Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 14, №3, 2024

Актуальність. Протягом тривалого часу дискусійним залишається питання оптимальних способів і методів оперативного лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки. Метою дослідження стало вивчення результатів хірургічного лікування переломів проксимального відділу великогомілкової кістки за допомогою диференційованого застосування малоінвазивних методик. Матеріали та методи. Робота базується на проспективному аналізі результатів лікування 87 пацієнтів, які перебували на лікуванні в клініці ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з 2018 по 2023 рік. Переломи класифікували за Schatzker. Тактика оперативного лікування залежала від типу перелому, віку пацієнтів і наявності супутніх захворювань. Комплексну оцінку функції колінного суглоба проводили з використанням бальної шкали Knee Society Score. Для рентгенологічної оцінки ступеня прогресування посттравматичного остеоартрозу застосовували систему Resnik/Niwoyama. Результати. Результати хірургічного лікування вивчено в терміни від 6 до 24 місяців. Було отримано 19,8 % відмінних, 57,5 % добрих, 15,6 % задовільних і 7,1 % незадовільних результатів лікування. Прогресування посттравматичного остеоартрозу відзначено в 36 пацієнтів (на 1 стадію — у 28 випадках, на 2 стадії — у 4 постраждалих і на 3 стадії — в 5 осіб). Із ускладнень: у 7 (8,0 %) — інфекція ділянки хірургічного втручання, що потребувало санації вогнища і більш тривалої антибактеріальної терапії. У динаміці втрату репозиції та вторинне зміщення було визначено в 5 (5,7 %) випадках. Найбільш частим ускладненнями було прогресування гонартрозу і розвиток контрактур — в 11 (12,6 %) пацієнтів. Висновки. Застосування диференційованого підходу до хірургічного лікування внутрішньосуглобових переломів проксимального відділу великогомілкової кістки, що ґрунтується на урахуванні тяжкості ушкоджень за Schatzker, дозволило отримати позитивні функціональні результати в 77,3 % осіб. Негативними наслідками внутрішньосуглобових переломів плато великогомілкової кістки, які погіршують функціональні результати лікування, є прогресування гонартрозу. Ступінь його проявів більшою мірою визначається тяжкістю ушкодження, якістю репозиції, стабільністю фіксації уламків, раціональністю відновного лікування і реабілітації.

Background. For a long time, the question of optimal ways and methods of surgical treatment of fractures of the proximal part of the tibia (PPT) remains debatable. The purpose was to study the results of surgical treatment of fractures of the PPT using differentiated use of minimally invasive techniques. Materials and methods. The work consisted of a prospective analysis of the treatment outcomes of 87 patients who were treated 2018 to 2023. Fractures were classified according to Schatzker. The tactics of surgical treatment depended on the type of fracture, the age of the patients and the presence of concomitant diseases. A comprehensive assessment of knee function was performed using the Knee Society Score. For X-ray assessment of the degree of progression of post-traumatic arthritis, the Resnik/Niwoyama system was used. ­Results. The results of surgical treatment were studied in terms from 6 to 24 months. 19.8 % of excellent, 57.5 % good, 15.6 % sa­tisfactory and 7.1 % unsatisfactory treatment results were obtained. Progression of post-traumatic arthritis was observed in 36 patients (28 patients at one stage, 4 subjects at 2 stages and 5 patients at 3 stages). Of the complications, 7 (8.0 %) were surgical site infections, which required debridement of the focus and longer antibiotic therapy. Over time, loss of reposition and secondary displacement were identified in 5 (5.7 %) cases. The most common complications were the progression of knee osteoarthritis, the development of contractures in 11 (12.6 %) patients. Conclusions. The use of a differential approach to the surgical treatment of intra-articular fractures of PPT, based on the severity of injuries according to Schatzker, allowed to obtain positive functional results in 77.3 % of the victims. The negative consequences of intra-articular fractures of the tibial plateau that worsen the functional outcomes of treatment include the progression of knee osteoarthritis. The degree of its manifestations is largely determined by the severity of the injury, the quality of reduction, the stability of fragment fixation, and the rationality of restorative treatment and rehabilitation.

внутрішньосуглобові переломи; гомілка; хірургічне лікування

intra-articular fractures; tibia; surgical treatment