Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Здоровье ребенка» 5 (32) 2011

Вернуться к номеру

Клініко-імунологічні особливості дітей із рецидивуючим бронхітом і супутньою патологією гепатобіліарної системи

Авторы: Третьякевич З.М., Бабінова О.В. ДЗ «Луганський державний медичний університет»

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Версия для печати


Резюме

Обстежено 85 дітей із рецидивуючим бронхітом і супутньою патологією гепатобіліарної системи та 42 пацієнтів з ізольованим рецидивуючим ураженням бронхів. У всіх хворих були виявлені імунні порушення у вигляді Т-лімфопенії, значні зміни кількості та співвідношення СD4+ та СD8+, зменшення вмісту IgA, IgM та IgG, підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів за рахунок найбільш патогенних середньо- та дрібномолекулярних комплексів, збільшення вмісту IgЕ у сироватці крові та ознаки дисбіозу кишечника. Указані зміни були більш вираженими у хворих із поєднаною патологію порівняно з пацієнтами з ізольованим рецидивуючим бронхітом. З огляду на наведені дані можна думати про важливу роль гепатобіліарної патології в розвитку імунних порушень у дітей, хворих на рецидивуючий бронхіт.


Ключевые слова

Діти, рецидивуючий бронхіт, гепатобіліарна патологія, імунні порушення.

Вступ

Нині в багатьох індустріальних країнах світу, у тому числі в Україні, відзначається збільшення кількості дітей із бронхолегеневою патологією, особливо хворих на рецидивуючий бронхіт (РБ), що становить більше ніж 30 % у структурі захворювань органів дихання в дітей [1]. Дана патологія привертає пильну увагу педіатрів у зв’язку з можливістю трансформації її в бронхіальну астму в ранньому дитячому віці або у хронічний бронхіт на подальших етапах життя [2]. Незважаючи на численні дослідження з вивчення етіології, патогенезу, клініки та терапії РБ, ця проблема залишається не вирішеною [3, 4]. Така ситуація може бути пов’язана з наявністю додаткових невивчених механізмів розвитку захворювання та існуванням у дитини супутньої патології, що тривалий час залишається не діагностованою.

За даними різних авторів, майже 50 % дітей, хворих на хронічну та рецидивуючу бронхолегеневу патологію, мають поєднане ураження гепатобіліарної системи [5]. Найбільш поширеними є дисфункції жовчного міхура (дискінезії) і сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів (дистонії), що за Римськими критеріями (ІІІ, 2006) визначаються терміном «дисфункціональні розлади біліарного тракту» [4]. У структурі хронічних захворювань біліарної системи поряд із дискінезіями жовчовивідних шляхів зростає питома вага хронічних некалькульозних холециститів та холецистохолангітів [5]. У багатьох випадках ця патологія тривалий час залишається не діагностованою внаслідок того, що на початку захворювання не завжди супроводжується яскравими клінічними симптомами [6]. Тривало не діагностована патологія гепатобіліарної системи невірусного генезу є несприятливим фоном для виникнення інфекційних процесів, у тому числі й органів дихальної системи [7]. З одного боку, це пов’язано зі зниженням функціональної активності печінкової паренхіми, у тому числі й антитоксичної функції печінки, з іншого — з формуванням вторинних імунних порушень на фоні гепатобіліарної патології [5, 8]. Також доведено, що в дітей із патологією гепатобіліарної системи змінюються літогенні властивості жовчі, розвиваються дисбіотичні порушення кишечника та дисфункція імунної системи [7, 9]. Ці процеси можуть призводити до поглиблення порушень в імунному статусі дітей із РБ та ускладнювати здійснення лікувально-реабілітаційних заходів.

Тому метою нашого дослідження було вивчення клініко-імунологічних особливостей дітей, хворих на РБ із супутньою патологією гепатобіліарної системи.

