H.pylori-інфекції базуються на дослідженнях ESPGHAN і NASPGHAN за період 1996–2011 рр. [19, 20]. В оновлених рекомендаціях 2016 року розроблено нові показання до антихелікобактерної терапії, що базуються не винятково на H.pylori-інфікуванні, а на результатах клінічного дослідження з аналізом шлунково-кишкових проявів для встановлення їх основного чинника. Попри численні публікації, присвячені проблемі хелікобактерної інфекції у розвитку низки захворювань травного каналу, вікові аспекти інфікування Н.pylori залишаються недостатньо вивченими та почасти суперечливими [21, 22]. Все більшої актуальності набуває вивчення регіональних і субрегіональних особливостей частоти хвороб органів травлення серед дітей, окремих факторів, що сприяють їх формуванню, клінічне та економічне обґрунтування доцільності застосування окремих схем ерадикаційної терапії, а також наукове обґрунтування підходів до організації діагностики, лікування і диспансерного спостереження за дітьми з H.pylori-асоційованими хворобами шлунка і дванадцятипалої кишки.

Матеріали та методи

Проведено ретроспективний аналіз статистичних даних річних звітів за 5 років (2015–2019) на базі гастроентерологічних стаціонарів м. Чернівці. Проаналізовано 2013 медичних карток дітей за допомогою анкет-карт експертної оцінки («Карта з вивчення гастроентерологічної захворюваності»). Для подальшої експертної оцінки було відібрано 916 карт за такими критеріями: вік від 3 до 18 років, постійне проживання на території Чернівецької області, комплексне клінічно-параклінічне та інструментальне обстеження за сучасними методами (фіброгастродуоденоскопія, рН-метрія, ультразвукове дослідження), позитивний тест на H.pylori (за результатами двох методів: непрямий імуноферментний аналіз кількісного визначення антитіл класу IgG і IgA до H.pylori в сироватці крові, уреазний тест у біоптаті; матеріалом для дослідження служили біоптати з антрального і фундального відділів шлунка).

Отримані дані обробляли з використанням методів Фішера і Стьюдента, за допомогою статистичного пакета програм Microsoft Excel 2007 Professional і Statistica 6.

Результати та обговорення

У структурі захворювань органів травлення провідне місце впродовж останніх 5 років займали захворювання органів гастродуоденальної ділянки (табл. 1).

Порівняно з 2015-м у 2019 році удвічі збільшився показник поширення функціональної диспепсії та намітилася тенденція до підвищення частоти виразки дванадцятипалої кишки. Привертає увагу факт підвищення частоти поєднаної патології органів травлення в дітей, що зумовлено порушенням основних регулюючих систем організму. За результатами нашого аналізу, захворювання органів гастродуоденальної ділянки найчастіше супроводжуються залученням у патологічний процес органів біліарної системи.

Серед 2013 дітей у 916 (45,5 %) була виявлена H.pylori-інфекція. Розподіл за статтю та віком дітей із хелікобактерною інфекцією відображено в табл. 2.

Серед численних чинників, що зумовлюють розвиток хронічних захворювань органів гастродуоденальної ділянки, одним із основних нині вважають хелікобактерну інфекцію [22]. Частота захворюваності на хелікобактерасоційовану патологію характеризується підйомом у 1,5 раза з початком навчання в школі (з 11,7 ± 1,1 % серед дітей віком 5–6 років до 25,51 ± 1,2 % серед дітей 7–8-річного віку). Подальше значне підвищення частоти виявлення H.pylori реєструється уже в підлітковому віці — до 48,3 ± 1,4 %. Також наші дослідження показали вірогідну різницю у співвідношенні хлопчиків і дівчаток щодо частоти виявлення у них H.pylori в усіх вікових підгрупах. Встановлено, що серед родичів 1-го і 2-го ступеня споріднення, частіше по материнській лінії, 759 (82,8 %) дітей із позитивним тестом на H.pylori захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки діагностували у 455 (59,9 %) осіб. За результатами анкетування 123 сімей обстежених дітей, інфікованих H.pylori матерів було 113 (91,9 ± 1,3 %), батьків — 87 (70,7 ± 2,3 %; р < 0,01). Отже, проведене дослідження продемонструвало досить виражений взаємозв’язок між H.pylori-асоційованим статусом батьків і дітей. Аналіз нозологічної структури патології ШКТ, асоційованої з інфекцією H.pylori в дітей, показав, що найчастіше траплявся хронічний гастрит та хронічний дуоденіт (рис. 1). Пептичні виразки дванадцятипалої кишки у 100 % випадків були асоційовані з наявністю бактерії H.pylori.

