Международный эндокринологический журнал 2 (34) 2011

Наприкінці 2010 року на сайтах Інтернету і в деяких засобах масової інформації з’явилися повідомлення про те, нібито Росія — перша у світі країна, яка зареєструвала методику лікування цукрового діабету шляхом пересадки свинячих бета-клітин. Це повідомлення викликало в суспільстві неабиякий ажіотаж.

Зазначу, що ця інформація раніше не проходила через жодне спеціалізоване медичне середовище — ані у вигляді повідомлень про випробування такої методики, ані у вигляді рецензій на проведене кимось дослідження. Навіть головний в ендокринології заклад — Ендокринологічний науковий центр і головний ендокринолог Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку РФ також не мали доступу до подібної інформації. Іншими словами, в черговий раз в хід була запущена деяка сенсаційна «бомба», що заповнила собою медіа- і віртуальний простір. Яка ж мета подібних сенсацій?

Оскільки будь-яка методика, зрозуміло, повинна бути десь реєстрована, керівники Ендокринологічного наукового центру звернулися до відповідного Міністерства із запитом. У відповіді МОЗ повідомлялося, що дозвіл на застосування нової методики був виданий Центральній клінічній лікарні Російської академії наук (ЦКЛ РАН). Факт сам по собі дивовижний, оскільки ендокринологічна спільнота не володіє відомостями про матеріально-технічну базу ЦКЛ РАН в плані можливих випробувань трансплантації клітин та ефективності цієї методики у хворих на цукровий діабет.

Згідно з повідомленнями, розміщеними на сайті, випробування нібито проходили в Інституті ім. Скліфосовського на восьми (!) російських пацієнтах, що дали згоду на пересадку свинячих бета-клітин. Ці бета-клітини поміщають в якусь непроникну для згубних антитіл оболонку, яка в той же час проникна для інсуліну й глюкози. Потім вони лапароскопічно пересаджуються в черевну порожнину. Виникає питання: чому таке випробування нової медичної технології, здатної зробити справжню революцію в лікуванні цукрового діабету, проводили фактично підпільно? Отже, відчувається душок комерціалізації.

Далі ще цікавіше. Як дізнаємося з тих же джерел Інтернету (на жаль, ніяких інших публікацій на цю тему, як годиться при будь-якому легальному випробуванні, немає), ці бета-клітини беруть від особливої породи свиней, яких вирощують на островах Нової Зеландії впродовж 150 років за відсутності будь-якого контакту з людиною, щоб не переносилися віруси.

Потім австралійська фірма виділяє ці свинячі бета-клітини, загортає їх у напівпроникну оболонку з водоростей і пересилає в Росію. І тут з 2007 року на восьми добровольцях вивчається ефективність лапароскопічного надходження цих клітин. Результати такі: як зазначається на сайтах, у 25 % пацієнтів (тобто у двох хворих!) зменшилася потреба в інсуліні, у когось вона знизилася наполовину або взагалі не знизилася, комусь рекомендується повторна підсадка бета-клітин.

Відомо, що будь-яке клінічне випробування, якщо воно має на меті допомогти хворим людям, обов’язково проходить декілька стадій: першу — на добровольцях, другу (А і В), третю (А і В). І це все ще дореєстраційні випробування. Обов’язково потрібно враховувати такий критерій, як масштабність: дослідження повин-но проходити в різних центрах. Зазвичай публікується стартова інформація про дослідження в наукових журналах — її не було ані у виданнях з ендокринології, ані з трансплантології, хоча така новина торкається обох сфер медицини. До речі, головний трансплантолог РФ також не був у курсі подібних досліджень.

Справді, наукові розробки в цій сфері проводяться, але тільки на стадії експерименту. Використовуються тваринні моделі — миші і мавпи. На світовому конгресі з нових технологій в лікуванні цукрового діабету, що відбувся в Базелі, довідався про випробування ксенотрансплантованих клітин в особливій оболонці у гризунів і мавп. Але поки що ефективність цієї методики не доведена, тому експериментальні дослідження тривають.

Повернемося до ЦКЛ РАН. Наявне реєстраційне посвідчення від 9.12.2010 р., іменоване «Ксеноматична корекція гіперглікемії», що дозволяє застосовувати в медичній практиці тільки «методику доставки біологічно активних препаратів». Тобто, по суті, зареєстрована тільки ось ця напівпроникна оболонка та її лапароскопічна доставка в черевну порожнину.

