Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Біль. Суглоби. Хребет" Том 11, №3, 2021

Повернутися до номеру

Мінеральна щільність субхондральної кісткової тканини в жінок з остеоартритом колінних суглобів

Автори: Григор’єва Н.В., Бистрицька М.А., Заверуха Н.В., Поворознюк В.В.
ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматологія, Травмотологія та ортопедія

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Актуальність. Остеоартрит (ОА) протягом тривалого часу розцінювали як первинне ураження суглобового хряща, проте все більше досліджень підтверджує важливість змін структури субхондральної кістки в його патогенезі. Розвиток і прогресування ОА пов’язані зі збільшенням темпів ремоделювання субхондральної кістки, яке, зокрема, проявляється змінами показників мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ).
Метою дослідження було оцінити субхондральну МЩКТ у хворих на ОА колінного суглоба (КС).
Матеріали та методи. Обстежено 48 жінок віком 48–76 років. До основної групи увійшли пацієнти з OA одного колінного суглоба (КС) ІІ–ІІІ стадії за класифікацією J.H. Kellgren та J.S. Lawrence (n = 24, середній вік — 62,40 ± 7,26 року), до контрольної — пацієнти без ОА будь-якої локалізації чи інших захворювань, що можуть впливати на стан кісткової тканини (n = 24, середній вік — 63,21 ± 7,23 року). Жінки з обох груп вірогідно не відрізнялись за антропометричними показниками та тривалістю постменопаузального періоду. МЩКТ всього скелета вимірювали за допомогою двохфотонної рентгенівської абсорбціометрії. Субхондральну МЩКТ аналізували на ділянках проксимального відділу великогомілкової кістки та дистального відділу стегнової кістки за допомогою регіональних вимірювань.
Результати. У пацієнтів з ОА КС виявлено вірогідно нижчу МЩКТ ураженої нижньої кінцівки порівняно з інтактною (0,897 ± 0,103 г/см2 проти 0,928 ± 0,087 г/см2, p < 0,05), тоді як у контрольній групі не встановлено відмінностей між правою та лівою кінцівками. МЩКТ інтактної кінцівки у пацієнтів з OA КС не відрізнялася від показника контрольної групи, тоді як МЩКТ ураженої кінцівки була на 11,1 % нижчою порівняно з відповідним показником осіб контрольної групи (0,897 ± 0,103 г/см2 проти 0,997 ± 0,132 г/см2, р < 0,05).
У пацієнтів з OA КС субхондральна МЩКТ на рівні дистального відділу стегнової кістки та проксимального відділу гомілкової кістки була вірогідно нижчою на ураженій кінцівці (0,735 ± 0,119 г/см2 проти 0,765 ± 0,110 г/см2 (р < 0,05) та 0,746 ± 0,129 г/см2 проти 0,802 ± 0,121 г/см2 (р < 0,05) відповідно) на відміну від контрольної групи, де відмінностей виявлено не було. Більш виражені відмінності були встановлені на рівні проксимального відділу великогомілкової кістки, що становили 7,5 %.
Висновки. Субхондральна МЩКТ дистального відділу стегнової кістки та проксимального відділу гомілкової кістки у пацієнтів з ОА КС вірогідно нижча на рівні ураженої кінцівки, ніж інтактної, та ніж в осіб без ОА будь-якої локалізації.


Повернутися до номеру