Журнал «Здоровье ребенка» 2 (37) 2012

Політичні й економічні перетворення, що відбуваються в Україні, викликають потребу в удосконаленні всіх ланок сучасного життя, у тому числі соціальної адаптації молодого покоління до життя в сучасних умовах. У цьому плані важливим є виховання гармонійно розвинутих та здорових дітей. Та, на жаль, протягом останніх років у нашій країні склалася негативна ситуація із станом здоров’я дітей усіх вікових груп, що є наслідком соціально­економічної перебудови суспільства, незадовільних умов життя досить великої частки населення, несприятливого стану навколишнього середовища, що знижує компенсаторно­пристосувальні можливості дитячого організму та його опірність до дії різних шкідливих факторів [1–3].

Мета дослідження: визначення рівня популяційного здоров’я дитячого населення Харківського регіону в сучасних екологічних умовах.

Матеріал та методи дослідження

Шляхом експедиційних виїздів до організованих дитячих колективів комплексно обстежено 2600 дітей віком від 8 до 17 років; з них 1241 постійних мешканців м. Харкова та 1359 дітей, які постійно проживають у сільських районах Харківської області. Вибір дитячих закладів для виконання дослідження проводився методом випадкової вибірки, що дозволило скласти репрезентативну вибірку, яка відображає стан здоров’я дітей у популяції. Розподіл на вікові групи проведено за схемою вікової періодизації онтогенезу людини згідно з рекомендаціями МОЗ України, а саме: молодший шкільний (від 7 до 12 років), старший шкільний або підлітковий (від 13 до 17 років) вік. При клінічному обстежені використовували клініко­анамнестичний метод аналізу з урахуванням даних перинатального анамнезу, скарг пацієнта та результатів об’єктивного обстеження. З метою аналізу стану здоров’я дітей у популяції використовували як дані обліку захворюваності дітей за зверненням (експертна оцінка форми ф.130/у за спеціальною карткою), так і дані, отримані при проведенні цільових медичних оглядів у межах цього дослідження. Діти були оглянуті такими фахівцями: окулістом, ортопедом, гастроентерологом, кардіологом, психоневрологом.

Для визначення екологічної складової хронічної захворюваності дитячого населення регіону проведено дослідження вмісту умовно­токсичних мікроелементів (МЕ) у волоссі дітей методом гамма­активаційного аналізу на ядерному прискорювачі ПГ­5.

При аналізі результатів дослідження застосовували вибіркові методи з обґрунтуванням репрезентативної кількості спостережень та методи варіаційної статистики з розрахунком середніх значень і похибок абсолютних (М ± m) і відносних (P ± m) величин, середньоквадратичного відхилення (s) з оцінкою вірогідності за критерієм Стьюдента (t) на рівні не менше р < 0,05. Статистичний аналіз проведено на підставі параметричних і непараметричних критеріїв (критерій Стьюдента — Фішера, Ван дер Вардена та ін.), ймовірнісного розподілу ознак і кореляційного аналізу.

Дослідження виконані з урахуванням міжнародних біоетичних стандартів про згоду батьків на участь дитини в комплексному обстеженні.

Результати та їх обговорення

Результати досліджень свідчать, що серед дітей та підлітків шкільного віку у структурі хронічної захворюваності перше рангове місце займають патологія кістково­м’язової системи і сполучної тканини (55,3 ± 2,8 %); далі йдуть: хронічна патологія серцево­судинної системи (44,3 ± 2,8 %), хронічні захворювання шлунково­кишкового тракту (ШКТ) (42,7± 2,8 %), нервової системи (39,8 ± 2,1 %), захворювання ока та його додаткового апарату (38,9 ± 1,9 %), органів дихання (23,9 ± 2,7 %), сечовидільної системи (20,9 ± 2,4 %) і ендокринна патологія (22,6 ± 2,4 %). Слід зазначити, що серед усіх обстеженних дітей тільки 10,9 ± 0,9 % мають задовільний стан здоров’я.

При аналізі результатів дослідження встановлено, що рівень загальної хронічної захворюваності за окремими класами хвороб згідно з МКХ­10 залежить від віку та статі дитини (табл. 1).

