Газета «Новости медицины и фармации» Аллергология (280) 2009 (тематический номер)

Вступ
Хронічний перебіг бронхіальної астми (БА) потребує тривалого лікування захворювання, що призводить до значних матеріальних витрат системи охорони здоров’я, пацієнтів, їхніх родин і суспільства в цілому. У 1996 р. загальні витрати на лікування 1 хворого на БА становили у Великобританії 1067 доларів США, у Франції — 837 до­-
ларів США, у Росії (Самара) — 561 долар США, і ці витрати продовжують зростати. За даними фармакоекономічних досліджень, у структурі грошового забезпечення хворого з БА найчастіше переважають прямі витрати. Вони припадають в основному на виклики швидкої допомоги та лікування загострень БА в умовах стаціонару (у середньому 4–5 госпіталізацій на рік), що було найбільш затратною часткою. Структура прямих витрат на БА варіювала не тільки в різних країнах, а і в різних регіонах однієї країни. Якщо розглядати Росію, то в Самарі річна вартість лікування 1 хворого на БА у 1995 р. становила 1478 доларів США, у Калузі — 2500, при легкому перебігу — 87 та 412 доларів США відповідно [1]. Різниця у витратах пояснювалась відмінністю обсягів медичної допомоги, кількістю використаних препаратів [2] і тяжкістю хвороби. Прогноз БА та якість життя хворого, його самопочуття й рівень активності, успіх лікування прямо залежать від ефективності та варіанта обраної протиастматичної терапії [3, 4]. Фармакоекономічний аналіз не тільки БА, але й її тяжких загострень потребує постійного моніторингу і більш поглибленого вивчення з урахуванням змін, що відбуваються в епідеміології БА. Метою став аналіз витрат, пов’язаних із БА, у м. Вінниці.

Матеріали та методи
Ми розраховували витрати, пов’язані з невідкладною медичною допомогою, власні витрати хворих та вартість базисного лікування пацієнтів із середньої тяжкості та тяжким персистуючим перебігом.
Вартість виклику швидкої допомоги надана планово-економічним відділом міської станції швидкої допомоги. Інформація про кошти, витрачені на безкоштовні рецепти, надана економічним відділом управління охорони здоров’я м. Вінниці.
Епідеміологічні дані наведені Вінницьким обласним медико-статистичним інформаційно-аналі-тичним центром. Вартість базисного лікування розраховувалась згідно з середніми цінами аптечної мережі міста станом на 2008 р.
Дані щодо витрат пацієнта отримані шляхом анкетування 81 хворого, які 4 і більше разів на рік викликали швидку допомогу у 2005 році.
Результати
Нами в динаміці вивчені витрати на безкоштовні рецепти хворим на БА в м. Вінниці за період 2003–2007 рр. (табл. 2).
У 2003 р. сума, виділена на безкош­товні рецепти, становила 532,6 тис. грн, із них кошти, виділені на безкоштовні рецепти хворим на БА, дорівнювали 26,4 тис. грн, або 4,95 %. У 2005 р. загальна сума грошей на безкоштовні рецепти зросла на 259,3 тис. грн і склала 791,9 тис. грн, із них на БА було виділено 32,7 тис. (4,1 %), тобто на 6,3 тис. грн більше. У 2007 році коштів було виділено 2 млн 38 тис. 900 грн, сума збільшилась майже в 4 рази порівняно з 2003 р., а кількість коштів, виділених на лікування БА, зросла вдвічі і становила 2,5 %.
При аналізі отриманих даних постає питання про рівень захворюваності на БА в м. Вінниці
(табл. 3).
Загальний рівень залишається практично незмінним і становить в середньому 0,77 % від загальної кількості населення.
 

Якщо у 2003 році держава витрачала на виклики 127,530 тис. грн, то у 2007 році ця цифра збільшилась удвічі і становила 285573,6 тис. грн.
Окрім державних витрат на пацієнтів із тяжкими загостреннями БА, хворі також витрачають певні власні кошти на лікування свого захворювання.
Хворим під час анкетування ставились запитання стосовно затрат на БА, щоб дізнатись, скільки такі хворі витрачають на лікування своєї хвороби та з’ясувати їх платоспроможність взагалі. Проаналізувавши анкетні дані, встановили, що прибуток таких хворих жодного разу не становив понад 1000 грн, тому логічно було розділити їх платоспроможність до 500 грн та понад 500 грн (рис. 1).
Більшість хворих, а саме 58 осіб, що складає 72,0 %, отримують до 500 грн на міс., менша частина (28 %) отримують більше 500 грн на міс., але менше ніж 1000 грн на міс.
Як видно з даних рис. 1, пацієнти з тяжким неконтрольованим перебігом БА не відрізняються платоспроможністю. Переважна більшість хворих — 33 особи (41,0 %) витрачають на місяць від 100 до 200 грн, 27 осіб (33,0 %) хворих у середньому на місяць виділяють до 100 грн на лікування свого захворювання, 17 пацієнтів (21,0 %) витрачають на лікування астми 200–300 грн, 4 особи (5,0 %) — понад 300 грн.
Згідно з наказом МОЗ України № 128 від 19.03.2007 р. пацієнти з персистуючим перебігом БА повинні отримувати щоденне тривале лікування протизапальними засобами для контролю над симптомами БА. Ми розрахували вартість 2 схем протизапальної терапії протягом року для пацієнтів із середньотяжким персистуючим перебігом БА та тяжким персистуючим перебігом БА.

