Журнал «Здоровье ребенка» 7 (42) 2012

2 жовтня 2012 року на 87­-му році пішла з життя Валентина Семенівна Приходько — відомий радянський та український педіатр, справжня легенда вітчизняної науки.

Валентина Семенівна була яскравою, масштабною особистістю, незаперечним авторитетом у галузі медицини, наставником та Вчителем з великої літери.

Валентина Семенівна Приходько народилася 14 травня 1926 року в селищі Буди Харківської області в сім’ї робітників. Її трудова діяльність почалася в роки Великої Вітчизняної війни та все життя була пов’язана з Харківським медичним університетом, де вона пройшла шлях від клінічного ординатора до завідувача кафедри. За роки керівництва кафедрою В.С. Приходько стала провідним педіатром, висококваліфікованим педагогом і вихователем, відомим науковим діячем.

Початок наукової діяльності В.С. Приходько пов’язаний із дослідженнями, розпочатими в студентські роки, які продовжувались у клінічній ординатурі, а згодом стали основою успішного захисту в 1956 році кандидатської дисертації «Функціональний стан вищих відділів головного мозку у дітей, хворих на ревматизм». Всі наступні роки трудової діяльності були присвячені науково­педагогічній роботі, а також боротьбі за збереження здоров’я і життя дітей.

З вересня 1956 року Валентина Семенівна працювала асистентом кафедри дитячих хвороб, з 1962 по 1965 рік — доцентом тієї ж кафедри Харківського медичного інституту, яку згодом очолила. У 1966 році вона захистила докторську дисертацію «Клініка хронічного декомпенсованого тонзиліту та його відмінність від ревматизму у дітей». У 1967 році їй присвоєно звання професора.

Велика увага В.С. Приходько приділялась удосконаленню науково­методичної роботи. З 1968 року вона є членом методичної комісії з педіатрії МОЗ СРСР, главою методичної комісії з педіатрії Харківського медичного інституту. Була співавтором першої програми з педіатрії для підготовки лікарів в інтернатурі — нового методу первинної спеціалізації, який впроваджувався в СРСР у 1967–1970 роках уперше. Вона очолила комісію з педіатрії з первинної апробації навчання в інтернатурі та доцільності введення її в навчальних закладах усієї країни.

У 1978 році за дорученням МОЗ СРСР Валентина Семенівна Приходько очолила колектив співробітників кафедр педіатрії Харківського медичного інституту, який підготував уперше в країні «Модель підготовки лікаря­педіатра».

Як голова педіатричної методичної комісії вона ініціювала інтеграцію та профілізацію викладання дисциплін на педіатричному факультеті, складання книжки обліку практичних навичок для студентів, програму виробничої практики, стала автором численних методичних матеріалів з атестації субординаторів та співавтором трьох підручників «Дитячі хвороби».

Наукові інтереси В.С. Приходько були різноманітними, але їх об’єднує один принцип — наукові напрямки завжди відповідали запитам практичної охорони здоров’я.

Протягом більше ніж 25 років під її керівництвом розроблялася наукова проблема діагностики та лікування гострих бронхолегеневих захворювань у дітей раннього віку, що посідали перше місце в структурі дитячої смертності. Наукові розробки колективу кафедри були завершені виданням методичних рекомендацій на республіканському рівні, впровадження яких у діяльність практичних лікарів дозволило досягти успіхів у лікуванні цих тяжких захворювань. Результати наукових досліджень у сфері «Рішення державної програми боротьби з гострою бронхо­пневмонією у дітей — головний науковий напрямок кафедри госпітальної педіатрії харківського медичного інституту» експонувалися на ВДНГ СРСР у 1987 році і були нагороджені бронзовою медаллю.

Разом із цим В.С. Приходько продовжувала розробку наукової проблеми кардіології дитячого віку, з якої вона починала свою наукову діяльність. Колектив її учнів­однодумців активно трудився і тепер продовжує роботу над вирішенням проблем перинатальної кардіології, аритмології, неревматичних, метаболічних захворювань серця та його вад у дітей.

Валентина Семенівна була чудовим організатором, вимогливим до себе і оточуючих, якому притаманні зібраність і підтягнутість, працездатність і разом із цим жіночність. Будучи принципового, виняткового чесного, скромного, порядного і доброю, вона очолювала колектив однодумців, здатних до вирішення важливих державних завдань.

В.С. Приходько була блискучим лектором, талановитим педагогом­клініцистом, який високопрофесійно формував клінічне мислення у студентів, аспірантів, молодих лікарів. Її учні успішно трудяться та очолюють різні кафедри вищих навчальних медичних закладів та науково­дослідних інститутів країни та інших держав.

Славний трудовий шлях науково­педагогічної та лікувальної діяльності Валентині Семенівни отримав високе громадське визнання — у 1968 році їй було присвоєно звання відмінника охорони здоров’я, вона нагороджена медаллю «За сумлінну працю» (1970), орденом Трудового Червоного Прапора (1971), отримала почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України (1991), у 1993 році була обрана академіком Академії наук вищої школи України, а в 2005 році удостоєна почесного звання «Харків’янін 2005 року», нагороджена почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України, нагороджена почесним дипломом загальноукраїнського видання «Славетні жінки. Україна. Рік 2005». Сумлінна праця Валентини Семенівни отримала міжнародне визнання, про що свідчать видані міжнародним бібліографічним товариством у 2008 році диплом та медаль «Leading Health Professional of the World».

Співробітники Харківського національного медичного університету, все медичне суспільство та лікарі­педіатри України сумують з приводу смерті Валентини Семенівни Приходько, яка була символом епохи вітчизняної науки.

Коли від нас ідуть Учителі,

Ті, чия зоря сяяла так ярко,

Стаєм немов без моря кораблі

І сонце вже не світить жарко.

Але у зміні поколінь

Їх досвід нас наповнить духом

Для нових видатних творінь.

Нехай земля їм буде пухом!

Світла Вам пам’ять, Валентино Семенівно!

Ви назавжди залишитесь у наших вдячних серцях!

Співробітники Харківського національного
медичного університету, колектив кафедри педіатрії № 1 та неонатології ХНМУ,
лікарі­педіатри Харківського регіону