Залежність показників поширеності хронічної патології від віку дитини встановлена з боку травної, ендокринної і нервової систем. Так, загальна поширеність патології ШКТ вірогідно вища серед дівчаток старшої вікової групи порівняно з молодшою (40,65 ± 2,90 і 48,95 ± 2,65 % відповідно, р < 0,05). Аналогічна залежність встановлена в показниках поширеності ендокринної патології, розповсюдженість якої серед дівчаток препубертатного віку коливається у межах 22,22 ± 2,50 %, що вірогідно нижче, ніж показники дівчаток старшого шкільного віку — 34,62 ± 2,50 % (р < 0,05). Відмінності в поширеності патології нервової системи встановлені серед групи хлопчиків із збільшенням частоти неврологічної патології в молодшому шкільному віці порівняно з хлопчиками старшого шкільного віку (41,41 ± 3,10 і 34,06 ± 2,70 % відповідно, р < 0,05). Серед інших нозологічних груп виявляється лише тенденція до збільшення поширеності захворюваності відповідної патології з віком дитини.

Статеві відмінності у поширеності хронічної патології встановлені з боку ендокринної системи на користь її переважання у дівчаток як молодшого, так і старшого шкільного віку (р < 0,05).

При аналізі поширеності хронічної патології різних класів хвороб за МКХ­10 вірогідних відмінностей залежно від місця проживання дитини встановлено не було (табл. 2). Проте встановлено вірогідний зв’язок місця проживання дитини з окремими нозологічними формами: сколіоз відзначався в середньому у 17,63 ± 1,10 % дітей, практично з однаковою частотою в хлопчиків і дівчаток, і значно частіше виявлявся в дітей, які проживають у місті, на відміну від дітей сільської місцевості (20,6 ± 1,8 і 11,95 ± 1,00 % відповідно, р < 0,05). Неврози у вигляді нав’язливих рухів серед дітей, які мешкають у місті, зустрічалися в середньому у 11,9 ± 1,0 % при значно більш низьких цифрах у сільській місцевості — 5,6 ± 0,6 % (р < 0,05).

Аналіз результатів дослідження мікроелементного складу волосся показав, що мінеральний профіль як умовно здорових дітей, так і дітей із хронічною соматичною патологією, які постійно мешкають у нашому регіоні, має віко­статеві особливості вмісту ессенціальних МЕ (Ca, Zn, Ni, Rb, I, Mn) та умовно­токсичних МЕ (Pb, Sr, Zr та As), тоді як інші МЕ не є постійною складовою мінерального профілю дітей Харківського регіону. Таким чином, мінеральний профіль дитячого населення Харківського регіону віддзеркалює несприятливе екологічне становище регіону та створює умови щодо розвитку різноманітних захворювань у дитячому віці.

Крім того, встановлено, що процес формування мінерального профілю у дітей 9–17 років має нерівномірний характер із періодами зниження або підвищення системоутворюючих МЕ та залежить від потреби дитини в ессенціальних елементах, що, у свою чергу, створює передумови до підвищеної чутливості зростаючого організму до негативних чинників навколишнього середовища. Так, у молодшому шкільному віці на відміну від старшого відмічаються вірогідні відмінності в накопиченні Pb та Sr в організмі, що призводить до формування неврологічної патології. Уміст Pb у волоссі дітей з патологією нервової системи був в середньому в 3 рази вищий на відміну від умовно здорових дітей (р < 0,05), а вміст Sr підвищений у середньому у 2,5 раза (р < 0,05). У старшому шкільному віці у дітей з хронічною соматичною патологією на тлі дисбалансу ессенціальних МЕ і подальшого накопичення умовно­токсичних, які відображають екологічні особливості регіону (Pb, Sr, Zr, As), відмічається підвищений рівень Al, Cr та Ti, які є мінеральним предикторами формування хронічних захворювань з боку органів травлення (r = 0,81) та ендокринної системи (r = 0,78).

Таким чином, особливості мінерального дисбалансу із значним накопиченням умовно­токсичних МЕ відображають вплив екологічних факторів на формування хронічної соматичної патології у дитячому віці, що, безумовно, потрібно враховувати в системі моніторингу здоров’я дитячого населення та профілактиці розвитку екозалежних захворювань.