У той же час дозвіл на використання у рамках медичної технології «Ксеноматична корекція гіперглікемії» будь-якого конкретного біомедичного клітинного матеріалу, у тому числі бета-клітин свині, не видавався, і застосування його на території РФ відповідно до ст. 43 «Основ законодавства з охорони здоров’я громадян» не допускається.

Попри те на деяких сайтах з рекламою «нової методики» вже виставлені захмарні ціни в євро на її застосування. До речі, і в Україні багато хворих цікавляться можливістю отримати подібне «лікування». Закликаю і лікарів, і людей з діабетом не піддаватися на цю чергову провокацію, яка організована насамперед заради власної наживи. До речі, самі автори цієї «методики» зазначають, що може знадобитися друга, третя пересадка, а це все нові й нові кошти — при незначному, не доведеному наукою і неапробованому ефекті.

У цій «методиці» ще багато білих плям. Так, питання, чи передаватимуться віруси від свині людині або ні, залишається ще на багато років досліджень. У свині, наприклад, є дуже небезпечний ретровірус, а також вірус гепатиту, який не властивий людині і, можливо, здатний передаватися. Залишається відкритим і питання про виживаність пересаджених бета-клітин. Можна навіть допустити, що немає відторгнення імунологічного, але яка ймовірність збереження ефекту пересадженого клітинного матеріалу в капсулі, що в організмі поступово покривається фіброзними нитками і стає непроникною? Отже, виникне потреба в нових підсадках, але ж це не вирішення проблеми!

Вітання читачам з останньої поділеної столиці світу   Нікосії (вона ж Лефкосія, Лефкоза). Сучасна типова шопінг-стрит: по обидва її боки веремія навколо брендових бутиків, кав’ярні, ресторани, манекени у вітринах, відблиски сонця. Мультикультуралізм буяє, як і на будь-якій центральній торговельній вулиці європейських столиць: мішанина національностей, культур, мов. Прямую цією вулицею у пошуках декоративної тарілки з видами Нікосії — і раптом повна зупинка. СТОП. Люди в уніформі, поруч колючий дріт і мішки з піском, схожі на музейні експонати просто неба. Далі без паспорта вже йти неможливо, бо опинився на кордоні між Республікою Кіпр та самопроголошеною Турецькою Республікою Північного Кіпру, що прорізає кіпрську столицю Нікосію і розтинає навпіл середньовічне місто, збудоване хрестоносцями у формі кола. На кордоні треба заповнити невелику нібито міграційну форму. Прикордонники невизнаної держави внесуть ваші дані в свою базу — і подорож торговельними рядами може тривати далі, тільки-от європейська шопінг-стрит трансформується в турецький базар. А наш мобільний оператор шле sms із текстом: «Вітаємо в Туреччині!»

П’ять генеральних секретарів ООН переймалися проблемою врегулювання конфлікту між греками-кіпріотами та турками-кіпріотами, що досяг апогею в 1974 році й призвів до поділу острова на дві частини й турецької окупації Північного Кіпру. Ніхто не приділяв і не приділяє такої уваги багатьом іншим замороженим конфліктам у сучасному світі. Однак у справі вирішення задавненого кіпрського конфлікту рахунок іде вже не на роки, а на місяці. Хоча про це у Євросоюзі та на Кіпрі мало хто говорить уголос.

Взагалі ж ціна вирішення кіпрської проблеми досить висока — перспективи вступу Туреччини до Євросоюзу і спроможність ЄС в його сучасному вигляді приймати й виконувати хоч якісь доленосні рішення. Питання вступу Туреччини до ЄС безпосередньо залежить від вирішення кіпрської проблеми, тому що між країнами — членами ЄС у принципі не може бути територіальних суперечок і ворожих відносин.

Але насамперед Кіпр — це перлина Серед-земномор’я, острів Афродіти, острів любові й краси, центр давньогрецької історії, що зберіг безліч безцінних пам’ятників культури. А все найкраще у світі — від любові. Бо душа співає і в гармонії з природою напов­нює будні позитивними емоціями, ніжністю й красою. Бажаю читачам зустріти цю квітучу пору року з масою позитиву та в гарному настрої!

З повагою, головний редактор
професор Володимир Паньків