Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №2, 2021

Вернуться к номеру

Українська версія FRAX у менеджменті остеопорозу в чоловіків

Українська версія FRAX у менеджменті остеопорозу в чоловіків

Авторы: Поворознюк В.В.(1), Johansson H.(2, 3), Григор’єва Н.В.(1), Kanis J.A.(3, 4), Мусієнко А.С.(1), Lorentzon M.(3, 5), Harvey N.C.(6), McCloskey E.V.(4, 7), Liu E.(3)
(1) — ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Sahlgrenska Osteoporosis Centre, Institute of Medicine, University of Gothenburg, Sweden
(3) — Mary McKillop Institute for Health Research, Australian Catholic University, Melbourne, Australia
(4) — Centre for Metabolic Bone Diseases, University of Sheffield Medical School, Sheffield, UK
(5) — Sahlgrenska Osteoporosis Centre, Department of Internal Medicine and Clinical Nutrition, Institute of Medicine and Clinical Nutrition, Sahlgrenska Academy, University of Gothenburg, Sweden
(6) — MRC Lifecourse Epidemiology Unit, University of Southampton, Southampton, UK
(7) — MRC and Versus Arthritis Centre for Integrated Research in Musculoskeletal Ageing, Mellanby Centre for Musculoskeletal Research, University of Sheffield, Sheffield, UK

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. На сьогодні FRAX — загальновідомий і широко вживаний інструмент оцінки ризику основних остеопоротичних переломів. Українська версія алгоритму FRAX була презентована у 2016 році, а у 2019 році були опубліковані «межі втручання» щодо додаткового обстеження й лікування для жінок України, проте дані щодо можливостей її використання в чоловіків обмежені. Вищезазначене стало підґрунтям для проведення даного дослідження. Мета дослідження — оцінка можливостей використання раніше розроблених критеріїв української версії алгоритму FRAX в українських чоловіків. Матеріали та методи. Обстежено 653 амбулаторних чоловіків віком 40–88 років (середній вік (M ± SD) — 60,5 ± 11,8 року). Показники аналізували як у загальній групі, так і в окремих вікових підгрупах, зокрема, залежно від наявності низько­енергетичних переломів, які входять у розрахунок FRAX, і порівнювали з відповідними показниками українських жінок. Результати. Найбільш частим (26,6 %) фактором ризику остеопоротичних переломів в українських чоловіків був низькотравматичний перелом в анамнезі (відповідний показник у жінок становив 51,3 %), і саме його наявність була підставою для ініціації антиостеопоротичного лікування. Лише 6,7 % чоловіків без переломів в анамнезі після розрахунку ризику основних остеопоротичних переломів за FRAX потребували обстеження за допомогою двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА) для переоцінки ризику остеопоротичних переломів, і жоден не мав високих показників ризику переломів. 73 % обстежених чоловіків без переломів не мали жодного фактора ризику, включеного в алгоритм FRAX. Висновки. Дане дослідження продемонструвало більш високу потребу як в антиостеопоротичному лікуванні без виконання ДРА, так і в додатковому денситометричному обстеженні для додаткової оцінки ризику остеопоротичних переломів у жінок України порівняно з чоловіками, необхідність приділяти особливу увагу наявності малотравматичних переломів в анамнезі в оцінці ризику остеопопорозу і його ускладнень у чоловіків і необхідність урахування інших факторів ризику остеопорозу, не включених у даний алгоритм FRAX.

Background. At present, FRAX is a well-known and widely-used risk assessment tool for major osteoporotic fractures. The Ukrainian version of the FRAX algorithm was presented in 2016; with the “intervention threshold” for additional DXA exa­mination and antiosteoporotic treatment of the Ukrainian women published in 2019. However, the data on its possible uses in men are limited. The purpose of the study was to evaluate the possibilities of using the previously developed criteria of the Ukrainian FRAX algorithm in Ukrainian men. Materials and methods. We exa­mined 653 outpatients aged 40–88 years (mean age (M ± SD) — 60.5 ± 11.8 years). We analyzed the results both in the general group and in the age subgroups; in particular, with an account of low-trauma fractures, included in the FRAX calculation, and compared them with the corresponding indices of the Ukrainian wo­men. Results. The most frequent (26.6 %) risk factor for osteoporo­tic fractures in the group of Ukrainian men was a history of low-trauma fracture (the corresponding index in women was 51.3 %), its presence being the reason for antiosteoporotic treatment initia­ting. Following upon the risk of major osteoporotic fractures calculated by FRAX, only 6.7 % of men without previous fractures were found to require additional DXA examination in order to re-evaluate the osteoporotic fracture risk, and none had a high fracture risk. 73 % of men without fractures did not have any risk factor inclu­ded in the FRAX algorithm. Conclusions. This study showed a grea­ter need for both antiosteoporotic treatment without DXA assessment and additional densitometric examination for the osteoporotic fracture risk assessment for the Ukrainian women rather than men, along with a special attention to the presence of previous fractures in men, and consideration of other risk factors for osteoporosis, even those not included in this FRAX algorithm.


