Журнал «Здоровье ребенка» 3 (38) 2012

Вступ

Клінічна імуногенетика приділяє велику увагу вивченню розподілу генетично детермінованих антигенів при соматичних та інфекційних захворюваннях у дітей. Дані типування дозволяють використовувати їх як маркери ризику виникнення патологічних станів та особливостей їх клінічного перебігу [1, 2, 5, 6]. Відомо, що імунна відповідь, її сила, специфічність, динаміка генетично детерміновані, тому актуальним є пошук генетичних факторів, асоційованих із певними захворюваннями. Такими факторами в першу чергу є антигени імунної системи — це антигени еритроцитів і лейкоцитів. Відомо понад 20 систем еритроцитарних антигенів, зв’язок яких із захворюваннями вивчається й досі [8, 10].

Еритроцитарні антигени — фактори найбільшого пристосування організму до виживання в зовнішньому середовищі. Успіхи сучасної генетики дозволили висунути гіпотезу, що стосується зв’язку антигенів крові та хвороб людини [9]. Рядом робіт вітчизняних авторів доведений взаємозв’язок детермінант груп крові системи АВО з коагуляційною активністю фактора VІІІ при хворобі Віллебранда [1], розвитком очної форми токсоплазмозу [5], хронічним гепатитом С [2, 7].

В останнє десятиріччя зросла проблема недіабетичних кетоацидозів (НДК) у педіатрії як одного з універсальних метаболічних розладів, що спостерігається при широкому колі патологічних станів у дітей [4]. Тому пошук генетично детермінованих антигенів схильності до розвитку НДК у дітей на тлі соматичної та інфекційної патології є актуальним.

Матеріали і методи

Для визначення можливостей використання еритроцитарних антигенів як маркерів ризику виникнення недіабетичних кетоацидозів у дітей на тлі інфекційних діарей виконувався порівняльний аналіз їх розподілу серед хворих дітей із наявністю НДК (n = 72) та у дітей із інфекційними діареями без НДК (n = 52). Серед них еритроцитарні антигени крові системи АВО і Rh-фактора досліджувались у 72 дітей з НДК, антигени системи Р і MN — у 49 дітей, сироваткові антигени системи гаптоглобіну (Hp) — у 61 дитини. У подальшому проводився аналіз розподілу як окремо взятих антигенів, так і їх 2-, 3-, 4- і 5-компонентних асоціативних систем.

Еритроцитарні антигени крові системи АВО та Rh визначались реакцією аглютинації з моноклональними антитілами. Антигени системи MN і P за допомогою реакції аглютинації з типоспецифічними сироватками анти-M, анти-N, анти-P, сироваткові антигени системи гаптоглобіну методом електрофорезу в крохмально-агаровому гелі [5].

Для з’ясування загальної тенденції в розподілі антигенів крові у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей порівняно з дітьми, у яких хвороба перебігала без розвитку НДК, використали метод B. Wolf, вираховуючи при цьому показник відносного ризику RR. Міру зв’язку між частотою розподілу антигенів у групі хворих дітей із НДК і в групі дітей без НДК та її відносну значущість оцінювали за допомогою критерію Пірсона c² [3].

Результати дослідження та їх обговорення

У табл. 1 продемонстровано розподіл еритроцитарних антигенів крові системи АВО і Rh-фактора серед хворих дітей із НДК на тлі інфекційних діарей та у дітей без НДК.

Дані табл. 1 свідчать, що серед дітей із НДК частіше зустрічались носії антигенів A(II) (RR = 1,60), AB(IV) (RR = 4,03) системи АВО, а також антигену Rh(–) системи Rh-фактора (RR = 2,12). Однак вказані особливості розподілу цих антигенів є статистично невірогідними (p > 0,05). Разом із тим спостерігається статистично вагома закономірність (p < 0,01) зменшення частоти носіїв антигену 0(I) (RR = 0,33), що може використовуватись як маркер стану відносної резистентності у виникненні НДК у дітей на тлі інфекційних діарей.

У табл. 2 продемонстровано розподіл антигенів системи MN серед 49 хворих дітей із НДК на тлі інфекційних діарей та у 52 хворих дітей без НДК. Дані табл. 2 свідчать, що серед дітей із НДК вірогідно частіше зустрічались носії антигену M (p < 0,05) зі зростанням коефіцієнту узгодженості Пірсона до 5,19, тобто антиген M може бути використаний як маркер ризику виникнення НДК у дітей на тлі інфекційних діарей (RR = 2,57).

У табл. 3 показано розподіл 2-компонентних асоціацій антигенів систем АВО i Rh-фактора у дітей із НДК та без НДК на тлі інфекційних діарей. Сумарний рівень ризику, що маркується одразу кількома антигенами, є більш точним і інформативним. У зв’язку з цим нами вивчено можливі багатокомпонентні антигенні асоціативні системи названих вище антигенів.

