Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" №11 (765), 2021

Back to issue

Роль кальцію і вітаміну D у формуванні здоров’я опорно-рухового апарату й зубів у дітей

Authors: Тетяна Чистик 

Sections: Medical forums

print version

Важливою складовою гармонійного фізичного розвитку дитини є стан її кісткової тканини. Накопичена в дитячому віці пікова кісткова маса служить запорукою міцності й стійкості кісток скелета в наступні роки життя. Недостатнє забезпечення кальцієм і вітаміном D у дитячому віці порушує нормальний розвиток скелета, істотно збільшуючи ризик і тяжкість подальшого розвитку остеопорозу. Крім того, дефіцит кальцію і вітаміну D призводить до порушення мінералізації зубів, що загрожує розвитком карієсу й пародонтиту. У дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів останніми роками відзначено зниження споживання кальцію і нестачу вітаміну D у всіх вікових групах. Для вирішення цієї проблеми як з метою профілактики, так і для лікування захворювань опорно-рухового апарату і зубів у дітей рекомендується застосування комбінованих препаратів кальцію і вітаміну D.
22 вересня 2021 року відбулася фахова школа з онлайн-трансляцією «UkrainePediatricGlobal-2021. Session 5», у рамках якої розглядалися актуальні питання діагностики й лікування захворювань дитячого віку, у тому числі роль кальцію і вітаміну D у профілактиці й лікуванні захворювань опорно-рухового апарату й зубів у дітей.
З доповіддю «Роль кальцію і вітаміну D у профілактиці порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей» виступила провідний науковий співробітник Інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук України, кандидат медичних наук Тамара Анатоліївна Кінча-Поліщук.
Питання застосування кальцію і вітаміну D у лікуванні й профілактиці порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей зараз є дуже нагальним. Відомо, що «старечий остеопороз — це педіатричне захворювання» (Дент Ч.Є., 1973). Тому запобігання остеопорозу можливе лише при початку профілактичних заходів з раннього дитинства, адже витоки остеопорозу лежать у дитячому й підлітковому віці.
У цьому віці інтенсивний ріст скелета поєднується з постійним позитивним балансом кісткової тканини. У цей період процеси ремоделювання особливо інтенсивні: у перші місяці й роки життя на фоні швидкого росту кісткового скелета відбувається багатократна перебудова структури кісткової тканини — від грубоволокнистої будови до формування пластинчастої кістки з вторинними гаверсовими структурами, а вміст кальцію в кістках у 1-й рік життя зростає в 4 рази.
Для дитячої кісткової тканини властиво те, що процеси ремоделювання поєднуються з лінійним ростом кістки — утворенням нових одиниць. Процеси ремоделювання прискорені, особливо в критичні періоди росту, а кістковий баланс мусить бути позитивним, що забезпечує збільшення розмірів скелета. Так, у пубертатному періоді щільність кісткової тканини зростає на 40–45 %. Порушення рівноваги в процесах перебудови кісткової тканини зі зменшенням кісткової маси на одиницю об’єму призводить до остеопорозу.
Доведено, що основними чинниками досягнення оптимального піку кісткової маси в дитячому й підлітковому віці є рівень споживання кальцію і вітаміну D з їжею, фізична активність і генетичні особливості. Пікова кісткова маса генетично детермінована. В основі схильності до остеопоротичних змін лежить генетично зумовлене порушення регуляторних механізмів ремоделювання кісткової тканини на рівні рецепторного апарату й сигнальних молекул клітин.