Матеріали і методи

Під нашим спостереженням були 127 дітей, хворих на РБ, віком від 6 до 17 років (хлопчиків 70 —55 %, дівчаток 57 — 45 %). Хворі діти були розподілені на 2 групи. До першої групи увійшли 85 дітей, які страждали від РБ на тлі супутньої гепатобіліарної патології, до другої — 42 дитини із РБ. Хворі діти були обстежені в періоді рецидиву основного захворювання. Діагноз РБ ставили згідно з наказом МОЗ України № 18 від 13.01.2005 р. «Про затвердження клінічного протоколу лікування рецидивуючого бронхіту». При діагностуванні захворювань гепатобіліарної системи керувалися наказом МОЗ України № 438 від 26.05.2010 р. «Про затвердження протоколів діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей». У структурі захворювань гепатобіліарної системи було діагностовано дисфункцію жовчовивідних шляхів (ДЖВШ) за гіпокінетичним типом у 38 (44,7 %) хворих, ДЖВШ за гіперкінетичним типом — у 25 (29,4 %), хронічний некалькульозний холецистит — у 14 (16,4 %), хронічний холецистохолангіт — у 6 (7,1 %) та жировий гепатоз — у 2 (2,4 %) пацієнтів.

Контрольну групу становили 30 практично здорових дітей, які постійно мешкають у Луганську. Розподіл дітей за статтю та віком в усіх групах був однорідним.

Усім дітям поряд із загальноприйнятими методами обстеження (аналіз крові клінічний, аналіз сечі загальний, аналіз калу на яйця глистів) проводили імунологічні дослідження. Для визначення кількості Т-, В-лімфоцитів, субпопуляційного складу Т-клітин використовували моноклональні антитіла класів СD3+, СD4+, СD8+, CD16+ CD19+ (виробництва НПО «Гранум», м. Харків). Уміст сироваткових імуноглобулінів (Ig) G, А, М вивчали методом радіальної імунодифузії в гелі. Рівень загального ІgЕ в сироватці крові визначали імуноферментним методом із використанням тест-системи виробництва НПО «Гранум», м. Харків. Уміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові та їх молекулярний склад досліджували методом преципітації в розчинах поліетиленгліколю з молекулярною масою 6000 Д 2%, 3,5% та 6% концентрацій.

Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали на персональному комп’ютері Intel Pentium ІІІ 800 з використанням пакету ліцензійних програм Statistica 6.

Обговорення результатів дослідження

При обстеженні дітей встановлено, що кількість рецидивів бронхіту в дітей першої і другої груп була не­однаковою (рис. 1).

Так, серед дітей із РБ і супутньою патологією гепатобіліарної системи відзначено більшу частину пацієнтів, у яких спостерігалося 5–6 та більше ніж 6 епізодів РБ на рік порівняно з дітьми з ізольованим РБ.

Неоднаковим був розподіл дітей у групах і за тяжкістю перебігу основного захворювання. Кількість пацієнтів із середнім ступенем тяжкості серед дітей із поєднаною патологією була в 1,7 раза більшою, ніж у хворих тільки на РБ, — 63,5 та 38,1 % відповідно. Стан 9,4 % дітей із РБ та супутньою гепатобіліарною патологією розцінювали як тяжкий, у той час як серед пацієнтів тільки з РБ дітей із тяжким станом не було взагалі.

Середня тривалість рецидиву основного захворювання в пацієнтів із поєднаною патологією була вірогідно більшою, ніж у дітей, хворих на РБ, — 21,4 ± 1,2 дня та 17,7 ± 1,1 дня відповідно (р < 0,05).

З наведених даних зрозуміло, що перебіг РБ у дітей із супутньою патологією гепатобіліарної системи характеризується більш частим рецидивуванням, більшою тривалістю кожного епізоду та супроводжується більш тяжким станом, ніж у дітей тільки з РБ.

Ступінь імунних порушень у дітей першої і другої груп був неоднаковим і залежав від наявності супутньої патології (табл. 1).