Ендоскопічна характеристика слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки також мала свої особливості залежно від віку. Так, у дітей віком 3–6 років ураження слизової оболонки шлунка стосувалися тільки антрального відділу. Поєднані ураження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої знаходили в 1/3 випадків, але найчастіше у дітей віком 12–14 років (42,6 ± 1,7 %). Ерозії переважно траплялися в дванадцятипалій кишці, частіше в дітей 15–18 років (44,8 ± 1,1 %), та практично не виявлялися в дітей віком 7–11 років. Ураження слизової оболонки тільки дванадцятипалої кишки характерним було для дітей підліткового віку. Відносно рідко траплялося ураження слизової оболонки стравоходу — у 1,9 ± 0,7 % пацієнтів.

Найчастішою ендоскопічної формою у дітей із серопозитивною реакцією був гіпертрофічний гастрит (рис. 2). Отже, існує прямий зв’язок між ендоскопічним нодулярним гастритом і H.pylori-інфекцією.

Пептична виразка виявлена у 8 дітей віком від 11 до 18 років, що локалізувалася у дванадцятипалій кишці (2 випадки — передня стінка цибулини, 3 — задня стінка цибулини, 1 — бокова стінка, 1 — «поцілункова» виразка).

Поєднана патологія ШКТ траплялася в усіх вікових групах (62,6 ± 1,8 %), найчастіше це була патологія жовчовивідних шляхів, переважно за функціональним типом. Однак траплялися й запальні ураження жовчного міхура, частіше в дітей віком 11–18 років (81 випадок), тоді як у дітей 6-річного віку не виявлено жодного випадку. Рідко зустрічалися захворювання тонкого і товстого кишечника (0,52 ± 0,2 %), переважно у вигляді поліпів, тріщин заднього проходу, функціональних уражень з переважанням запорів. Хронічний коліт зареєстрований у 37 дітей із H.pylori-інфекцією, переважно у підлітків (18 випадків).

Обговорення

Наші дослідження виявили поступове зростання поширеності захворювань травної системи в дітей, що узгоджується з іншими дослідженнями [23]. На нашу думку, підвищення частоти функціональної диспепсії серед дітей пов’язане з поліпшенням діагностики захворювань органів травлення відповідно до міжнародних рекомендацій (Римські критерії, 1999, 2006, 2015), а негативний тренд щодо частоти пептичної виразки може бути зумовлений збільшенням кількості штамів Н.pylori, резистентних до низки препаратів, які використовують згідно з Маастрихтським консенсусом, а також часто мають місце випадки рецидиву виразки дванадцятипалої кишки без реінфікування Н.pylori [24].

Виявлене нами переважання інфекції Н.pylori у дівчаток узгоджується з дослідженнями, які повідомляють про залежність між статтю і поширеністю H.pylori. Останні дослідження в Японії дали аналогічні результати. На думку авторів, ці відмінності можуть бути пов’язані із залежним від статі характером реакції епітелію та цитокінів слизової оболонки на H.pylori [25, 26]. Крім того, M. Court et al. [27] виявили залежність від статі при формуванні запальної й епітеліальної відповіді шлунка на H.felis при експериментах на піддослідних тваринах.

