Журнал «Почки» Том 11, №3, 2022
Вернуться к номеру
Звернення головного редактора
Рубрики: Нефрология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Шановні друзі і колеги!
Слоган цього номера: «Вчись вибирати». Ось до нього невеличка історія.
В одному зоопарку жив слон. Звичайний африканський слон, анітрохи не гірший і не кращий за інших.
Але одного разу прийшли люди, виміряли його в усіх напрямках, а потім сказали:
— Цей слон має найбільші вуха серед усіх слонів, які живуть у зоопарках.
Слон одразу запишався.
— Ви чули, — казав він, — у мене найбільші вуха з усіх слонів, які мешкають у зоопарках!
І він вимагав, щоб усе це було написане на його клітці. Відтоді біля його вольєра стало збиратися найбільше народу. Ще б пак, адже це був не звичайний слон, а слон із найбільшими вухами. Навіть дуже важливі люди — міністри та посли — хотіли познайомитися з ним.
— Послухай, — казали йому друзі, — у цьому немає жодної твоєї заслуги. Ти маєш бути найскромнішим і наймилішим слоном з усіх слонів, які живуть у зоопарках.
Але хоч у слона були найбільші вуха, він нізащо не хотів слухати поради друзів. Недарма ж йому давали найкращі вольєри, його знімали в кіно, його обрали почесним слоном у всіх зоопарках світу.
Більше того, до нього було приставлено спеціальну людину, яка мила його і доглядала його великі вуха.
Якось ця людина перестаралася. Вона так сильно виполоскала вуха слона, що вони після прання зсілися.
Люди стали дивуватися:
— А чому цей слон займає найкращий вольєр?
— Бо мав найбільші вуха.
— То ж були…
І слона відправили у спільний вольєр, до його старих друзів. Але слон не хотів жити із друзями. Він дуже звик до популярності. Тому він пішов із зоопарку і став блукати найближчими полями та ущелинами. Від мандрівного життя він скоро схуд, змарнів і взагалі став більше схожим на верблюда.
Невідомо, чим усе це скінчилося б, якби до нього знову не підійшли люди. Вони розмовляли з ним, а потім сказали:
— Цей слон — найдурніший слон з усіх слонів, які мешкають у зоопарках.
Путівник одразу підбадьорився.
— Чули, — похвалявся він, — я найдурніший слон з усіх слонів, з якими розмовляли!
Він знову повернувся до зоопарку, і йому знову надали найкращий вольєр.
Так він і живе в ньому досі. Він усім задоволений, але найбільше у світі тепер боїться одного: як би несподівано не порозумнішати.
(«Четверо під однією обкладинкою», Едуард Успенський, 1966 р.)
З повагою, Дмитро Іванов