Журнал «Здоровье ребенка» 3 (30) 2011

Здоров’я нації розглядається як показник цивілізованості держави, що відображає соціально-економічне становище суспільства [1]. При цьому близько 75 % хвороб у дорослих є наслідком умов життя у дитячі та молоді роки. Захворюваність та поширеність різноманітної патології серед дитячого населення в Україні залишаються високими за всіма основними класами хвороб. Особливе занепокоєння викликає зростання частоти інфекційних захворювань, психоневрологічної патології, хвороб ендокринної та сечостатевої системи, органів травлення, травм та отруєнь. Спостерігається негативна тенденція: при загальному поступовому зменшенні кількості дитячого населення відбувається зростання кількості дітей-інвалідів і збільшуються показники захворюваності [1, 2].

За даними досліджень українських фахівців, 36,4 % учнів загальноосвітніх шкіл мають низький рівень фізичного здоров’я [3, 4]. За останні 20 років виявлено зменшення показників маси тіла у школярів усіх вікових груп, особливо у віці становлення статевих функцій як у дівчаток, так і у хлопчиків, з одного боку. З іншого боку, в Україні — 10 % дитячого населення мають надмірну масу тіла. Щорічно серед дітей до 14 років реєструється близько 60 тисяч нових пацієнтів з ожирінням. На думку деяких авторів, ці дані не відповідають дійсності і реальний рівень поширеності ожиріння в дитячому віці є значно більшим [5, 6].

У зв’язку з цим надзвичайної актуальності набуває впровадження сталої системи моніторингу фізичного розвитку дітей та підлітків, що дозволяє на донозологічному етапі виявити дітей з підвищеним ризиком метаболічних порушень, зокрема, ожиріння.

Метою дослідження була оцінка фізичного розвитку дітей шкільного віку, що проживають в умовах Півдня України.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі наукові завдання:

— провести моніторинг антропометричних показників у дітей шкільного віку;

— визначити рівень фізичного розвитку обстежених дітей;

— сформувати групи ризику виникнення метаболічних порушень серед обстежених дітей.

Матеріали та методи

Дослідження виконане у 2007–2010 рр. на базі середніх загальноосвітніх шкіл № 122, 48, 54 та гімназії № 4 м. Одеси. Всього обстежено методом випадкової вибірки 1833 дітей та підлітків віком від 7 до 17 років. При розрахунку мінімального розміру вибірки, достатнього для одержання доказових даних, виходили з загальної чисельності дітей шкільного віку у м. Одесі — за станом на 01.01.2010 р. їх було 110 141. За формулою Лера для потужності 80 % и двобічного рівня значущості 0,05 мінімальний розмір вибірки становить 1652 дитини. Зважаючи на те, що всього у школах, в яких проводилися обстеження, навчається 3298 дітей (тобто в дослідженні брали участь 55,8 % від загальної кількості учнів), розмір вибірки є достатнім для одержання репрезентативних даних.

Оцінці підлягали показники фізичних даних, одержані внаслідок антропометрії, які порівнювалися зі стандартами фізичного розвитку, нині діючими в Україні [7]. Додатково до загальноприйнятих показників (зріст, маса тіла, окружність грудей) оцінювали окружність талії, стегон, плеча, зап’ястка, стегна та шиї за допомогою сантиметрової стрічки.

Ступінь фізичного розвитку характеризували за допомогою центильних інтервалів: нижче 3 % — дуже низькі показники; від 3 до 10 % — низькі показники; від 10 до 25 % — знижені показникии; від 25 до 75 % — середні показники; від 75 до 90 % — підвищені показники; від 90 до 97 % — високі показники; вище 97 % — дуже високі показники) [4, 8]. Статистичну обробку одержаних даних проводили за допомогою програмного забезпечення Statistica 7.0 (StatSoft Inc., США) [9].

Результати дослідження та їх обговорення

При оцінці фізичного розвитку, відповідного віковим стандартам, встановлено, що значна кількість дітей препубертатного та пубертатного віку достовірно випереджає відповідні стандартні величини (табл. 1). При цьому для дітей більш старшого віку було характерним зростання дисперсії ознак, що свідчить про гетерогенність вибірки.

Цікаві дані одержані щодо окружностей сегментів кінцівок та тулуба, що характеризують жировідкладення та розвиток мускулатури (рис. 1).

Згідно з рис. 1, динаміка приросту відповідних показників у хлопчиків та дівчаток дещо відрізняється, найбільш виражені відмінності спостерігаються після 12–13 років, що вочевидь обумовлено гормональними впливами.

Відповідно до сучасних уявлень при пропорційній статурі окружнысть шиї вдвічі більша окружності зап’ястка та удвічі менша окружності талії; окружність грудей повинна бути в 1,1 раза більше окружності стегон, а окружність талії повинна бути на одну чверть менше окружності грудей [6, 8].

Як видно з наведених у табл. 1 та на рис. 1 значень, більшість дівчаток та хлопчиків (71,9 %) мають непропорційну статуру, причому максимальна кількість відхилень реєструється у віковій групі 15–16 років.

Описані зміни є характерними для так званого трофологічного синдрому, що характеризується дисгармонійним фізичним розвитком, зниженням функціональних резервів, порушенням нормального перебігу пубертату. Причинами даних проявів може бути як аліментарний дефіцит есенціальних нутрієнтів при надлишковій енергетичній цінності раціону, так й інші несприятливі чинники, в тому числі фактори навколишнього середовища.

При аналізі розподілу дітей за рівнем фізичного розвитку надмірна маса тіла визначалася переважно у дівчаток препубертатного віку (рис. 2). Слід зазначити, що частота маргінальних центильних інтервалів (< 10 c та > 90 c) корелювала між собою (rs = 0,74; p < 0,05), що свідчить про напруження адаптаційних резервів у обстежених дітей. Викликає занепокоєння тенденція до гіпотрофізації дітей середнього та старшого шкільного віку — переважна більшість обстежених належала до нижнього квартилю (до 25-го центилю включно). Кількість дітей із низькою масою тіла становить від 4,5 % (15-річні підлітки) до 9,5 % (8-річні діти). З іншого боку, в усіх вікових групах від 4,9 до 15,3 % дітей мали надмірну масу тіла.

Таким чином, фізичний розвиток дітей шкільного віку, які проживають на Півдні України, відрізняється високою частотою дисгармонійного фізичного розвитку як за рахунок акселерації процесів росту, так і через їх децелерації. При цьому більш виражені порушення дезадаптаційного характеру спостерігалися у дівчаток препубертатного віку та у хлопчиків пубертатного віку.

Наведені дані дозволяють дійти таких висновків:

1. Фізичний розвиток дітей шкільного віку, які проживають на Півдні України, відрізняється високою частотою дисгармонійності. Кількість дітей з ознаками гіпотрофізації становить від 4,5 % (15-річні підлітки) до 9,5 % (8-річні діти). В усіх вікових групах від 7 до 16 років від 4,9 до 15,3 % дітей мали надмірну масу тіла та ожиріння.

Надмірна маса тіла визначалася переважно у дівчаток препубертатного віку, при цьому частота маргінальних центильних інтервалів (< 10 c та > 90 c) у різних вікових групах корелювала між собою (rs = 0,74; p < 0,05), що свідчить про напруження адаптаційних резервів у обстежених дітей.

До групи ризику виникнення метаболічних порушень за даними моніторингу фізичного розвитку слід віднести дівчаток препубертатного та пубертатного віку, а також хлопчиків пубертатного віку.