Журнал «Травма» Том 13, №1, 2012

Вступ

Дегенеративно-дистрофічні ураження поперекового відділу хребта в останні десятиріччя все більше привертають увагу ортопедів та невропатологів у плані вивчення патогенезу та клінічних проявів патології опорно-рухового апарату. Значний внесок у вивчення клініки остеохондрозу зробили И.П. Антонов (1990), Я.Ю. Попелянский (2003), Ф.А. Хабиров (1988), А.Н. Хвисюк (1998), C. Evans (2005), P. Luijsterburg (2007).

Згідно з МКХ-10 остеохондроз хребта має шифр М 42.

Прояви остеохондрозу поперекового відділу хребта:

— м’язово-тонічні;

— вегетативно-судинні;

— нейродистрофічні.

При дегенеративно-дистрофічних змінах структур сегментів поперекового відділу хребта виникають по­дразнення рецепторів чутливого і рухового корінців, гілок симпатичної та парасимпатичної нервової систем, що призводить до нейродистрофічних змін нижніх кінцівок. Нейродистрофічні порушення проявляються артикулярними чи періартикулярними болями, зниженням чи відсутністю сухожилкових рефлексів, порушенням шкірної чутливості, помірним набряком м’яких тканин.

Тканини кульшового суглоба мають велику рефлексогенну зону, особливо багата нервовими елементами його синовіальна оболонка. Довготривалі нейротрофічні порушення, так званий кульшово-поперековий синдром, у 7,2 % випадків (А.Н. Хвисюк, 1998) призводять до коксартрозу з кистоподібною перебудовою суглоба, за нашими спостереженнями — у 10 % хворих.

Для колінного, гомілковостопного суглобів та сугло­бів стопи характерні періартикулярні порушення — запалення місць прикріплення сумково-зв’язкового апарату, клінічний стан яких погіршується біомеханічними порушеннями — осьові деформації колінного суглоба, плоско-вальгусна деформація стоп.

Мета роботи: визначити зв’язок між нейро­дистро­фіч­ними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта і станом суглобів нижніх кінцівок, вказати на необхідність і своєчасність комплексного лікування взаємо­пов’язаної патології опорно-рухового апарату.

Матеріали та методи

У роботі подано аналіз лікування 55 хворих із нейродистрофічними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта та з нейроостеофіброзом кульшового та колінного суглобів. Вік пацієнтів від 40 до 80 років, давність захворювання від 2 до 20 років. Дані наведені в табл. 1.

У патогенезі нейродистрофічних проявів основна увага приділяється довгому тонічному напруженню скелетної мускулатури, яка не пристосована до даного режиму роботи, що веде до порушення метаболізму в ділянках, які підлягають найбільшим навантаженням.

Причини погіршення стану:

— фізичне перевантаження;

— психологічне перевантаження, стресові ситуації, психоемоційне напруження;

— переохолодження.

Скарги хворих:

— біль у кульшовому, колінному або надступа­ко­во­го­мілковому суглобах, навіть у стані спокою;

— періодична слабкість кінцівки (зниження опір­ності), зниження чутливості в ній, парестезії;

— обмеження рухів у суглобах;

— біль у поперековому відділі хребта.

Огляд пацієнта визначає:

— стан опорно-рухового апарату (наявність плоско-вальгусної деформації стоп, форму хребта і стан поперекового відділу, обсяг активних та пасивних рухів у суглобах нижніх кінцівок);

— неврологічні прояви нейродистрофічних порушень (оцінка неврологічного та психологічного станів);

— соматичний стан — наявність змін у системі внутрішніх органів;

— рентгенологічний стан поперекового відділу та тих суглобів нижніх кінцівок, у яких зменшено обсяг рухів;

— додаткові методи дослідження: магнітно-ре­зо­нансна томографія, комп’ютерна томографія, іри­до­мік­ро­скопія, термографія та інші.

Клінічні прояви нейродистрофічних порушень на­ве­дені в табл. 2.

Лікування хворих комплексне, воно включає:

— медикаментозні засоби (табл. 3). Починається лікування зі зняття чи значного зменшення болю, що досягається використанням знеболюючих засобів та введенням антигомотоксичних препаратів німецької фірми Heel: Discus compositum, Traumeel S, Zeel T, Coenzyme compositum. Ці біотерапевтичні препарати стимулюють механізми імунної системи шляхом зв’язування з білками плазми у вигляді гаптенів. При цьому формуються антитіла, дія яких направлена проти гомотоксинів людини (які утворюються в хворому органі), та відбувається стимуляція захисних систем організму за допомогою індукції антитоксично актив­них ферментів. Речовини, які входять до складу препаратів — продукти рослин, тварин, ферменти, алопатичні та гомеопатичні препарати, представлено в гомеопатичних дозах. Ці препарати призначаються з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.

— ортопедичне лікування: полягає в розвантаженні поперекового відділу хребта на похилій площині з подальшим використанням розвантажено-фіксуючих ортопедичних корсетів;

— фізіотерапевтичне лікування (магнітотерапія, лазеротерапія);

— лікувальна фізкультура: складається з вправ, які розвантажують хребет і підвищують силу м’язів тулуба, особливо розгиначів тулуба. Після зняття больового синдрому проводиться електростимуляція м’язів спини.

Обов’язкова корекція деформації стоп ортопедичними устілками.

При коксартрозі I–II стадії необхідне розвантаження — хода з палкою чи милицями, манжетне витягнення за стегно 2–4 години на добу з тягарем 2–3 кг та внутрішньосуглобове введення гіалгану № 5 чи алфлутопу по 2,0 № 5.

Лікування проводилось амбулаторно у відділі реабі­лі­тації та лабораторії нейроортопедії, в умовах денного стаціонару. Під час лікування пацієнти опановували не­обхідний режим, який забезпечує стан тривалої ре­мі­сії.

Із обстежених нами пацієнтів у 5 була III стадія коксартрозу (у 2 — двобічний), їм виконано ендопротезування.

Проведене комплексне лікування у всіх пацієнтів мало позитивні наслідки.

Висновки

Своєчасне визначення нейродистрофічних проявів поперекового остеохондрозу та проведене комплексне лікування дає змогу лікувати нейроостеофібрози суглобів нижньої кінцівки та запобігати прогресуванню коксартрозу.