Дані табл. 3 свідчать, що антиген 0(I) у поєднанні з антигеном Rh(+) більш доцільно використовувати як маркер стану відносної резистентності щодо виникнення НДК у дітей на тлі інфекційних діарей у зв’язку з подальшим зниженням рівня коефіцієнту відносного ризику до 0,26 (p < 0,01).

Розподіл 2-компонентних асоціацій антигенів систем ABO i P серед дітей із НДК та без НДК подано в табл. 4.

Отримані дані свідчать, що частота носійства у дітей із НДК асоціації антигенів 0(І)Р(+) зменшується до 18,4 % порівняно з 36,5 % дітей без НДК, тому згадана асоціація може використовуватись як маркер стану відносної резистентності у відношенні виникнення у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей з коефіцієнтом відносного ризику 0,39 (p < 0,05).

Носійство асоціацій антигенів AB(ІV)Р(–) та B(ІII)Р(–) серед дітей із НДК не зустрічається взагалі, тому дані асоціації можуть вірогідно (p < 0,05) використовуватись як маркер відносної резистентності щодо виникнення у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей.

Міжлокусну взаємодію антигенів та її вплив на сумарний рівень ризику виникнення хвороби можна спостерігати на прикладі особливостей розподілу 2-компонентних асоціацій антигенів систем ABO i MN серед дітей із розвитком та без розвитку НДК, що подані в табл. 5.

Отримані дані свідчать, що асоціація антигенів (0(І)МN) у дітей без НДК зустрічається значно частіше (p < 0,05), ніж серед дітей із НДК (21,2 і 8,2 % відповідно), тому дана асоціація може використовуватись як маркер стану відносної резистентності щодо виникнення у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей із рівнем коефіцієнту відносного ризику Вульфа (RR = 0,33; p < 0,05).

Розподіл 2-компонентних асоціацій антигенів систем ABO i гаптоглобіну подано у табл. 6.

Рівномірний розподіл усіх трьох класів гаптоглобінів — Hp1-1, Hp2-1 і Hp2-2 при асоціації з антигеном стану відносної резистентності 0(І) серед дітей із НДК і без НДК на тлі інфекційних діарей вірогідно змінюється (p < 0,01) лише в одному випадку з трьох — для гаптоглобіну Hp2-2 (RR = 0,11; p < 0,01). Коефіцієнт відносного ризику Вульфа зменшився в 3 рази. Отже, асоціація антигенів 0(I)Hp2-2 може бути також маркером стану відносної резистентності щодо розвитку у дітей із НДК.

Слід відзначити, що рівень коефіцієнту відносного ризику Вульфа для дітей із НДК на тлі інфекційних діарей, які є носіями антигену 0(І), моделюється носійством антигенів Hp2-2, Rh(+), MN, P(+), що продемонстровано на рис. 1. Виявлені асоціації антигенів — 0(I)Hp2-2, 0(I)Rh(+), 0(I)MN, 0(I)P(+) можна статистично вірогідно (p < 0,05) використовувати як маркери стану відносної резистентності щодо розвитку НДК у дітей на тлі інфекційних діарей із різними рівнями коефіцієнту відносного ризику (RR = 0,11, 0,26, 0,33 і 0,39 відповідно).

Наявність вірогідної відмінності у розподілі окремих еритроцитарних і сироваткових антигенів у хворих дітей із НДК спонукало нас до аналізу багатокомпонентних асоціацій антигенів крові, або гаплотипів. Проведення такого дослідження дає можливість виділити з усіх комбінацій ряд маркерів, що маніфестують схильність або резистентність до виникнення НДК. Усі асоціації були розподілені на 4 групи, що відрізнялись між собою наявністю в якості провідного антигену 0(I), А(II), В(III), АВ(IV) системи АВ0.

Найбільш високий критерій відносного ризику виникнення у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей встановлено при розгляді трикомпонентної асоціації, до якої відноситься асоціація антигенів B(III)P(+)N із рівнем коефіцієнту відносного ризику Вульфа RR = 7,12 (p < 0,01).

Вивчення 4- та 5-компонентних асоціативних систем не виявило маркерів стану відносного ризику щодо виникнення НДК.

Отже, отримані дані безумовно свідчать про наявність спадкових передумов щодо виникнення НДК на тлі інфекційних діарей.

Висновки

1. У носіїв антигену М системи MN та асоціації антигенів B(III)P(+)N є достовірний ризик розвитку НДК на тлі інфекційних діарей.

2. При всіх антигенних асоціаціях, що мали місце у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей, показник відносного ризику Вульфа був найбільшим при трикомпонентній асоціації B(III)P(+)N, сягаючи RR = 7,12 (р < 0,01). У носіїв даної асоціації є висока вірогідність розвитку ацетонемічного синдрому.

2. Асоціації антигенів 0(I)Hp2-2, 0(I)Rh(+), 0(I)MN, 0(I)P(+), B(III)P(–), AB(IV)P(–) можна вірогідно використовувати як маркери стану відносної резистентності щодо розвитку у дітей із НДК на тлі інфекційних діарей (p < 0,05).