Журнал «Здоровье ребенка» 3 (24) 2010

Без розуміння та знання історії не може бути дороги до майбутнього, як говорять мудрі люди. На кафедрі педіатрії № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця ми намагаємося завжди бути гідними своїх видатних попередників і виховувати наcтупні покоління лікарів
на прикладах визначних постатей віт­чизняної педіатрії. В історію нашої кафедри золотом вписано ім''я її заві­дувача протягом 1965–1970 рр., видатного українського вченого-педіатра, лауреата Державної премії УРСР у галузі науки та техніки, автора першого українського підручника з педіатрії, доктора медичних наук, професора Івана Михайловича Руднєва .

До приходу на кафедру госпітальної педіатрії імені О.М. Хохол (тодішня назва нашої кафедри) Київського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту Іван Михайлович пройшов великий і славний шлях у педіатрії: завідував кафедрами факультетської педіатрії у Львівському (1956–1963) та Київському медичних інститутах (1963–1965). Багато років він очолював педіатричний факультет Львівського державного медичного інституту та керував науковою роботою Львівського НДІ охорони здоров''я материнства та дитинства МОЗ УРСР (1951–1956).

У повоєнний час, переїхавши з Дніпропетровська на Львівщину, І.М. Руднєв доклав багато зусиль для відновлення системи охорони здоров''я дитячого населення західного регіону України. Саме ці етапи його життя сформували його як високого професіонала та класичного діагноста, організатора охорони здоров''я, вченого-новатора, інтелектуала з енциклопедичними знаннями.

Це була щира та надзвичайно інтелігентна людина, справжній Учитель для численних представників своєї наукової школи. Іван Михайлович уособлював у собі кращі риси відомої в Росії та Радянському Союзі лікарської династії Руднєвих. Слід зазначити, що міська дитяча лікарня м. Дніпропетровська й нині носить ім''я засновника Катеринославської наукової педіатричної школи професора Михайла Федоровича Руднєва — батька Івана Михайловича.

Дуже символічно, що Іван Михайлович розпочинав свій трудовий шлях лікаря-педіатра та викладача у м. Дніпропетровську, продовжив на Львівщині, а увінчав його, очоливши провідну кафедру педіатрії у столичному вузі. Таким чином, він ніби об''єднував три знані в Радянському Союзі та Україні педіатричні наукові школи — Дніпропетровську, Львівську та Київську.

Його наукові роботи носили новаторський характер і набагато випере­джали час. Ще в кандидатській дисертації, захищеній у Дніпропетровському медичному інституті у 1941 році, він розробив передову на той час методику застосування стрептоциду в лікуванні гнійних плевритів у дітей. Започатковані професором І.М. Руднєвим та його науковою школою напрями діагностики й лікування алергічних хвороб, ревматизму та серцево-судинної патології, залишаються й нині в центрі уваги науковців XXI століття.

Свій науковий та практичний досвід Іван Михайлович Руднєв узагальнив у докторській дисертації «Функціональний стан судин при ревматизмі у дітей», яку блискуче захистив у 1962 році.

Він був одним із перших учених-педіатрів, хто надав фундаментальність дослідженням з кардіології дитячого віку, особливо проблемі лікування та профілактики ревматизму, захворюваність на який на той час була надзвичайно високою. Хотілось би зазначити, що цього напряму наша кафедра дотримується й донині.

Класичними й донині залишаються роботи професора І.М. Руднєва із застосування глюкокортикоїдів для лікування автоімунних та алергічних хвороб у дитячому віці, які були широко опубліковані в СРСР та за кордоном.

Результати його багаторічних досліджень узагальнені в понад 80 наукових працях, монографіях «Ревматизм у дітей і боротьба з ним», «Діагностика і лікування ревматизму у дітей», «Застосування глюкокортикоїдів у дітей», «Практична кардіологія дитячого віку». Щодо останньої монографії можна сказати, що вона була «проривом» у дитячій кардіоревматології того часу й одразу стала бібліографічною рідкістю. Кожен педіатр та науковець волів би мати це класичне керівництво у своїй бібліотеці.

Під керівництвом професора І.М. Руднєва успішно розвивався на кафедрі госпітальної педіатрії КМІ й інший науковий напрямок — дитяча алергологія, особливо вивчення такої тяжкої недуги, як бронхіальна астма. Саме його науковою школою був розроблений новий метод лікування бронхіальної астми та алергозів у дітей шляхом гіпосенсибілізації за допомогою бактеріальних антигенів, що дозволило значно підвищити ефективність лікування цих патологічних станів.

Іван Михайлович Руднєв, за розповідями його сучасників та учнів, був надзвичайно щирою людиною. Щедро ділився знаннями зі своїми вихованцями. Брав безпосередню участь у долі кожного з них. Тож не дивно, що біля цієї видатної постаті зросла ціла наукова школа, пагони якої проросли вже у XXI століття.