Приріст кісткової маси відбувається до пубертатного віку, у зрілому періоді спостерігається плато, а з 50 років кісткова маса втрачається. Розвиток остеопенії під час поштовху росту найчастіше відбувається в умовах дисоціації між темпами росту кісток і недостатнім забезпеченням організму кальцієм (Квашніна Л.В., 2013). Тому необхідно призначати препарати кальцію і вітаміну D. Кальцій нормалізує роботу нервової системи, діяльність серця і судин, обмін речовин, регулює м’язові скорочення, бере участь у згортанні крові, має протизапальну дію, покращує зовнішній вигляд волосся, нігтів і шкіри. У кістковій тканині кальцій відіграє подвійну роль. По-перше, він бере участь у побудові мінерального матриксу кістки. По-друге, кальцій є непрямим регулятором ремоделювання скелета, справляючи антирезорбтивний ефект і зменшуючи концентрацію паратгормону. Кальцій допомагає активувати й регулювати деякі види ензимів і гормонів, прискорює метаболізм, тим самим спалюючи жири в тілі.
Внутрішньоутробне надходження кальцію до плода залежить від дієтичного споживання даного мінералу вагітною, його втрат через нирки й кишечник, наявності його запасів і рівня 25(ОН)D3. Плід акумулює приблизно 30 г кальцію з мате–ринського скелета, в основному він відкладається в скелет плода в ІІІ триместрі вагітності. Підраховано, що через плаценту до плода проходить 13 мг кальцію за годину і 300 мг за добу (Соколова М.Ю., 2004).
Проведені дослідження вказують на те, що в Україні здорові діти навіть у ранньому віці не отримують кальцій з харчуванням. З 18 місяців дитина в середньому отримує 480,60 ± 74,32 мг замість 800 мг (Квашніна Л.В., 2016). Крім того, дефіцит кальцію і вітаміну D виявлений у жінок дітородного віку. Тому виникає необхідність додаткового вживання кальцію і вітаміну дітьми до 12 місяців.
У 100 мг грудного молока здорової жінки міститься 32–34 мг кальцію. Немовлята, які знаходяться на грудному вигодовуванні й отримують близько 750 мл грудного молока, одержують від 240 до 300 мг кальцію на день і засвоюють приблизно 66 % від цієї кількості, а діти, які перебувають на штучному вигодовуванні, отримують щодня 400 мг кальцію, але засвоюють тільки 50 %. Однак цього недостатньо. Оптимальна кількість кальцію на добу до 3 місяців становить 400 мг, у 6–12 місяців — 500–600 мг, 1–6 років — 800–1000 мг, 7–10 років — 1000 мг, 11–17 років (підлітки) — 1200 мг.
Втрати кальцію із сечею посилюються при підвищеному введенні тваринного білка, що може призводити до кісткової резорбції і підвищення ризику переломів. Розраховано, що подвоєння вмісту білка в дієті збільшує втрати кальцію із сечею на 50 %. Теоретично для корекції цих втрат на кожний 1 г споживаного білка треба додати приблизно 6 мг кальцію. Також у коров’ячому молоці перевищена кількість фосфатів через поширене застосування фосфатних добрив, що уповільнює всмоктування кальцію (оптимальне співвідношення Са/Р становить 1–1,5/2). Крім того, фітинова кислота, якої багато в злаках, зв’язує кальцій у кишечнику й гальмує його всмоктування.
До факторів ризику остеопенії в дітей належать недоношеність, низька або висока вага при народженні, недостатня фізична активність, тривала іммобілізація (понад 3 місяці), недостатнє надходження кальцію з їжею. За результатами дослідження Л.В. Квашніної 80–88 % дітей мають недостатньо збалансоване харчування з вираженим дефіцитом кальцію. Ризик остеопенії збільшується при порушенні травлення, недостатній інсоляції, частих переломах кісток у батьків, впливі іонізуючого випромінювання. Критичним періодом для формування пікової кісткової маси є пубертатний період і перші 3 роки життя дитини.