Ключевые слова

FRAX; ризик остеопоротичних переломів; остеопороз; чоловіки

FRAX; risk of osteoporotic fractures; osteoporosis; men

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2224-1507.11.2.2021.236563

Вступ

Остеопороз і його ускладнення (низькотравматичні переломи) залишаються важливою медико-соціальною проблемою у світі, призводять до зниження середньої тривалості життя, обмеження самообслуговування хворих і зниження якості їхнього життя [1–3]. Згідно із сучасними даними, у світі кожні 3 секунди трапляється низькотравматичний перелом, і загалом щорічно виникає понад 9 млн переломів, пов’язаних з остеопорозом. Остеопороз частіше уражає жінок, і це пов’язано зі статевими особливостями будови й росту кісток, темпами втрати кісткової тканини в старшому віці. Так, остеопоротичний перелом трапляється приблизно в кожної третьої жінки віком старше 50 років і в кожного п’ятого чоловіка протягом їх подальшого життя [1], проте рівень смертності в чоловіків протягом першого року після перелому стегнової кістки вірогідно вищий (на 51 %) порівняно з відповідним показником у жінок і становить 37,5 % [2]. У нещодавно проведеному дослідженні в Європі [3] було продемонстровано, що лише 63 % чоловіків, які потребують антиостеопоротичного лікування, отримують його, хоча з 2010 року відмічено збільшення цих показників приблизно на 17 %, тому питання своєчасної діагностики й лікування остеопоротичних переломів є особливо актуальними.
Проблема остеопорозу в чоловічого населення України є особливою з огляду на те, що, за даними Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу, 28,4 % чоловіків віком 50 років і старше мають низькі показники мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) за даними двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА), а 6,7 % — остеопороз. Проведені нами розрахунки, зважаючи на дані Державної служби статистики України на 01.01.2020 [4], свідчать про те, що в Україні понад 123 тис. чоловіків віком 50 років і старше мають остеопороз і майже 560 тис. — остеопенію.
На сьогодні, згідно з рекомендаціями міжнародних товариств [5–9], показник МЩКТ є ключовим критерієм у діагностиці остеопорозу, який використовується для підтвердження діагнозу. Його зниження на 2,5 SD у постменопаузальних жінок і чоловіків віком 50 років і старше є підставою для підтвердження діагнозу остеопорозу. Проте проведені останніми роками дослідження демонструють, що цей показник є важливим, проте не єдиним критерієм в оцінці ризику переломів, останній може бути пов’язаний із численними так званими клінічними факторами ризику, до яких відносять вік, стать, низку супутніх захворювань і прийом певних лікарських засобів. Найбільш поширеним у світі й валідизованим опитувальником щодо ризику остеопоротичних переломів є FRAX (Fracture Risk Assessment Tool), який автоматично обчислює 10-річну ймовірність основних остеопоротичних переломів (переломи стегнової і плечової кісток, кісток передпліччя й клінічно значущі переломи тіл хребців) й окремо переломів стегнової кістки в чоловіків і жінок віком 40 років і старше з огляду на 11 клінічних факторів ризику з урахуванням МЩКТ шийки стегнової кістки і без нього [10]. На сьогодні алгоритм FRAX включений у численні національні й міжнародні керівництва щодо лікування остеопорозу і його ускладнень [11] і значно розширює можливості для своєчасного й ефективного лікування остеопорозу і його ускладнень.
FRAX використовується в практиці з 2008 року й на сьогодні доступний онлайн (https://www.sheffield.ac.uk/FRAX/tool.aspx?lang = uk) 35 мовами для 65 країн із 71 моделлю [10]. Останній систематичний аналіз [11] меж діагностичних і лікувальних втручань щодо остеопорозу і його ускладнень для різних популяцій виявив різні підходи залежно від країни, моделі надання медичної допомоги й повернення коштів за лікування. Українська версія опитувальника FRAX була презентована у 2016 році [12], а в 2019 році були оприлюднені «межі втручання» щодо додаткового обстеження й лікування жінок [13], проте даних щодо їх використання в чоловіків немає. Вищезазначене стало підґрунтям для проведення даного дослідження.
Мета дослідження — оцінка можливостей використання раніше розроблених критеріїв втручання для української версії алгоритму FRAX в українських чоловіків.

