Архив офтальмологии Украины Том 12, №2, 2024

Актуальність. У розвинутих країнах світу поширеність цукрового діабету (ЦД) 2-го типу у населення віком 65 років і старше становить 33 %, а предіабету — 50 %. Макулярний набряк може бути першим симптомом діабетичної ретинопатії (ДР) або виникати на будь-якій стадії її розвитку. У розвинених країнах найбільш поширеною причиною втрати центрального зору в людей віком до 50 років є діабетичний макулярний набряк (ДМН). Багаторічними дослідженнями встановлено, що ризик розвитку ДМН вищий у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Мета: дослідити особливості розвитку та прогресування ДМН у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилося 180 пацієнтів (360 очей) з непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР) та ЦД 2-го типу. У цих пацієнтів досліджували характер, частоту і особливості розвитку та прогресування ДМН. У всіх пацієнтів досліджувалася некоригована гострота зору, максимально коригована гострота зору, рівень внутрішньоочного тиску, статична компʼютерна периметрія, показники оптичної когерентної томографії (ОКТ) та ОКТ-ангіографії. Для визначення статистичної значущості відмінностей середніх значень у двох незалежних групах використовували t-критерій Стьюдента. Нульову гіпотезу про відсутність ефекту відкидали і відмінності між показниками вважали статистично значущими при рівні значущості р < 0,05. Результати. У пацієнтів української популяції з НПДР та ЦД 2-го типу частота ДМН 0 в середньому становила 55,56 %, ДМН 1 — 15,0 %, ДМН 2 — 15,56 %, ДМН 3 — 13,89 %. Був встановлений статистично значущий звʼязок частоти ДМН різних стадій та тривалості ЦД 2-го типу. При зверненні частота ДМН 0 в середньому становила 55,56 %, при тривалості ЦД 2-го типу до 10 років була на 3 та 24 % статистично значуще вища (р < 0,05), ніж у пацієнтів з тривалістю від 11 до 20 років та більше ніж 20 років відповідно. Частота ДМН 1 становила 15,0 %, ДМН 2 — 15,56 %, при тривалості ЦД 2-го типу до 10 років була в 2 рази нижча (р < 0,05), ніж у пацієнтів з тривалістю від 11 до 20 років та більше ніж 20 років. Частота ДМН 3 становила 13,89 %, при тривалості ЦД 2-го типу до 10 років була в 3 рази нижча (р < 0,05), ніж у пацієнтів з тривалістю від 11 до 20 років та більше 20 років. Встановлено статистично значущу залежність частоти діабетичного макулярного набряку від лікування діабету у пацієнтів з НПДР та ЦД 2-го типу. При прийомі цукрознижувальних препаратів статистично значуще підвищується частота ДМН 0, а при застосуванні інсулінотерапії збільшується частота ДМН 1, ДМН 2 та ДМН 3. Висновки. Встановлено статистично значущий звʼязок частоти ДМН різних стадій та тривалості ЦД 2-го типу. Чим більша тривалість ЦД 2-го типу, тим більша частота ДМН 1, 2 та 3-ї стадій. Частота ДМН 1, ДМН 2 та ДМН 3 у пацієнтів на інсулінотерапії в 2 рази вища порівняно з пацієнтами, які приймали цукрознижувальні препарати (р < 0,01).