Важливу роль у формуванні опорно-рухового апарату відіграє і вітамін D. Згідно із сучасними рекомендаціями (Holick M., 2011) оптимальний рівень вітаміну D становить 30–50 нг/мл, його недостатність спостерігається при 20–30 нг/мл, дефіцит — менше за 20 нг/мл. У дослідженні Л.В. Квашніної (2018) за участю 57 дітей віком 11–13 років було показано, що лише 10,5 % з них мали рівень 25(ОН)D3 понад 30 нг/мл. Рівень 25(ОН)D3 20–30 нг/мл був виявлений у 42,1 % дітей, менше за 20 нг/мл — у 47,4 %. Тому згідно з рекомендаціями EVIDAS і національними рекомендаціями щодо застосування вітаміну D діти до 3 років мають отримувати 800–1000 МО вітаміну D на добу. Під час активного росту в 7–9 років і 11–13 років призначається вітамін D у дозі 1000 МО/добу протягом року. Для профілактики й лікування рахіту застосовують вітамін D з кальцієм, оскільки ефективність їх комбінації перевершує ефективність монотерапії вітаміном D.
За даними ультразвукового дослідження за наявністю ядра окостеніння головок стегнових кісток і їх розмірами можна опосередковано робити висновок про насиченість організму дитини кальцієм і вітаміном D. Запізнення формування ядра окостеніння при нормальних співвідношеннях у кульшовому суглобі свідчить про недостатність кальцію і вітаміну D. Такі порушення спостерігаються у 89 % дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Призначення їм вітаміну D і кальцію прискорює процеси окостеніння ядра.
Вроджена й набута патологія кістково-м’язової системи часто супроводжується порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини, сповільненням ремоделювання зі зменшенням кісткової маси і, відповідно, низьким рівнем піку кісткової маси. Порушення ремоделювання при деяких системних захворюваннях призводить до значної переваги кісткової резорбції над кісткоутворенням. Такі діти особливо потребують постійного спостереження, достатнього рівня споживання кальцію і вітаміну D, а за необхідності — і більш вагомої терапії.
У власному дослідженні Т.А. Кінча-Поліщук вивчала залежність частоти повторних переломів кісток у дітей від рівня вітаміну D. У дослідженні взяли участь 124 пацієнти (69 дівчаток і 55 хлопчиків) віком 3,2 ± 0,6 року. Їх обстеження проводилося за допомогою клінічного, біохімічного, рентгенографічного, ультразвукового і рентген-денситометричного методів. Серед усіх пацієнтів 23 мали недосконалий остеогенез, 5 — порушення формування спинного мозку, 7 — фіброзну дисплазію, 6 — фосфат-діабет, 49 — остеопенічний синдром при локальній патології опорно-рухового апарату, 34 — проходили профілактичне обстеження.
Результати дослідження продемонстрували, що в кістковій тканині відбувається зниження продукції кальцитріолу й порушення синтезу місцевих факторів росту (інсуліноподібного фактора росту й трансформуючого фактора росту β), що зумовлює порушення якісних характеристик кісткової тканини, і, як наслідок, підвищується ризик переломів. Також було виявлено, що термін консолідації перелому кісток передпліччя в дітей з рівнем вітаміну D нижче за 20 нг/мл у два рази більший, ніж у дітей, які мають нормальні показники вітаміну D.
З огляду на це необхідне проведення медикаментозної корекції і профілактики порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей. Базисна терапія препаратами кальцію і вітаміну D проводиться незалежно від діагнозу хворих. Для дітей віком від 1 до 3 років, від 7 до 9 років і в пубертатному періоді призначають вітамін D у дозі 1000 МО/добу, препарати кальцію — 500–1200 мг/добу. Серед усіх комбінованих засобів хотілося б відзначити препарат Кальцикер у формі суспензії (EuroLifeCare). У 5 мл Кальцикеру міститься 625 мг кальцію карбонату (еквівалентних 250 мг елементарного кальцію) і 125 МО вітаміну D3 (холекальциферол). Цей препарат дозволений для застосування в дітей з 1 місяця життя, що свідчить про його високу безпеку.