У результаті проведених досліджень установлено більш суттєве пригнічення Т-клітинної ланки імунітету в дітей із поєднаною патологією порівняно з ізольованим рецидивуючим ураженням бронхів — 39,20 ±  ± 1,17 % та 47,3 ± 1,54 % відповідно (p < 0,001).

При аналізі вмісту імунорегуляторних клітин у крові дітей обох груп виявлено значні зміни кількості та співвідношення СD4+ та СD8+. В обстежених дітей кількість Т-хелперів мала чітку тенденцію до зниження та була вірогідно нижчою порівняно з контролем  (p < 0,001). Найнижчий уміст СD4+ було зафіксовано в дітей із сполученою патологією (29,9 ± 0,43 %) на відміну від хворих із РБ (32,8 ± 0,72 %, p < 0,01). Уміст Т-супресорів у крові пацієнтів обох обстежених груп також був вірогідно зниженим порівняно з показниками дітей контрольної групи (p < 0,001). У хворих із РБ та патологією гепатобіліарної системи відзначено найменший уміст СD8+ (11,9 ± 0,31 % проти 14,0 ± 0,42 % у дітей із РБ, p < 0,001). Зміни кількості клітин із фенотипами СD4+ і СD8+ призвели до вірогідного збільшення імунорегуляторного індексу в пацієнтів обох груп. Слід відзначити, що тенденція до збільшення індексу СD4+/СD8+ була більш вираженою в дітей із РБ та захворюваннями гепатобіліарної системи порівняно з дітьми з ізольованою патологією — в 1,5 та 1,3 раза відповідно (p < 0,01).

Аналіз умісту клітин із фенотипом СD16+ виявив суттєве зменшення цього показника в пацієнтів обох груп порівняно з контролем (p < 0,001). Найбільш суттєві зміни кількості натуральних кілерів відзначалися у хворих із сполученою патологією — 11,4 ± 0,28 % проти 16,2 ± 0,41 % в дітей із РБ (p < 0,001).

Для характеристики гуморальної ланки імунітету проведено аналіз умісту імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові обстежених дітей (табл. 2).

У хворих дітей обох груп установлено зниження рівня сироваткових IgА, IgМ та IgG порівняно з показниками здорових дітей (p < 0,001). Зменшення концентрації сироваткового IgА було більш вираженим у пацієнтів із сполученою патологією, ніж у дітей, хворих тільки на РБ, — у 1,9 та 1,3 раза відповідно (p < 0,001). Уміст IgМ мав тенденцію до зменшення в дітей обох груп, коливаючись майже в однакових межах, — відповідно 0,78 ± 0,01 г/л та 0,89 ± 0,03 г/л. Зниження рівня IgG також було більш суттєвим у хворих першої групи, ніж у пацієнтів другої групи, — відповідно 7,7 ± 0,14 г/л і 8,57 ± 0,12 г/л (p < 0,001).

Концентрація ЦІК порівняно з показниками здорових дітей була підвищеною у хворих дітей як першої, так і другої груп відповідно в 6,3 і 4,3 раза (p < 0,001). Це здійснювалося переважно за рахунок збільшення кількості найбільш патогенних середньо- й дрібномолекулярних імунних комплексів. Зазначені зміни були більш вираженими в пацієнтів із сполученою патологією, ніж у дітей тільки з РБ (p < 0,001). Це свідчить про більш високий ступінь розвитку ендогенної інтоксикації у хворих із РБ і патологією гепатобіліарної системи.

Середній уміст IgЕ у сироватці крові дітей, хворих на РБ, майже не відрізнявся від такого показника здорових дітей (85,03 ± 1,66 Од/мл і 83,6 ± 1,97 Од/мл відповідно, р > 0,05). У той же час у хворих із сполученою патологією відзначалося вірогідне збільшення рівня IgЕ до 276,1 ± 42,3 Од/мл (p < 0,001). Підвищення концентрації IgЕ в сироватці крові дітей, хворих на РБ із супутньою гепатобіліарною патологією, може бути одним із проявів сенсибілізації організму дітей до змінених за фізико-хімічними властивостями компонентів власної жовчі внаслідок порушення евакуаторної функції жовчного міхура.