Обговорення
Щодо зростання загальної суми, виділеної на безкоштовні ліки, та суми, витраченої на антиастматичну терапію, частка коштів на рецепти з приводу БА до 2006 р. становила в середньому 4 % від загальної суми, а в 2007 р. значно зменшилась і становила 2,5 %. Констатуючи факт про зменшення коштів, виділених на безкоштовні рецепти хворим на БА, необхідно звернути увагу на відносно стабільний рівень захворюваності на БА в м. Він­ниці. У той час як первинна захворюваність зросла з 2005 до 2007 року на 46 випадків. Це збільшення можна пояснити покращенням діагностики та виявлення БА серед населення. З огляду на те, що рівень захворюваності на БА залишається незмінним, необгрунтоване зниження частки коштів на безкоштовні рецепти відносно загальної суми не тільки не виправдане, але й потребує збільшення, оскільки згідно з наказом МОЗ України № 128 БА це хронічне захворювання, що потребує щоденного та тривалого комбінованого лікування для контролю за симптомами БА.
Незважаючи на зменшення кількості викликів із приводу БА в період із 2003–2007 рр., витрати держави на них суттєво зросли у зв’язку із збільшенням вартості 1 виклику. Починаючи з 2003 року вартість 1 виклику невпинно зростає — якщо у 2003 р. 1 виїзд карети швидкої допомоги державі обходився в суму 32,5 грн, у 2005 р. — 56 грн, то у 2007 році вартість одного виїзду склала 105,3 грн (табл. 4). Це пов’язано з інфляційними процесами в державі, які повинні враховуватись при фармако­економічних розрахунках.
Цікаво порівняти суму, витрачену на виклики в 2007 р. (258,573 тис. грн), з сумою, виділеною на безкоштовні рецепти у 2007 р. (52,2 тис. грн). Як видно, сума, витрачена на виклики, у 5 разів перевищує суму, виділену на безкоштовні рецепти. Якщо б виділялося достатньо коштів для забезпечення повноцінної базисної терапії БА, то навантаження на швидку допомогу та сума, витрачена на виклики, значно зменшились.
Пацієнти, які користуються послугами швидкої допомоги, згідно з анкетуванням, мають низьку платоспроможність. Це можна пояснити тим, що у зв’язку зі своїм захворюванням, яке до того ж перебігає некеровано, пацієнти не можуть повноцінно працювати, тому більшість із них отримують лише пенсію з інвалідності. З опитуваних лише 26 % витрачають на захворювання понад 200 грн на місяць, тобто можуть придбати інгалятори, які б допомагали контролювати захворювання. Але проблемою є хаотичне, некероване придбання великої кількості медикаментозних засобів, таких як бронходилататори короткої дії, теофіліни та ін., з метою зняття симптомів захворювання, а не попередження їх виникнення. Ми розрахували вартість базисних ліків для таких хворих, призначення яких не завжди дозволяє досягти повного контролю над захворюванням, однак їх застосування забезпечує постійний протизапальний ефект, попереджає часте виникнення тяжких нападів ядухи.

Висновки та перспективи подальших розробок
У даному дослідженні ми зробили спробу продемонструвати медико-економічний підхід для надання допомоги хворим на БА. Продемонстрували встановлені тенденції щодо захворюваності та витрат, пов’язаних із бронхіальною астмою.
Із великої частки державних витрат пацієнтам, які мають тяжкий неконтрольований перебіг БА, повинні виділятись кошти на планову терапію з метою скорочення затрат на надання інших видів послуг, що не стабілізують стан пацієнта, а лише призводять до прогресування захворювання та, відповідно, до подальшого збільшення цих самих державних витрат.
Вважаємо, що врахування клініко-епідеміологічних особливостей перебігу БА необхідне при виділенні та розподіленні коштів.