Також для лікування й профілактики дефіциту кальцію і вітаміну D3, зумовленого неповноцінною дієтою і/або порушенням харчування, для профілактики остеопорозу, при підвищеній потребі організму в кальції і вітаміні D3 у період вагітності або годування груддю може призначатися Кальцикер Форте — біологічно активна добавка у формі оральної суспензії. У 5 мл суспензії міститься 1000 мг молочного кальцію, що еквівалентно елементарному кальцію 250 мг, 125 мг фосфору і 200 МО холекальциферолу (вітаміну D3). Після 7 років може призначатися Кальцикер Адванс — комбінований препарат, до складу якого входять три солі кальцію, гідроксіапатитний комплекс і мікроелементи. Одна капсула препарату містить 687,5 мг кальцію карбонату, 85 мг кальцію фосфату, 75 мг кальцію цитрату, 40 мг гідроксіапатитного комплексу кальцію, 40 мг магнію, 7,5 мг цинку, 1,8 мг марганцю, 1,5 мг міді, 250 мкг бору і 5 мкг (200 МО) вітаміну D3. Такий склад препарату Кальцикер Адванс на 70 % забезпечує денну норму мікроелементів, що дозволяє призначати його в комплексній терапії для профілактики остеопорозу і при аліментарній недостатності вітамінів і мінералів.
Крім того, до базової терапії залежно від змін структурно-функціонального стану кісткової тканини й порушень її метаболізму, встановлених рентген-денситометрично й на підставі змін специфічних кісткових маркерів, можуть додаватися препарати антирезорбтивної дії.
При вроджених локальних захворюваннях скелета втрата кісткової маси буває незначною, але внаслідок тривалої –іммобілізації, після оперативних втручань, за відсутності відповідної антиостео–поротичної терапії ступінь остеопорозу наростає. При обстеженні хворих, які пере–бували на постільному режимі протягом 4 місяців і більше, у всіх випадках спостерігалось збільшення ступеня втрати кісткової маси, але слід зазначити, що у хворих, які отримували профілактичну антиостеопоротичну терапію, ступінь втрати кісткової маси був меншим. Так, у дослідженні за участю 16 пацієнтів з тривалим постільним режимом було показано, що призначення кальцію і вітаміну D зменшує втрати кісткової маси: щільність кісткової тканини (Z-критерій) змінилася з –1,5… –2 SD до –1,4… –1,5 SD. У клінічному випадку хвора 12 років з наслідками перенесеного асептичного некрозу головки лівого стегна перебувала на постільному режимі 10 місяців і протягом усього періоду отримувала кальцій і вітамін D. Z-критерій до лікування був –1,8 SD, –після лікування становив –1,7 SD, що свідчить про ефективність даної терапії.
Локальний остеопороз нижніх кінцівок у хворих з наслідками відкритих форм спінальних дизрафій пов’язаний з високим ризиком переломів, що також обумовлено недостатньою кількістю кальцію і вітаміну D. Відхилення Z-критерію на 3–4 SD спостерігається при недосконалому остеогенезі, фосфат-діабеті. Хвора Б., 13 років, з діагнозом ниркової остеодистрофії (фосфат-діабет) на початку лікування мала Z-критерій –2,8 SD. Тому протягом 10 місяців постільного режиму були призначенні препарати кальцію і вітаміну D. Через 10 місяців після виконання корекційних остеотомій стегнових кісток і терапії кальцієм і вітаміном D Z-критерій становив –2,5 SD, що свідчить про позитивний ефект лікування.
У випадках легкого ступеня остеопорозу (Z-критерій від –2 до –2,5 SD), підвищення маркера остеорезорбції в 1,2–1,4 раза, при кількості переломів не більше ніж 5 застосовуємо лише базисну терапію + остеогенон, кардонат. При показниках Z-критерію нижче за –2,5 SD, підвищенні маркера остеорезорбції в 1,5 раза і більше, кількості переломів понад 5 застосовуємо біфосфонати, зокрема препарати памідронової кислоти (паміфос, паміред, паміредин).