Матеріали та методи

Для досягнення поставленої мети нами в одномоментному дослідженні на базі ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» обстежено 653 амбулаторних чоловіків віком 40–88 років (середній вік (M ± SD) 60,5 ± 11,8 року). Показники аналізували як у загальній групі, так і в окремих вікових підгрупах, зокрема, залежно від наявності низькоенергетичних переломів, які входять у розрахунок FRAX.
Дослідження було затверджене комітетом з питань етики ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (протокол № 5 від 17.05.2017) і проводилось із вересня 2017 року по грудень 2020 року. Усі чоловіки дали добровільну інформовану письмову згоду на участь у дослідженні.
Оцінку 10-річної імовірності основних остеопоротичних переломів (MOF) і переломів стегнової кістки (HF) проводили онлайн на сайті розробника (https://www.sheffield.ac.uk/FRAX) згідно з його рекомендаціями з використанням української версії опитувальника (version 4.1). Розрахунок проводили з використанням показника МЩКТ шийки стегнової кістки і без нього.
Вимірювання показників МЩКТ проводили за допомогою ДРА на двох приладах (PRODIGY, GEHC Lunar, Madison, WI, США, та DISCOVERY Wi, Hologic, Inc., США), показники Т і Z автоматично розраховувались програмним забезпеченням денситометрів. Зріст і масу тіла вимірювали за допомогою рутинних методів.
Статистичний аналіз проводили з використанням програми Statistica 10.0. Перевіряли отримані результати згідно із законом нормального розподілу за допомогою критерію Shapiro-Wilk. Залежно від характеру розподілу отриманих даних результати подавали у вигляді середнього (М) і його стандартного відхилення (SD) чи медіани (Ме) і нижнього й верхнього квартилів (25Q–75Q). Кількісні дані подані у вигляді показника n, також проводили оцінку частоти ознаки у вибірці (%).
Для розробки критеріїв втручання застосовували методологію National Osteoporosis Guideline Group (NOGG), яка використовувалась у Великій Британії [14], а в подальшому і в інших країнах [11, 20, 21].
Методологія розробки критеріїв алгоритму FRAX і критеріїв втручання для її української версії
Критерієм, прийнятим у більшості національних і міжнародних керівництв [6–9, 11] щодо лікування остеопорозу як у постменопаузальних жінок, так і в чоловіків віком 50 років і старше, є наявність низькотравматичного перелому в анамнезі. За оцінкою ВООЗ, низькотравматичним переломом (Fragility fracture) є перелом, що виникає при дії сили, еквівалентної падінню з висоти власного зросту чи нижче. Найбільш частою локалізацією даного виду переломів, пов’язаного з низькою МЩКТ, є переломи стегнової і плечової кісток, кісток передпліччя й клінічно значущі переломи тіл хребців, які відносять до MOF. Оскільки попередній низькотравматичний перелом вважали критерієм для ініціації антиостеопоротичного лікування, критерієм втручання для чоловіків без перелому в анамнезі був показник вік-залежного 10-річного ризику MOF, обчислений за допомогою української моделі FRAX, еквівалентний показнику чоловіків з попереднім низькотравматичним переломом. Розрахунок проводили для усіх вікових груп при індексі маси тіла 25 кг/м2.
Критерії для ініціації діагностичних процедур чи антиостеопоротичного лікування відповідали тим, які використовують у різних національних і міжнародних керівництвах для жінок [11, 14] і які розроблені для України [13] (табл. 1):
1) 10-річна ймовірність MOF, нижче від якої не слід розглядати ні лікування, ні обстеження пацієнта на ДРА («нижня межа ймовірності»);
2) 10-річна ймовірність MOF, вище від якої може бути рекомендоване лікування незалежно від показників МЩКТ («верхня межа ймовірності»).
Нижня межа ймовірності встановлювалась відповідно до вік-залежного 10-річного ризику MOF, еквівалентного такому в осіб без клінічних факторів ризику, для виключення необхідності проводити вимірювання МЩКТ у чоловіків без клінічних факторів ризику. Верхня межа ймовірності визначалась так, як і в рекомендаціях NOGG [14], і була в 1,2 раза вищою, ніж «критерій втручання».
Чоловіків з низькотравматичним переломом в анамнезі розцінювали як кандидатів на антиостеопоротичне лікування без необхідності додаткової оцінки показників МЩКТ. Для осіб без низькотравматичного перелому в анамнезі рекомендації базували на оцінці 10-річної ймовірності MOF, що відповідала показникам у певній віковій підгрупі.
При визначенні показників 10-річної імовірності MOF, нижчих за нижню межу ймовірності, додаткове обстеження чи антиостеопоротичне лікування не рекомендували. При перевищенні показників 10-річної імовірності MOF вище від верхньої межі ймовірності чоловікам рекомендували розпочинати антиостеопоротичне лікування без додаткового проведення ДРА. Особи з 10-річною імовірністю MOF у межах між верхньою і нижньою межами ймовірності вважались тими, кого слід скеровувати на ДРА для вимірювання показників МЩКТ і в кого в подальшому необхідно переоцінювати ризик переломів. За наявності даних ДРА проводилась переоцінка 10-річної імовірності MOF з включенням показників МЩКТ шийки стегнової кістки. Особи вважалися придатними до лікування, коли 10-річна ймовірність MOF була вищою за «межу втручання». Показники FRAX, отримані в чоловіків, порівнювали з даними жінок (3179 жінок, вік 40–90 років) [13].