Визнання інфекційного чинника в етіології хронічної гастродуоденальної патології зумовило активне вивчення особливостей патогенезу та перебігу захворювань, асоційованих із H.pylori. Колонізація ШКТ Н.pylori не завжди призводить до розвитку патологічного процесу. Відповідь організму на Н.pylori залежить від стану імунітету людини, як вродженого, так і адаптивного, кількості рецепторів на поверхні шлунка, що сприяють адгезії мікроорганізму, вірулентності Н.pylori тощо. В основі хронічного H.pylorі-асоційованого гастродуоденіту лежить хронічна запальна реакція на вплив H.рylori. Інфекція характеризується хронічним хвилеподібним багаторічним перебігом із тенденцією до прогресування та поширенням процесу.

Висновки

Поширеність H.pylori серед дитячої популяції Чернівецької області становить 45,5 %. Інфекція H.pylori є захворюванням різних періодів дитинства з переважанням дівчаток і супроводжується ураженням слизової шлунка та дванадцятипалої кишки, частота збільшується з віком дітей, що зумовлюється зростанням ерозивно-виразкових уражень. У структурі гастроентерологічних захворювань дітей велика частка припадає на захворювання органів гастродуоденальної ділянки — хронічні гастрити, дуоденіти, анамнестичні та клініко-лабораторні характеристики яких дещо відрізняються від описаних у літературі.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та дотримання принципів конфіденційності, концепції інформованої згоди та урахування основних положень GCР ІCH і Гельсінської декларації з біомедичних досліджень.

