Журнал «Здоровье ребенка» 1 (28) 2011

Значне поширення й неухильне зростання алергічних захворювань, що посідають перше місце серед усіх неінфекційних захворювань дитячого віку, потребують пильної уваги лікарів-педіатрів. Проте офіціальна статистика, що базується на показниках звернень по медичну допомогу, як правило, не дає правдиве уявлення про поширенність алергічних захворювань. У зв’язку з цим використання доступних високочутливих специфічних методів виявлення алергопатології, своєчасна корекція та профілактика даних станів є перспективними.

Матеріали та методи

Одним із методів установлення причинно-значущих алергенів є проведення шкірних тестів методом скарифікації. Постановка шкірних тестів — це високочутливий метод визначення специфічної сенсибілізації організму шляхом введення через шкіру алергену та оцінки величини й характеру набряку чи запальної реакції.

Техніка постановки шкірних тестів, показання та протипоказання до їх використання, а також оцінка результатів шкірного тестування проводились відповідно до загальноприйнятої методики, запропонованої А.Д. Адо (1969). Тому з метою уточнення причинно-значущого алергену чи групи алергенів для загострення бронхіальної астми (БА), атопічного дерматиту (АД), алергічного риніту (АР), гострого алергозу, кропив’янки (ГАК) ми використовували метод скарифікаційних шкірних проб із стандартними алергенами (харчовими, побутовими, епідермальними, пилковими) в 1214 дітей у період стійкої ремісії залежно від нозологічної форми захворювання, статі та віку. Розподіл хворих за нозологічними формами, статтю й віком надано  в табл. 1.

Як бачимо, закономірно переважають хлопчики, хворі на БА, у всіх вікових групах. Серед хворих на АД хлопчики більше реєструються в групі пубертатного віку, у дошкільному віці переважають дівчатка. На АР частіше хворіють дівчатка віком 9–12 і 13–18 років. Серед хворих на ГАК вікових особливостей ми не виявили.

Результати та їх обговорення

За результатами тестування можна визначити наступне. У дітей із БА реєструвалася полівалентна алергія, при цьому у хлопчиків віком 4–8 років в етіологічному спектрі превалювали харчова й пилкова алергії (++++). До 9–12 років зростала чутливість до епідермальних (+++) і побутових алергенів (+++), а до харчових і пилкових алергенів кількість позитивних реакцій зменшувалася (+). До 13–18 років зростала чутливість до всіх груп алергенів (+++) (рис. 1). Аналогічно у дівчаток віком 4–8 років, хворих на БА, переважали харчова й пилкова алергії, що зменшувались до 9–12 років та не змінювались до 13–18 років (++). Вікова динаміка чутливості до пилкових алергенів аналогічна у хлопчиків. Реакція на побутові та епідермальні алергени була помірною в 4–8 років (++), дещо зменшувалась у 9–12 років (+) та зростала в 13–18 років (++) (рис. 2).

Аналогічно до БА з АД відмічалась полівалентна алергія. У загостренні АД у хлопчиків 4–8 років провідну роль відігравали харчові алергени (+++), значущість яких зменшувалась (++) у віці 9–12 років і зростала до 13–18 років (+++). Пилкові алергени спричиняли загострення АД у віці 4–8 років (++) та 13–18 років (++), у 9–12 років чутливість була слабкою (+). До епідермальних та побутових алергенів з віком чутливість або дещо зменшувалася, або залишалася без динаміки (+) (рис. 3).

У дівчаток 4–8 років з АД відзначалась помірна чутливість до всіх груп алергенів, проте найбільш виразна до харчових (+++) та пилкових (++) алергенів, що з віком прогресивно зменшувалась (+). У дівчаток віком 9–12 і 13–18 років аналогічно до хлопчиків відзначалась низька чутливість до епідермальних та побутових алергенів (+) (рис. 4).

