Международный эндокринологический журнал 6(24) 2009

Статеве дозрівання — напружений період у розвитку дитини. Початок пубертатної перебудови є закономірним процесом і починається з досягнення дитиною певного стану біологічної зрілості [1, 2]. Її перебіг залежить від ендогенних і екзогенних факторів, серед яких неабияку роль грають характер харчування, фізична активність, несприятливі фактори оточення. Доведено існування тісного зв’язку між масою тіла та характером статевого розвитку, але це стосується переважно дівчат. Відомо, що ожиріння або, навпаки, значна втрата маси тіла справляють негативний вплив на їх репродуктивне здоров’я [3–5]. Щодо хлопців існують дані, що пубертатне збільшення яєчок відбувається з досягненням певних антропометричних показників — зросту 141,8 см та маси тіла 33,2 кг [1]. Проте особливості статевого розвитку хлопців у залежності від маси тіла вивчені недостатньо.

Матеріали та методи

Із метою визначення особливостей статевого розвитку при недостатній та надлишковій масі тіла було оглянуто 1569 хлопців 10–17 років, мешканців м. Харкова. Оцінювання досягнутого рівня статевого дозрівання підлітків полягало у вивченні комплексу ознак, що характеризували стан зовнішніх статевих органів (із вимірюванням окружності тестикулів (ОТ) і довжини статевого члена (ДЧ)) та оволосіння лобка, пахвових западин, обличчя з підсумковим підрахунком індексу маскулінізації (ІМ) [6, 7]. Стадії розвитку чоловічих статевих органів і статевого оволосіння трактувалися за Marshall і Tanner [8]. Фізичний розвиток оцінювали шляхом порівняння основних антропометричних показників (зросту й маси тіла) з віковими нормативами за допомогою лінійних діаграм, розроблених співробітниками Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України на підставі даних оглядів школярів [9]. Статистичну обробку проводили за допомогою пакетів програм SРSS Statistics 17,0 та Excel із визначенням основних статистичних параметрів ряду (M, m). Для оцінки вірогідності розходжень між ознаками застосовувалися як параметричні (обчислення критерію t Стьюдента), так і непараметричні критерії (визначення критерію U Вілкоксона — Мана — Уїтні). Проводився кореляційний аналіз між показниками статевого розвитку та зростом і масою тіла.

Результати дослідження та їх обговорення

Індивідуальний аналіз показників маси та зросту у хлопців 10–17 років у залежності від віку дозволив установити, що серед школярів 10 років гармонійно розвинуті становили 74,6 %, практично з однаковою частотою визначалися діти з надлишком (13,3 %) та дефіцитом маси тіла (12,3 %) (табл. 1).

В 11 років частка гармонійно розвинутих підлітків зменшилась до 56,7 %, p < 0,05. Майже чверть обстежених мала надмірну вагу, і лише 9,2 % — її нестачу. Значно рідше реєстрували низький (3,7 %) або високий зріст (3,7 %), p < 0,05. Серед 12­ та 13­річних хлопців відсоток гармонійно розвинутих збільшився (p < 0,05) перш за все за рахунок зменшення надлишкової маси тіла, p < 0,05. Найменший відсоток гармонійно розвинутих (53,7 %) спостерігався серед 14­річних підлітків, p < 0,05. Майже у чверті оглянутих (24,2 %) виявилась надлишкова маса тіла, у 14,7 % — недостатня. Відхилення показників зросту (низький та високий зріст) визначалися відповідно у 5,2 та 2,2 % хлопців. Серед 15­річних частка гармонійно розвинутих школярів була також низькою. У чверті діагностували надмірну, а у 13,1 % — недостатню масу тіла. Низький та високий зріст відзначались відповідно у 3,6 % та 1,9 % оглянутих. У 17 років відсоток гармонійно розвинутих хлопців збільшився перш за все за рахунок зменшення кількості підлітків із недостатньою масою тіла, 0,05 < p < 0,1. Низький зріст мав місце у 7,0 % юнаків. Отже, серед школярів 10–17 років переважали гармонійно розвинуті, але їх відсоток значно змінювався. Серед порушень фізичного розвитку найчастішим був надлишок маси тіла, у 11­, 14­ та 15­річних він спостерігався в кожного четвертого підлітка. Нестача маси тіла в сучасному соціумі реєструвалась вірогідно рідше, особливо в 11­ і 17­річних хлопців, p < 0,05.

