Журнал «Здоровье ребенка» 4 (39) 2012

Високий внесок вроджених вад розвитку (ВВР) в такі кризові показники, як дитяча захворюваність, інвалідність та смертність, визначає необхідність дослідження частоти ВВР [1]. До критеріїв оцінки стану здоров’я популяції належать показники здоров’я дітей та частота поширеності ВВР [7]. Аналіз структури та нозології летальності необхідний для планування об’єму діагностичних, лікувальних, реабілітаційних та, безумовно, профілактичних заходів [3, 4]. Вроджені вади розвитку займають одне з перших місць у дитячій смертності — 3,1 %, а серед дітей першого року життя — 21,9 % захворюваності та інвалідності. Частота ВВР сягає до 27,3 % серед новонароджених за останні роки в Україні [4, 8], і епідеміологічне дослідження їх має велике значення у зв’язку з внеском даної патології у структуру причин мертвонародженості, малюкової і дитячої смертності. Значна питома вага дітей з уродженими вадами розвитку серед дітей, які померли в ранньому віці, вона становить 25–30 %; різниця відзначалась також за місцем проживання, у містах перинатальна летальність за ВВР у 1,5 раза більше порівняно з сільським населенням [9, 10].

Вроджені вади серця (ВВС) у дітей не тільки дуже поширені, але і мають тенденцію до зростання. Щороку в Україні народжується до 4–5 тисяч дітей з уродженими вадами серця. Останнє робить актуальною проблему пренатальної та ранньої діагностики ВВС, вивчення їх поширеності для проведення одного з основних своєчасно корегуючих кардіохірургічних методів лікування дітей та диспансерного спостереження [2, 6].

Актуальність проблеми полягає не тільки в ранній пренатальній диференціальній діагностиці ВВС, а й у виявленні та усунені тих причин, що викликають і/або можуть викликати інші множинні вади розвитку із залученням вад серця. Пріоритет належить моніторингу і медико­генетичному консультуванню сімей репродуктивного віку, у яких народилися діти з вродженою патологією, із включенням сучасного молекулярного дослідження [4, 11, 12].

Мета роботи: аналіз частоти вроджених вад серця у структурі летальності новонароджених дітей та немовлят першого року життя за п’ять років в обласному стаціонарі «ОХМАТДИТ» м. Львова.

Матеріали і методи

Проведено ретроспективний аналіз частоти вроджених ізольованих вад серця у структурі летальності 251 померлої дитини, які перебували на стаціонарному лікуванні в Львівській обласній дитячій клінічній лікарні «ОХМАДИТ» за 2006–2010 рр. Вивчено дані архівної документації: історій хвороб та протоколів патанатомічних досліджень, обмінних карт породіль, історій пологів, історій розвитку дитини, історій новонароджених дітей та немовлят першого року життя з ВВР. Враховано всі нозологічні форми ВВР згідно з МКХ 10­го перегляду.

Проводився поглиблений клініко­епідеміологічний аналіз історій померлих дітей за п’ять років. Вивчались причини і фактори, що викликали або могли викликати летальність, та внесок вроджених вад розвитку у структуру летальності, а саме вади серця. Для аналізу отриманих даних використовувались класичні методи варіаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення

З метою вивчення внеску вроджених вад серця у структуру летальності новонароджених дітей та немовлят першого року життя проведено аналіз історій хвороб померлих дітей (251 особа) віком від 0­го дня до 18 років за 2006–2010 роки, із них 53 дитини першого року життя. Діаграма летальності наведена на рис. 1.

Проведений аналіз летальності за п’ять років показав, що 86,9 % дітей померли на першому році життя: із них 59,8 % — новонароджені та 27,1 % — немовлята з двох місяців до року. Лише 13,1 % дітей померли у віці від 2 до 18 років. Як видно з рис. 1, критичний період летальності припадає на перший рік життя всіх померлих і в два рази частіше помирали діти в період новонародженості.

Діаграма співвідношення у структурі летальності вроджених вад розвитку і соматичних хвороб наведена на рис. 2.

Як видно з діаграми на рис. 2, питома вага ВВР в структурі летальності становила 68,1 %, тобто у два рази перевищує показник соматичної патології (31,9 %). Діаграма вроджених вад розвитку померлих дітей наведена на рис. 3. На діаграмі наочно показано значимість вікового аспекту дітей із ВВС в летальності новонароджених та немовлят першого року життя. Частота (q) випадків летальності дітей із ВВС серед уроджених вад розвитку становила 0,32 (рис. 3), і в кожному третьому випадку померла новонароджена дитина (А), тоді як протягом першого року життя (Б) даний показник зріс до q = 0,56, тобто у кожної другої дитини з ВВР смерть наступила від ВВС, що свідчить про соціально­медичну значимість та тяжкість перебігу даної патології.