Висновки
- Дітям 1-го року життя окрім харчування з достатньою кількістю кальцію необхідне призначення препаратів кальцію і вітаміну D.
- У дитячому віці на сьогодні препаратом вибору є Кальцикер у суспензії з 1-го місяця життя: по 1 чайній ложці на день у віці 1–6 місяців і по 1–1,5 чайної ложки (5–7,5 мл) на день у 6–12 місяців.
- Медикаментозна профілактика пато–логічних переломів у дітей з недосконалим остеогенезом, фіброзною дисплазією, спінальною дизрафією є необхідною і базується на максимально можливій нормалізації наявних порушень.
- При легкому ступені остеопорозу (Z-критерій від –2 до –2,5 SD), іммобілізаційному остеопорозі, підвищенні маркера остеорезорбції в 1,2–1,4 раза, кількості переломів не більше ніж 5 застосовується лише базисна терапія. У дітей і підлітків з тяжкими формами остео–порозу (недосконалий остеогенез, поліосальна форма фіброзної дисплазії) — застосування препаратів памідронової кислоти, але завжди призначаються кальцій і вітамін D (базисна терапія).
Доктор медичних наук, професор кафедри стоматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, президент ГО «Асоціація стоматологів України» Ірина Петрівна Мазур виступила з доповіддю «Стоматологічне здоров’я: коли починаємо профілактичні заходи?».
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 2019 року, карієс у дітей — поширене стоматологічне захворювання. Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що понад 70 % дітей віком 5–6 років мають карієс, що виникає внаслідок порушення білково-мінерального обміну. Не менш актуальною проблемою є захворювання тканин пародонта, у тому числі кісткового утворення — альвеолярного відростка, що утримує молочні й постійні зуби.
Згідно з концепцією ВООЗ карієс у дітей не є ізольованою проблемою, а розглядається в площині «дитина, сім’я, суспільство». Організм дитини тісно пов’язаний з організмом матері, унаслідок чого передача патогенної мікрофлори здійснюється шляхом вертикальної трансмісії. У віці 3 років дитина йде в дитячий садок, де їй доводиться стикатися з великою кількістю нових мікроорганізмів і вірусів, що справляє значний вплив на її здоров’я.
До основних складових здоров’я порожнини рота ВООЗ відносить мікробіоту, імунний захист та особливості харчування. При недостатній кількості кальцію і вітаміну D під час вагітності матері, у період гістогенезу відбувається порушення мінералізації твердих тканин зубів у плода, що в подальшому може призводити до порушення їх структури, з розвитком гіпоплазії емалі. Тому вже в період вагітності слід призначати достатню кількість кальцію і вітаміну D.
Після народження дитини мінералізація зубів триває. Найбільш активними періодами їх мінералізації є вік 1–2 роки. У цей період треба бути особливо уважними до раціону дитини, призначати препарати кальцію і вітаміну D, особливо при соматичних захворюваннях, пов’язаних з порушенням їх надходження і всмоктування. У клінічному випадку дівчинка з 7 до 14 місяців унаслідок прийому антибіотиків і розвитку лактазної недостатності не вживала молочні продукти з лактозою, що призвело до порушення мінералізації зубів.
Отже, порожнина рота — це історія хвороби пацієнта, а зуби — anamnesis vitae. Тому вчимося читати! На сьогодні головним чинником карієсу є порушення микробіоти, зумовлене вживанням високовуглеводної їжі, особливо солодощів і солодких напоїв, неадекватною гігієною порожнини рота. Це обумовлює необхідність навчання індивідуальної гігієни догляду за порожниною рота, а також своєчасного призначення препаратів кальцію і вітаміну D.
Множинний карієс і некаріозні ураження можуть виникати при нервовій анорексії, гастроезофагеальному рефлюксі, вживанні лікарських засобів, таких як вітамін С, аспірин, амфетамін, у період активного росту кісток скелета. В усіх цих випадках слід призначати препарати кальцію і вітаміну D, що дозволить відновити білково-мінеральний обмін і запобігти розвитку стоматологічних захворювань.
