Журнал «Здоровье ребенка» 4 (31) 2011

У зв’язку з реформуванням системи освіти, що включає ускладнення навчальних програм, появу нових освітніх закладів та педагогічних технологій, особливої значущості набуває збереження здоров’я школярів [1, 2].

Обсяг інформації, що безперервно зростає, підвищення розумового навантаження, недостатня фізична активність, недоліки в організації харчування, порушення режиму відпочинку, сну та інших аспектів умов життя приводять до відхилень у стані здоров’я дітей і зменшення функціональних можливостей організму [2, 3].

З метою визначення стану здоров’я нами обстежені 142 школярі 2–6-х класів (39,4 % дівчаток, 61,6 % хлопчиків) однієї зі шкіл Деснянського району м. Києва. Розподіл дітей за групами здоров’я поданий у табл. 1.

Отримані нами дані показали, що до I групи, тобто до здорових дітей, можна було віднести лише 18,5 % обстежених; до II групи здоров’я віднесені 46,3 % дітей, які мали різні функціональні відхилення в стані здоров’я. III групу становили 35,3 % дітей із хронічними та органічними захворюваннями (плоскостопість, сколіоз та ін.).

У вітчизняній літературі останніх років зустрічаються різноманітні дані щодо розподілу дітей за групами здоров’я. Так, за даними Л.В. Квашніної (2000), до I групи здоров’я можна віднести тільки 5,3 % дітей, органічна та хронічна патологія визначається у 65 % учнів [4]. За іншими даними [1], до I групи здоров’я відноситься 23,3 %, до II — 29,2%, до третьої групи — 47 % школярів.

В обстежених нами дітей переважали порушення кістково-м’язової системи. Вони діагностовані у 71,8 % дітей. Найбільш частою патологією кістково-м’язової системи є ураження хребта, що виявлено в 42,9 % учнів, у вигляді порушення постави та сколіозу I–II ступенів (відповідно 31,7 і 11,2 %); із кожним роком навчання (2, 3, 4, 6-й класи) збільшується кількість учнів із даними захворюваннями: 6; 22; 34 і 40 % відповідно. Патологію склепіння стопи — плоскостопість виявлено у 24,6 % дітей, карієс — у 21,8 % учнів, найчастіше у 2-му класі — 46 % випадків. У школярів наступних класів каріозні зуби не були сановані в кожного четвертого.

Велику групу захворювань, що були діагностовані в 47,9 % дітей, становили ураження шлунково-кишкового тракту. Більшість захворювань (38,0 %) мали функціональний характер у вигляді дисфункціональних розладів біліарного тракту й функціонального запору. 9,9 % дітей мали хронічні захворювання травної системи (холецистит, гастродуоденіт), кількість яких зростала з віком: у 2-му класі — 5,9 %, у 3-му — 6,6 %, у 4-му — 12,6 %, у 6-му класі — 12,0 % випадків.

За даними літератури, в Україні погіршення здоров’я школярів супроводжується зростанням у них кількості функціональних розладів, зокрема вегетативних дисфункцій (ВД) [5, 6]. Дослідження В.Г. Майданника (2006) свідчать, що ВД виявляються у 20 % в загальній популяції дітей і зберігаються у 33 % дітей підліткового віку. Відомо, що різні функціональні порушення органів і систем у дітей, у тому числі й вегетативні, є не тільки факторами ризику формування соматичної патології, але й факторами, що впливають на їх фізичний та психічний розвиток, особливо в дітей молодшого шкільного віку, коли фізіологічні зміни в дитячому організмі збігаються зі змінами соціальними. Це часто пов’язано з порушеннями адаптаційних реакцій організму дитини, із так званим синдромом шкільної дизадаптації, що є результатом взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів [6, 7]. Тому процес адаптації в цьому періоді розвитку дитини має характер стресової реакції. Довготривале перебування в таких умовах сприяє формуванню різноманітних вегетативних дисфункцій, за нашими даними, переважно вегетовісцеральних. Вони спостерігалися більше ніж у 3/4 дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Наявність синдрому шкільної дизадаптації в молодших школярів підтверджує факт переважання функціональних порушень шлунково-кишкового тракту в дітей 2-го класу — 60 % та зменшення цих порушень із віком: у 3-му класі — 48 %, у 4-му класі — 47 %, у 6-му класі — 30 % випадків. Але на цьому фоні збільшується кількість хронічних захворювань.