Результати

Серед обстежених чоловіків 48,5 % мали переломи в анамнезі, 54,9 % з яких були низькотравматичними, а основні остеопоротичні переломи становили 49,5 % у структурі усіх зареєстрованих переломів. У загальній групі обстежених вони становили 26,6 % (табл. 2). Віковий розподіл обстеженої вибірки продемонстрував, що особи віком 40–49 років становили 21,9 % від усіх обстежених (n = 143), 50–59 років — 25,0 % (n = 163), 60–69 років — 27,6 % (n = 180), 70–79 років — 19,8 % (n = 129) і 80–89 — 5,8 % (n = 38). Клінічна характеристика обстежених чоловіків подана в табл. 2.
Аналіз показників FRAX-MOF без урахування показників ДРА у загальній вибірці продемонстрував непараметричний розподіл параметра зі значним зміщенням у бік низьких показників. 10-річний ризик MOF і HF у загальній групі чоловіків без урахування показника МЩКТ становив 2,3 і 0,5 % і був вищим при включенні показника МЩКТ у розрахунок FRAX як в осіб без переломів, так і в чоловіків із низькотравматичними переломами в анамнезі (табл. 3).
У всіх вікових групах, крім осіб віком 80–89 років, показники FRAX-MOF з урахуванням показника МЩКТ були вищими порівняно з відповідним показником, розрахованим без його урахування (рис. 1), як в осіб з переломами в анамнезі, так і без них.
Серед обстежених чоловіків у 174 осіб (26,6 %) встановлено остеопоротичний перелом в анамнезі, і це було підставою для призначення їм антиостеопоротичної терапії без додаткового обстеження. Серед решти 479 чоловіків без перелому в анамнезі 447 (68,5 % від усієї когорти, 93,3 % осіб без переломів в анамнезі) мали низький ризик MOF і не потребували ні лікування, ні подальшого дообстеження. Помірний ризик переломів виявлено у 32 осіб (6,7 % серед осіб без переломів, 4,9 % усієї когорти), у яких FRAX був перерахований із включенням МЩКТ шийки стегнової кістки. Після проведеного обрахунку 23 з них були віднесені до категорії низького ризику (3,5 %), а решта 9 — до групи високого ризику (1,4 % усієї когорти).
Аналіз показників залежно від потреби в дообстеженні за допомогою ДРА чи лікуванні залежно від віку встановив, що в усіх вікових групах переважна більшість чоловіків не потребувала додаткового визначення показника МЩКТ для прийняття рішення щодо подальшої тактики ведення. Кількість осіб, які потребували дообстеження, з віком зменшувалась і становила 21,2 % у віці 40–44 роки і 2,9 і 4,2 % у віці 75–79 і 80–84 роки відповідно (табл. 4).
Порівняння чоловічої і жіночої популяції за ризиком MOF згідно з критеріями втручання продемонструвало, що загалом серед обстежених чоловіків лише 28 % потребували антиостеопоротичного лікування, тоді як відповідна частка в жінок становила 57 % (при цьому 26,6 % чоловіків і 51,3 % жінок мали остеопоротичний перелом в анамнезі).
При оцінці FRAX-MOF без урахування показників ДРА лише незначна частка жінок (0,7 % усієї обстеженої когорти) мала високий ризик переломів і потребувала антиостеопоротичного лікування, тоді як серед чоловіків жоден не мав високих показників FRAX-MOF.
Третина (29,7 %) жінок і переважна більшість чоловіків (68,5 %) не потребували подальшого обстеження у зв’язку з низькими показниками ризику переломів.
18,3 % жінок і лише 4,9 % чоловіків потребували обстеження за допомогою ДРА для переоцінки ризику остеопоротичних переломів. Після проведеної переоцінки ризику переломів з урахуванням показників МЩКТ 12,9 % жінок мали низький ризик переломів і не потребували ні лікування, ні дообстеження, а 5,4 % жінок потребували антиостеопоротичного лікування. Відповідні показники в чоловіків були значно нижчими й становили 3,5 і 1,4 %.
Отже, проведений аналіз засвідчив, що жінки порівняно з чоловіками мають більшу потребу як у проведенні антиостеопоротичного лікування без виконання ДРА, так і в додатковому денситометричному обстеженні для додаткової оцінки ризику остеопоротичних переломів.
Переоцінка показників ризику із застосуванням критерію втручання в 431 чоловіка, у якого показники 10-річного ризику MOF були від нижньої до верхньої межі ймовірності (потребували дообстеження на ДРА), після вимірювання показників МЩКТ продемонструвала, що 85,4 % (n = 368) не потребували антиостеопоротичного лікування, тоді як 63 особи (14,6 % від осіб даної категорії) потребували проведення терапії остеопорозу. Оцінка вікових особливостей потреби в антиостеопоротичному лікуванні після визначення показників МЩКТ виявила, що в осіб віком 45–49 років цей показник становив 6,7 %, тоді як в осіб 70–74 років він становив 22,4 %. Крім того, нами отримано зменшення цього показника в осіб віком 80 років і старше (23,8 % у віковій групі 80–84 роки і жодного чоловіка у віковій групі 85–89 років).

