Международный эндокринологический журнал 1 (41) 2012

Настав новий рік. Хотілося б подякувати вам, шановні читачі, за плідну співпрацю, за інтерес до «Міжнародного ендокринологічного журналу». Сподіваємося, що інформація, представлена в журналі, слугує розширенню кругозору, сприяє підвищенню кваліфікації лікарів, а головне — іде на користь здоров’ю людини. Минулий рік ознаменувався втіленням у життя ідеї дистанційної освіти, завдяки чому лікарі різних спеціальностей отримали можливість продовжувати професійне навчання без відриву від роботи та родини, у зручний час та у зручній формі. На сьогодні опублікована низка лекційних матеріалів і триває підготовка нових. Сотні лікарів отримали поштою сертифікат про проходження дистанційного навчання. Приємно відзначити вражаючий відгук читацької аудиторії: лікарі різних спеціальностей та віку з усіх куточків України не лише активно навчаються, але й висловлюють власну позицію щодо поліпшення проекту. Переступаючи поріг 2012 року, сподіваюся, що всі задуми щодо його подальшого розвитку втіляться в життя!

Окрім традиційних «Будьмо!», упродовж новорічних свят за столом лунали різні побажання, тости, поздоровлення. Думаю, що обов’язково був виголошений тост за доброту. Можливо, згадані слова Марка Твена «Добро — це те, що може почути глухий та побачити сліпий»…

Учені, намагаючись розкрити секрети довголіття, ледь не під мікроскопом вивчають їжу довгожителів, їх побут, сперечаються щодо впливу корисних та шкідливих звичок на тривалість життя. Мені якось довелося спілкуватися з одним грузинським довгожителем, який у свої сто років зі спини виглядав, як юнак. За столом він, як усі, пив із рога вино, потім перейшов на міцну чачу. Палив люльку. Від м’яса не відмовлявся, бо мав достатньо зубів у роті. Коли я запитав, у чому ж секрет його довголіття, дідусь замислився, а потім сказав: «Мабуть, у тому, що я за все своє життя ніколи ні з ким не сварився та жодного разу не бажав комусь зла».

«Еге ж, — подумав я, — легко йому, сидячи в горах, ні з ким не сваритися. Пожив би в місті, поїздив би у переповнених вагонах метро чи в маршрутках, поспілкувався б із нашими підлітками»… Та ці міркування зупинила думка: а чи не ми самі створюємо собі безліч стресів?

Доброта, як доводять закони природи, неодмінно повертається до людини. З такими світлими людьми спілкуватися приємно. Тож побажаймо в новому році доброти всім знайомим і незнайомим людям. Щоб у переповнених маршрутках їхали привітні попутники, а не буркотуни. Щоб поруч із вами жило більше успішних людей, у яких немає приводів бути похмурими. А коли навколо багато усміхнених, привітних, щасливих людей, ваші будні не здаватимуться такими вже складними та сірими.

Лише доброта та кохання врятують цей жорстокий світ.

Новорічні вітання читачам журналу шлю з Бремена. Кожне місто по­своєму особливе, головне — розгледіти його родзинку. Назва цього німецького міста асоціюється з відомою казкою про Короля, Принцесу, Трубадура і дружну компанію бременських музикантів: Віслюка, Собаку, Кота й Півня. Герої братів Грімм стали символом Бремена.

Є багато всіляких пам’ятників у різних куточках нашої планети. Вони увіковічують важливі історичні події й пам’ять про видатних людей, які жили й творили в той або інший час, у тій або іншій країні. А є пам’ятники на честь тих, кого ніколи не було на світі. Це пам’ятники літературним героям безсмертних книг.

За традицією, туристи труть бременських тварин на щастя. Уцілів лише Півень. Він найвище з усіх музикантів, тож дотягнутися до нього проблематично. А історичний центр Бремена — Ринкову площу вважають однією з найкрасивіших у Європі. Такі можна побачити у фільмах про Середньовіччя. Її окраса — ренесансна Ратуша, перед якою стоїть статуя охоронця міста — легендарного Роланда. Це символ міста та уособлення його незалежності.

Дорогі друзі та колеги, хочу побажати вам, щоб ваші серця завжди були щирими і ви творили тільки добро, щоб швидше минув час очікувань і настав час здобутків, щоб держава нарешті зрозуміла вагомість праці медиків і не на словах, а на ділі віддячила їм за все, що вони роблять для країни!

Новий рік завжди пов’язаний із новими сподіваннями: ми будуємо плани, визначаємо нові рубежі, які прагнемо подолати. Робіть те, що робить вас щасливими. Будьте з тими, хто викликає у вас посмішку. Смійтеся, любіть, доки живете... Не думайте про час, не слухайте чужих думок і не думайте про те, що може бути потім... «Потім» може й не бути.

З найкращими побажаннями,

головний редактор

Володимир Паньків