Окрім вегетовісцеральних дисфункцій були також діагностовани інші форми вегетатитивних дисфункцій; у 15,5 % учнів виявлені зміни з боку серцево-судинної системи. Діти скаржилися на нечастий біль у ділянці серця, при огляді вислуховувався систолічний шум м’якого тембру або розщеплення I тону чи його послаблення. Ці зміни потребують ретельного дослідження з проведенням анамнестичного (бесіда з батьками) та інструментального обстеження. Очевидно, більшість цих симптомів швидше за все була пов’язана з вегетосудинною дисфункцією. Прояви нейроциркуляторної, вегетосудинної дисфункції у вигляді головного болю відзначалися у 6,3 % дітей. Таким чином, 40,1 % школярів мали ту чи іншу форму або одночасно дві форми порушення вегетативного гомеостазу. Хвороби нервової системи за рахунок вегетативної дисфункції займали друге місце (43,5 %) і також включали поодинокі випадки дефектів мовлення, церебрастенічного синдрому після черепно-мозкової травми.

Значною була кількість випадків патології ЛОР-органів (30,3 % випадків): у 21,8 % обстежених спостерігався хронічний тонзиліт (у тому числі у поєднанні з аденоїдитом), у 7,1 % учнів ми діагностували гіпертрофію піднебінних та носоглоткових мигдаликів без ознак хронічного запалення.

14,8 % школярів (більшість у 6-му класі) мали порушення обміну у вигляді ожиріння, переважно I ступеня. У 14,1 % учнів, особливо у 4-му класі, відзначалася патологія зору, частіше міопія, дещо рідше — гіперметропія, астигматизм, косоокість.

Алергічні захворювання відзначались у медичній карті у 5,6 % обстежених учнів (атопічний дерматит, бронхіальна астма), але на момент обстеження вони не мали клінічних проявів. Інформація щодо захворюваності обстежених школярів подана в табл. 2.

Враховуючи те, що фізичний розвиток є інтегральною характеристикою здоров’я дитини, ми визначали фізичний розвиток школярів. Було встановлено, що майже 60,8 % обстежених мають середній, 19,0 % — вищий за середній рівні фізичного розвитку. Привертає увагу той факт, що 1/5 частина учнів віком 8–9 років були «високорослими» — мали високий і дуже високий рівень фізичного розвитку. Лише у 2,5 % дітей фізичний розвиток був нижчим за середній.

Гармонійний (відповідність маси тіла зросту) фізичний розвиток відзначався у 87,3 % учнів, у 12,7 % дітей фізичний розвиток був дисгармонійним, переважно за рахунок збільшення маси тіла. Дані щодо фізичного розвитку обстежених школярів наведені в табл. 3.

За даними В.П. Неделько, Т.М. Камінскої, С.А. Руденко та ін. [1], при вивченні адаптаційних можливостей дітей шкільного віку м. Києва установлено, що більше ніж у 20 % вони були незадовільними, а в 60 % виявлено напружену адаптацію до шкільного навантаження.

Поряд із визначенням адаптаційних можливостей організму дитини важливою є оцінка фізичного здоров’я. Запропонований останніми роками термін «фізичне здоров’я» визначається як динамічний стан організму людини, що характеризується резервом функцій її організму для виконання власних біологічних і соціальних функцій [8, 9]. Багатьма дослідниками зафіксовано погіршення фізичного здоров’я школярів, що пов’язано з недостатньою руховою активністю й низьким рівнем фізичної підготовки [10]. За даними Г.Л. Апанасенко [8], до показників фізичного здоров’я потрібно віднесті ті, що визначають стан резервів серцево-судинної системи. У Києві фізичне здоров’я вивчалось в рамках виконання міської міжгалузевої програми «Школяр», що включає показники реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. До програми входять 5 індексів: Робінсона, Кетле, Скабінського, індекс напруги та індекс Руф’є (ІР).