Обговорення

Остеопороз і його ускладнення є важливою медико-соціальною проблемою як в Україні, так і у світі [1–3]. Як свідчать дослідження, проведені нещодавно в 5 країнах Європейського Союзу та Швеції, кількість переломів збільшиться з 2,7 млн у 2017 р. до 3,3 млн у 2030 р. (на 23 %), а щорічні витрати, пов’язані з переломами (37,5 млрд євро в 2017 році), зростуть на 27 % [3].
На сьогодні для підтвердження діагнозу остеопорозу й оцінки ризику низькотравматичних переломів найчастіше використовують два інструменти — ДРА і FRAX. У постменопаузальних жінок і чоловіків віком 50 років і старше для підтвердження захворювання використовується той самий критерій МЩКТ (T ≤ –2,5 SD) [5–7], а показанням до його вимірювання в чоловіків є вік 70 років і старше та наявність факторів, що сприяють втраті кісткової тканини (низький індекс маси тіла, переломи в анамнезі, прийом ліків з негативним впливом на кісткову тканину або наявність супутніх захворювань з негативним впливом на стан кісткової тканини) у чоловіків віком 50–69 років. На відміну від показників ДРА, які використовують для підтвердження діагнозу остеопорозу (Т ≤ –2,5 SD) і є сталими для чоловіків віком 50 років і старше, ризик MOF у чоловіків збільшується з віком, хоч і менш виражено, ніж у жінок.
Аналіз інформативності FRAX в оцінці ризику MOF у чоловіків доводить [15–17] його добру прогностичну значущість, хоча ця інформативність може залежати, зокрема, від меж втручання, які використовуються [17–19]. На сьогодні існує три моделі критеріїв втручання, одна з який використовує сталі показники для осіб різного віку й статі, друга — вік-залежний підхід, а третя модель є гібридною (з використанням комбінації вищезазначених моделей з різною послідовністю). Перший підхід характерний для країн Америки, тоді як у Європі використовують усі три моделі. На сьогодні продовжують вивчати інформативність як окремих інструментів ризику остеопоротичних переломів, так і їх комбінації, хоча існуючі дані свідчать про їх різні дискримінаційні властивості як в окремих вікових групах, окремих популяціях, так і при певній супутній патології [16].
У 10-річному проспективному мультицентровому дослідженні, проведеному A. Marques і співавт. [17], оцінено інформативність FRAX з показниками МЩКТ і без них у прогнозуванні ризику MOF у 2626 осіб віком 40 років (мінімальний термін спостереження 8,5 року). Прогностична значущість FRAX без урахування показників МЩКТ, оцінена за допомогою ROC-аналізу, перевищувала відповідний показник лише для МЩКТ (як для MOF (AUC = 0,76; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,72–0,79), так і для HF (AUC = 0,78; 95 % ДІ: 0,69–0,86)), а вірогідного покращання інформативності FRAX при комбінації з показниками ДРА авторами не отримано (для MOF — AUC = 0,78; 95 % ДІ: 0,74–0,82; р = 0,25, для HF — AUC = 0,79; 95% ДІ: 0,69–0,89; р = 0,72). Площі під кривими AUC були більшими в чоловіків порівняно з відповідними в жінок, і якщо в останніх FRAX як з урахуванням показників МЩКТ, так і без нього недооцінював кількість MOF і завищував кількість HF, то в чоловіків кількість переломів була в межах 95% ДІ від їх прогнозованої кількості (як з урахуванням МЩКТ, так і без нього).
Інше мультицентрове проспективне когортне дослідження [18], яке оцінювало інформативність різних підходів визначення ризику переломів у чоловіків (анкета самооцінки остеопорозу (OST, Osteoporosis Self-Assessment Tool) і FRAX без урахування показників МЩКТ) до призначення ДРА з метою скринінгу захворювання, залучило до участі 4043 осіб віком 70 років і старше. Для ініціації лікування автори керувались рекомендаціями Національного фонду остеопорозу (NOF, National Osteoporosis Foundation, 2014), як межові значення для початку терапії на основі FRAX були прийняті сталі значення (9,3 %) за рекомендаціями USPSTF (US Preventive Services Task Force, 2011). Серед обстежених 5,3 % осіб мали показник T ≤ –2,5 SD на рівні стегнової кістки або її шийки чи поперекового відділу хребта, а 29,2 % потребували антиостеопоротичного лікування згідно з рекомендаціями NOF. Порівняльний