Журнал «Здоровье ребенка» 4 (39) 2012

У повсякденній клінічній практиці серед гастроентерологічних кислотозалежних захворювань найбільш актуальною є функціональна диспепсія (ФД) [1, 4]. Впровадження в медичну практику останніх досягнень електронної техніки істотно розширило уявлення про стан кислотопродукуючої функції шлунка [5, 6]. Результати рН­метрії шлунка змінили уявлення про роль кислотоутворюючої функції шлунка практично при всіх найпоширеніших захворюваннях органів системи травлення. Інтрагастральна рН­метрія відображає кислотопродукуючу функцію в період дослідження й часто дає відомості, що пояснюють патогенез і клінічні симптоми, а також визначають спектр патогенетичної терапії [8].

Метою нашої роботи стало вивчення стану кислотоутворюючої (КУ) та кислотонейтралізуючої (КН) функцій шлунка у дітей із функціональною диспепсією залежно від клінічного варіанту перебігу захворювання й інфікованості Helicobacter pylori (НР).

Матеріал і методи дослідження

На базі Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні обстежено 127 дітей із діагнозом «функціональна диспепсія» віком від 3 до 15 років. Верифікація діагнозу здійснювалася на підставі Римських критеріїв ІІІ (2006 р.). Всім хворим було проведене загальноклінічне обстеження (загальний аналіз крові, сечі, копрограма, бактеріологічне дослідження випорожнення), фіброгастродуоденоскопія (ФГДС), ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, дихальний уреазний тест. Гастро­рН­моніторинг здійснювали за допомогою оригінального ацидогастрографа «АГ­1рН­М», створеного та впровадженого медико­інженерним колективом під керівництвом проф. В.М. Чорнобрового. Під час обробки результатів дослідження інтрагастральної ацидності шлункового соку оцінювали якісну характеристику кислотопродукції (функціональний інтервал, мінімальне, максимальне значення рН, середнє арифметичне значення, медіану та моду дослідження). З метою визначення типологічних особливостей як важливого фактора ризику психосоматичних захворювань використовувалася методика дослідження типу темпераменту за Г. Айзенком. Особистісні особливості вивчали за опитувальником типології особистості за методикою К. Юнга, шкалою самооцінки за методикою Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна, для виявлення акцентуацій характеру використовували методику К. Леонгарда, тривожності — за Дж. Тейлором [1, 6].

Обробка числових даних здійснювалася загальноприйнятими в медичній статистиці математичними методами. Вираховували показники середніх величин (М), помилок середніх величин (m) досліджуваних показників. Статистичну вірогідність обчислювали, використовуючи критерій t Стьюдента. Різницю показників вважали вірогідною при значенні р < 0,05. Для аналізу взаємозв’язків кількісних параметрів, які вивчалися, визначали коефіцієнт парної кореляції r Пірсона.

Результати досліджень і їх обговорення

Діти, які знаходилися під нашим спостереженням, були госпіталізовані в періоді загострення захворювання зі скаргами та об’єктивними даними, характерними для захворювань шлунково­кишкового тракту. Після аналізу клінічних проявів і відповідно до рекомендацій Римських критеріїв ІІІ хворі були розподілені на 2 групи: групу хворих на ФД з епігастрально­больовим синдромом (ЕБС) (62,2 %) і групу хворих на ФД з постпрандіальним синдромом (ППС) (37,8 %). Аналіз статевих і вікових показників виявив перевагу дівчаток (58,3 %) над хлопчиками (41,7 %), при цьому більшість хворих спостерігались у віковій групі 7–12 років (53,5 %).

При дослідженні супутньої патології виявлено превалювання функціональних порушень жовчного міхура (у 72,21 % обстежених дітей). Вегетосудинна дисфункція, дуоденогастральний рефлюкс, метаболічні порушення діагностовані у третини обстежених дітей, астеноневротичний синдром, неврози — лише у 10 дітей (9,26 %). Наші дані підтверджують дані літературних джерел про те, що саме функціональні порушення інших органів травного тракту супроводжують функціональну диспепсію та часто передують їй [8].

Аналіз психоемоційного стану обстежених дітей демонструє превалювання інтроверсії, акцентованих індивідуально­типологічні властивостей за демонстративним, застрягаючим, емотивним, тривожно­боязким типом особистості, високого рівня нейротизму (62,07 %), ситуативної та особистісної тривожності.

Аналізуючи отримані дані фіброгастродуоденоскопії, ми встановили, що 13,9 % дітей із функціональною диспепсією мали дуоденогастральний рефлюкс, недостатність кардіального й пілоричного відділів шлунка — 11,02 %, двоє дітей мали сполучення недостатності кардіального відділу й пілоруса. У всіх обстежених дітей стан слизової оболонки шлунка був незмінений, що дає нам право віднести виявлені порушення до факторів ризику розвитку запальних захворювань надалі.