При дослідженні мікробіологічного складу фекалій було виявлено ознаки дисбіозу кишечника в 46 % хворих із сполученою патологією й лише у 12 % пацієнтів із РБ. Отримані результати свідчать про те, що наявність захворювань гепатобіліарної системи створює додаткові передумови для розвитку дисбіозу кишечника в дітей, хворих на РБ.

Висновки

1. Перебіг РБ у дітей із патологією гепатобіліарної системи характеризується більш частими рецидивами, довшою тривалістю кожного епізоду та супроводжується більш тяжким станом хворих порівняно з дітьми з РБ без супутньої патології.

2. У дітей, хворих на РБ із супутньою гепатобіліарною патологією, виявлено більш суттєві порушення клітинної й гуморальної ланок імунітету порівняно з пацієнтами, хворими тільки на РБ.

3. Серед пацієнтів із сполученою патологією відзначено вірогідне збільшення кількості дітей з ознаками дисбіозу кишечника та підвищеним умістом IgЕ в сироватці крові.

4. Отримані результати дозволяють вважати, що наявність супутньої гепатобіліарної патології в дітей із РБ створює додаткові передумови для розвитку дисбіозу кишечника, сенсибілізації, ендогенної інтоксикації та може опосередковано сприяти поглибленню імунологічних порушень і, таким чином, погіршувати перебіг основного захворювання.


Список литературы

1. Особливості клініко-функціонального стану дітей з рецидивуючим бронхітом в стадії ремісії / В.Ф. Лапшин, Т.Д. Задорожна, Т.Р. Уманець [та ін.] // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2006. — № 2. — С. 66-70.

2. Вплив санаторно-курортного лікування в санаторії «Південнобережний» на функцію зовнішнього дихання в дітей із рецидивуючими бронхітами / Л.В. Пипа, А.В. Філик, Л.О. Добровольська [та ін.] // Здоровье ребенка. — 2010. — № 1(22). — С. 55-56.

3. Крючко Т.О. Оцінка ефективності флавозіду в реабілітаційній терапії дітей молодшого віку з рецидивуючим бронхітом / Т.О. Крючко, Ю.М. Кінаш // Перинатологія та педіатрія. — 2009. — № 3(29). — С. 103-108.

4. Маланичева Т.Г. Особенности терапии рецидивирующих бронхитов у часто болеющих детей с грибковой и бактериальной колонизацией носоглотки / Т.Г. Маланичева, Н.В. Зиатдинова, Л.Ф. Ахмадиева // Вопросы современной педиатрии. — 2009. — Т. 8, № 6. — С. 97-100.

5. Косовська Т.М. Клініко-патогенетичне обґрунтування комплексної терапії хронічних захворювань органів дихання у дітей із поєднаною патологією гепатобіліарної системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.10 «Педіатрія» / Т.М. Косовська. — Київ, 2002. — 20 с.

6. Александрова В.А. Функциональные расстройства желчевыводящей системы у детей / В.А. Александрова // Лечащий врач. — 2008. — № 7. — С. 43-47.

7. Белоусов Ю.В. Билиарная патология сегодня: этиологические аспекты и принципы коррекции / Ю.В. Белоусов, И.В. Журавлева // Современная педиатрия. — 2008. — № 1(18). — С. 90-92.

8. Щербаков П.Л. Современные проблемы подростковой гастроэнтерологии / П.Л. Щербаков // Педиатрия. Журнал им. Г.Н. Сперанского. — 2010. — № 2. — С. 76-80.

9. Дука Е.Д. Диагностика и коррекция дисбиозов кишечника у детей / Е.Д. Дука // Здоровье ребенка. — 2010. — № 2(23). — С. 47-51.


Вернуться к номеру