ROC-аналіз різних опитувальників виявив, що OST мав кращі дискримінаційні властивості (AUC = 0,68) порівняно з FRAX (AUC = 0,62; p = 0,004) для встановлення остеопорозу, підтвердженого даними ДРА. Показники чутливості й специфічності в підтвердженні діагнозу остеопорозу для OST при використанні критерію «< 2» становили 0,83 і 0,36 відповідно, для FRAX MOF — 0,59 і 0,59 при використанні критерію «9,3 %», рекомендованого USPSTF. Проте відповідність показників FRAX і ДРА не завжди може забезпечити збільшення інформативності щодо скринінгу остеопорозу [16], а використання сталих показників як критеріїв втручання засвідчило їх меншу інформативність, тому такий підхід не рекомендований у європейських і численних національних рекомендаціях [6, 11, 13, 20, 21].
Оцінка факторів ризику MOF у українських чоловіків продемонструвала, що остеопоротичний перелом в анамнезі був найбільш частим фактором ризику (26,6 %), інші фактори ризику зустрічались набагато рідше (переломи стегнової кістки в батьків — 6,4 %; куріння — 16,2 %; надмірний прийом алкоголю — 1,2 %; вторинний остеопороз — 3,7 %; ревматоїдний артрит — 3,1 %; прийом глюкокортикоїдів — 4,9 %).
Порівняння чоловічої і жіночої популяції України за ризиком основних остеопоротичних переломів згідно з критеріями втручання продемонструвало, що загалом серед обстежених менше від третини (26,6 %) чоловіків і половина (51,3 %) жінок мали остеопоротичний перелом в анамнезі й потребували антиостеопоротичного лікування без додаткового обстеження. Оцінка показників FRAX-MOF у решти осіб (без переломів в анамнезі) виявляла, що лише незначна частка жінок (1,5 % серед осіб без переломів, 0,7 % усієї обстеженої когорти) мала високий ризик переломів і потребувала антиостеопоротичного лікування, тоді як серед чоловіків жоден не мав високих показників FRAX-MOF.
Більше ніж половина (60,9 %) жінок і більшість (93,3 %) чоловіків без переломів в анамнезі не потребували подальшого обстеження у зв’язку з низькими показниками ризику переломів. Більше ніж третина (37,6 %) жінок і лише 6,7 % чоловіків без переломів потребували обстеження за допомогою ДРА для переоцінки ризику остеопоротичних переломів.
Проведений аналіз засвідчив, що серед чоловіків без переломів лише в менше ніж третини (27 %) виявляються фактори ризику остеопорозу, включені в алгоритм FRAX, що визначає низький рівень їх ризику. Вищезазначене свідчить, що скерування на оцінку ризику переломів слід рекомендувати насамперед чоловікам із принаймні одним клінічним фактором ризику. Альтернативою є переоцінка меж втручання для чоловіків української популяції, що можлива лише після вивчення економічної обґрунтованості даного підходу.
Наше дослідження підтвердило більш високу потребу як в антиостеопоротичному лікуванні без виконання ДРА, так і в додатковому денситометричному обстеженні для додаткової оцінки ризику остеопоротичних переломів, у жінок порівняно з чоловіками української популяції, що узгоджується з даними інших дослідників, і необхідність приділяти особливу увагу оцінці ризику остеопопорозу і його ускладнень у чоловіків з малотравматичними переломами в анамнезі. Розробка національних настанов щодо діагностики й лікування остеопорозу в чоловіків разом із валідацією FRAX, заснованою на економічній ефективності, допомогла б забезпечити ефективні заходи щодо профілактики й лікування остеопорозу в Україні.
Обмеженнями даного дослідження є його проведення в одному дослідницькому центрі України, що може бути не повною мірою репрезентативним для всіх українських чоловіків. Крім того, деякі важливі фактори ризику переломів, що часто зустрічаються в чоловіків, не враховані в алгоритмі FRAX (хронічні обструктивні захворювання легень, захворювання печінки, андроген-депривація, серонегативні спондилоартрити, попереднє паління, високий ризик падінь тощо), хоча вони можуть мати істотний вплив на темпи втрати кісткової тканини й ризик переломів. Їх обов’язкове урахування дозволить підвищити інформативність оцінки ризику остеопоротичних переломів і повинно бути рекомендованим у клінічній практиці.