При дослідженні кислотоутворюючої функції шлунка в дітей із функціональною диспепсією визначено, що серед обстежених превалювали хворі з гіперацидністю (68,5 % — 87 дітей), близько чверті дітей (22,05 %) мали збережену кислотоутворюючу функцію та лише у 9,45 % (12 хворих) виявлено гіпоацидність (рис. 1).

Аналіз функціонального стану шлунка залежно від тривалості перебігу ФД у дітей виявив, що підвищена кислотопродукція майже в 2 рази частіше діагностувалась у хворих із нетривалим перебігом (1–2 роки) (62,9 %) порівняно з дітьми, анамнез хвороби яких становив понад 3 роки.

Виявлена залежність клінічного синдрому від рівня кислотопродукуючої функції шлунка: у дітей з ЕБС частіше діагностується гіперацидний стан шлунка (82,3 %) порівняно з дітьми із ППС (45,8 %). Тоді як збережена кислотоутворююча функція шлунка майже в чотири рази переважала у дітей із постпрандіальним синдромом. Знижена кислотоутворююча функція шлунка також превалювала у дітей із ППС (вірогідно більша частота реєстрації рН у 1­му функціональному інтервалі (ФІ)) (табл. 1).

Вираженої гіперацидності, як і вираженої гіпоацидності, в обстежених дітей ми не виявили. При підвищеній кислотоутворюючій функції шлунка показники рН коливалися від 0,87 до 1,45, частіше 0,9–1,2, при гіпоацидності показник рН становив 2,3–2,5. Слід зазначити, що під час рН­метрії показники корпусного (рНк) і антрального (рНа) електродів були непостійні. У ряду хворих рНа змінювався в досить широких межах (від низьких значень до більш високих, а потім повертався до колишнього рівня). При цьому діапазон коливань був різний (від 1,23 до 6,34). Отримані рН­хвилі розцінювалися як рефлюкс лужного вмісту дванадцятипалої кишки (ДПК) у шлунок. Для розрахунку середніх значень рН аналізували мінімальні показники рН у тілі шлунка й максимальні — в антральному відділі. Середнє значення рНк 1,10 ± 0,44, без урахування зниження кислотності — 1,23 ± 0,14. Середній показник рНа становив 3,37 ± 0,22. Різниця між показниками кислотності в тілі шлунка й пілороантральному відділі обумовлена рефлюксом. При порівняльній оцінці середніх значень рН у тілі й антрумі в дітей із різними варіантами перебігу функціональної диспепсії не виявили вірогідних розходжень.

У більшості дітей (56,2 %) у нашому дослідженні КН­функція шлунка була компенсована, у 43,8 % хворих не спостерігалося повної компенсації залуження в пілоричному відділі: при цьому субкомпенсований стан відзначений у половини з них і декомпенсований — лише у 2,4 %. Отримані нами результати можна пояснити тим, що в дитячому віці кислотоутворююча зона переважає над кислотонейтралізуючою, після 10 років наростає феномен «антрокардіальної експансії», тобто відбувається поступовий зсув межі пілоричних залоз вище в бік кардіальної частини зі зменшенням унаслідок цього кислотоутворюючої зони [13]. Даний процес у більшості дітей проявляється підвищеним і некомпенсованим кислотоутворенням, що може бути пов’язане з фізіологічними особливостями дитячого віку й багато в чому пояснює той факт, що на відміну від дорослих у дітей рідко зустрічається ізольоване ураження органів травлення [3].

Гелікобактерна інфекція зустрічалась частіше у дітей, хворих на ФД з ЕБС — 88,6 %, порівняно з дітьми з ППС — 47,9 %. При оцінці кислотопродукції залежно від НР­інфікованості встановлено (табл. 2), що у дітей з H.pylori переважали підвищена кислотоутворююча функція шлунка (76,8 %) на відміну від гелікобактер­негативної групи, у яких частіше діагностувалась нормоацидність (62,5 %).

Кореляційний аналіз дозволив виявити залежність кислотоутворюючої функції шлунка та клінічного перебігу ФД у дітей. Рівень гіперацидності вірогідно корелює з інтенсивністю епігастрально­больового синдрому (r = 0,03), інфікованістю H.pylori (r = 0,19). Аналізуючи вміст нейротрансмітерів у дітей із ФД, ми встановили кореляційний зв’язок між рівнем мелатоніну та функціональним станом шлунка (r = 0,48, р = 0,01). Це може свідчити на користь можливої участі мелатоніну у формуванні кислотопродукції шлунка [5, 8, 22]. Для гастрину вірогідної залежності нами не було встановлено, що пояснюється відсутністю в обстежених дітей вираженої гіперацидності та анацидності [21].

Висновок

Використання комп’ютерної інтрагастральної ­рН­метрії у дітей з ФД дозволяє не лише встановити клінічний варіант її перебігу, а і реалізувати якісно новий підхід до терапії з визначенням індивідуальної чутливості до антисекреторних препаратів, їх дозування та контролю ефективності корекції.