Під його керівництвом було захищено 5 докторських та 19 кандидатських дисертацій. Багато його учнів, а серед них професори В.М. Сідельников, П.С. Мощич, О.І. Ласиця, І.В. Багдасарова, М.А. Мохорт, М.М. Пєший, Л.О. Безруков, Є.І. Волчанський, доцент В.Г. Мігаль, к.м.н. Г.В. Шафаренко зробили значний внесок у розвиток вітчизняної медичної освіти та науки.

Саме професор І.М. Руднєв започаткував традицію, за якою завідувачі кафедри госпітальної педіатрії нашого інституту та згодом університету були одночасно головними педіатрами та головними дитячими кардіоревматологами МОЗ України.

Цю традицію потім гідно продовжив учень та наступник І.М. Руднєва на посаді завідувача кафедри, член-кореспондент АМН СРСР, України та РАМН, заслужений діяч науки та техніки УРСР, професор Віктор Михайлович Сідельников (1928–1997). Зберігаємо ми її на кафедрі й нині.

Окрім наукової роботи Іван Михайлович Руднєв активно розвивав навчально-методичну роботу на кафедрі госпітальної педіатрії КМІ. В архівах кафедри збереглись власноручні нотатки І.М. Руднєва до його статті «Пути активизации студентов во время субординатуры по педиатрии» в інститутському виданні щодо досвіду підготовки дитячих лікарів у суб­ординатурі та інтернатурі на кафедрі госпітальної педіатрії імені О.М. Хохол. Наскільки актуально зараз звучать його слова: «Необходимо так организовать учебный процесс в субординатуре, чтобы самостоятельная работа сочеталась с постоянной учебой студентов. Целесообразно проводить семинарские занятия, посвященные наиболее трудным вопросам в практической деятельности врача-педиатра. К ним относятся диететика детей раннего возраста, выбор антибиотиков, показания для назначения физиотерапевтических процедур».

Багато уваги І.М. Руднєв приділяв розробці алгоритмів диференціальної діагностики набутих уражень серця у дітей, розробці та впровадженню в навчальний процес і практичну охорону здоров''я нових методів дослідження (полікардіографії, артеріальної осцилографії тощо).

Важливе значення для становлення навчально-методичної роботи педіатричних кафедр України мав методичний посібник І.М. Руднєва з підготовки лікарів-інтернів за фахом «педіатрія».

Відчуваючи нагальну потребу в підготовці сучасного керівництва для студентів із дитячих хвороб, Іван Михайлович Руднєв ініціював створення авторського колективу та розпочав редагування підручника «Дитячі хвороби», але не встиг завершити цю роботу через передчасну смерть у розквіті сил та наукового таланту. Він поспішав жити і творити, наче відчуваючи той несправедливо короткий і невблаганний час свого яскравого життя, повністю відданого медицині дитинства.

Справу життя професора І.М. Руднєва завершили його соратники та спадкоємці професори П.М. Гудзенко, В.М. Сідельников та П.С. Мощич, які видали підручник «Дитячі хвороби» у 1973 році.

Авторський колектив першого за багато років українського підручника «Дитячі хвороби», який узагальнив багаторічний досвід повоєнних поколінь педіатрів нашої держави, був у 1979 році увінчаний Державною премією УРСР у галузі науки та техніки. Потім цей підручник витримав ще два перевидання і довгі роки був класичним керівництвом для студентів педіатричних факультетів усього Радянського Союзу 70–80-х років.

У 2010 році ми відзначаємо 100-річчя з дня народження професора Івана Михайловича Руднєва і складаємо шану його подвижницькій та науковій діяльності на ниві охорони здоров''я дитинства. Його ім''я пам''ятають і шанують у Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, де відбудеться засідання вченої ради університету, присвячене ювілею І.М. Руднєва.

У Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького відбудуться наукові читання, присвячені його пам''яті, що зберуть цвіт віт­чизняної педіатричної науки та практики.

Приємно, що в цих заходах візьме участь донька Івана Михайловича — головний дитячий імунолог МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти, професор Людмила Іванівна Чернишова та його онук — доктор медичних наук, керівник медичного центру «Дитина» Олександр Михайлович Руднєв, який понад двадцять років викладає на кафедрі педіатрії № 2 Національного медичного університету.

У клініці нашої кафедри плідно працює та вже почав виконувати дисертаційну роботу правнук Івана Михайловича — лікар-педіатр Олександр Руднєв. Дійсно, як казали древні: «Да не прервется нить времен»...

Зоряний шлях видатного українського вченого-педіатра, професора Івана Михайловича Руднєва продовжується у його нащадках, науковій школі та пам''яті багатьох поколінь дитячих лікарів нашої країни…