Висновки

Оцінка факторів ризику основних остеопоротичних переломів в українських чоловіків продемонструвала, що низькотравматичний перелом в анамнезі був найбільш частим (26,6 %) фактором ризику остеопорозу (відповідний показник у жінок становив 51,3 %), і саме його наявність була підставою для ініціації антиостеопоротичного лікування. Лише 6,7 % чоловіків без переломів в анамнезі після розрахунку ризику MOF за FRAX потребували обстеження за допомогою ДРА для переоцінки ризику остеопоротичних переломів, і жоден не мав високих показників ризику MOF. 73 % чоловіків без переломів не мали жодного фактору ризику, включеного в алгоритм FRAX, що свідчить про те, що оцінку ризику переломів слід рекомендувати насамперед чоловікам із принаймні одним клінічним фактором ризику й враховувати інші фактори ризику остеопорозу, не включені в даний алгоритм.
Дане дослідження продемонструвало більш високу потребу як в антиостеопоротичному лікуванні без виконання ДРА, так і в додатковому денситометричному обстеженні для додаткової оцінки ризику остеопоротичних переломів у жінок України порівняно з чоловіками й необхідність приділяти особливу увагу оцінці ризику остеопопорозу і його ускладнень у чоловіків з малотравматичними переломами в анамнезі.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і будь-якої фінансової зацікавленості під час написання статті.
 
Отримано/Received 10.05.2021
Рецензовано/Revised 21.05.2021
Прийнято до друку/Accepted 31.05.2021