Отримані дані наочно підтверджують, що найкритичніший вік у структурі летальності дітей із ВВС — це період новонародженості та першого року життя, під час якого проходить встановлення імунітету, морфологічно­функціональної зрілості систем та реактивності дитячого організму.

Проведено детальний аналіз летальності новонароджених дітей та немовлят першого року життя з уродженими вадами серця за статтю та місцем проживання протягом п’яти років (табл. 1).

У нашому дослідженні (табл. 1) виявлено, що дівчатка помирали частіше в періоді новонародженості (63 % випадків), ніж хлопчики (37 %), тобто у співвідношенні 1,7 : 1; з міста були 55,6 % дітей. Летальність серед немовлят першого року життя у співвідношенні між статтю відрізнялась і становила 1 : 2,25, тобто хлопчики помирали майже у 2,5 раза частіше від дівчаток, за місцем проживання теж переважали мешканці міста (53,8 %).

Вивчення частоти ВВС у структурі летальності новонароджених і немовлят першого року життя вірогідно виявило наявність деяких факторів, що могли бути і/або були причиною виникнення даної соціально вагомої патології серця. Отримані дані збігаються з роботами інших авторів [2]. Оцінка ймовірних факторів впливу на виникнення вроджених вад серця у дітей під час вагітності наведена в табл. 2.

Як видно з табл. 2, середній вік матерів становив 30,4 ± 2,3 року. Перша вагітність (50,9 % випадків) закінчилася народженням дитини з ВВС. У 37,7 % вагітних спостерігався гестоз І половини вагітності та загроза викидня. Гострі респіраторно­вірусні інфекції в групі жінок із ВВР плода і новонародженого в періоді даної вагітності зустрічались у 40,0 % та екстрагенітальна патологія — у 28,3 %.

Проведено вивчення частоти груп крові матерів і їх дітей з вродженими вадами серця, які мають ймовірно важливе значення у становленні імунологічної опірності немовлят протягом першого року життя (табл. 3).

За даними дослідження вдалося виявити, що ВВС спостерігалася майже у половини померлих немовлят (41,5 % випадків) І(0) група крові, а ІІ(А) та ІІІ(В) групи — відповідно у 28,3 і 24,5 %. Rh­фактор крові від’ємний тільки в 11,3 % дітей. Групи крові матерів померлих дітей мали майже ідентичну частоту розподілу: І(0) група переважала у половини породіль (50,0 %), ІІ(А) — у два рази рідше (26,2 % випадків), а ІІІ(В) — у 14,3 %. ІV(АВ) група крові виявилася завідомо найбільш рідкісною як у матерів, так і у померлих дітей першого року життя. Таким чином, аналіз частоти ВВС у структурі летальності дітей першого року життя з уродженими вадами розвитку, детальне вивчення ролі причинних факторів ризику вагітних із народження дітей з вадами вимагає дослідження моніторингу ВВС, ранньої діагностики, своєчасного кардіохірургічного лікування та медико­генетичного консультування сімей, у яких народилися діти з даною патологією.

Висновки

1. Аналіз частоти ВВС у структурі летальності дітей першого року життя виявив наявність ймовірних факторів ризику вагітних жінок: відносно молодий вік матері, перша вагітність, гестоз І половини вагітності, загроза викидня, аборти, анемії, перенесення гострої респіраторно­вірусної інфекції, екстрагенітальні захворювання та висока частота наявності ВВР та спадкової патології в сім’ї, що могли бути і/або були причиною виникнення даної соціально вагомої патології серця.

2. Ретроспективний аналіз летальності за п’ять років серед померлих дітей показав, що ВВР становили 68,1 %. Вроджена патологія серця у дітей першого року життя серед ВВР зустрічалась з частотою 0,32, тобто в кожному третьому випадку помирала новонароджена дитина і кожна друга дитина з ВВС протягом першого року життя, що свідчить про необхідність пренатальної та ранньої клінічної діагностики, тяжкість даної патології та соціально­медичну значимість.

3. Летальність серед немовлят першого року життя між статтю відрізнялась і становила 1 : 2,25, тобто хлопчики помирали майже у 2,5 раза частіше, тоді як у періоді новонародженості дівчатка помирали частіше, ніж хлопчики, у співвідношенні 1,7 : 1. За місцем проживання переважали мешканці міста.

4. Вивчення моніторингу поширення та частоти летальності вроджених вад серця у дітей першого року життя мають важливе значення для раннього корегуючого кардіохірургічного лікування, спостереження та медико­генетичного консультування сімей, у яких народилися діти з даною патологією, при наступному плануванні вагітності.