Список литературы

UEG Week 2018 Oral Presentations. United European Gastroenterol J. 2018. 6(8). A1–A134. doi: 10.1177/2050640618792817.
27th International Congress of the European Association for Endoscopic Surgery (EAES) Sevilla, Spain, 12–15 June 2019. Surg Endosc. 2019. 33(2). 485-781. doi: 10.1007/s00464-019-07109-x.
Hunf R.H., Tytgat G.N.J. Helicobacter pylori. Basic mechanisms to clinical cure 2000. Kluwer academic publishers: Dordrecht, Boston, London, 2000. 3-255.
Chmiela M., Karwowska S., Gonciarz W. et al. Host pathogen interactions in Helicobacter pylori related gastric cancer. World J. Gastroenterol. 2017. 23(9). 1521-1540. doi: 10.3748/wjg.v23.i9.1521.
Харченко Н.В., Бабак О.Я. Гастроентерологія. К., 2007. 720 с.
Андерсен Л.П. Новые виды рода Нelicobacter pylori у человека. РЖГГК. 2003. 2. 81-84.
Baj J., Korona-Głowniak I., Forma A. et al. Mechanisms of the Epithelial-Mesenchymal Transition and Tumor Microenvironment in Helicobacter pylori-Induced Gastric Cancer. Cells. 2020. 9(4). 1055. doi: 10.3390/cells9041055.
Amieva M.R., El-Omar E.M. Helicobacter pylori. Взаимодействие хозяина и инфекции. Therapia. 2009. 1. 8-22.
UEG Week 2017 Poster Presentations United European Gastroenterol J. 2017. 5(5). A161–A836. doi: 10.1177/2050640617725676.
Park J.Y., Forman D., Waskito L.A. et al. Epidemiology of Helicobacter pylori and CagA-Positive Infections and Global Variations in Gastric Cancer. Toxins (Basel). 2018. 10(4). 163. doi: 10.3390/toxins10040163.
Gravina A.G., Zagari R.M., Musis C.D. et al. Helicobacter pylori and extragastric diseases: A review. World J. Gastroenterol. 2018. 7. 24(29). 3204-3221. doi: 10.3748/wjg.v24.i29.3204.
George S., Lucero Y., Torres J.P. et al. Gastric Damage and Cancer-Associated Biomarkers in Helicobacter pylori-Infected Children. Microbiol. 2020. 11. 90. doi: 10.3389/fmicb.2020.00090.
Fahim S.M., Das S., Gazi M.A. et al. Helicobacter pylori infection is associated with fecal biomarkers of environmental enteric dysfunction but not with the nutritional status of children living in Bangladesh. PLoS Negl. Trop. Dis. 2020. 14(4). e0008243. doi: 10.1371/journal.pntd.0008243.
Muhsen K., Athamna A., Bialik A. et al. Presence of Helicobacter pylori in a sibling is associated with a long-term increased risk of H.pylori infection in Israeli Arab children. Helicobacter. 2010 Apr. 15(2). 108-13. doi: 10.1111/j.1523-5378.2010.00746.
Weyermann M., Rothenbacher D., Brenner H. Acquisition of Helicobacter pylori infection in early childhood: independent contributions of infected mothers, fathers, and siblings. Am. J. Gastroenterol. 2009. 104 (1). 182-9. doi: 10.1038/ajg.2008.61.
Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain C. et al. Current European concepts in the management of Helicobacter pylori infection. The Maastricht 2-2000 Consensus Report Aliment. Pharmacol. Ther. 2002. 16(2). 167-80. doi: 10.1046/j.1365-2036.2002.01169.x.
Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain C. et al. The European Helicobacter Study Group (EHSG). Management of Helicobacter pylori infection — the Maastricht IV; Florence Consensus Report. Gut. 2012. 61. 646-664. doi: 10.1136/gutjnl-2012-302084.
Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain C. et al. Management of Helicobacter pylori infection — the Maastricht V/Florence Consensus Report. Gut. 2016. 0. 1-25. doi: 10.1136/gutjnl-2016-312288/.
Sugano K., Tack J., Kuipers E.J. et al. Kyoto global consensus report on Helicobacter pylori gastritis. Gut. 2015. 64(9). 1353-67. doi: 10.1136/gutjnl-2015-309252.
Koletzko S., Jones N., Goodman K. et al. Evidence-based guidelines from ESPGHAN and NASPGHAN for Helicobacter pylori infection in children. J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. 2011. 53. 230-43. doi: 10.1097/MPG.0b013e3182227e90.
Jones N., Koletzko S., Goodman K. et al. Joint ESPGHAN/ NASPGHAN Guidelines for the Management of Helicobacter pylori in Children and Adolescents (Update 2016). J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. 2017. 64(6). 991-1003. doi: 10.1097/MPG.0000000000001594.
Pohl D., Keller P.M., Bordier V., Wagner K. Review of current diagnostic methods and advances in Helicobacter pylori diagnostics in the era of next generation sequencing. World J. Gastroenterol. 2019. 28. 25(32). 4629-4660. doi: 10.3748/wjg.v25.i32.462.
Georgopoulos S.D., Michopoulos S., Rokkas T. et al. Hellenic consensus on Helicobacter pylori infection. Ann. Gastroenterol. 2020. 33(2). 105-124. doi: 10.20524/aog.2020.0446.
Антипкін Ю.Г., Волосовець О.П., Майданник В.Г. та ін. Стан здоров’я дитячого населення — майбутнє країни. Ч. 1. Здоровье ребенка. 2018. 13(1). 1-11. doi: 10.22141/2224-0551.13.1.2018.127059.
Шадрін О.Г., Ігнатко Л.В., Шебела В.І. Особливості періоду ремісії хронічних захворювань верхніх відділів травного каналу у дітей за наявності Helicobacter pylori інфекції. Перинатологія і педіатрія. 2007. 1. 55-58.
Shimatani T., Inoue M., Iwamoto K. et al. Prevalence of Helicobacter pylori infection, endoscopic gastric findings and dyspeptic symptoms among a young Japanese population born in the 1970s. J. Gastroenterol. Hepatol. 2005. 20(9). 1352-7. doi: 10.1111/j.1440-1746.2005.03866.x.
Kusters J.G., van Vliet A.H.M., Kuipers E.J. Pathogenesis of Helicobacter pylori Infection. Clin. Microbiol. Rev. 2006. 19(3). 449-490. doi: 10.1128/CMR.00054-05.
Court M., Robinson P.A., Dixon M.F., Jeremy A.H.T. The effect of gender on Helicobacter felis-mediated gastritis, epithelial cell proliferation, and apoptosis in the mouse model. The Journal of Pathology. 2003. 201(2). 303-11. doi: 10.1002/path.1422.