Background. In the developed world, the prevalence of type 2 diabetes in the population aged 65 years and older is 33 %, and prediabetes is 50 %. Macular edema can be the first symptom of diabetic retinopathy or occur at any stage of its development. In developed countries, the most common cause of central vision loss in people under the age of 50 is diabetic macular edema (DME). Long-term studies have found that the risk of developing DME is higher in patients with type 2 diabetes. The purpose was to investigate the features of the development and progression of DME in patients with type 2 diabetes. Materials and methods. A total of 180 patients (360 eyes) with non-proliferative diabetic retinopathy and type 2 diabetes were examined. The nature, frequency, and features of the development and progression of DME were evaluated. All patients were examined for uncorrected visual acuity, best corrected visual acuity, intraocular pressure, static computed perimetry, optical coherence tomography and optical coherence tomography angiography. We used the Student’s t-test to determine the statistical significance of the mean differences in two independent groups. The null hypothesis was rejected and the differences between indicators were considered statistically significant at a significance level of p < 0.05. Results. In patients of the Ukrainian population with non-proliferative diabetic retinopathy and type 2 diabetes, the incidence of DME 0 averaged 55.56 %, DME 1 — 15.0 %, DME 2 — 15.56 %, DME 3 — 13.89 %. There was a statistically significant relationship between the frequency of DME of different stages and the duration of type 2 diabetes. At presentation, the frequency of DME 0 was on average 55.56 %; with the duration of type 2 diabetes of up to 10 years, it was 3 and 24 % statistically significantly higher (p < 0.05) than in patients with duration from 11 to 20 and above 20 years, respectively. The incidence of DME 1 was 15.0 %, DME 2 was 15.56 %; with the duration of type 2 diabetes of up to 10 years, it was 2 times lower (p < 0.05) than in patients with duration of 11 to 20 years and more than 20 years, respectively. The incidence of DME 3 was 13.89 %; with the duration of type 2 diabetes of up to 10 years, it was 3 times lower (p < 0.05) than in patients with duration of 11 to 20 years and above 20 years, respectively. A statistically significant dependence of the incidence of diabetic macular edema on treatment in patients with non-proliferative diabetic retinopathy and type 2 diabetes has been found. When taking hypoglycemic drugs, the incidence of DME 0 increases statistically significantly, and when insulin therapy is used, the incidence of DME 1–3 increases. Conclusions. A statistically significant relationship was found between the frequency of DME of different stages and the duration of type 2 diabetes. The longer the duration of type 2 diabetes, the higher the frequency of DME stages 1, 2 and 3. The incidence of DME 1–3 in patients on insulin therapy is 2 times higher compared to patients taking hypoglycemic drugs (p < 0.01).

діабетична ретинопатія; діабетичний макулярний набряк; цукровий діабет 2-го типу

diabetic retinopathy; diabetic macular edema; type 2 diabetes

1. LeRoith D, Biessels GJ, Braithwaite SS, et al. Treatment of diabetes in older adults: an endocrine society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2019;104 (5):1520-1574.
2. Варивончик Д.В. Світові епідеміологічні характеристики поширеності порушень зору. Офтальмологія. 2016. 1(03). Інтернет-ресурс: https://oculist.in.ua/number3/105-svitovi-epidemiologi–chni-kharakteristiki-poshirenosti-porushen-zoru.html. 
3. Walker J., Рыков С.А., Сук С.А., Саксонов С.Г. Диабетическая ретинопатия. Просто о сложном. Киев: ООО «Бизнес-–Логика», 2013. 320 с. 
4. Simó R, Hernández C. Advances in the medical treatment of diabetic retinopathy. Diabetes Care. 2009;32:1556-62.
5. Antonetti DA, Klein R, Gardner W. Diabetic Retinopathy. N Engl J Med. 2012;366:1227-39.
6. Boyer DS, Hopkins JJ, Sorof J, Ehrlich JS. Anti-vascular endothelial growth factor therapy for diabetic macular edema. Ther Adv Endocrin Metab. 2013;4:151-69.
7. AAO. Diabetic Retinopathy 2014. © 2014 American Aca–demy of Ophthalmology® Updated January 2016, December 2017. www.aao.org/ppp.
8. Sohn HJ, Han DH, Kim IT, et al. Changes in aqueous concentrations of various cytokines after intravitreal triamcinolone versus bevacizumab for diabetic macular edema. Am J Ophthalmol. 2011;152:686-94.
9. Wenick AS, Bressler NM. Diabetic macular edema: current and emerging therapies. Middle East Afr J Ophthalmol. 2012;19:4-12.