Множинний карієс також може виникати при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Так, у дівчинки з хворобою Крона множинний карієс з’явився в результаті порушення всмоктування кальцію, що призвело до значних проблем з порушенням структури зубів і вимагало призначення комбінованих засобів з умістом кальцію і вітаміну D. Захворювання нирок і ниркова недостатність призводять до остеопорозу кісток і розвитку множинного карієсу, захворювань пародонта. У хлопчика 9 років із захворюванням нирок була виявлена виражена гіпомінералізація емалі зубів, зубощелепна аномалія, атрофічний гінгівіт, що свідчить про недостатнє засвоєння кальцію і вітаміну D.
Фундаментальне дослідження О.В. Деньги (2003) підтвердило, що карієс зубів у дітей супроводжується локальними і системними порушеннями кальцій-фосфорного обміну і є видимим маркером порушень імунітету й стану кісткової тканини організму в цілому. Також є дослідження, які показують зв’язок раннього дитячого карієсу з рівнем вітаміну D. У роботі M. Mellanby et al. виявлено, що в дітей з тяжким перебігом раннього дитячого карієсу частіше спостерігаються дефіцит і недостатність вітаміну D. Дефіцит вітаміну D викликає метаболічне порушення амелобластів (дефект амелогенезу) і розвиток гіпоплазії емалі в дітей (Schrotch R.J. et al., 2014), знижує рівень кальцію в слині (Lagerlof F., 1994), впливає на імунологічну ланку, знижуючи синтез антибактеріальних білків — кателіцидину і дефензину в слині, що призводить до розвитку карієсогенної і пародонтопатогенної мікрофлори (Hewison M. et al., 2010; Мазур И.П., 2015). У свою чергу, призначення кальцію і вітаміну D посилюють синтез антибактеріальних білків у слині, що призводить до зміцнення імунітету і, як наслідок, до зменшення захворюваності дітей, навіть під час епідемії грипу. Це відображено у європейських клінічних настановах, у яких підкреслюється наявність кореляційного взаємозв’язку між раннім дитячим карієсом і рівнем вітаміну D (Schrotch R.J. et al., 2013).
Діагностика кісткового ремоделювання повинна відбуватися з визначенням рівня біохімічних маркерів — паратгормону, кальцитоніну, остеокальцину, кістково-специфічної лужної фосфатази, С-термінального телопептиду І типу, дезоксипіридоліну. При переважанні процесів резорбції над процесами кісткоутворення ці маркери можуть підвищуватися в кілька разів, у тому числі при захворюванні тканин пародонта, і перш за все при запаленні альвеолярного відростка.
Формування тканин пародонту і моделювання альвеолярного відростка залежать від ендогенних і генетичних чинників, несприятливих факторів навколишнього середовища, особливостей харчування, місцевих чинників порожнини рота, гігієнічних навичок, шкідливих звичок. Формування тканин пародонта й альвеолярного відростка триває з 6 до 12 років, мінералізація кісткової тканини альвеолярного відростка — з 6 до 24 років. Відзначається нерівномірність процесів його мінералізації в різних сектантах і гендерні відмінності умов мінералізації: у хлопчиків вона збігається з активним ростом скелета, у дівчаток — зі становленням оваріоменструальної функції. Негативний вплив на процеси мінералізації може бути пов’язаний із цукровим діабетом, захворюваннями шлунково-кишкового тракту з мальабсорбцією кальцію, хворобами нирок з надлишковою екскрецією кальцію, формуванням низького піку кісткової маси й прийомом лікарських засобів.