Ми використовували Індекс Руф’є, рекомендований для контролю резервів серцево-судинної системи школярів шкіл міста (наказ МОЗ України № 518/674 від 20.07.09). Він визначається з урахуванням 5 градацій резерву: менше 3 — високий рівень; 4–6 — вище за середній (добрий); 7–9 — середній; 10–14 — нижче за середній (задовільний); більше ніж 15 — низький. Визначення проводиться за такою формулою:

ІР = [4 х (ЧСС1 + ЧСС2 + ЧСС3) – 200] : 10,

де ЧСС1 — пульс за 15 с у стані спокою; ЧСС2 — пульс за перші 15 с першої хвилини відновлення після навантаження; ЧСС3 — пульс за останні 15 с першої хвилини відновлення. Навантаженням є 30 присідань протягом 40 с. У табл. 4 наведені дані щодо показників індексу Руф’є в обстежених дітей.

З даних, наведених у табл. 4, видно, що в 40,7 % дітей показники резерву серцево-судинної системи були нижчими за середні, у 32,1 % учнів — середніми, тільки 19,8 % школярів мають високий і вищий за середній рівні фізичного здоров’я. Згідно з наказом МОЗ № 518/674 (додаток 1) основну фізкультурну групу можуть відвідувати учні, які мають високий і вищий за середній рівні фізичного здоров’я. У нашому дослідженні це лише 19,8 % дітей. Школярі з середніми показниками (32,1 %) повинні займатися в підготовчій фізкультурній групі, діти з показниками нижчими за середній та низькими (48,1 %) — у спеціальній групі з фізичної культури.

Отримані нами дані майже збігаються з даними Національного університету фізичного виховання і спорту України, які свідчать про те, що 89,1 % школярів мають низький та нижчий за середній рівні фізичного здоров’я. За даними Л.М. Казак та ін. авторів [11, 12], тільки в 1,6–7,5 % дітей м. Києва зафіксовано високий рівень фізичного здоров’я, у 7 % — вищий за середній, а у 65–93 % — нижчий за середній і низький. Результати наших досліджень стану фізичного здоров’я школярів засвідчують збільшення відсотка нетренованих дітей та дітей із соматичною патологією.

Висновки

1. До I групи здоров’я відносяться лише 18,5 % дітей молодшого і середнього шкільного віку, до II групи — 46,3 %, до III групи здоров’я — 35,3 % учнів.

2. Найчастіша системна патологія, що зустрічалася в 71,8 % учнів, — це захворювання кістково-м’язової системи.

3. Соматична патологія в більшості випадків спостерігалась у вигляді функціональних порушень, насамперед з боку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, які, найбільш ймовірно, є свідченням порушення вегетативного гомеостазу (40,1 %) учнів даного віку.

4. Фізичний розвиток у більшості дітей є середнім (60,8 %). 36,7 % дітей мають фізичний розвиток вищий за середній, а 17,7 % — високий та дуже високий. У 2,5 % школярів фізичний розвиток нижче за середній.

5. Оцінка резерву функціональних можливостей серцево-судинної системи за індексом Руф’є засвідчує, що тільки 19,8 % школярів мають високий та вищий за середній рівень фізичного здоров’я і можуть відвідувати основну фізкультурну групу, 32,1 % учнів із середнім рівнем — підготовчу групу, у той час як 48,1 % учнів із рівнем фізичного здоров’я нижчим за середній та низьким повинні займатися в спеціальній групі.

Таким чином, проведені дослідження свідчать що стан здоров’я учнів молодшого та середнього віку за більшістю критеріїв є незадовільним. Для поліпшення рівня фізичного здоров’я необхідно звертати увагу лікарів, педагогів і батьків до проведення оздоровлюючих заходів для дітей із відхиленнями у стані здоров’я, до перегляду організації фізичної культури в школах, до просвітницької роботи серед дітей і батьків щодо здорового способу життя.