У хлопчиків 4–8 років з АР відзначалися позитивні результати тестування з епідермальними, побутовими та харчовими алергенами (+++), менш виражені реакції до пилкових алергенів (++). У віковій групі 9–12 років відзначалась низька чутливість до всіх груп алергенів (+). У старшій віковій групі (13–18 років) різко зростала імунопатологічна відповідь на харчові алергени (++++), меншою мірою — на пилкові (+++), реакція на побутові та епідермальні алергени була помірно вираженою (++) (рис. 5). У дівчаток 4–8 і 13–18 років з АР превалює чутливість до харчових та пилкових алергенів (+++), менш виражена до епідермальних та побутових алергенів (+). У віці 9–12 років зростає вираженість реакцій до побутових та епідермальних алергенів і зменшується до харчових та пилкових (+). У старшій віковій групі (13–18 років) зменшується чутливість до побутових та епідермальних алергенів (+) при зростанні чутливості до пилкових та харчових алергенів (++) (рис. 6). Проведене шкірно-алергічне тестування в період стійкої ремісії після гострого перенесеного алергозу дало такі резуль­тати:

— хлопчики дошкільного віку реагували гіперергічною реакцією (+++) після перенесеної хвороби на всі види алергенів, крім пилкових; у віці 9–12 років діапазон етіологічних факторів у розвитку гострого алергозу поширювався і на харчовий комонент гіпер­ергічною реакцією (++++). До 13–18 років збільшується чутливість до пилкових алергенів (+++), зменшується до харчових (+), а до побутових та епідермальних зберігається без динаміки (++) (рис. 7);

— у дівчаток 4–8 років до набряку Квінке частіше приводило споживання харчових продуктів (++++), до яких у них відзначалась спотворена чутливість, менш виражена реакція на побутові й епідермальні алергени (++) та слабо (+) — на пилкові; у дівчаток 9–12 років етіологічне превалювання харчових факторів зберігалось, але меншою мірою (+++), на тому ж рівні відзначалась реакція на побутові алергени, а на пилкові зменшувалася (+), частіше хворі реагували різко позитивними реакціями на епідермальні алергени (+++); у старшій віковій групі також домінували харчові алергени (+++), дещо збільшувалася чутливість до пилкових (++), зменшувалась чутливість до епідермальних (++), без динаміки залишалась реакція на побутові алергени (++) (рис. 8).

Таким чином, проведені дослідження дозволяють встановити значення певних алергенів у загостренні або виникненні алергічних хвороб у дітей. За нашими даними, більш часті й виражені шкірно-алергічні проби у дітей віком 4–8 і 13–18 років; період з 9 до 12 років, очевидно, є найбільш індиферентним, коли чутливість до алергенів або стабілізується, або має переконливу тенденцію до зниження. Така закономірність, швидше за все, обумовлена поширенням діапазону сенсибілізації після 1–2-го року життя дитини, а новий сплеск алергії у пубертатному періоді, безсумнівно, є наслідком гормональної перебудови в організмі дитини, можливо, що протікає з дисфункцією утворення кортикостероїдів.

Враховуючи вищевикладене, для практичного користування результати досліджень були узагальнені в наведених номограма, за допомогою яких залежно від нозологічної форми захворювання, статі та віку можна встановити причинно-значущий алерген.

Висновки

1. На бронхіальну астму хлопчики хворіють у 3 рази частіше, ніж дівчатка, найбільш помітна ця перевага в пубертатному періоді, що певною мірою пов’язано з більш вираженою полівалентністю алергії та свідчить про участь андрогенів у реалізації хвороби.

2. Вивчаючи особливості шкірної сенсибілізації при різних алергічних захворюваннях у численній віковій популяції, ми прийшли до висновку, що немає необхідності в широкому застосуванні інвазивних методів дослідження (визначення антитіл у крові, шкірно-алергічне тестування), а доцільніше попередньо використовувати номографічний метод визначення причинно-значущого алергену або групи алергенів згідно з проведеними нами дослідженнями.

3. Запропонована нами методика за умови ретельного вивчення алергологічного анамнезу дозволяє, користуючись номограмою, у 70–80 % випадків встановити причинно-значущий алерген без використання інвазивних методів дослідження, що стане щадним для більшості дітей у період діагностики алергопатології і може мати значний економічний ефект.

4. Інвазивні методи показано використовувати в сумнівних випадках і за відсутності ефекту від елімінації передбачуваної групи алергенів.

5. Упровадження даного методу в практику охорони здоров’я може бути здійснене шляхом забезпечення алергологічних кабінетів поліклінік, дитячих стаціонарів, а також дільничних лікарів-педіатрів запропонованою нами схемою етіологічної розшифровки алергічних захворювань у дітей.

6. Таким чином, використовуючи виявлені закономірності, з урахуванням діагнозу, статі, віку дитини за допомогою номограми можна встановити специфічне значення певних алергенів у загостренні захворювання, а отже, забезпечити своєчасну їх елімінацію, що має основоположне значення в профілактиці алергічних захворювань у дітей.