Наведений клінічний випадок хворої М., 28 років, з пізнім менархе (у 14 років) і ранніми пологами (у 16 років), яка має трьох дітей. При стоматологічному обстеженні виявлено, що альвеолярний відросток наполовину зруйнований. Це свідчить про недостатнє надходження кальцію і вітаміну D у період вагітності. У другому клінічному випадку пацієнтка Х., 38 років, з 12 років у зв’язку з ревматизмом отримувала лікування глюкокортикостероїдами, однак не були призначені препарати кальцію і вітаміну D, що спричинило розвиток пародонтита. Тому всім пацієнтам необхідно призначати кальцій і вітамін D, що дозволить уникнути тяжких захворювань пародонту, збереже стоматологічне здоров’я дитини й дорослої людини.
На сьогодні виділяють 3 покоління препаратів кальцію. Препарати I покоління — це монопрепарати кальцію: глюконат кальцію, гліцерофосфат кальцію, лактат кальцію, цитрат кальцію; II покоління — комбіновані препарати простих солей кальцію (найчастіше карбонату кальцію) — кальцій-D3 нікомед, холекальциферол + кальцію карбонат, кальцію цитрат + холекальциферол; III покоління — комбіновані препарати високобіодоступних солей кальцію з вітаміном D3, іншими мікроелементами, рослинними сполуками: дикальцію фосфат дегідрат + вітамін D3 + фтор, кальцію карбонат + аскорбінова кислота + рутозид. Усі солі кальцію характеризуються добрим профілем безпеки, однак уміст іонізованого кальцію відрізняється — 400, 390, 211 і 89 мг/л для карбонату, трифосфату, цитрату й глюконату відповідно. Найкращим всмоктуванням в шлунково-кишковому тракті відзначаються цитрат (35 %) і карбонат (27 %).
Відомо, що кістки й зуби є депо кальцію і фосфору, необхідних для процесів мінералізації і природного остеогенезу. Основною мінеральною складовою кісток і зубів є гідроксіапатит, що має у своїй структурі кальцій і фосфор у співвідношенні 1,6–1,9. Кістки містять 65–70 % кристалів гідроксіапатиту, що вкраплені в колагенову матрицю, емаль зубів — 70–80 % (Habibah T.H., 2018).
Попередником гідроксіапатиту є дикальцію фосфат дегідрат (брушит). Він біосумісний з кістковою тканиною і сприяє її росту. Брушит можна легко отримати при змішуванні розчинів, що містять іони Са2+ і НРО42– при кімнатній температурі й рН = 3–4,5. Дикальцію фосфат дегідрат зі структурою брушиту є прекурсором кристалізації гідроксіапатиту в кістковій тканині й тканині зубів при рH > 7. Кристали брушиту є природними нанопломбами, що запечатують дентинні канальці й зменшують гіперестезію зубів. Достатня кількість брушиту й гідроксіапатиту в зубах запобігає формуванню порушень фосфорно-кальцієвого обміну й розвитку карієсу.
Найкраще співвідношення кальцію і фосфору — 1,6, що забезпечує краще засвоєння цих макроелементів, має молоко буйволиць. В Італії з нього традиційно виготовляють сироватку й сири, тому тут найменша кількість переломів і висока тривалість життя. Кальцикер Форте — це натуральний кальцій-фосфорний комплекс із фізіологічним співвідношенням компонентів, виділений з молока буйволиць. Він містить дикальцію фосфат дегідрат 1000 мг, еквівалентний 250 мг елементарного кальцію і 125 мг елементарного фосфору, вітамін D3 200 МО і призначається з 1 року для корекції дефіциту кальцію.
Крім того, ВООЗ рекомендує грудне вигодовування, що асоціюється з покращанням загального стану здоров’я і меншим ризиком карієсу в немовлят і дітей, а також поєднання різних продуктів, що містять овочі й фрукти.
Отже, важливими факторами збереження стоматологічного здоров’я в дітей є: формування здорового способу життя, збалансоване харчування, спільне спостереження за пацієнтом стоматолога й педіатра, проведення превентивних і профілактичних заходів у порожнині рота кожні 3 місяці.


Back to issue