Список литературы

  1. Johnell O., Kanis J.A. An estimate of the worldwide prevalence and disability associated with osteoporotic fractures. Osteoporos Int. 2006. 17. 1726-1733. doi: 10.1007/s00198-006-0172-4.
  2. Bentler S.E., Liu L., Obrizan M. et al. The Aftermath of Hip Fracture: Discharge Placement. Functional Status Change. and Mortality. American Journal of Epidemiology. 2009 170(10). 1290-1299. doi: 10.1093/aje/kwp266.
  3. Borgström F., Karlsson L., Ortsäter G. et al. for the International Osteoporosis Foundation Fragility fractures in Europe: burden, management and opportunities. Archives of Osteoporosis. 2020. 15(1). 59 doi: 10.1007/s11657-020-0706-y.
  4. Державна служба статистики України. Портал «Населення України». Тематичний розділ «Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом місцевості». http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/statfile_c.asp.
  5. ISCD Official Positions — Adult. 2019. https://www.iscd.org/official-positions/2019-iscd-official-positions-adult.
  6. Kanis J.A., Bianchi G., Bilezikian J.P. et al. Towards a diagnostic and therapeutic consensus in male osteoporosis. Osteoporosis International. 2011. 22(11). 2789-2798. doi: 10.1007/s00198-011-1632-z.
  7. Watts N.B., Adler R.A., Bilezikian J.P. et al. Osteoporosis in Men: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. 2012. 97(6). 1802-1822. doi: 10.1210/jc.2011-3045.
  8. Cosman F., deBeur S.J., LeBoff M.S. et al. Clinician’s guide to prevention and treatment of osteoporosis. Osteoporos Int. 2014. 25(10). 2359-2381. doi: 10.1007/s00198-014-2794-2.
  9. Almohaya M., Alobedollah A., Kendler D.L. Management of Male Osteoporosis: an Update. Current Treatment Options in Rheumatology. 2018. 4. 355-366. doi: 10.1007/s40674-018-0107-1.
  10. Kanis J.A., Johansson H., Harvey N.C. et al. A brief history of FRAX. Archives of Osteoporosis. 2018. 13(1). 118. doi: 10.1007/s11657-018-0510-0.
  11. Kanis J.A., Harvey N.C., Cooper C. et al. A systematic review of intervention thresholds based on FRAX: A report prepared for the National Osteoporosis Guideline Group and the International Osteoporosis Foundation. Arch. Osteoporos. 2016. 11(1). 25. doi: 10.1007/s11657-016-0278-z.
  12. Povoroznyuk V.V., Grygorieva N.V., Kanis J.A. et al. Epidemiology of hip fracture and the development of FRAX in Ukraine. Archives of osteoporosis. 2017. 12(1). 53. doi: 10.1007/s11657-017-0343-2.
  13. Povoroznyuk V., Grygorieva N., Johansson H. et al. FRAX-Based Intervention Thresholds for Osteoporosis Treatment in Ukraine. Journal of Osteoporosis. 2021. Article ID 2043479. https://doi.org/10.1155/2021/2043479.
  14. Compston J., Cooper A., Cooper C. et al. UK clinical guideline for the prevention and treatment of osteoporosis. Arch. Osteoporos. 2017. 12(1). 43. doi: 10.1007/s11657-017-0324-5.
  15. Harvey N.C., McCloskey E., Kanis J.A. Use of FRAX(®) in men. Joint Bone Spine. 2016. 83(5). 477-478. doi: 10.1016/j.jbspin.2016.03.007.
  16. Adler R.A., Hastings F.W., Petkov V.I. Treatment thresholds for osteoporosis in men on androgen deprivation therapy: T-score versus FRAX™. Osteoporosis International. 2009. 21(4). 647-653. doi: 10.1007/s00198-009-0984-0.
  17. Marques A., Lucas R., Simões E. et al. Do we need bone mineral density to estimate osteoporotic fracture risk? A 10-year prospective multicentre validation study. RMD Open. 2017. 3(2). e000509. doi: 10.1136/rmdopen-2017-000509.
  18. Diem S.J., Peters K.W., Gourlay M.L. et al. Screening for Osteoporosis in Older Men: Operating Characteristics of Proposed Strategies for Selecting Men for BMD Testing. Journal of General Internal Medicine. 2017. 32(11). 1235-1241. doi: 10.1007/s11606-017-4153-4.
  19. Jain S., Bilori B., Gupta A. et al. Are Men at High Risk for Osteoporosis Underscreened? A Quality Improvement Project. The Permanente Journal. 2016. 20(1). 60-64. doi: 10.7812/tpp/14-190.
  20. Tuzun S., Eskiyurt N., Akarirmak U. et al. The impact of a FRAX-based intervention threshold in Turkey: the FRAX-TURK study. Arch. Osteoporos. 2012. 7. 229-235. doi: 10.1007/s11657-012-0101-4.
  21. Clark P., Denova-Gutiérrez E., Zerbini C. et al. FRAX-based intervention and assessment thresholds in seven Latin American countries. Osteoporos Int. 2018. 29(3). 707-715. doi: 10.1007/s00198-017-4341-4.

Вернуться к номеру