Здалося важливим визначити залежність основних показників фізичного розвитку від стадії статевого розвитку за Tanner (табл. 2).

Наведені дані свідчать, що початок статевого розвитку супроводжується збільшенням зросту — до 149,6 см і маси тіла — до 42,1 кг. Особливо інтенсивне зростання показників маси та зросту відбувається на II–IV стадіях статевого дозрівання, p < 0,05.

Аналіз кореляційних зв’язків між показниками фізичного та статевого розвитку показав наявність вагомих позитивних зв’язків між зростом та окружністю яєчок (r = 0,81), довжиною статевого члена (r = 0,70), ІМ (r = 0,85). Маса тіла також мала позитивні, але менш потужні зв’язки з окружністю яєчок (r = 0,67), довжиною статевого члена (r = 0,50), ІМ (r = 0,70).

Були проаналізовані інтегральні показники статевого розвитку (ІМ), дані генітометрії (окружність тестикулів і довжина статевого члена) у групах школярів із нормальною, недостатньою та надлишковою масою тіла (за винятком ожиріння) залежно від паспортного віку. Порівняння ІМ та довжини статевого члена серед хлопчиків 10 років вірогідної різниці не виявило, проте окружність тестикулів при надлишковій масі тіла була вірогідно більшою, ніж при нормальній та недостатній, p < 0,05, (табл. 3 та рис. 1).

Одинадцятирічні школярі з надлишком ваги мали вірогідно більші, а їх перевесники з дефіцитом маси — менші показники ІМ та окружності тестикулів порівняно з відповідними даними хлопців із нормальною вагою, p < 0,05. Серед підлітків 12–15 років при недостатній масі тіла відзначалися вірогідно нижчі значення ІМ і окружності яєчок, ніж при нормальній та надлишковій, p < 0,05. Школярі 13, 14 та 15 років із дефіцитом маси тіла характеризувалися також вірогідно меншою довжиною статевого члена, ніж хлопці з достатньою та надлишковою вагою, p < 0,05. У 16 та 17 років показники ІМ та окружності тестикулів не тільки при недостатній масі тіла, але й довжина статевого члена при надмірній були меншими, ніж при гармонійному фізичному розвитку, p < 0,05.

Отже, хлопці з недостатньою масою тіла всіх вікових груп характеризувались найнижчими показниками статевого розвитку (окружності яєчок та індексу маскулінізації), що підтверджує необхідність «критичної» маси тіла для початку та реалізації статевого дозрівання, оскільки наявність «критичної» маси тіла супроводжується підвищенням продукції лептину, відповідального за запуск процесу пубертату [10, 11].

У пізньому пубертаті негативний вплив на статеву систему справляє не тільки дефіцит, але й надлишок маси тіла. Схожі дані були отримані стосовно дівчат, зокрема встановлено нелінійну залежність співвідношення ІМТ і віку менархе: зниження віку менархе відбувається при збільшенні ІМТ в межах надлишкової ваги та легкого ступеня ожиріння. Але подальше зростання ІМТ, що відповідає значному ожирінню, асоційоване зі збільшенням віку менархе, високою поширеністю олігоменореї та довготривалим становленням менструального циклу [2].

Вивчення характеру статевого дозрівання хлопців — мешканців крупного промислового міста 10–17 років дозволило визначити деякі особливості показників статевого розвитку в залежності від характеру фізичного розвитку, що буде сприяти поліпшенню діагностики порушень функції чоловічої статевої системи в підлітковому віці.

Висновки

Таким чином, хлопці з недостатньою масою тіла всіх вікових груп характеризувались найнижчими показниками статевого розвитку (окружності тестикулів та індексу маскулінізації), що підтверджує необхідність «критичної» маси тіла для початку та реалізації статевого дозрівання. У пізньому пубертаті негативний вплив на статеву систему справляє не тільки дефіцит, але й надлишок маси тіла.